Андрі́й Іва́нович Оле́йніков (1898 — 1990) — радянський військовик, генерал-майор.
Андрій Іванович Олейніков | |
---|---|
Народження | 1898 х. Ново-Кузнецовський |
Смерть | 1990 Київ, Українська РСР, СРСР |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | сухопутні війська |
Рід військ | піхота |
Освіта | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації |
Партія | КПРС |
Звання | Генерал-майор |
Командування | |
Війни / битви | Громадянська війна в Росії Бої на Халхин-Голі Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Біографія
Народився у 1898 році на хуторі Ново-Кузнецовський, тепер Зерноградського району Ростовської області. Росіянин. Член ВКП(б) з 1930 року.
Учасник революційних подій у Ростові-на-Дону в 1917 році, в складі червоногвардійського загону Б. М. Думенка брав участь у боях під Царициним. До лав РСЧА вступив у 1918 році, став бійцем 21-го кінного полку 1-ї кінної армії. У 1920 році закінчив кавалерійську школу в Таганрозі, яка була перейменована в кавалерійське училище ім. С. М. Будьонного.
Учасник Громадянської війни в Росії. Воював проти білогвардійських військ генералів Л. Корнілова, , А. Шкуро, П. Врангеля.
У 1923 році в складі 62-го кавалерійського полку брав участь у параді на Красній площі, а в ніч на 23 січня 1924 року стояв у почесній варті біля труни В. І. Леніна.
У 1936 ро закінчив Військову академію ім. М. В. Фрунзе з відзнакою, пізніше — Академію Генерального штабу. Брав участь при розгромі японських самураїв на річці Халхін-Гол.
Учасник німецько-радянської війни з березня 1942 року. Воював на Західному, Сталінградському, Донському, Степовому, 2-му Українському фронтах.
Під час Сталінградської битви підполковник Олейніков А. І. обіймав посаду начальника штабу , згодом — заступника начальника штабу, начальника оперативного відділу штабу 66-ї армії.
Під час Прохоровского танкового бою полковник А. І. Олейніков — начальник штабу 95-ї стрілецької дивізії.
З 6 листопада 1943 року по 11 травня 1945 року — командир . Генерал-майор з 17 січня 1944 року.
Війну закінчив у Празі. Учасник Параду Перемоги 1945 року в Москві.
У 1946 році призначений командиром 9-го стрілецького Бранденбурзького корпусу.
Після виходу на пенсію очолював ДТСААФ Української РСР, був заступником голови Ради ветеранів 5-ї гвардійської армії. Мешкав у Києві. Помер у 1990 році.
Нагороди
Почесний громадянин села Чаусове Друге Первомайського району Миколаївської області (1974)
Нагороджений двома орденами Леніна (06.05.1945, ?), трьома орденами Червоного Прапора (14.02.1943, 1944, ?), орденами Суворова 2-го ступеня (22.02.1944), Кутузова 2-го ступеня (23.09.1944), Богдана Хмельницького 2-го ступеня (06.04.1945), двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня (28.09.1943, 06.04.1985), двома орденами Червоної Зірки (1942, ?), медалями, іноземними нагородами.
Після смерті А. І. Олейнікова, його нагороди передано на зберігання до Державного військово-історичного музею-заповідника «Прохоровське поле».
Твори
- Олейников А. И. «Рожденная на землях Запорожских: 95-я Полтавская гвардейская стрелковая дивизия» — Киев: Политиздат Украины, 1980. — 178 с.
Примітки
- [. Архів оригіналу за 18 березня 2012. Процитовано 1 липня 2013. 226-та (95-та гвардійська) Полтавська стрілецька дивізія(рос.)]
- Бойченко Л. С., Канифольский Б. А. «Они освобождали Первомайщину» — Первомайск, 1984, стор. 31.
- [. Архів оригіналу за 4 листопада 2013. Процитовано 1 липня 2013. Награды А. И. Олейникова(рос.)]
Джерела
- Сайт музею-заповідника «Прохоровське поле» [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Нагородні листи на А. І. Олейнікова на сайті «Подвиг народа» [ 1 січня 2021 у Wayback Machine.](рос.)
