Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Напередодні» — роман Івана Сергійовича Тургенєва, опублікований в 1860 році.
| Напередодні | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Накануне | ||||
 | ||||
| Жанр | роман | |||
| Форма | роман | |||
| Автор | Тургенєв Іван Сергійович | |||
| Мова | російська | |||
| Опубліковано | 1860 | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Попередній твір | Дворянське гніздо | |||
| Наступний твір | Батьки і діти (роман) | |||
| | ||||
 Цей твір у Вікісховищі | ||||
Історія написання роману
У другій половині 1850-х років Тургенєв, за поглядами ліберал-демократів, відкидував ідеї революційно налаштованих різночинців, став замислюватися про можливість створення героя, чиї позиції не вступали б у суперечність з його власними, більш помірними, сподіваннями, але який при цьому був би досить революційним, щоб не викликати глузувань з боку більш радикальних колег по «Современнику». Розуміння неминучої зміни поколінь в прогресивних російських колах, чітко проступають в епілозі «Дворянського гнізда», прийшло до Тургенєва ще в дні роботи над «Рудіним»:
 | «Я збирався писати "Рудіна", але те завдання, яке я потім постарався виконати в "Напередодні", зрідка виникала переді мною. Фігура головної героїні, Олени, тоді ще нового типу в російському житті, досить ясно вимальовувалася в моїй уяві; але бракувало героя, такої особи, якою Олена, при її ще неясному хоча і сильному прагненні до свободи, могла вдатися» - І.С.Тургенєв |  |
У 1855 році сусід Тургенєва по Мценському повіту, поміщик Василь Каратеєв, що вирушав до Криму як офіцер дворянського ополчення, залишив письменнику рукопис автобіографічної повісті, дозволивши нею розпорядитися на власний розсуд. У повісті розповідалося про кохання автора до дівчини, яка віддала перевагу болгарину — студенту Московського університету. Пізніше вчені кількох країн встановили особу прототипу цього персонажа. Цією людиною був Микола Катранов. Він приїхав до Росії в 1848 році і вступив до Московського університету. Після того, як в 1853 році починається російсько-турецька війна, а серед болгарської молоді оживає революційний дух, Катранов з російською дружиною Ларисою повертається в рідне місто Свиштов. Однак, його планам, перешкодив спалах швидкоплинних сухот, і він помер під час лікування у Венеції в травні того ж року. Каратеєв, передчувавший свою смерть, коли передавав рукопис Тургенєву, з війни не повернувся, померши від тифу в Криму. Спроба Тургенєва видати слабкий в художньому відношенні твір Каратеєва не увінчалась успіхом, і аж до 1859 рукопис був забутий, хоча, за спогадами самого письменника, вперше ознайомившись з ним, він був вражений настільки, що вигукнув: «Ось герой, якого я шукав! „Перш ніж Тургенєв повернувся до зошита Каратеєва, він встиг закінчити“ Рудіна» і попрацювати над «Дворянським гніздом».
Повернувшись додому в Спаську-Лутовинову взимку 1858—1859 року, Тургенєв повернувся до ідей, які займали його на рік знайомства з Каратеєвим, і згадав про рукописи. Взявши за основу підказаний покійним сусідом сюжет, він взявся за його художню переробку. Тільки одна сцена з оригінального твору, опис поїздки в Царицино, за словами самого Тургенєва, була збережена в загальних рисах в остаточному тексті роману. У роботі над фактичним матеріалом йо-му допомагав друг, письменник і мандрівник Є. П. Ковалевський, добре знайомий з деталями болгарського визвольного руху і сам видав нариси про свою поїздку на Балкани в розпал цього руху в 1853 році. Робота над романом «Напередодні» тривала і в Спаському-Лутовинову, і за кордоном, у Лондоні та Віші, до осені 1859, коли автор відвіз рукопис до Москви, до редакції «Російського вісника».
Сюжет
Роман починається зі спору про природу і про місце людини в ній між двома молодими людьми вченим Андрієм Берсенєвим і скульптором Павлом Шубіним. Надалі читач знайомиться з родиною, в якій живе Шубін. Чоловік його троюрідною тітоньки Ганни Василівни Стаховой, Микола Артемович, колись одружився з нею через гроші, не любить її і водить знайомство з удовою-німкенею Августиною Хрістіанівною, яка його оббирає. Шубін живе в цьому сімействі років п'ять, з моменту смерті матері, і займається своїм мистецтвом, проте схильний до нападів ліні, працює уривками і не має наміру вчитися майстерності. Він закоханий у дочку Стахова Олену, хоча не упускає з уваги і її сімнадцятирічну компаньйонку Зою.
