Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Удовиченко Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див Удов

Олександр Вдовиченко

Олександр Вдовиченко
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Удовиченко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Удовиченко Олександр.

Олександр Іванович Удовиченко (20 лютого 1887, Харків — 19 квітня 1975, Ментенон, Франція) — український військовий і громадський діяч, генерал-полковник Армії УНР в еміграції, віцепрезидент УНР в екзилі в 1954 — 1961 роках.

Олександр Удовиченко
image Штабскапітан
image Генерал-полковник (в еміграції)
image
Загальна інформація
Народження20 лютого 1887(1887-02-20)
image Харків, Російська імперія
Смерть19 квітня 1975(1975-04-19) (88 років)
image Франція, Ментенон
Національністьукраїнець
Alma Materd
Військова служба
Роки служби1908–1952
Приналежністьimage Російська імперія
image УНР
Вид ЗСimage Армія УНР
Рід військimage Сухопутні війська
ФормуванняТретя Залізна Стрілецька дивізія Армії УНР
Війни / битвиПерша світова війна
Радянсько-українська війна
Бій за Арсенал
Бої за Вапнярку
Бій за Кам'янець-Подільський
Польсько-радянська війна
Нагороди та відзнаки
image
Хрест Симона Петлюри
 image
image
«Воєнний хрест» (УНР)
image Удовиченко Олександр Іванович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в Харкові в родині офіцера царської армії; його батько походив із селянської родини Черкаської волості Лівенського повіту Орловської губернії, служив у війську, дослужився до підполковника та до особистого дворянства.

Мав старшого на 3 роки брата: Удовидченко (Удовиченко) Микола — військовий топограф, капітан російської армії, затим генерал-хорунжий армії УНР.

У дитинстві виховувався в Санкт-Петербурзі в дитячому притулку принца Ольденбурзького, одержав там середню освіту.

До 1917 року (включно) мав прізвище Удовидченко.

Служба в російській армії

Закінчив Військово-топографічне училище (1908), служив у Корпусі військових топографів російської імператорської армії. На початку Першої світової війни переведений до 129-го Бесарабського полку, у складі якого брав участь у бойових діях, був поранений. У 1917 році закінчив перший прискорений курс Миколаївської військової академії в Петрограді. У 1917 році — старший ад'ютант штабу 21-ї піхотної дивізії і старший ад'ютант штабу 3-го Кавказького корпусу, штабс-капітан. Нагороджений Георгіївською зброєю.

На хвилі українізації

Після Лютневої революції брав активну участь в українському національному русі, зокрема в з'їзді воїнів-українців 3-ї армії в місті Несвіжі і в I і II Всеукраїнських військових з'їздах. У серпні-вересні 1917 року — голова української ради 3-го Кавказького корпусу, брав участь в українізації частин 3-го Кавказького корпусу й очолював Українську корпусну раду. Після погроз з боку більшовиків був змушений виїхати до Києва.

На службі в українській армії

image
Олександр Удовиченко (в центрі) на позиції неподалік Дністра. (1920)
image
Уряд Директорії та вище командування Армії УНР після наради в Ялтушкові, 7.11.1920 р.
Перший ряд: Іван Омелянович-Павленко (1), Симон Петлюра (2), Михайло Омелянович-Павленко (3), Гаврило Базильський (4).
Другий ряд: Андрій Лівицький (5), Олександр Саліковський (6).
Третій ряд: Євген Архипенко (7), Олександр Удовиченко (8), Олексій Галкин (9), Олександр Загродський (10), Пінхас Красний (11), Марко Безручко (12), Андрій Долуд (13), Петро Ліпко (14), Андрій Гулий-Гуленко (15), Сергій Тимошенко (16)

З жовтня 1917 року — військовий радник Симона Петлюри. На початку 1918 року як начальник штабу Гайдамацького Коша Слобідської України відзначився у боях за Арсенал у Києві.

З 12 березня по 1 квітня 1918 року — командир 3-го Гайдамацького полку армії УНР. Потім — помічник начальника розвідувальної частини (Василя Тютюнника) оперативного відділу Української держави (за гетьмана Павла Скоропадського). У червні 1918 року підвищений до рангу полковника. З 31 жовтня 1918 — голова відділу з формування Окремої армії при Головному управлінні Генерального штабу Української держави.

