Наґато лінкор японського імператорського флоту Головний корабель однойменного типу Лінкор був названий на честь провінці

«Наґато» — лінкор японського імператорського флоту. Головний корабель однойменного типу. Лінкор був названий на честь провінції острова Хоншю. Став першим у світі лінійним кораблем, озброєним 410-мм гарматами головного калібру. «Наґато» вважають першим повністю японським лінкором.

Наґато
長門

Лінійний корабель «Наґато» (1944)
Служба
Тип/клас	Лінкор, тип «Наґато»
Держава прапора	Японія
Належність	Імператорський флот Японії
Спущено на воду	9 листопада 1919 року
Введено в експлуатацію	листопад 1920 року
Статус	затонув 29 липня 1946 р. як корабель мішень
Ідентифікація
Параметри
Тоннаж	39 250 тон
Довжина	224,9 м
Ширина	33 м
Осадка	9,5 м
Бронювання	головний пояс — 305…102 мм; верхній пояс — 203 мм; траверси — 330…254 мм; палуба — 127+70; башти — до 457 мм; барбети — до 457 мм; рубка — 370; каземати — 25 мм
Технічні дані
Рухова установка	4 парові турбіни Kampon
Потужність	82 300 к.с.
Швидкість	25 вузлів
Автономність плавання	8560 морських миль на 16 вузлах
Екіпаж	1480 чоловік
Озброєння
Артилерія	4 × 2 — 410-мм/45, 18 × 1 — 140/50
Зенітне озброєння	4 × 2 — 127-мм/40, 10 × 2 — 25-мм/60
Авіація	1 катапульта, 3 гідролітаки

Історія служби

Довоєнний період

«Наґато» під час ходових випробувань, 1920

Лінійний корабель «Наґато» до модернізації

Лінкор «Наґато» був закладений 28 серпня 1917 року на корабельні військово-морського арсеналу Куре як головний корабель свого класу. Під час будівництва корабель мав позначення «Лінкор 5». «Наґато» був спущений на воду 9 листопада 1919 року, в церемонії спуску лінкора на воду брали особисту участь міністр флоту Японії віце-адмірал Като Томосабуро і член імператорської родини віце-адмірал принц Фушімі Хіроясу. Новий лінкор був приписаний до військово-морської бази в Йокосуці. На час випробувань командування судном в ролі головного спеціаліста доручено капітану I рангу Іїді Нобутаро, учаснику Цусімської битви, що командував до цього призначення броненосцем «Шікішіма». 6 жовтня 1920 року під час ходових випробувань в бухті Сукумо корабель б'є світовий рекорд швидкості для лінкорів, показавши результат ходу в 26,443 вузла (48,9 км/год), а 23 листопада б'є власний рекорд встановивши швидкісну межу в 26,7 вузлів (49,45 км/год).

Після закінчення випробувальних стрільб, лінкор був введений до складу японського флоту 25 листопада 1920 року, капітан Ііда офіційно вступив на посаду командира корабля. 1 грудня 1920 року «Наґато» увійшов в 1-у дивізію лінійних кораблів як флагманський корабель контр-адмірала Точіная Соджіро. На той момент це перший корабель у світі, оснащений 16,1 дюймовими (410-мм) гарматами. 13 лютого 1921 року судно відвідав спадкоємець престолу принц Хірохіто. 1 грудня 1921 року капітан Іїда отримав звання контр-адмірала і переведений на роботу в Генеральний штаб, а на посаді командира «Наґато» його змінив капітан I рангу Кабаяма Канарі. Перші чотири роки лінкор проводив бойову підготовку і брав участь у навчаннях флоту. 7 вересня 1924 року під час навчальних стрільб потопив корабель-мішень «Сацума».

З 1 грудня 1924 року виведений в резерв. Рік на лінкорі проводились роботи з модернізації, після чого корабель повернувся в діючий флот.

З осені 1931 року на «Наґато» проходили роботи з посилення зенітного озброєння. Увійшовши до складу флоту лінкор проходив бойову підготовку. Брав участь у навчаннях у складі з'єднання.

З 1 квітня 1934 року на Військово-морській корабельні в Куре почалася глибока модернізація корабля, що тривали до 5 листопада 1935 року. Основними напрямками робіт — заміна зенітного озброєння, посилення бронювання, установка нової системи управління вогнем.