Олена Миколаївна, двадцятирічна красуня, змалку відрізнялася доброю і мрійливою душею. Її приваблює можливість допомагати хворим і голодним — як людям, так і тваринам. При цьому вона вже давно проявляє самостійність і живе своїм розумом, але ще не знайшла собі супутника. Шубін її не приваблює в силу своєї мінливості і непостійності, а Берсенєв цікавий їй своїм розумом і скромністю. Але потім Берсенєв знайомить її зі своїм приятелем, болгарином Дмитром Никанорович Інсаровим. Інсаров живе ідеєю визволення своєї батьківщини від турецького панування і залучає живий інтерес Олени.
Після першої зустрічі Інсаров не зміг сподобатися Олені, але все перевертається після випадку в Царицині, коли Інсаров захищає Олену від докучань п'яниці величезного зросту, зашвирнувши того у ставок. Після цього Олена зізнається собі в щоденнику, що полюбила болгарина, але незабаром виявляється, що він має намір їхати. У свій час він сказав їй, що поїде, якщо закохається, так як не має наміру відмовлятися від боргу заради особистих почуттів. Олена вирушає до Дмитра і зізнається йому в коханні. На питання, чи послідує вона за ним всюди, звучить позитивна відповідь.
Після цього Олена та Дмитро якийсь час зв'язуються через Берсенєва, але тим часом з батьківщини Інсарова приходять все більш тривожні листи, і він вже всерйоз готується до від'їзду. В один із днів Олена відпраляєтся до нього сама. Після довгої і жаркої розмови вони приймають рішення одружитися. Ця звістка стає для батьків і друзів Олени ударом, але вона все ж їде з чоловіком.
Діставшись до Венеції, Дмитро та Олена чекають прибуття старого моряка Рендіча, який повинен їх переправити до Сербії, звідки їх шлях лежить до Болгарії. Однак Інсаров хворий, у нього починається жар. Змученій Олені сниться кошмар, і, прокинувшись, вона розуміє, що Дмитро при смерті. Рендіч вже не застає його в живих, але на прохання Олени допомагає їй доставити тіло чоловіка на його батьківщину.
Через три тижні Ганна Стахова отримує лист від дочки: та направляється до Болгарії, яка стане її новою батьківщиною, і ніколи не повернеться додому. Подальші сліди Олени губляться; за чутками, її бачили при військах як сестру милосердя.
Мотиви роману
Ідеї і мотиви роману були детально проаналізовані з прогресивних позицій М. О. Добролюбовим в журналі «Современник» у січні 1860 р. (стаття «Коли ж прийде справжній день?»). Добролюбов відзначає чуйність Тургенєва як письменника до насущних суспільних питань і зупиняється на тому, як автор розкриває деякі з цих тем у своєму новому романі.
Особливу увагу приділив Добролюбов питанню вибору головної героїні. Добролюбов бачить у Олені Стаховій алегорію молодий Росії напередодні суспільних зрушень — трактування, з якою сам Тургенєв не погоджувався (див. Критика):
| | «У ній позначилася та незрозуміла туга по чомусь, та майже несвідома, але непереборна потреба нового життя, нових людей, яка охоплює тепер все російське суспільство, і навіть не одне тільки так зване освічення. У Олені так яскраво відбилися найкращі прагнення нашого сучасного життя, а в її оточуючих так рельєфно виступає вся неспроможність звичайного порядку того ж життя, що мимоволі хочеться провести алегоричну паралель ... Ця туга очікування давно вже мучає російське суспільство, і скільки разів вже помилялися ми, подібно Олені, думаючи, що Жданов з'явився, і потім заспокоювались.» Н. А. Добролюбов | |
Олена зачерпнула від російського народу мрію про правду, яку потрібно шукати в далеких краях, і готовність пожертвувати собою заради інших. На любов Олени претендують художник, вчений, процвітаючий чиновник і революціонер, і вона в підсумку вибирає не чистий розум, не мистецтво і не державну службу, а цивільний подвиг. Добролюбов підкреслює, що з усіх кандидатів єдиний гідний Інсаров, який не мислить свого щастя без щастя своєї батьківщини, який весь підпорядкований вищій меті і у якого слово не розходиться з ділом.
