Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Об'єднання на підтримку республіки (ОПР; фр. Rassemblement pour la République, RPR) — політична партія Франції правого спрямування. На думку французького політолога Р. Реймона є спадкоємцем бонапартистської традиції.
Об'єднання на підтримку Республіки | |
|---|---|
| Країна |  Франція |
| Голова партії | Жак Ширак, d, Мішель Алліо-Марі, Ніколя Саркозі, d і Ален Жюппе |
| Засновник | Жак Ширак |
| Дата заснування | 5 грудня 1976 |
| Дата розпуску | 21 вересня 2002 |
| Штаб-квартира | Париж, Франція |
| Ідеологія | Голлізм, консерватизм і консервативний лібералізм |
Утворення та головні ідеї
Засноване Жаком Шираком у 1976 р. ОПР було політичним наступником голлістських партій — Союзу на захист нової республіки (ЮНР, 1958—1968) та Союзу демократів на захист нової республіки (ЮДР, 1968—1976). Голлістів можна віднести до послідовників бонапартистської ідеологічної течії, головні принципи якої — тенденція до сильної виконавчої влади в особі однієї людини, перевага прямої демократії (проведення референдумів з найважливіших державних питань), апологія величі Франції. Голлістська політична платформа була заснована на ідеї незалежності Франції, національної єдності та відданість політичним інститутам П'ятої Республіки, а також концепції сильної держави, що активно втручається в економіку та соціальну сферу (дирижизм), і системі участі працівників та службовців у прибутках, підвищення продуктивності праці. Політична практика голлізму характеризувалась прямими зверненнями до народу, намаганням надати своїм діям загальнонаціональний ореол. Традиційними рисами голлістських партій були дисципліна та централізація управління.
З кінця 1970-х рр. ОПР почала відходити від своїх колишніх ідеологічних принципів. Деякі французькі політологи вважають, що голлізм помер ще у 1976 р. під час створення ОПР і що ця партія була потрібна Шираку лише для реалізації його президентських амбіцій. Вже в червні 1979 р. Ширак проголосив, що «голлістські ідеї не можуть бути єдиною опорою нашої діяльності» та «суть голлізма полягає в прагматизмі». На з'їзді ОПР у Тулузі в січні 1982 р. спостерігачі помітили відсутність портретів де Голля та Помпіду. Не було там і традиційного символу голлізму — емблеми Лотаринзького хреста.
На початку 1980-х рр. ОПР відійшло від голлістських концепцій «дирижизму» та «участі». Одним зі свідоцтв цього відходу стала книга Алена Жюппе «Подвійний розрив», що мала програмний характер. Вона вийшла у 1983 р. з передмовою Ширака. Жюппе запропонував «ліберальну концепція ринкової економіки, що саморегулюється». Її головними принципами мали бути свобода підприємницької діяльності та відмова патерналістської ролі держави. В той же час відбувся поворот у зовнішньополітичні йпрограмі ОПР в напрямку підтримки європейської та євроатлантичної інтеграції.
Уряд Жака Ширака (1986—1988)
Вибори 16 березня 1986 р. до Національних зборів принесли перемогу блоку правих партій, що отримали 291 місце. Новий уряд було доручено сформувати Жаку Шираку.
Проведені Шираком у 1986—1988 рр. неоліберальні реформи (консервативна революція) викликали різке незадоволення виборців, що не бажали йти на матеріальні жертви, пов'язані з послабленням державного втручання в економічне та соціальне життя. Це змусило прем'єр-міністра вносити корективи до свого внутрішнього курсу. Тим не менш, в окремих випадках, наприклад під час реформи вищої школи, кабінет Ширака діяв жорсткими, авторитарними методами, не рахуючись з думкою громадськості. Результатом такої політики стала перемога на президентських виборах 1988 р. Ф. Міттерана, який не перешкоджав здійсненню програми правих, проте заявляв про свою незгоду з найбільш непопулярними їх заходами.
