Олександр Бєлов

Олександр Олександрович Бєлов (9 листопада 1951, Ленінград — 3 жовтня 1978, там же) — радянський баскетболіст, заслужений майстер спорту СРСР (1972). Перший і єдиний тренер — Володимир Петрович Кондрашин. Центровий команди «Спартак» (Ленінград) в 1967-1978 роках. Вважається одним з найвидатніших баскетболістів СРСР.

Бєлов Олександр Олександрович
Народився	9 листопада 1951(1951-11-09) Ленінград, РРФСР, СРСР
Помер	3 жовтня 1978(1978-10-03) (26 років) Ленінград, РРФСР, СРСР ·^d
Країна	СРСР
Діяльність	баскетболіст
Роки активності	1967 — 1978
У шлюбі з	Овчинникова Олександра Павлівна
Вага	95 кг
Зріст	200 см
Нагороди	Баскетбольна зала слави ФІБА (12 вересня 2007)
Чемпіон світу (1974) Чемпіон Європи (1969 і 1971), Чемпіон СРСР (1975) Бронзовий призер Олімпійських ігор (1976) Бронзовий призер чемпіонату світу (1970) Олександр Бєлов був включений в Зал слави ФІБА в день його відкриття — 1 березня 2007 року. Нагороджений орденом «Знак Пошани» (1972). Митний скандал 1977 року 23 січня 1977 року, при проходженні митного огляду на виїзд з СРСР на змагання, в сумці Олександра Бєлова були виявлені ікони. Розгорівся скандал, з'явилися навіть статті в центральній пресі. Бєлов був позбавлений звання заслуженого майстра спорту, стипендії. Його вивели з національної збірної і зі складу «Спартака» (до грудня 1977 року). Дрібна контрабанда (горілка, ікра, відеотехніка) була звичайним явищем для радянських спортсменів тих років. Для боротьби з цим політичне керівництво країни вирішило влаштувати показовий процес над знаменитим спортсменом. Можливо, що Олександр Бєлов став жертвою провокації. За однією з версій, це була спроба зайняти його місце у стартовій п'ятірці радянської збірної. За іншою версією, так могли спробувати послабити ленінградський «Спартак». Хвороба і смерть Протягом декількох років Олександр Бєлов скаржився на болі в грудях, і тренер «Спартака» Кондрашин давав йому відпочити в кожній грі хвилину-іншу. Скандал і відлучення від баскетболу завдали найсильнішого удару по спортсмену. В серпні 1978 року Бєлова запросили на збори в національну команду, але вже через кілька днів він відчув себе погано. Менш ніж через два місяці, на 27-му році життя, він помер від рідкісної хвороби — ангіосаркоми серця. Похований в Ленінграді на Північному кладовищі. Поруч з Олександром пізніше був похований Кондрашин. Препарат серця Олександра Бєлова виставлений в музеї ПЗДМУ ім. Мечникова, в клініці якого (тоді ЛенГИДУВ) він проходив лікування. Родина Олександра Овчинникова — дружина (з квітня 1977), баскетболістка, заслужений майстер спорту СРСР. Дітей немає. У кіно У фільмі «Рух вгору» (2017, реж. А. Мегердичєв), який присвячений перемозі команди СРСР на Олімпійських іграх 1972 року в Мюнхені, роль Олександра Бєлова зіграв Іван Колесніков. Примітки «Александр Белов. В память о великом игроке» [ 20 квітня 2019 у Wayback Machine.]  [. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 15 червня 2020. Гомельский, Белов и Кондрашин включены в Зал славы ФИБА (рос.)] Куртов, Артем. (3 жовтня 2015). . Аргументы и Факты. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 15 липня 2017. Посилання Легенди радянського спорту — А. А. Бєлов [ 5 серпня 2017 у Wayback Machine.] Уривки виступів та інтерв'ю Олександра Бєлова (відео)