Інша тема, що проходить через роман, — тема конфлікту егоїстичних і альтруїстичних прагнень в людській душі. У перший раз це питання піднімається в сцені спору Берсенєва і Шубіна про щастя: чи не є прагнення до щастя егоїстичним почуттям, що вище — роз'єднує людей «любов-насолода» або об'єднуюча «любов-жертва». Спочатку Олені і Інсарову здається, що цього протиріччя немає, але потім вони переконуються в тому, що це не так, і Олена розривається між Інсаровим і своєю сім'єю і батьківщиною, а пізніше сам Інсаров задає їй питання, чи не послана його хвороба в покарання за їх любов. Тургенєв підкреслює цей неминучий трагізм людського існування на Землі, коли наприкінці книги Інсаров вмирає, а Олена зникає і слід її втрачається. Але ця кінцівка ще сильніше відтіняє красу визвольного пориву, надаючи ідеї пошуку соціального досконалості позачасовий, загальнолюдський характер.
Критика
Тургенєв, який мріяв про союз антикріпосницьких сил і примирення лібералів з радикальними демократами заради боротьби за спільну національну ідею, не прийняв позиції Добролюбова, який заперечував спроможність дворянського лібералізму і протиставляв російських Інсарову «внутрішнім туркам», до числа яких включив не тільки мракобісів-реакціонерів, а й милих серцю автору лібералів. Він намагався вмовити Некрасова відмовитися від публікації статті Добролюбова в «Современнике», а коли той не послухав його доводів, порвав з редакцією журналу остаточно. Зі свого боку, різночинці «Современника» також взяли курс на конфронтацію, і незабаром в журналі з'явилася розгромна рецензія на «Рудіна», написана вже Чернишевським.
Прикрою була для Тургенєва і критика роману з боку більш консервативних кіл. Так, графиня Ламберт відмовляла Олені Стаховій в таких якостях, як жіночність або чарівність, називаючи її аморальною і безсоромною. Ту ж позицію зайняв критик М. І. Дараган, що називав головну героїню «порожньою, вульгарною, холодною дівчинкою, яка порушує пристойності світла, закон жіночої сором'язливості» і навіть «Дон Кіхотом у спідниці», а Інсарова — сухим і схематичним. У світських колах про роман жартували: «Це» Напередодні", яке ніколи не буде мати свого завтра". Опинившись під перехресним вогнем прогресивних і консервативних критиків, ігнорували вкладений в уста Інсарова заклик до національного примирення, Тургенєв, за власними словами, став відчувати бажання «подати у відставку з літератури». Важкий стан письменника ускладнювався натяками з боку І. О. Гончарова на те, що у своїх останніх творах, у тому числі і в «Напередодні», Тургенєв запозичив образи і мотиви з «Обриву», до того часу ще закінченого.
Примітки
- Лебедев Ю. Тургенев. Жизнь замечательных людей. — М.: Молодая гвардия, 1990. — 608 с. —
- Предисловие к собранию романов в издании 1880 г.
- Новиков В. И. Все шедевры мировой литературы в кратком изложении. Сюжеты и характеры. Русская литература XIX века. — М.: Олимп «ACT», 1996. — 832 с. —
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Naperedodni roman Ivana Sergijovicha Turgenyeva opublikovanij v 1860 roci Naperedodniros NakanuneZhanrromanFormaromanAvtorTurgenyev Ivan SergijovichMovarosijskaOpublikovano1860Krayina Rosijska imperiyaPoperednij tvirDvoryanske gnizdoNastupnij tvirBatki i diti roman Cej tvir u VikishovishiIstoriya napisannya romanuU drugij polovini 1850 h rokiv Turgenyev za poglyadami liberal demokrativ vidkiduvav ideyi revolyucijno nalashtovanih riznochinciv stav zamislyuvatisya pro mozhlivist stvorennya geroya chiyi poziciyi ne vstupali b u superechnist z jogo vlasnimi bilsh pomirnimi spodivannyami ale yakij pri comu buv bi dosit revolyucijnim shob ne viklikati gluzuvan z boku bilsh radikalnih