Нікола Радев

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Радев.

|Примітки=

Нікола Радев
Никола Радев
Народився	23 грудня 1940(1940-12-23) або 1940^[1] Левський (Варненська область), Третє Болгарське царство
Помер	17 червня 2016(2016-06-17) або 2016^[2] Софія, Болгарія
Громадянство	Болгарія
Діяльність	письменник
Alma mater	Літературний інститут імені Горького
Членство	Спілка болгарських письменників

Нікола Радев, (болг. Никола Радев; 23 грудня 1940(19401223), Левський — 17 червня 2016, Софія) — болгарський письменник.

Біографія

У 1973 закінчив літературний інститут Максима Горького в Москві. Протягом семи років служив у воєно-морському флоті «Болгарський морський флот» першим помічником капітана та побував у всіх куточках світу. Потім працював журналістом та книговидавцем.

Десять років був директором видавництва «Профиздат», вісім років — видавництва «Земля». Від 1999 до 2003 — голова Спілки болгарських письменників.

Автор 12 книг, які разом мали 22 видання. Найвідоміші з них: «Істина без строку давності», «Коли Бог ходив по Землі», «Мірімані», «Море — другий батько», «Немає мертвої землі», «Сім джерел води». Його твори перекладено на німецьку, угорську та російську мови. В 2006 році виграв літературну премію країн СНД імені Михайла Шолохова, та став першим переможцем з країни, що не входить до союзу.

Посилання

• «Книга с матроска снимка» — Нікола Радев про себе [ 18 вересня 2003 у Wayback Machine.], в-к «Българска армия»
• Интервю-портрет^{[недоступне посилання з липня 2019]}, в-к «Сега»
• Разкази на Никола Радев: «Ая» [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.], «Хамсин» [ 18 вересня 2003 у Wayback Machine.]
• Литературна критика от Никола Радев [ 8 серпня 2014 у Wayback Machine.]

1. Library of Congress Authorities — Library of Congress.
   d:Track:Q13219454d:Track:Q131454
2. Deutsche Nationalbibliothek Record #1158811500 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578