З 26 грудня 1918 року — генерал-квартирмейстер Холмсько-Галицького фронту військ Директорії, потім — Правобережного фронту Дієвої армії УНР. З березня 1919 року — начальник штабу Гуцульського коша Дієвої армії УНР. З 6 червня 1919 року — начальник 16-го піхотного загону Української Галицької армії, сформованого з наддніпрянських частин. 17 червня 1919 року загін був перейменований у 3-ю Окрему стрілецьку дивізію (потім 3-а Залізна піхотна дивізія — одна з найбоєздатніших частин армії УНР). У липні 1919 року відзначився як командир Третьої Залізної Стрілецької Дивізії у боях під Вапняркою. У грудні 1919 року потрапив у полон до білогвардійських військ Антона Денікіна в Одесі, звідки втік і діставшись Могилева-Подільського відновив Третю Залізну Стрілецьку дивізію, якою командував до відступу Армії УНР за Збруч в листопаді 1920 року.

З грудня 1920 року — генеральний інспектор армії УНР. Під час конфлікту між головним отаманом Симоном Петлюрою і частиною генералітету підтримував першого. З 5 жовтня 1920 року — генерал-хорунжий. З весни 1921 року — член Вищої військового ради УНР.

В еміграції

У 1924 році переїхав з табору в Каліші до Франції, де працював робітником на шахтах. Через рік, після закінчення контракту, залишився там жити. У Франції включився в громадську і комбатантську працю: голова Товариства вояків УНР в еміграції, з 1953 року голова Європейської Федерації Українських Військових Організацій; міністр військових справ Виконавчого Органу Української Національної Ради і віцепрезидент уряду УНР в екзилі (1954 — 1961 роки).

Автор книг «Україна у війні за державність» (Вінніпеґ, 1954) і «Третя Залізна дивізія» (Нью-Йорк, 1971).

Вшанування пам'яті

image
Удовиченко Олександр
  • Вулиці, названі на честь Олександра Удовиченка, в кількох населених пунктах України.
  • Провулок Олександра Удовиченка у місті Бровари Київської області.
  • 20 лютого 2017 року на державному рівні в Україні відзначався ювілей — 130 років з дня народження Олександра Удовиченка (1887—1975), генерал-полковника Армії УНР.
  • У місті Полтава провулок Гайдаренка перейменували на провулок Олександра Удовиченка.

Примітки

  1. Рішення від 25.12.2015 № 52-04-07 «Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари» [1] [ 2016-01-25 у Wayback Machine.], [2] [ 2016-01-27 у Wayback Machine.]. Броварська міська рада. 28.12.2015
  2. Пропозиції щодо перейменування вулиць у Броварах винесено на громадське обговорення [ 2018-06-27 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 26.06.2015
  3. Постанова Верховної Ради України від 22 грудня 2016 року № 1807-VIII «Про відзначення пам'ятних дат і ювілеїв у 2017 році»