koleg po Sovremenniku Rozuminnya neminuchoyi zmini pokolin v progresivnih rosijskih kolah chitko prostupayut v epilozi Dvoryanskogo gnizda prijshlo do Turgenyeva she v dni roboti nad Rudinim Ya zbiravsya pisati Rudina ale te zavdannya yake ya potim postaravsya vikonati v Naperedodni zridka vinikala peredi mnoyu Figura golovnoyi geroyini Oleni todi she novogo tipu v rosijskomu zhitti dosit yasno vimalovuvalasya v moyij uyavi ale brakuvalo geroya takoyi osobi yakoyu Olena pri yiyi she neyasnomu hocha i silnomu pragnenni do svobodi mogla vdatisya I S Turgenyev U 1855 roci susid Turgenyeva po Mcenskomu povitu pomishik Vasil Karateyev sho virushav do Krimu yak oficer dvoryanskogo opolchennya zalishiv pismenniku rukopis avtobiografichnoyi povisti dozvolivshi neyu rozporyaditisya na vlasnij rozsud U povisti rozpovidalosya pro kohannya avtora do divchini yaka viddala perevagu bolgarinu studentu Moskovskogo universitetu Piznishe vcheni kilkoh krayin vstanovili osobu prototipu cogo personazha Ciyeyu lyudinoyu buv Mikola Katranov Vin priyihav do Rosiyi v 1848 roci i vstupiv do Moskovskogo universitetu Pislya togo yak v 1853 roci pochinayetsya rosijsko turecka vijna a sered bolgarskoyi molodi ozhivaye revolyucijnij duh Katranov z rosijskoyu druzhinoyu Larisoyu povertayetsya v ridne misto Svishtov Odnak jogo planam pereshkodiv spalah shvidkoplinnih suhot i vin pomer pid chas likuvannya u Veneciyi v travni togo zh roku Karateyev peredchuvavshij svoyu smert koli peredavav rukopis Turgenyevu z vijni ne povernuvsya pomershi vid tifu v Krimu Sproba Turgenyeva vidati slabkij v hudozhnomu vidnoshenni tvir Karateyeva ne uvinchalas uspihom i azh do 1859 rukopis buv zabutij hocha za spogadami samogo pismennika vpershe oznajomivshis z nim vin buv vrazhenij nastilki sho viguknuv Os geroj yakogo ya shukav Persh nizh Turgenyev povernuvsya do zoshita Karateyeva vin vstig zakinchiti Rudina i popracyuvati nad Dvoryanskim gnizdom Povernuvshis dodomu v Spasku Lutovinovu vzimku 1858 1859 roku Turgenyev povernuvsya do idej yaki zajmali jogo na rik znajomstva z Karateyevim i zgadav pro rukopisi Vzyavshi za osnovu pidkazanij pokijnim susidom syuzhet vin vzyavsya za jogo hudozhnyu pererobku Tilki odna scena z originalnogo tvoru opis poyizdki v Caricino za slovami samogo Turgenyeva bula zberezhena v zagalnih risah v ostatochnomu teksti romanu U roboti nad faktichnim materialom jo mu dopomagav drug pismennik i mandrivnik Ye P Kovalevskij dobre znajomij z detalyami bolgarskogo vizvolnogo ruhu i sam vidav narisi pro svoyu poyizdku na Balkani v rozpal cogo ruhu v 1853 roci Robota nad romanom Naperedodni trivala i v Spaskomu Lutovinovu i za kordonom u Londoni ta Vishi do oseni 1859 koli avtor vidviz rukopis do Moskvi do redakciyi Rosijskogo visnika SyuzhetRoman pochinayetsya zi sporu pro prirodu i pro misce lyudini v nij mizh dvoma molodimi lyudmi vchenim Andriyem Bersenyevim i skulptorom Pavlom Shubinim Nadali chitach znajomitsya z rodinoyu v yakij zhive Shubin Cholovik jogo troyuridnoyu titonki Ganni Vasilivni Stahovoj Mikola Artemovich kolis odruzhivsya z neyu cherez groshi ne lyubit yiyi i vodit znajomstvo z udovoyu nimkeneyu Avgustinoyu Hristianivnoyu yaka jogo obbiraye Shubin zhive v comu simejstvi rokiv p yat z momentu smerti materi i zajmayetsya svoyim mistectvom prote shilnij do napadiv lini pracyuye urivkami i ne maye namiru vchitisya majsternosti Vin zakohanij u dochku Stahova Olenu hocha ne upuskaye z uvagi i yiyi simnadcyatirichnu kompanjonku Zoyu Olena Mikolayivna dvadcyatirichna krasunya zmalku vidriznyalasya dobroyu i mrijlivoyu dusheyu Yiyi privablyuye mozhlivist dopomagati hvorim i golodnim yak lyudyam