ОПР на межі 1980-х — 1990-х рр
До кінця 1980-х рр. в ОПР не було відкритого протистояння політичних лідерів, не існувало фракцій та угрупувань. Під час проведення виборів загальноприйнятим правилом був один офіційний кандидат на кожну посаду. Ніхто й ніколи не конкурував з Шираком в боротьбі за місце голови ОПР, на яке він постійно переобирався майже одностайно. Деякі французькі політологи навіть називали ОПР партією «однієї людини». Але після поразки Ширака на президентських виборах 1988 р. єдність ОПР була поставлена під сумнів. Поява у партії угрупувань була зумовлена намаганням частини лідерів перейти з другого ешелону до потенційних кандидатів на посаду президента країни, для чого необхідно було звернути на себе увагу громадськості. Фактично в ОПР почалася боротьба за владу. Однак посада голови партії завжди діставалась висуванцю Ширака.
У 1990-х рр. керівництво ОПР взяло на озброєння ліві гасла боротьби з безробіттям та соціальною нерівністю. На початку цього десятиліття керівництву ОПР довелося витримати натиск з боку молодих політичних лідерів, таких як Ф. Сеген, М. Нуар, А. Каріньон тощо. Хоча Шираку та Жюппе вдалось притиснути їх, під впливом боротьби за лідерство партійне життя ОПР стало дещо більш відкритим та демократичним.
Всередині партії виникли розбіжності по низці соціально-економічних та політичних питань: між прихильниками європейської інтеграції та її опонентами, між прихильниками більш жорсткої та більш ліберальної лінії в боротьбі зі злочинністю та іміграційною політикою. У 1990 р. кількість членів ОПР, що відстоявала точку зору, яка відрізнялась від думки більшості, коливалась від 15 до 37 %. Наприклад, інтеграція європейських країн на умовах Маастріхтської угоди зустріла в партії чимало супротивників. Хоча ОПР в цілому не відмовлялось від необхідності об'єднання, деякі лідери та члени партії висловлювали занепокоєння, що французька ідентичність розчиниться у невизначеному європейському конгломераті та висловлювали незадоволення конкретними положеннями Маастріхтського договору. Ш. Паскуа реанімував голлістську ідею «Європи від Атлантики до Уралу», що було розцінено керівництвом партії як спроба відтягнути об'єднання 12 європейських країн. Угрупування Ш. Паскуа та Ф. Сегена зібрала 30 % голосів активістів партії, але лінія Ширака-Жюппе отримала підтримку більшості. У 1992 р. напередодні референдуму з Маастріхтської угоди керівництво партії було змушене надати своїм членам свободу голосування. Однак на середину 1990-х рр. курс на європейську інтеграцію став пануючим в ОПР.
Діяльність партії в роки президентства Жака Ширака
Гасло ширака на президентських виборах 1995 р. «Франція для всіх» привернув до нього молодь та широкі верстви населення. Мова більше не йшла щодо таких заходів, як відміна «податку солідарності» на великі статки, яку намагався реалізувати Ширак під час свого перебування на посаді прем'єр-міністра. Тим не менш, у 1995 р. кабінет А. Жюппе намагався реформувати успадковану від соціалістів складну систему соціального забезпечення, що страждала від хронічного дефіциту. Однак проект реформи пенсійного забезпечення пенсійних службовців, що був висунутий прем'єр-міністром, наштовхнувся на міцний опір профспілок.
Підсумком тривалої кризи, що настала після поразки ОПР на парламентських виборах 1997 р., стали вперше проведені в грудні 1999 р. вибори голови партії всіма партійними активістами. На посаду голви ОПР було висунуто шість кандидатів. У другому турі офіційний кандидат М. Делавуа, що спирався на підтримку адміністрації президента, поступився Мішель Алліо-Марі. Вперше на чолі найбільшої партії Франції стала жінка. Ширак заявив, що «захоплюється культурною революцією в ОПР» та що особисто не підтримував жодного кандидата, хоча деякі його радники проводили передвиборну кампанію Делавуа.
Напередодні президентських виборів 2002 р. на конгресі в Вільпенті 21 вересня члени ОПР проголосували за розпуск партії. На її основі із залученням частини Союзу французького народу та Ліберальної Демократії була утворена нова політична сила — Союз за народний рух.