Джерела

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Udovichenko Shodo inshih lyudej z takim samim imenem ta prizvishem div Udovichenko Oleksandr Oleksandr Ivanovich Udovichenko 20 lyutogo 1887 Harkiv 19 kvitnya 1975 Mentenon Franciya ukrayinskij vijskovij i gromadskij diyach general polkovnik Armiyi UNR v emigraciyi viceprezident UNR v ekzili v 1954 1961 rokah Oleksandr Udovichenko Shtabskapitan General polkovnik v emigraciyi Zagalna informaciyaNarodzhennya20 lyutogo 1887 1887 02 20 Harkiv Rosijska imperiyaSmert19 kvitnya 1975 1975 04 19 88 rokiv Franciya MentenonNacionalnistukrayinecAlma MaterdVijskova sluzhbaRoki sluzhbi1908 1952PrinalezhnistRosijska imperiya UNRVid ZS Armiya UNRRid vijskSuhoputni vijskaFormuvannyaTretya Zalizna Strilecka diviziya Armiyi UNRVijni bitviPersha svitova vijna Radyansko ukrayinska vijna Bij za Arsenal Boyi za Vapnyarku Bij za Kam yanec Podilskij Polsko radyanska vijnaNagorodi ta vidznakiHrest Simona Petlyuri Voyennij hrest UNR Udovichenko Oleksandr Ivanovich u VikishovishiZhittyepisNarodivsya v Harkovi v rodini oficera carskoyi armiyi jogo batko pohodiv iz selyanskoyi rodini Cherkaskoyi volosti Livenskogo povitu Orlovskoyi guberniyi sluzhiv u vijsku dosluzhivsya do pidpolkovnika ta do osobistogo dvoryanstva Mav starshogo na 3 roki brata Udovidchenko Udovichenko Mikola vijskovij topograf kapitan rosijskoyi armiyi zatim general horunzhij armiyi UNR U ditinstvi vihovuvavsya v Sankt Peterburzi v dityachomu pritulku princa Oldenburzkogo oderzhav tam serednyu osvitu Do 1917 roku vklyuchno mav prizvishe Udovidchenko Sluzhba v rosijskij armiyi Zakinchiv Vijskovo topografichne uchilishe 1908 sluzhiv u Korpusi vijskovih topografiv rosijskoyi imperatorskoyi armiyi Na pochatku Pershoyi svitovoyi vijni perevedenij do 129 go Besarabskogo polku u skladi yakogo brav uchast u bojovih diyah buv poranenij U 1917 roci zakinchiv pershij priskorenij kurs Mikolayivskoyi vijskovoyi akademiyi v Petrogradi U 1917 roci starshij ad yutant shtabu 21 yi pihotnoyi diviziyi i starshij ad yutant shtabu 3 go Kavkazkogo korpusu shtabs kapitan Nagorodzhenij Georgiyivskoyu zbroyeyu Na hvili ukrayinizaciyi Pislya Lyutnevoyi revolyuciyi brav aktivnu uchast v ukrayinskomu nacionalnomu rusi zokrema v z yizdi voyiniv ukrayinciv 3 yi armiyi v misti Nesvizhi i v I i II Vseukrayinskih vijskovih z yizdah U serpni veresni 1917 roku golova ukrayinskoyi radi 3 go Kavkazkogo korpusu brav uchast v ukrayinizaciyi chastin 3 go Kavkazkogo korpusu j ocholyuvav Ukrayinsku korpusnu radu Pislya pogroz z boku bilshovikiv buv zmushenij viyihati do Kiyeva Na sluzhbi v ukrayinskij armiyi Oleksandr Udovichenko v centri na poziciyi nepodalik Dnistra 1920 Uryad Direktoriyi ta vishe komanduvannya Armiyi UNR pislya naradi v Yaltushkovi 7 11 1920 r Pershij ryad Ivan Omelyanovich Pavlenko 1 Simon Petlyura 2 Mihajlo Omelyanovich Pavlenko 3 Gavrilo Bazilskij 4 Drugij ryad Andrij Livickij 5 Oleksandr Salikovskij 6 Tretij ryad Yevgen Arhipenko 7 Oleksandr Udovichenko 8 Oleksij Galkin 9 Oleksandr Zagrodskij 10 Pinhas Krasnij 11 Marko Bezruchko 12 Andrij Dolud 13 Petro Lipko 14 Andrij Gulij Gulenko 15 Sergij Timoshenko 16 Z zhovtnya 1917 roku vijskovij radnik Simona Petlyuri Na pochatku 1918 roku yak nachalnik shtabu Gajdamackogo Kosha Slobidskoyi Ukrayini vidznachivsya u boyah za Arsenal u Kiyevi Z 12 bereznya po 1 kvitnya 1918 roku komandir 3 go Gajdamackogo polku armiyi UNR Potim pomichnik nachalnika rozviduvalnoyi chastini Vasilya Tyutyunnika operativnogo viddilu Ukrayinskoyi derzhavi za getmana Pavla Skoropadskogo U chervni 1918 roku pidvishenij do rangu