Нове (Ніжинський район)

Нове — селище в Україні, у Дмитрівській селищній громаді, Ніжинського району, Чернігівської області. До 2020 року село належало до Рубанської сільської ради. Населення становить 15 осіб (2015 рік).

селище Нове
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Ніжинський район
Громада	Дмитрівська селищна громада
Рада	Рубанська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA74040130150041587
Основні дані
Засновано	1740
Площа	0,029 км²
Населення	15 (2015 рік)
Густота	1896,55 осіб/км²;
Поштовий індекс	16570
Телефонний код	+380 4635
Географічні координати	50°56′24″ пн. ш. 32°50′39″ сх. д. / 50.94000° пн. ш. 32.84417° сх. д. / 50.94000; 32.84417Координати: 50°56′24″ пн. ш. 32°50′39″ сх. д. / 50.94000° пн. ш. 32.84417° сх. д. / 50.94000; 32.84417
Висота над рівнем моря	158 м
Відстань
Найближча залізнична станція:
Селищна влада
Адреса	16572, Чернігівська обл., Ніжинський район , смт Дмитрівка, вул. Незалежності, буд. 18
Карта
Нове
Нове

Історія

Засновано як господарський пункт Парафіївського цукрового заводу після Другої світової війни на території Рубанської сільської ради.

Комуністична влада надала право Парафіївському заводу вербувати на роботу безпаспортних батраків із навколишніх колгоспів Бахмацького та Ічнянського районів, приписуючи їх до так званого «совхозу» (звідси поширене ім'я мешканців селища — «совхозяни», або «совхозькі»).

У 1960-х роках завербовані люди мешкали у бараках, без родин. Спеціалізувалися на буряківництві та торфорозробці. Робота з вирощення буряку була рабською, ручною. У 1980-х роках це «відрядження» формалізоване у населений пункт, селищу дали ім'я «Нове». У Парафіївському «совхозі», на відміну від «колхозу», комуністи платили безпаспортним українцям живі гроші, що збільшувало продуктивність праці. Якщо «колхоз» спеціалізувався на рабській, фактично безкоштовній праці людей, то «совхоз» мусив мати віддачу для розвитку парафіївської промисловості, орієнтованої, зокрема, на горілчані заводи. Ідентичне баракове селище було створене у Софіївці Ічнянського району, куди вербувалася покріпачена молодь Крупичполя, Рожнівки, Мартинівки та Терешихи.

Сучасний стан

Після зупинки Парафіївського цукрового заводу у 1990-х роках селище фактично переходить на натуральний спосіб життя, посилилася еміграція.

До 2006 року у селищі ще мешкало 55 осіб — нащадків колгоспних кріпаків. Тепер постійних мешканців три-чотири родини, але прописано не менше 20 осіб. Потенційно жилих будинків до 25. Власного цвинтаря ніколи не було, ховають у Рубанці. Храмове свято на теплого Миколи (22 травня).

До селища прокладено асфальтову дорогу.

Джерела

1. Опитування мешканців села Рубанка від 8 квітня 2015. Експедиція ГО «Голінська сотня». Журнал Ростислава Мартинюка

Посилання

• Прогноз погоди в сtks Нове