Обертони психічні

Психі́чні оберто́ни (нім. Obertone — додаткові тони, що виникають при звучанні основного тону) — проміжні психічні процеси, що є переходом між свідомістю і несвідомою .

Поняття «психічних обертонів» було введено Вільямом Джемсом. Вчений вважав, що свідомість складається з певних відчуттів та вражень, частина яких є досить якісними, а інша частина — перехідними. Психічні обертони відносились до останніх, разом з іншими невиразними явищами свідомості. Джемс називав психічними обертонами «розуміння…. відношень, які супроводжують у вигляді деталей певний образ». Він наголошував, що коли людина тільки починає розуміти зміст будь-якої фрази, то майже не має чуттєвих образів, і підкреслював важливість цього стану. «Будь-який образ у нашій свідомості занурений в масу „води“, яка його оточує, та завмирає в ній». Джемс вважав, що обертони визначались переживаннями з минулого, які оточували теперішнє.

В радянській психології психологічні обертони порівнювались з музичними обертонами, які надають звукові тембр. Подібно до них психологічні обертони визначали особливий тембр психіки.

Примітки

1. ОБЕРТОНЫ ПСИХИЧЕСКИЕ. Толковый словарь психиатрических терминов. 2012 (рос.). Процитовано 13 жовтня 2022.
2. Психология. Иллюстрированный словарь (рос.). ОЛМА Медиа Групп. ISBN .
3. Лосев, Алексей (15 травня 2022). На рубеже эпох. Работы 1910-х – начала 1920-х годов (рос.). Litres. ISBN .
4. Фаддеев, Тихон (1913). Школьная педагогика (рос.). Тип. Штаба Московскаго военнаго округа.
5. Искусство кино (рос.). Изд. Союза работников кинематографии СССР. 1991.
6. Григорьев, Михаил Степанович (1969). Социалистический реализм в борьбе с модернизмом. Том 2 (рос.).