Ніконоров Сергій Вікторович

Сергій Вікторович Ніконоров (4 жовтня 1965, Електросталь, Московська область, СРСР) — радянський і російський хокеїст, нападник. Чемпіон Європи серед юніорів.

Сергій Ніконоров
Особові дані
Народження	4 жовтня 1965(1965-10-04) (59 років) Електросталь, СРСР
Зріст	175 см
Позиція	нападник
Юнацькі клуби
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1982–1983 ? (11) 1983–1984 «Динамо» (Москва) 9 (0) 1984–1986 «Динамо» (Харків) 63 (10) 1985–1998 678 (276)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

Біографічні відомості

Хокеєм почав займатися з 10 років у тренера ^[en]. 1981 року команда з Електросталі посіла четверте місце з восьми учасників на турнірі в Прокоп'євську Кемеровської області, а ланка Сергій Ніконоров — Володимир Шацьких — Олександр Іванов стала найрезультативнішою і отримала запрошення від Віталія Єрфілова до юніорської збірної Радянського Союзу. Андрій Вахрушев розповідав, що на зборах у Рибінську його партнерами були Іванов і Ніконоров. З часом у збірній лишився єдиним представником підмосковного клуба. Під керівництвом Євгена Зиміна радянські юніори здобули п'ять перемог у п'яти матчах на чемпіонаті Європи 1983 року і повернули собі звання найсильніших на континенті. Згідно статистичних сайтів — брав участь у всіх іграх, але сам пригадував, що поїхав на турнір резервістом і виходив на лід у двох. Лідером того складу був «армієць» ^[ru], який став найкращим нападником і найкращим бомбардиром турніру (9 закинутих шайб). З українського «Сокола» грали Анатолій Найда і Андрій Коршунов.

У сезоні 1982/1983 виступав за основний склад «Кристала». відзначився 11 закинутими шайбами у другій лізі. Влітку перейшов до московського «Динамо». Грав за молодіжну команду, яка того сезону стала найсильнішою в країні. А у фінальному турнірі Сергій Ніконоров участі не брав тому, що був переведений Ігорем Тузиком до основи. У вищій лізі дебютував 1 грудня 1983 проти команди ленінградських «армійців» (поразка 6:9). Всього у першості виходив на лід у дев'яти іграх, грав під номером «27». Його партнерами по ланці були Юрій Леонов, Володимир Зубрильчев і Микола Борщевський. У декілької ігрових епізодах вдалося пограти з дворазовим олімпійським чемпіоном Олександром Мальцевим. На спортивній базі мешкав в одній кімнаті з Володимиром Голіковим і .

У міжсезоння замість Тузика команду очолив Юрій Мойсеєв і відправив групу молодих хокеїстів до харківського «Динамо», набиратися досвіду у першій лізі (Вадима Благодатських, Ігоря Павлова, Олексія Амеліна, Ігоря Комісарова, Анатолія Салімджанов, Андрія Віттенберга і Сергій Ніконоров). Змагання у другому дивізіоні харків'яни завершили на третій позиції і вперше взяли участь у перехідному турнірі з клубами вищої ліги. Для підсилення складу у цьому змаганні з Москви приїхали Андрій Вахрушев і Ігор Акулінін. Серед молодого поповнення клубу став другим за результативністю — 11 голів і 4 результативні передачі (кращий результат у Вадима Благодатських — 12 голів і 5 передач). Наступного сезону відбулася реорганізація першої ліги, на першому етапі «динамівці» стали переможцями західної зони, але в перехідному турнірі участі вже не брав. У Ніконорова завершилася дворічна військова служба і він повернувся до Електросталі.