Динаміка розміру фракції ОПР у парламенті Франції
1978—1981 — 154 депутати (з 491)
1981—1986 — 88 депутатів (з 491)
1986—1988 — 155 депутатів (з 577)
1988—1993 — 130 депутатів (з 577)
1993—1997 — 257 депутатів (з 577)
1997—2002 — 140 депутатів (з 577)
Генеральні секретарі ОПР
Жак Ширак (1976—1994)
Ален Жюппе (1994—1997)
Філіпп Сеган (1997—1999)
Ніколя Саркозі (1999—1999; в. о.)
Мішель Алліо-Марі (1999—2002)
Серж Лепелтьєр (2002—2002; в. о.)
Примітки
- Rémond R. Les droites en France. — P., 1982.
- Новиков Г. Н. Голлизм после де Голля. — М., 1984.
- Преображенская А. А. Голлисты на рубеже XX—XXI вв. // Французский ежегодник 2003. — М., 2003.
- Le Monde. 2002. 21 septembre; Le Figaro. 2002. 21-22 septembre.
- Le Monde. 1979. 10 juillet.
- Juppe A. La double rupture. — P., 1983.
- Сироткин В. Г. История Франции: Пятая республика. — М., 1989. — С. 167.
- SOFRES. L'Etat de l'opinion. Clés pour 1991. — P., 1991. — P. 205—206.
- Le Monde. 1999. 19 decembre.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Ob yednannya na pidtrimku respubliki OPR fr Rassemblement pour la Republique RPR politichna partiya Franciyi pravogo spryamuvannya Na dumku francuzkogo politologa R Rejmona ye spadkoyemcem bonapartistskoyi tradiciyi Ob yednannya na pidtrimku RespublikiKrayina FranciyaGolova partiyiZhak Shirak d Mishel Allio Mari Nikolya Sarkozi d i Alen ZhyuppeZasnovnikZhak ShirakData zasnuvannya5 grudnya 1976Data rozpusku21 veresnya 2002Shtab kvartiraParizh FranciyaIdeologiyaGollizm konservatizm i konservativnij liberalizmUtvorennya ta golovni ideyiZasnovane Zhakom Shirakom u 1976 r OPR bulo politichnim nastupnikom gollistskih partij Soyuzu na zahist novoyi respubliki YuNR 1958 1968 ta Soyuzu demokrativ na zahist novoyi respubliki YuDR 1968 1976 Gollistiv mozhna vidnesti do poslidovnikiv bonapartistskoyi ideologichnoyi techiyi golovni principi yakoyi tendenciya do silnoyi vikonavchoyi vladi v osobi odniyeyi lyudini perevaga pryamoyi demokratiyi provedennya referendumiv z najvazhlivishih derzhavnih pitan apologiya velichi Franciyi Gollistska politichna platforma bula zasnovana na ideyi nezalezhnosti Franciyi nacionalnoyi yednosti ta viddanist politichnim institutam P yatoyi Respubliki a takozh koncepciyi silnoyi derzhavi sho aktivno vtruchayetsya v ekonomiku ta socialnu sferu dirizhizm i sistemi uchasti pracivnikiv ta sluzhbovciv u pributkah pidvishennya produktivnosti praci Politichna praktika gollizmu harakterizuvalas pryamimi zvernennyami do narodu namagannyam nadati svoyim diyam zagalnonacionalnij oreol Tradicijnimi risami gollistskih partij buli disciplina ta centralizaciya upravlinnya Z kincya 1970 h rr OPR pochala vidhoditi vid svoyih kolishnih ideologichnih principiv Deyaki francuzki politologi vvazhayut sho gollizm pomer she u 1976 r pid chas stvorennya OPR i sho cya partiya bula potribna Shiraku lishe dlya realizaciyi jogo prezidentskih ambicij Vzhe v chervni 1979 r Shirak progolosiv sho gollistski ideyi ne mozhut buti yedinoyu oporoyu nashoyi diyalnosti ta sut gollizma polyagaye v pragmatizmi Na z yizdi OPR u Tuluzi v sichni 1982 r sposterigachi pomitili vidsutnist portretiv de Gollya ta Pompidu Ne bulo tam i tradicijnogo simvolu gollizmu emblemi Lotarinzkogo hresta