20 серпня 1937 лінкор перевіз в Китай 2000 солдатів. «Наґато» брав участь в Шанхайських битвах. Після повернення в Японські води взяв участь у великих навчаннях Імператорського флоту.

1 вересня 1939 року лінкор «Наґато» призначений флагманом Об'єднаного японського флоту. Весь наступний 1940 рік проходили масштабні маневри і навчання японського флоту. Проводилася бойова підготовка та навчальні стрільби. Лінкор брав участь у грандіозному військово-морському параді в Йокогамській бухті.

Восени 1941 року була оголошена мобілізація всіх сил японського флоту, що завершилася до 9 жовтня. 17-18 листопада 1941 року «Наґато» здійснив перехід на Саекі, для з'єднання з авіаносцем «Акаґі». На борту авіаносця адмірал Ямамото Ісороку уточнив останні деталі нападу на Перл-Гарбор, після цього лінкор повернувся в базу. Японські авіаносці, з'єднавшись, відпливли у напрямку до Перл-Гарбору.

Друга світова війна

7 грудня 1941 року японська палубна авіація розгромила лінійні сили ВМС США на військово-морській базі в Перл-Гарбор. З 8 по 13 грудня лінкор «Наґато» на чолі з'єднання здійснював прикриття авіаносців віце-адмірала Чюїчі Наґумо.

12 лютого 1942 року «Наґато» поступився роллю флагмана новітньому лінкору «Ямато». Навесні 1942 року на корабельні в Куре «Наґато» пройшов поточний ремонт. З травня продовжилася бойова підготовка та стрільби. 29 травня, після поповнення боєзапасу, лінкор виходить в бойовий похід. Участь у битві за Мідвей лінкор не брав. Після битви 6 червня прийняв екіпаж з авіаносця «Каґа». 14 червня з'єднання повернулося в Японію. 12 липня 1942 року лінкор «Наґато» увійшов в 2-у дивізію лінійних кораблів Японського Імператорського флоту. До кінця 1942 року лінкор виконував функції навчального корабля, займаючись бойовою підготовкою.

З 25 січня по 2 лютого 1943 року на «Наґато» проводився ремонт котлів. З 31 травня по 6 червня пройшов модернізацію, в процесі якої були встановлені чотири 25-мм зенітні гармати і РЛС Тип 21. 8 червня повернувся на місце базування.

з 25 по 27 червня проходили навчання з буксирування лінкора. 23 серпня лінкор у складі з'єднання прибув у район Соломонових островів на острів Трук. 19 жовтня лінкор перевели на острів Брауна. 23 жовтня «Наґато» у складі японського флоту вийшов на перехоплення авіаносного з'єднання США TF-14, але ворога не виявили. 26 жовтня кораблі повернулися на Трук.

Після нальоту авіації США 1 лютого 1944 року, лінкор у складі з'єднання здійснив перехід в Палау, а 17 лютого вирушає до Сінгапура. 30 березня в доці Сінгапуру «Наґато» пройшов поточний ремонт. Лінкор брав участь у великих навчаннях і бойовій підготовці.

З 11 по 15 травня лінкор перейшов у район Борнео на військову базу Таві-Таві.

11 червня лінкор у складі з'єднання «В» вийшов до Філіппін. 19 червня, з невдалого нальоту японської палубної авіації на Гуам, розпочалося Перша битва у Філіппінському морі. Під час нальоту палубної авіації США «Наґато» збив два атакуючих літака противника. В операції «А-ґо» японці втратили 3 авіаносця, 2 танкера, кілька бойових кораблів були сильно пошкоджені. Після поразки в битві з'єднання перейшло на Окінаву. 24 червня лінкор повернувся в Японію.

З 27 червня по 7 липня корабель пройшов доозброєння, були встановлені 96 25-мм автоматів і 4 РЛС.

9 липня «Наґато» у складі групи «В» прибув на Окінаву, перевізши піхотний полк. 14 липня прибув в Манілу. До 10 жовтня лінкор курсував між Ліннгою і Сінгапуром перевозячи особовий склад і різні вантажі. 20 жовтня для поповнення запасів «Нагато» прибув до Брунею. 22 жовтня з'єднання Т. Куріти, куди увійшов і «Наґато», вирушило до Філіппінам для участі в операції «Шьо-ґо» (Перемога).

24 жовтня під час нальоту палубної авіації США в лінкор потрапило 2 авіабомби.