Тринадцять сезонів був гравцем першої ланки нападу, партнерами були Олександр Іванов і Володимир Леонов. 1991 року Іванов перейшов до Тольятті, де став дворазовим переможцем МХЛ, а його наступником став Андрій Сидляров. Запрошували і Ніконорова до клубів вищої ліги, зокрема в «Торпедо» (Ярославль), «Ладу» (Тольятті) і СК ім. Урицького (Казань). 1994 року «Кристал» повернувся до елітного дивізіону. За чотири сезони в Міжнаціцональній хокейній лізі і російській суперлізі провів 137 матчів (33+42). Ігрову кар'єру завершив у 1998 році, за цей час провів понад 750 лігових матчів і закинув 304 шайби. Надалі працював на машинобудівному заводі. Станом на 30 жовтня 2015 — пенсіонер.

Досягнення

• Чемпіон Європи серед юніорів (1): 1983

Статистика

Сезон	Клуб	Ліга	Регулярний сезон					Плей-оф
			І	Г	П	О	ШХ	І	Г	П	О	ШХ
1982-83	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-3		11
1983-84	«Динамо» (Москва)	СРСР	9	0	1	1	2
	«Динамо» (Харків)	СРСР-2	46	7	5	12	10
	«Динамо» (Харків)	СРСР-2	17	3	5	8	2
	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	35	8	12	20	21
1986-87	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	72	37	23	60	38
1987-88	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	62	39	23	62	22
1988-89	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	67	39	27	66	16
1989-90	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	66	26	26	52	16
1990-91	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	62	29	23	52	18
1991-92	«Кристал» (Електросталь)	СРСР-2	74	30	20	50	22
Всього у вищій лізі			9	0	1	1	2
Всього в першій лізі			501	218	164	382	165
1992-93	«Кристал» (Електросталь)	Росія-2	48	22	22	44	10
1993-94	«Кристал» (Електросталь)	Росія-2	16	7	9	16	4
	«Керамік» (Електроуглі)	Росія-4	0	0	0	0	0	5	5	3	8	0
1994-95	«Кристал» (Електросталь)	МХЛ	51	15	11	26	4
	«Керамік» (Електроуглі)	Росія-2	1	1	1	2	0
1995-96	«Кристал» (Електросталь)	МХЛ	40	10	18	28	6	2	0	0	0	0
	«Кристал-2» (Електросталь)	Росія-2	2	1	0	1	0
1996-97	«Кристал» (Електросталь)	Росія	22	4	4	8	0	27	6	10	16	4
1997-98	«Кристал» (Електросталь)	Росія	24	4	9	13	2	10	0	2	2	0

Примітки

1. Єрфілов Віталій Георгійович (російська) . Dynamo-History.ru. Архів оригіналу за 21 жовтня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
2. Єрфілов Віталій Георгійович (російська) . Российский клуб хоккея. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 13 травня 2020.
3. Вахрушев — фамилия хоккейная (російська) . Хоккейный клуб «Ижсталь». Архів оригіналу за 26 грудня 2016. Процитовано 13 травня 2020.
4. Вязьмикин помог сборной СССР вернуться на первую строчку (російська) . Хроника хоккея. От лорда Стэнли до наших дней. Архів оригіналу за 26 січня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
5. Отечественный хоккей. 1980/1981 — 1984/1985. // Под редакцией Александра Серебренникова — С. 133—134. [1] [Архівовано 20 грудня 2019 у Wayback Machine.]
6. Результати чемпіонату 1983/1984 (російська) . Dynamo-History.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 13 травня 2020.
7. Литвин Юрий Валерьевич. История харьковского Динамо [Архівовано 25 вересня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
8. Кубок МХЛ.
9. Перехідний турнір.

Посилання

• Ніконоров Сергій Вікторович на сайті EliteProspects.com (англ.)
• Ніконоров Сергій Вікторович (російська) . Dynamo-History.ru. Архів оригіналу за 18 вересня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
• Интервью Сергея Викторовича Никонорова, основателя хоккейной династии (російська) . Sport.ru. Архів оригіналу за 31 жовтня 2015. Процитовано 12 травня 2020.