Ненад Стойкович

Ненад Стойкович (сербохорв. Nenad Stojković, серб. Ненад Стојковић, нар. 26 травня 1956) — югославський футболіст, що грав на позиції центрального захисника. (1978).

Ненад Стойкович
Особисті дані
Народження	26 травня 1956(1956-05-26) (68 років)
	Призрен
Зріст	183 см
Громадянство	Югославія
Позиція	центральний захисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) 1974–1984 «Партизан» 255 (8) 1984–1986 «Монако» 69 (2) 1986–1988 «Монпельє» 70 (7) 1988–1990 «Мюлуз» 66 (1) 1990–1991 «Нансі» 37 (2) 1991–1992 «Ам'єн» 22 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г) 1976–1978 Югославія (мол.) 17 (0) 1977–1984 Югославія 32 (1)
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Стойкович.

Виступав за «Партизан», а також ряд французьких клубів. У складі національної збірної Югославії був учасником чемпіонату світу та Європи.

Клубна кар'єра

Вихованець школи белградського «Партизана», вступив в його академію в віці 16 років. В основному складі дебютував в сезоні 1974/75. За першу команду «гробарів» грав протягом 10 років, зігравши загалом 492 зустрічі та забивши 30 голів в усіх турнірах. Виступав на позиції захисника, хоча міг грати і в центрі півзахисту. Відрізнявся високою швидкістю для захисника і відмінно грав головою. Часто організовував результативні атаки команди. У складі столичної команди тричі ставав чемпіоном Югославії в сезонах 1975/76, 1977/78 і 1982/83, а також виграв Кубок Мітропи в 1978 році. В тому ж році був визнаний футболістом року в Югославії.

У 1984 році він досяг 28-річного віку, встановленого югославськими футбольними правилами для переходу за кордон, після чого підписав контракт з «Монако». Там югослав сформував пару центрбеків спочатку з Абдаллою Льєжоном, а потім Хуаном Сімоноом і у першому ж сезоні з командою Князівства посів 3 місце у французькому чемпіонаті та став володарем Кубка Франції, а в кінці 1985 року здобув і суперкубок країни.

Після ще одного сезону у складі монегасків, в якому команда лишилась без трофеїв, 1986 року Ненад перейшов у «Монпельє», який грав у Дивізіоні 2. Клуб фінішував першим у групі В другого дивізіону сезону 1986/87, а Ненад Стойкович був одним із лідерів тієї команди, якій допоміг вийти до еліти. Кріи того клуб також виграв трофей чемпіонів Дивізіону 2, обігравши переможця іншої групи, «Ніор». Наступного року в парі з новачком Жуліо Сезаром, Стойкович допоміг команді сенсаційно посісти третє місце в Дивізіоні 1, що дозволило клубу грати в Кубку УЄФА наступного року.

Тим не менш у єврокубках югослав так і не зіграв, оскільки 1988 року перейшов у «Мюлуз», з яким наступного року також виграв другий дивізіон і вийшов до еліти. Наступного року, однак, клуб вилетів з Дивізіону 1, а Ненад Стойкович залишив клуб.

У сезоні 1990/91 Стойкович виступав у вищому дивізіоні за «Нансі», допомігши йому посісти 17 місце та врятуватись в еліті, а завершив ігрову кар'єру у команді «Ам'єн» з другого французького дивізіону, за яку виступав протягом 1991—1992 років. Всього у французьких командах Стойкович зіграв 266 матчів чемпіонату і забив 13 голів.

Після закінчення кар'єри гравця він став тренером, працював у «Монпельє», а потім у «Канні». У 2003 році недовго був головним тренером «Канна», що виступав у Лізі Насьйональ.

Виступи за збірну

У 1976—1978 роках виступав за молодіжну збірну Югославії, провівши 17 матчів.

26 липня 1977 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Югославії в матчі проти Бразилії в Белу-Орізонті (0:0).

У складі збірної був учасником чемпіонату світу 1982 року в Іспанії. Там він був основним гравцем і зіграв у всіх трьох іграх — з Північною Ірландією (0:0), Іспанією (1:2) та з Гондурасом (1:0), але югослави не вийшли з групи.

17 листопада 1982 року Стойкович забив свій єдиний гол за збірну у ворота збірної Болгарії, який дозволив югославам кваліфікуватися у фінальну частину чемпіонату Європи 1984 року у Франції. Там він також зіграв у трьох іграх — з Бельгією (0:2), з Данією (0:5) та з Францією (2:3), але і цього разу з групи його команді вийти не вдалось.

Остання гра в рамках того турніру, 9 червня 1984 року в Сент-Етьєні проти збірної Франції, господарів і майбутніх чемпіонів Європи, стала і останньою для Стойковича у збірній. Загалом протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 8 років, провів у її формі 32 матчі, забивши 1 гол.

Титули і досягнення

Командні

• Чемпіон Югославії (3):

«Партизан»: , ,

• Володар Кубка Франції (1):

«Монако»:

• Володар Суперкубка Франції (1):

«Монако»: 1985

• Володар Кубка Мітропи (1):

«Партизан»:

• Чемпіон Європи (U-21): 1978

Особисті

• : 1978

Примітки

1. Статистика са Партизановог званичног сајта [ 23 серпня 2010 у Wayback Machine.], Приступљено 15. 4. 2013.
2. Fußballer des Jahres - Jugoslawien. weltfussball.de (нім.). Процитовано 4 липня 2021.
3. (1977) Brazil - Jugoslavija 0:0. reprezentacija.rs. 25 червня 1977. Процитовано 4 липня 2021.

Посилання

• на сайті ФІФА (англ.)

• Ненад Стойкович на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
• Ненад Стойкович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
• Ненад Стойкович на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Ненад Стойкович на сайті Eu-football.info (англ.)
• Статистика виступів за збірну на reprezentacija.rs (англ.)