Перша бомба пошкодила повітропроводи внаслідок чого швидкість корабля зменшилася до 24 вузлів. Друга бомба зруйнувала радіорубку. На «Нагато» загинуло 54 людини, 106 були поранені. Кораблі пройшли протоку Сан-Бернардино і атакували американське авіаносне з'єднання. «Наґато» своїм вогнем серйозно пошкодив авіаносець «Сент Ло» (CVE-63), який незабаром був добитий камікадзе. Під час чергового нальоту в «Нагато» потрапили 2 бомби. 28 жовтня лінкор повернувся в Бруней. 16 листопада «Наґато» та інші кораблі в порту Брунею були атаковані американською авіацією.

З 17 листопада з'єднання лінійних кораблів здійснювало перехід в японські води прибувши в Йокосуку 24 (25) листопада.

До 10 лютого 1944 року на «Наґато» проводився ремонт і заміна озброєння, після чого його використовували для берегової оборони. 20 квітня корабель був виведений в резерв.

З 1 червня 1945 року лінкор входив до складу флоту берегової оборони.

Під час нальоту палубної авіації США 18 липня, лінкор отримав попадання 3-ма авіабомбами. Корабель отримав численні ушкодження, загинуло 33 матроса і командир корабля контр-адмірал Оцука Мікі.

Імператор Японії 15 серпня 1945 року оголосив про капітуляцію. 29 серпня в територіальні води Японії увійшли американські бойові кораблі.

15 вересня 1945 року лінкор «Наґато» був виведений зі складу флоту.

Випробування на атолі Бікіні

Після капітуляції Японії «Нагато» відійшов до США. Було вирішено використовувати корабель у випробуваннях ядерної зброї в рамках операції «Crossroads».

З 18 березня по 4 квітня 1946 року лінкор здійснив перехід на атол Еніветок. Прийшовши на атол Бікіні, «Наґато» брав участь у випробуваннях «Ейбл» і «Бейкер». Перший атмосферний вибух корабель переніс без значних пошкоджень. 25 липня був проведений підводний вибух, лінкор, що знаходиться в 650 м від місця вибуху, отримав серйозні пошкодження. Підводна частина корпусу була розірвана, і через пробоїни почала надходити вода.

Через відсутність команди на борту боротьба за живучість корабля не велася. 29 липня 1946 року лінкор затонув .

Цікаві факти

Тепер остов лінкора «Наґато», що знаходиться на дні лагуни атола Бікіні, став туристичною визначною пам'яткою і приваблює численних дайверів з усього світу.

Командири лінкора

20 листопада 1919 — 1 грудня 1921 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Іїда Нобутаро (яп. 飯田延太郎);

1 грудня 1921 — 10 листопада 1922 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Кабаяма Канарі (яп. 樺山可也);

10 листопада 1922 — 1 грудня 1923 р. Капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Такахаші Сетцуо (яп. 高橋節雄);

1 грудня 1923 — 1 грудня 1924 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Саконджі Сейдзо (яп. 左近司政三);

1 грудня 1924 — 22 серпня 1925 р. Капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Сусуму Накаджіма (яп. 中島晋);

22 серпня 1925 — 1 грудня 1926 капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Осоєгава Масахару (яп. 小副川敬治);

1 грудня 1926 р. — 1 грудня 1927 р. Капітан I рангу (пізніше адмірал) Хасеґава Кійоші (яп. 長谷川清);

1 грудня 1927 — 10 грудня 1928 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Мацушіта Каору (яп. 松下薫);

10 грудня 1928 — 30 листопада 1929 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Іноуе Цуґімацу (яп. 井上継松);

30 листопада 1929 — 1 грудня 1930 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Хамада Йошідріро (яп. 浜田吉治郎);

1 грудня 1930 — 10 жовтня 1931 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Накамура Камессабуро (яп. 中村亀三郎);

10 жовтня — 1 грудня 1931 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Хара Кейтаро (яп. 原敬太郎);

1 грудня 1931 — 4 березня 1932 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Суґісака Чьоджіро (яп. 杉坂悌二郎);

4 березня — 1 грудня 1932 р. Капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Сонода Мінору (яп. 園田実);

1 грудня 1932 р. — 15 листопада 1933 р. Капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Уно Секідзо (яп. 宇野積蔵);

15 листопада 1933 р. — 15 листопада 1934 р. Капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Сад Кенічі (яп. 佐田健);

15 листопада 1934 — 15 липня 1935 капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Юкіко Кацумі (яп. 雪下勝美);