Na pochatku 1980 h rr OPR vidijshlo vid gollistskih koncepcij dirizhizmu ta uchasti Odnim zi svidoctv cogo vidhodu stala kniga Alena Zhyuppe Podvijnij rozriv sho mala programnij harakter Vona vijshla u 1983 r z peredmovoyu Shiraka Zhyuppe zaproponuvav liberalnu koncepciya rinkovoyi ekonomiki sho samoregulyuyetsya Yiyi golovnimi principami mali buti svoboda pidpriyemnickoyi diyalnosti ta vidmova paternalistskoyi roli derzhavi V toj zhe chas vidbuvsya povorot u zovnishnopolitichni jprogrami OPR v napryamku pidtrimki yevropejskoyi ta yevroatlantichnoyi integraciyi Uryad Zhaka Shiraka 1986 1988 Vibori 16 bereznya 1986 r do Nacionalnih zboriv prinesli peremogu bloku pravih partij sho otrimali 291 misce Novij uryad bulo dorucheno sformuvati Zhaku Shiraku Provedeni Shirakom u 1986 1988 rr neoliberalni reformi konservativna revolyuciya viklikali rizke nezadovolennya viborciv sho ne bazhali jti na materialni zhertvi pov yazani z poslablennyam derzhavnogo vtruchannya v ekonomichne ta socialne zhittya Ce zmusilo prem yer ministra vnositi korektivi do svogo vnutrishnogo kursu Tim ne mensh v okremih vipadkah napriklad pid chas reformi vishoyi shkoli kabinet Shiraka diyav zhorstkimi avtoritarnimi metodami ne rahuyuchis z dumkoyu gromadskosti Rezultatom takoyi politiki stala peremoga na prezidentskih viborah 1988 r F Mitterana yakij ne pereshkodzhav zdijsnennyu programi pravih prote zayavlyav pro svoyu nezgodu z najbilsh nepopulyarnimi yih zahodami OPR na mezhi 1980 h 1990 h rrDo kincya 1980 h rr v OPR ne bulo vidkritogo protistoyannya politichnih lideriv ne isnuvalo frakcij ta ugrupuvan Pid chas provedennya viboriv zagalnoprijnyatim pravilom buv odin oficijnij kandidat na kozhnu posadu Nihto j nikoli ne konkuruvav z Shirakom v borotbi za misce golovi OPR na yake vin postijno pereobiravsya majzhe odnostajno Deyaki francuzki politologi navit nazivali OPR partiyeyu odniyeyi lyudini Ale pislya porazki Shiraka na prezidentskih viborah 1988 r yednist OPR bula postavlena pid sumniv Poyava u partiyi ugrupuvan bula zumovlena namagannyam chastini lideriv perejti z drugogo eshelonu do potencijnih kandidativ na posadu prezidenta krayini dlya chogo neobhidno bulo zvernuti na sebe uvagu gromadskosti Faktichno v OPR pochalasya borotba za vladu Odnak posada golovi partiyi zavzhdi distavalas visuvancyu Shiraka U 1990 h rr kerivnictvo OPR vzyalo na ozbroyennya livi gasla borotbi z bezrobittyam ta socialnoyu nerivnistyu Na pochatku cogo desyatilittya kerivnictvu OPR dovelosya vitrimati natisk z boku molodih politichnih lideriv takih yak F Segen M Nuar A Karinon tosho Hocha Shiraku ta Zhyuppe vdalos pritisnuti yih pid vplivom borotbi za liderstvo partijne zhittya OPR stalo desho bilsh vidkritim ta demokratichnim Vseredini partiyi vinikli rozbizhnosti po nizci socialno ekonomichnih ta politichnih pitan mizh prihilnikami yevropejskoyi integraciyi ta yiyi oponentami mizh prihilnikami bilsh zhorstkoyi ta bilsh liberalnoyi liniyi v borotbi zi zlochinnistyu ta imigracijnoyu politikoyu U 1990 r kilkist chleniv OPR sho vidstoyavala tochku zoru yaka vidriznyalas vid dumki bilshosti kolivalas vid 15 do 37 Napriklad integraciya yevropejskih krayin na umovah Maastrihtskoyi ugodi zustrila v partiyi