Непрямий умисел

Непрямий умисел (лат. dolus indirectus) — в юриспруденції загалом, і криміналістиці зокрема, такий вид умислу, при якому особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачає його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажає, але свідомо припускає їх настанню. Протиставляється .

Відомий німецький криміналіст Пауль Фоєрбах під непрямим розумів той умисел, який заздалегідь передбачуваний і який можна підтвердити обставинами справи (наприклад, силою удару, використаною зброєю тощо), завдяки яким можна було би зробити висновок, що винний розумів те, що робить, а тому і замишляв все усвідомлено. Нині загальноприйнято розуміється під непрямим умислом так звана злочинна байдужість (лат. dolus eventualis), коли винний передбачає, що його дія може призвести до злочинного результату, але свідомо допускаю це. Тому непрямий умисел також називають ще евентуальним

Непрямий умисел відрізняється від прямого як за інтелектуальними, так і вольовими ознаками.

Примітки

1. Умисел і його види (коментар до ст. 24 КК України) / Р. В. Вереша // Вісник Академії адвокатури України. — 2010. — Число 3. — С. 73-82.
2. Кримінальний кодекс України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, № 25-26, ст.131) Президент України Л.КУЧМА м. Київ 5 квітня 2001 року № 2341-III. Верховна Рада України. 2001
3. Виды умышленной виновности [ 2022-01-28 у Wayback Machine.] // Таганцев Н. С. Уголовное право (Общая часть). Часть 1. По изданию 1902 года. Allpravo.ru. — 2003.(рос.)
4. Умысел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: т. XXXIVa (1902): Углерод — Усилие, с. 736—738(рос.)
5. Уголовное право России. Практический курс / Под общ. ред. А. И. Бастрыкина; под науч. ред. А. В. Наумова. М., 2007. С. 86 (рос.)