Німецька національна народна партія нім Deutschnationale Volkspartei DNVP націоналістична консервативна партія в Німеччи

Німецька національна народна партія (нім. Deutschnationale Volkspartei, DNVP) — націоналістична консервативна партія в Німеччині за часів Веймарської республіки.

Німецька національна народна партія Deutschnationale Volkspartei Deutsche Nationale Front (1933)


Країна	Німецький Райх
Голова партії	Альфред Гугенберг, ^d, ^d і ^d
Дата заснування	1918
Дата розпуску	1933
Штаб-квартира	Берлін, Третій Райх

Ідеологія	націоналізм (^[en]) націонал-консерватизм ^[en] реакціонізм антикомунізм
Позиція	від правої до ультраправої
Молодіжна організація	^[en]
Союзники та блоки	Кампанія проти плану Юнга (^[en]) ^[en] (1931)
Кількість членів	950,000 (оц. середині 1923)

Партія була створена у 1918 році шляхом злиття Німецької консервативної партії, Вільної консервативної партії і частини Націонал-ліберальної партії, що діяли у Німецькій імперії. Ставлячись вороже по відношенню до республіканської Веймарської конституції, DNVP провела більшу частину міжвоєнного періоду в опозиції. Користуючись підтримкою землевласників і багатих промисловців, вона дотримувалася монархічної платформи і рішуче виступала проти Версальського договору.

Вкрай націоналістична і реакційна партія спочатку стояла за відновлення монархії німецька, пізніше підтримувала створення авторитарної держави. До її союзу з нацистами, партія розраховувала на підтримку національної ліберальної Німецької народної партії.

У 1928 році, після невдачі на виборах (частка партії голосів падає із 21% в 1924 році до 14%), Альфред Гугенберг, лідер крила жорсткої лінії партії, став головою. Гугенберг відмовився від монархічного курсу своїх попередніх на користь жорсткішого націоналізму і неохоче співпрацював із Націонал-соціалістичною німецькою робітничою партією (НСДАП), відомішою як нацистською партією. У 1929 році це призвело до виходу з партії колишнього голови графа Куно фон Вестарпа та інших членів і формування ними більш помірної Консервативної народної партії. DNVP швидко втрачала популярність тому, що багато робітників і селян стали підтримувати більш популістську і менш аристократичну НСДАП, в результаті чого партію в основному підтримував верхній середній клас і верхній клас.

У 1931 році DNVP, НСДАП і воєнізована організація «Сталевий шолом» сформували непростий союз, відомий як Гарцбурзький фронт. DNVP сподівався контролювати НСДАП через цю коаліцію і приборкати екстремізму нацистів, але пакт лише зміцнював НСДАП даючи їй доступ до фінансування і політичної респектабельності.

У наступному році, DNVP стала єдиною значною партією, що підтримувала Франца фон Папена у його короткому перебування на посаді канцлера.

1933 року утворила Чорно-біло-червоний фронт в союзі зі Сталевим шоломом для участі у вибори до Рейхстагу 5 березня 1933 року, на яких набрала лише 8% голосів виборців. Отримавши поганий результат на виборах, партія опинилася як молодший партнер НСДАП по коаліції в так званому Уряді національної концентрації Адольфа Гітлера, підтримала закон, що наділив уряду Гітлера законодавчими повноваженнями. Незабаром після цього, члени DNVP були змушені вступипи в НСДАП або відійти з політичного життя в цілому. Партія саморозпустилася в 1933 році.

DNVP був на короткий час відродив у 1962 році, але нова DVNP незабаром влилася у Національно-демократичну партію Німеччини (NPD).

Голови

1918-1924 Оскар Гергт (1869-1967)
1924-1928 Куно Граф фон Вестарп (1864-1945)
1928-1933 Альфред Гугенберг (1865-1951)

Нотатки

У 1920-х, коли вона брала участь у правоцентристських коаліційних урядах, DNVP вважалася основною правою партією. До 1930-х партія повернулася до багатьох своїх більш реакційних поглядів ранніх років і рухалася праворуч, і, таким чином, також класифікується як ультраправа.
Офіційно називається «Імперський комітет німецької народної ініціативи проти плану Юнга та брехні про вину у війні». (Reichsausschuß für die Deutsche Volksinitiative gegen den Young-Plan und die Kriegsschuldlüge).

Примітки

Caldwell, Peter C. (1997). Popular Sovereignty and the Crisis of German Constitutional Law: The Theory & Practice of Weimar Constitutionalism. Duke University Press. с. 74.
Caldwell, Peter C. (2008). The Citizen and the Republic in Germany, 1918–1935. Citizenship and National Identity in Twentieth-Century Germany. Stanford University Press. с. 48.
Gerwarth, Robert (2005). The Bismarck Myth: Weimar Germany and the Legacy of the Iron Chancellor. Oxford Historical Monographs. Oxford: Clarendon Press. с. 106—107. ISBN .
Jones, Larry Eugene; Retallack, James N. (1992). Elections, Mass Politics, and Social Change in Modern Germany: New Perspectives. Washington, D.C.: German Historical Institute. с. 354. ISBN .
Pfleiderer, Doris (2007). Volksbegehren und Volksentscheid gegen den Youngplan, in: Archivnachrichten 35 / 2007 [Initiative and Referendum against the Young Plan, in: Archived News 35 / 2007] (PDF). Landesarchiv Baden-Württemberg (нім.). с. 43. Процитовано 26 November 2022.
Reagin, Nancy R. (2007). Sweeping the German Nation: Domesticity and National Identity in Germany, 1870–1945. Cambridge University Press. с. 106.

Посилання

http://www.dhm.de/lemo/html/weimar/innenpolitik/dnvp/index.html (нім.)

[3] У 1920-х, коли вона брала участь у правоцентристських коаліційних урядах, DNVP вважалася основною правою партією. До 1930-х партія повернулася до багатьох своїх більш реакційних поглядів ранніх років і рухалася праворуч, і, таким чином, також класифікується як ультраправа.

[7] Офіційно називається «Імперський комітет німецької народної ініціативи проти плану Юнга та брехні про вину у війні». (Reichsausschuß für die Deutsche Volksinitiative gegen den Young-Plan und die Kriegsschuldlüge).

[Caldwell_1997,_p._74-1] Caldwell, Peter C. (1997). Popular Sovereignty and the Crisis of German Constitutional Law: The Theory & Practice of Weimar Constitutionalism. Duke University Press. с. 74.

[Caldwell_2008,_p._48-2] Caldwell, Peter C. (2008). The Citizen and the Republic in Germany, 1918–1935. Citizenship and National Identity in Twentieth-Century Germany. Stanford University Press. с. 48.

[bis-4] Gerwarth, Robert (2005). The Bismarck Myth: Weimar Germany and the Legacy of the Iron Chancellor. Oxford Historical Monographs. Oxford: Clarendon Press. с. 106—107. ISBN .

[jug-5] Jones, Larry Eugene; Retallack, James N. (1992). Elections, Mass Politics, and Social Change in Modern Germany: New Perspectives. Washington, D.C.: German Historical Institute. с. 354. ISBN .

[6] Pfleiderer, Doris (2007). Volksbegehren und Volksentscheid gegen den Youngplan, in: Archivnachrichten 35 / 2007 [Initiative and Referendum against the Young Plan, in: Archived News 35 / 2007] (PDF). Landesarchiv Baden-Württemberg (нім.). с. 43. Процитовано 26 November 2022.

[8] Reagin, Nancy R. (2007). Sweeping the German Nation: Domesticity and National Identity in Germany, 1870–1945. Cambridge University Press. с. 106.