- Бойченко Л. С. «Гвардії генерал-майор Олейніков Андрій Іванович» / газета «Прибузький комунар» № 22 (10479) від 08.02.1984, стор.2.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Andri j Iva novich Ole jnikov 1898 1898 1990 radyanskij vijskovik general major Andrij Ivanovich OlejnikovNarodzhennya1898 1898 h Novo KuznecovskijSmert1990 1990 Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRKrayina SRSRPrinalezhnist Radyanska armiyaVid zbrojnih silsuhoputni vijskaRid vijskpihotaOsvitaVijskova akademiya Generalnogo shtabu Zbrojnih Sil Rosijskoyi FederaciyiPartiyaKPRSZvannya General majorKomanduvannyaVijni bitviGromadyanska vijna v Rosiyi Boyi na Halhin Goli Nimecko radyanska vijnaNagorodiMedal Za oboronu Stalingrada BiografiyaNarodivsya u 1898 roci na hutori Novo Kuznecovskij teper Zernogradskogo rajonu Rostovskoyi oblasti Rosiyanin Chlen VKP b z 1930 roku Uchasnik revolyucijnih podij u Rostovi na Donu v 1917 roci v skladi chervonogvardijskogo zagonu B M Dumenka brav uchast u boyah pid Caricinim Do lav RSChA vstupiv u 1918 roci stav bijcem 21 go kinnogo polku 1 yi kinnoyi armiyi U 1920 roci zakinchiv kavalerijsku shkolu v Taganrozi yaka bula perejmenovana v kavalerijske uchilishe im S M Budonnogo Uchasnik Gromadyanskoyi vijni v Rosiyi Voyuvav proti bilogvardijskih vijsk generaliv L Kornilova A Shkuro P Vrangelya U 1923 roci v skladi 62 go kavalerijskogo polku brav uchast u paradi na Krasnij ploshi a v nich na 23 sichnya 1924 roku stoyav u pochesnij varti bilya truni V I Lenina U 1936 ro zakinchiv Vijskovu akademiyu im M V Frunze z vidznakoyu piznishe Akademiyu Generalnogo shtabu Brav uchast pri rozgromi yaponskih samurayiv na richci Halhin Gol Uchasnik nimecko radyanskoyi vijni z bereznya 1942 roku Voyuvav na Zahidnomu Stalingradskomu Donskomu Stepovomu 2 mu Ukrayinskomu frontah Pid chas Stalingradskoyi bitvi pidpolkovnik Olejnikov A I obijmav posadu nachalnika shtabu zgodom zastupnika nachalnika shtabu nachalnika operativnogo viddilu shtabu 66 yi armiyi Pid chas Prohorovskogo tankovogo boyu polkovnik A I Olejnikov nachalnik shtabu 95 yi strileckoyi diviziyi Z 6 listopada 1943 roku po 11 travnya 1945 roku komandir General major z 17 sichnya 1944 roku Vijnu zakinchiv u Prazi Uchasnik Paradu Peremogi 1945 roku v Moskvi U 1946 roci priznachenij komandirom 9 go strileckogo Brandenburzkogo korpusu Pislya vihodu na pensiyu ocholyuvav DTSAAF Ukrayinskoyi RSR buv zastupnikom golovi Radi veteraniv 5 yi gvardijskoyi armiyi Meshkav u Kiyevi Pomer u 1990 roci NagorodiPochesnij gromadyanin sela Chausove Druge Pervomajskogo rajonu Mikolayivskoyi oblasti 1974 Nagorodzhenij dvoma ordenami Lenina 06 05 1945 troma ordenami Chervonogo Prapora 14 02 1943 1944 ordenami Suvorova 2 go stupenya 22 02 1944 Kutuzova 2 go stupenya 23 09 1944 Bogdana Hmelnickogo 2 go stupenya 06 04 1945 dvoma ordenami Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 28 09 1943 06 04 1985 dvoma ordenami Chervonoyi Zirki 1942 medalyami inozemnimi nagorodami Pislya smerti A I Olejnikova jogo nagorodi peredano na zberigannya do Derzhavnogo vijskovo istorichnogo muzeyu zapovidnika Prohorovske pole TvoriOlejnikov A I Rozhdennaya na zemlyah Zaporozhskih 95 ya Poltavskaya gvardejskaya strelkovaya diviziya Kiev Politizdat Ukrainy 1980 178 s Primitki Arhiv originalu za 18 bereznya 2012 Procitovano 1 lipnya 2013 226 ta 95 ta gvardijska Poltavska strilecka diviziya ros Bojchenko L S Kanifolskij B A Oni osvobozhdali Pervomajshinu Pervomajsk 1984 stor 31 Arhiv originalu za 4 listopada 2013 Procitovano 1 lipnya 2013 Nagrady A I Olejnikova ros DzherelaSajt muzeyu zapovidnika Prohorovske pole 4 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Nagorodni listi na A I Olejnikova na sajti Podvig naroda 1 sichnya 2021 u Wayback Machine ros Bojchenko L S Gvardiyi general major Olejnikov Andrij Ivanovich gazeta Pribuzkij komunar 22 10479 vid 08 02 1984 stor 2