polkovnika Z 31 zhovtnya 1918 golova viddilu z formuvannya Okremoyi armiyi pri Golovnomu upravlinni Generalnogo shtabu Ukrayinskoyi derzhavi Z 26 grudnya 1918 roku general kvartirmejster Holmsko Galickogo frontu vijsk Direktoriyi potim Pravoberezhnogo frontu Diyevoyi armiyi UNR Z bereznya 1919 roku nachalnik shtabu Guculskogo kosha Diyevoyi armiyi UNR Z 6 chervnya 1919 roku nachalnik 16 go pihotnogo zagonu Ukrayinskoyi Galickoyi armiyi sformovanogo z naddnipryanskih chastin 17 chervnya 1919 roku zagin buv perejmenovanij u 3 yu Okremu strilecku diviziyu potim 3 a Zalizna pihotna diviziya odna z najboyezdatnishih chastin armiyi UNR U lipni 1919 roku vidznachivsya yak komandir Tretoyi Zaliznoyi Strileckoyi Diviziyi u boyah pid Vapnyarkoyu U grudni 1919 roku potrapiv u polon do bilogvardijskih vijsk Antona Denikina v Odesi zvidki vtik i distavshis Mogileva Podilskogo vidnoviv Tretyu Zaliznu Strilecku diviziyu yakoyu komanduvav do vidstupu Armiyi UNR za Zbruch v listopadi 1920 roku Z grudnya 1920 roku generalnij inspektor armiyi UNR Pid chas konfliktu mizh golovnim otamanom Simonom Petlyuroyu i chastinoyu generalitetu pidtrimuvav pershogo Z 5 zhovtnya 1920 roku general horunzhij Z vesni 1921 roku chlen Vishoyi vijskovogo radi UNR V emigraciyi U 1924 roci pereyihav z taboru v Kalishi do Franciyi de pracyuvav robitnikom na shahtah Cherez rik pislya zakinchennya kontraktu zalishivsya tam zhiti U Franciyi vklyuchivsya v gromadsku i kombatantsku pracyu golova Tovaristva voyakiv UNR v emigraciyi z 1953 roku golova Yevropejskoyi Federaciyi Ukrayinskih Vijskovih Organizacij ministr vijskovih sprav Vikonavchogo Organu Ukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi i viceprezident uryadu UNR v ekzili 1954 1961 roki Avtor knig Ukrayina u vijni za derzhavnist Vinnipeg 1954 i Tretya Zalizna diviziya Nyu Jork 1971 Vshanuvannya pam yatiUdovichenko Oleksandr Vulici nazvani na chest Oleksandra Udovichenka v kilkoh naselenih punktah Ukrayini Provulok Oleksandra Udovichenka u misti Brovari Kiyivskoyi oblasti 20 lyutogo 2017 roku na derzhavnomu rivni v Ukrayini vidznachavsya yuvilej 130 rokiv z dnya narodzhennya Oleksandra Udovichenka 1887 1975 general polkovnika Armiyi UNR U misti Poltava provulok Gajdarenka perejmenuvali na provulok Oleksandra Udovichenka PrimitkiRishennya vid 25 12 2015 52 04 07 Pro perejmenuvannya vulic ta provulkiv m Brovari 1 2016 01 25 u Wayback Machine 2 2016 01 27 u Wayback Machine Brovarska miska rada 28 12 2015 Propoziciyi shodo perejmenuvannya vulic u Brovarah vineseno na gromadske obgovorennya 2018 06 27 u Wayback Machine Mayesh pravo znati 26 06 2015 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 22 grudnya 2016 roku 1807 VIII Pro vidznachennya pam yatnih dat i yuvileyiv u 2017 roci DzherelaNaumenko K Udovichenko Oleksandr Ivanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 210 ISBN 978 966 00 1359 9 Enciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 ISBN 5 7707 4049 3 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga I K Tempora 2007 ISBN 966 8201 26 4 Tinchenko Ya Yu Oficerskij korpus Armiyi Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki 1917 1921 Kniga II K Tempora 2011 355 s ISBN 978 617 569 041 3 za red I Z Pidkovi R M Shusta K Geneza 2001 ISBN 966 504 439 7 Kovalenko Sergij Udovichenko Oleksandr Ivanovich Chorni zaporozhci istoriya polku 2 ge vidannya Kiyiv Vidavnictvo Stiks 2015 368 s Oleksandr Udovichenko Ukrayina u vijni za derzhavnist Istoriya organizaciyi i bojovih dij Ukrayinskih Zbrojnih Sil 1917 1921 rr Vinnipeg 1954 posilannya ne pracyuye

Дата публікації:
Топ