15 липня 1935 — 1 грудня 1936 капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Сайто Джіро (яп. 斎藤二朗);

1 грудня 1936 р. — 1 грудня 1937 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Самеджіма Томое (яп. 鮫島具重);

1 грудня 1937 р. — 15 вересня 1938 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Накаджіма Торахіко (яп. 中島寅彦);

15 вересня — 15 грудня 1938 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Какута Какуджі (яп. 角田覚治);

15 грудня 1938 р. — 15 листопада 1939 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Фукудоме Шіґеру (яп. 福留繁);

15 листопада 1939 — 15 жовтня 1940 капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Токунаґа Сакае (яп. 徳永栄);

15 жовтня 1940 — 11 серпня 1941 р. Капітан I рангу (пізніше віце-адмірал) Оніші Шіндзо (яп. 大西新蔵);

11 серпня 1941 р. — 10 листопада 1942 р. Капітан I рангу (пізніше посмертно віце-адмірал) Яно Хідео (яп. Історія 英雄);

10 листопада 1942 — 2 серпня 1943 капітан I рангу Хісамуне Йонеджіро (яп. 久宗米次郎);

2 серпня — 25 грудня 1943 капітан I рангу (пізніше посмертно віце-адмірал) Хаякава Мікіо (яп. 早川幹夫);

25 грудня 1943 — 20 грудня 1944 капітан I рангу (пізніше контр-адмірал) Кобе Юджі (яп. 兄部勇次);

20 грудня 1944 — 27 квітня 1945 р. Капітан I рангу Шібуя Кійомі (яп. 渋谷清見);

27 квітня — 24 липня 1945 контр-адмірал Оцука Мікі (яп. 大塚幹);

24 липня — 20 серпня 1945 року контр-адмірал Ікаеучі Масамічі (яп. 池内正道);

24 липня — 15 вересня 1945 р. Капітан I рангу Суґіно Суїчі (яп. 杉野修);

18 березня — 4 квітня 1946 року капітан ВМС США У. Дж. Уіппл (англ. WJ Whipple).

Посилання

Лінкори типу «Наґато»
Серія лінкорів «Наґато». Лінкор «Муцу»

Використана література

Campbell, John (1985). Naval Weapons of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN .
Chesneau, Roger, ред. (1980). Conway's All the World's Fighting Ships 1922–1946. Greenwich, UK: Conway Maritime Press. ISBN .
Friedman, Norman (2011). Naval Weapons of World War One. Barnsley, South Yorkshire, UK: Seaforth. ISBN .
Hackett, Bob; Kingsepp, Sander; Ahlberg, Lars (2009). IJN Nagato: Tabular Record of Movement. Combinedfleet.com. Процитовано 15 березня 2013.
Jentschura, Hansgeorg; Jung, Dieter; Mickel, Peter (1977). Warships of the Imperial Japanese Navy, 1869–1945. Annapolis, Maryland: United States Naval Institute. ISBN .
Parshall, Jonathan; Tully, Anthony (2007). Shattered Sword: The Untold Story of the Battle of Midway. Washington, D. C.: Potomac Books. ISBN .
Polmar, Norman; (2006). Aircraft Carriers: A History of Carrier Aviation and Its Influence on World Events. Т. Volume 1, 1909—1945. Washington, D.C.: Potomac Books. ISBN .
Rohwer, Jurgen (2005). Chronology of the War at Sea, 1939–1945: The Naval History of World War Two. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN .
Silverstone, Paul H. (1984). Directory of the World's Capital Ships. New York: Hippocrene Books. ISBN .
Skwiot, Miroslaw (2007). Nagato Mutsu, Part I. Encyklopedua Okretów Wojennych. Т. 51. Gdansk, Poland: AJ-Press. ISBN .
Skwiot, Miroslaw (2008). Nagato Mutsu, Part II. Encyklopedia Okretów Wojennych. Т. 52. Gdansk, Poland: AJ-Press. ISBN .
Stille, Mark (2008). Imperial Japanese Navy Battleships 1941–45. New Vanguard. Т. 146. Botley, Oxford, UK: Osprey Publishing. ISBN .
Tully, A.P. (2003). Nagato's Last Year: July 1945 – July 1946. Mysteries/Untold Sagas of the Imperial Japanese Navy. Combinedfleet.com. Процитовано 26 травня 2013.
Whitley, M. J. (1998). Battleships of World War II. Annapolis, Maryland: Naval Institute Press. ISBN .