chimalo suprotivnikiv Hocha OPR v cilomu ne vidmovlyalos vid neobhidnosti ob yednannya deyaki lideri ta chleni partiyi vislovlyuvali zanepokoyennya sho francuzka identichnist rozchinitsya u neviznachenomu yevropejskomu konglomerati ta vislovlyuvali nezadovolennya konkretnimi polozhennyami Maastrihtskogo dogovoru Sh Paskua reanimuvav gollistsku ideyu Yevropi vid Atlantiki do Uralu sho bulo rozcineno kerivnictvom partiyi yak sproba vidtyagnuti ob yednannya 12 yevropejskih krayin Ugrupuvannya Sh Paskua ta F Segena zibrala 30 golosiv aktivistiv partiyi ale liniya Shiraka Zhyuppe otrimala pidtrimku bilshosti U 1992 r naperedodni referendumu z Maastrihtskoyi ugodi kerivnictvo partiyi bulo zmushene nadati svoyim chlenam svobodu golosuvannya Odnak na seredinu 1990 h rr kurs na yevropejsku integraciyu stav panuyuchim v OPR Diyalnist partiyi v roki prezidentstva Zhaka ShirakaGaslo shiraka na prezidentskih viborah 1995 r Franciya dlya vsih privernuv do nogo molod ta shiroki verstvi naselennya Mova bilshe ne jshla shodo takih zahodiv yak vidmina podatku solidarnosti na veliki statki yaku namagavsya realizuvati Shirak pid chas svogo perebuvannya na posadi prem yer ministra Tim ne mensh u 1995 r kabinet A Zhyuppe namagavsya reformuvati uspadkovanu vid socialistiv skladnu sistemu socialnogo zabezpechennya sho strazhdala vid hronichnogo deficitu Odnak proekt reformi pensijnogo zabezpechennya pensijnih sluzhbovciv sho buv visunutij prem yer ministrom nashtovhnuvsya na micnij opir profspilok Pidsumkom trivaloyi krizi sho nastala pislya porazki OPR na parlamentskih viborah 1997 r stali vpershe provedeni v grudni 1999 r vibori golovi partiyi vsima partijnimi aktivistami Na posadu golvi OPR bulo visunuto shist kandidativ U drugomu turi oficijnij kandidat M Delavua sho spiravsya na pidtrimku administraciyi prezidenta postupivsya Mishel Allio Mari Vpershe na choli najbilshoyi partiyi Franciyi stala zhinka Shirak zayaviv sho zahoplyuyetsya kulturnoyu revolyuciyeyu v OPR ta sho osobisto ne pidtrimuvav zhodnogo kandidata hocha deyaki jogo radniki provodili peredvibornu kampaniyu Delavua Naperedodni prezidentskih viboriv 2002 r na kongresi v Vilpenti 21 veresnya chleni OPR progolosuvali za rozpusk partiyi Na yiyi osnovi iz zaluchennyam chastini Soyuzu francuzkogo narodu ta Liberalnoyi Demokratiyi bula utvorena nova politichna sila Soyuz za narodnij ruh Dinamika rozmiru frakciyi OPR u parlamenti Franciyi1978 1981 154 deputati z 491 1981 1986 88 deputativ z 491 1986 1988 155 deputativ z 577 1988 1993 130 deputativ z 577 1993 1997 257 deputativ z 577 1997 2002 140 deputativ z 577 Generalni sekretari OPRZhak Shirak 1976 1994 Alen Zhyuppe 1994 1997 Filipp Segan 1997 1999 Nikolya Sarkozi 1999 1999 v o Mishel Allio Mari 1999 2002 Serzh Lepeltyer 2002 2002 v o PrimitkiRemond R Les droites en France P 1982 Novikov G N Gollizm posle de Gollya M 1984 Preobrazhenskaya A A Gollisty na rubezhe XX XXI vv Francuzskij ezhegodnik 2003 M 2003 Le Monde 2002 21 septembre Le Figaro 2002 21 22 septembre Le Monde 1979 10 juillet Juppe A La double rupture P 1983 Sirotkin V G Istoriya Francii Pyataya respublika M 1989 S 167 SOFRES L Etat de l opinion Cles pour 1991 P 1991 P 205 206 Le Monde 1999 19 decembre