Невірівські

Невірівські (пол. Niewiarowscy, рос. Неверовские біл. Невяровские) також Неверовські, Нєвяровські, Нєвєровські, Невєровські, Невіровські, Невяровичі, Неверовичі - слов’янський, польський, литовський, (старо)руський, білоруський, український, шляхетський, козачий і дворянський, а також єврейський рід (роди) і родини даного прізвища (прізвища) в Польському королівстві, Литовському великому князівстві, Речі Посполитій, Гетьманщини, Російській імперії, а також громадяни сучасної Польщі, Білорусі, України, Росії, Литви, Чехії, Німеччини, США, Англії та ін. Припускається, що більшість родин і родів з таким прізвищем (прізвищами) - спільного кореня, нащадки і спадкоємці або у той чи інший спосіб пов’язані з першим родом такого імені, заснованим представником роду (дому) Лігез з Польського королівства, Яном, шляхтичем католицького віросповідання, воєводою Лечицьким, який за участь у Грюнвальдській битві 14 ст. отримав від короля землі у Краківському воєводстві, де уфундував маєток Невірів (пол. Niewiarow, рос. Неверов).

Полукоза або Polkozic - основний і найбільш давній герб роду Невірівських, первісно гілки роду Лігез

У наш час коли люди з цим прізвищем живуть по всьому світу - зокрема Польща, Росія, Україна, Білорусь, також у наслідок еміграції - у Чехії, США, Німеччині. На початку 90-х років 20 сторіччя у Польщі мешкали 2452 особи з таким прізвищем.

Історія

Засновник роду Невірівських Ян Лігеза, воєвода Лечицький, уфундувавши хутір і маєток Невірів (Niewiarow, Невяров, Невєров, Неверов, Неверів) у Краківському воєводстві вніс у дом Лігезів нове прізвище Невірівських, близько 1389 року. Помер близько 1419 року. Похований у Неговичах.

Польський шляхетський рід Невірівські (Неверовські) належить до герба Полукоза (Półkozic). Інші польські родини, які належать до цього герба:

Люди з таким прізвищем

Невірівські з Польщі (Корони)

• (*бл.1465)- шляхтич гербу Полукоза;
• (1656-1732) - бабуся останнього польського короля Станіслава II Августа; Понятовського;
• або (нар. 1953) - польський політик;
• Невірівський Вацлав або (нар. 1942 - помер 2007) – польський політик;
• або - композиторка;

Невірівські з Литви (Білорусі)

• (1774, Слуцьк, Литва, Річ Посполита - Слуцьк, Мінська губернія, Російська імперія), записаний як Невяровський (пол. Jan Niewiarowski) - син священника, студент (01.10.1790-1796) і викладач польської мови (1795) шкіл Київської Академії, також згадується як перекладач польської мови (1794) у Київському військовому суді ;

Невірівські з України (Гетьманщини)

• - значковий товариш Переяславського полку, дід Неверовського Д.П., нібито син священника, ймовірний засновник (старо)руської або як тоді казали (мало)російської, української і задніпровський гілки цього первісно сходозахідного, західнословенського, польського і литовського роду;
• - сотник Бубнівської сотні Переяславського полку, (мало)російський, а отже і український дворянин, городничий Золотоноші, батько генерала Невірівського Д.П.;
• Невірівський Дмитрій Петрович часом також Неверовський - нащадок (старо)руської і козачої, української і задніпровської гілки первісно польського роду Невірівських, герой Великої Війни французів і росіян та їх союзників, жителів і країн Європи, Заходу (Франківщини, Німеччини, Польщі) і тогочасної Неосяжної Русі (Росії) і Старої, Малої Русі (Гетьманщини, України), а також країн Азії, Татарщини у її складі 1812 року;

Невірівські з Курщини

• Невірівський (Неверовський) Антон - батько одного з представників цієї гілки роду, польський землевласник ймовірно з Краківського воєводства, який брав участь у Січневому повстанні 1863-1864 проти самодержавства (Російської імперії), за що був засланий до Сибіру;
• Невірівський Алоїзій Антонович (1859-1918) - один з представників цієї гілки роду, син революціонера Антона Невірівського, на початку 20 сторіччя працював земським фельдшером у селах і містечках Курської і Воронізької губерній;
• (1911-2004) - вчителька, працювала на Алтаї і в Україні, м.Київ, жінка Козиря Федосія Сидоровича (1911-1938)

Джерела та література

• В. В. Томазов. Неверовські [ 9 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 353. — .

Посилання

• Брюховецький В.С.. Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ-ХVІІІ ст: енциклопедичне видання. / Брюховецький В.С., Київ. : Видавничий дім "КМ Академіа", 2001. - 734 с., стр.387.

1. Брюховецький В.С.. Києво-Могилянська академія в іменах ХVІІ-ХVІІІ ст: енциклопедичне видання. / Брюховецький В.С., Київ. : Видавничий дім "КМ Академіа", 2001. - 734 с., стр.387.