Нух II

Нух II (перс. نوح‎‎; помер 23 липня 997) — правитель Саманідської держави, син і спадкоємець Мансура I.

Нух II перс. نوح دوم بن منصور‎‎
Емір Саманідської держави
976 — 996
Попередник:	Мансур I
Спадкоємець:	Мансур II
Народження:	963
Смерть:	23 липня 997(0997-07-23)
Релігія:	сунізм
Рід:	Саманіди
Батько:	Мансур I
Діти:	Мансур II, Абд аль-Малик II і Ісмаїл Мунтасір
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Нух II отримав занепадаючу державу, в якій центральна влада стала номінальною. Влада Саманідів перестали визнавати у Горгані і Табарістані, де Зіяриди стали незалежними. У той час, як окремі області виходили одна за одною з-під контролю, в Бухарі чиновники почали сварки й конфлікти, які зруйнували залишки центральної влади.

Значним конфліктом була сварка між Абул Аббас Ташем і Абул Хусейн Сімджуридом. Перший в 981 році був призначений намісником Хорасана, але його противник виявився спритним інтриганом і зумів переконати свого правителя позбавити противника посади. Таш почав військові дії проти Абул Хусейна. Той змушений був тікати з Хорасана до своїх союзників в Керман і повернувся з підкріпленням. Абул Аббас був розбитий і тепер змушений був тікати в Горган, де помер в 990 році. Але невдовзі Абул Хусейна вбила власна дружина. Правителем Хорасану став його син Абу Алі, але тепер уже без згоди еміра Нуха II.

В цей час на сході Мавераннахра утворилася держава Караханідів. Молодший каган Гарун Богра-хан об'єднав всі тюркські племена на сході і почав наступ на захід, щоб приєднати до своїх володінь частину Саманідської держави. Для цього він встановив таємний союз з Абу Алі, володарем Хорасану. Неподалік від Зеравшана військо Караханідів 992 року завдало рішучої поразки саманідській армії на чолі з Інандж Хаджибом. Невдовзі емір вимушений був тікати з Бухари до Самарканда. Столицю державу було захоплено Богра-ханом, який поставив на трон Абд аль-Азіза ібн Нуха. Втім Богра-хан раптово помер й караханідське військо повернулося на схід. Але в Самарканді отаборився Абу Алі та військовик Фаїк.

У 996 році звернувся по допомогу до Себук-тегіна, правителя Газні. Разом з останнім відвоював Бухару. В подальшому Газневіди стали опорою еміра при придушенні повстань в Хорасані. Це вдалося досягти у 997 році. Втім невдовзі Нух II помер.

Джерела

• Frye, R.N. (1975). The Sāmānids. У Frye, R.N. (ред.). The Cambridge History of Iran, Volume 4: From the Arab Invasion to the Saljuqs. Cambridge: Cambridge University Press. с. 136—161. ISBN .
• Meisami, Julie Scott (1999). Persian Historiography to the End of the Twelfth Century. Edinburgh University Press. с. 1—319. ISBN .