tak i tvarinam Pri comu vona vzhe davno proyavlyaye samostijnist i zhive svoyim rozumom ale she ne znajshla sobi suputnika Shubin yiyi ne privablyuye v silu svoyeyi minlivosti i nepostijnosti a Bersenyev cikavij yij svoyim rozumom i skromnistyu Ale potim Bersenyev znajomit yiyi zi svoyim priyatelem bolgarinom Dmitrom Nikanorovich Insarovim Insarov zhive ideyeyu vizvolennya svoyeyi batkivshini vid tureckogo panuvannya i zaluchaye zhivij interes Oleni Pislya pershoyi zustrichi Insarov ne zmig spodobatisya Oleni ale vse perevertayetsya pislya vipadku v Caricini koli Insarov zahishaye Olenu vid dokuchan p yanici velicheznogo zrostu zashvirnuvshi togo u stavok Pislya cogo Olena ziznayetsya sobi v shodenniku sho polyubila bolgarina ale nezabarom viyavlyayetsya sho vin maye namir yihati U svij chas vin skazav yij sho poyide yaksho zakohayetsya tak yak ne maye namiru vidmovlyatisya vid borgu zaradi osobistih pochuttiv Olena virushaye do Dmitra i ziznayetsya jomu v kohanni Na pitannya chi posliduye vona za nim vsyudi zvuchit pozitivna vidpovid Pislya cogo Olena ta Dmitro yakijs chas zv yazuyutsya cherez Bersenyeva ale tim chasom z batkivshini Insarova prihodyat vse bilsh trivozhni listi i vin vzhe vserjoz gotuyetsya do vid yizdu V odin iz dniv Olena vidpralyayetsya do nogo sama Pislya dovgoyi i zharkoyi rozmovi voni prijmayut rishennya odruzhitisya Cya zvistka staye dlya batkiv i druziv Oleni udarom ale vona vse zh yide z cholovikom Distavshis do Veneciyi Dmitro ta Olena chekayut pributtya starogo moryaka Rendicha yakij povinen yih perepraviti do Serbiyi zvidki yih shlyah lezhit do Bolgariyi Odnak Insarov hvorij u nogo pochinayetsya zhar Zmuchenij Oleni snitsya koshmar i prokinuvshis vona rozumiye sho Dmitro pri smerti Rendich vzhe ne zastaye jogo v zhivih ale na prohannya Oleni dopomagaye yij dostaviti tilo cholovika na jogo batkivshinu Cherez tri tizhni Ganna Stahova otrimuye list vid dochki ta napravlyayetsya do Bolgariyi yaka stane yiyi novoyu batkivshinoyu i nikoli ne povernetsya dodomu Podalshi slidi Oleni gublyatsya za chutkami yiyi bachili pri vijskah yak sestru miloserdya Motivi romanuIdeyi i motivi romanu buli detalno proanalizovani z progresivnih pozicij M O Dobrolyubovim v zhurnali Sovremennik u sichni 1860 r stattya Koli zh prijde spravzhnij den Dobrolyubov vidznachaye chujnist Turgenyeva yak pismennika do nasushnih suspilnih pitan i zupinyayetsya na tomu yak avtor rozkrivaye deyaki z cih tem u svoyemu novomu romani Osoblivu uvagu pridiliv Dobrolyubov pitannyu viboru golovnoyi geroyini Dobrolyubov bachit u Oleni Stahovij alegoriyu molodij Rosiyi naperedodni suspilnih zrushen traktuvannya z yakoyu sam Turgenyev ne pogodzhuvavsya div Kritika U nij poznachilasya ta nezrozumila tuga po chomus ta majzhe nesvidoma ale nepereborna potreba novogo zhittya novih lyudej yaka ohoplyuye teper vse rosijske suspilstvo i navit ne odne tilki tak zvane osvichennya U Oleni tak yaskravo vidbilisya najkrashi pragnennya nashogo suchasnogo zhittya a v yiyi otochuyuchih tak relyefno vistupaye vsya nespromozhnist zvichajnogo poryadku togo zh zhittya sho mimovoli hochetsya provesti alegorichnu paralel Cya tuga ochikuvannya davno vzhe muchaye rosijske suspilstvo i skilki raziv vzhe pomilyalisya mi podibno Oleni dumayuchi sho Zhdanov z yavivsya i potim zaspokoyuvalis N A Dobrolyubov Olena zacherpnula vid rosijskogo narodu mriyu pro pravdu yaku potribno shukati v dalekih krayah i gotovnist pozhertvuvati soboyu zaradi inshih Na lyubov Oleni pretenduyut hudozhnik vchenij procvitayuchij chinovnik i revolyucioner i vona v pidsumku vibiraye ne chistij rozum ne mistectvo i ne derzhavnu sluzhbu a civilnij podvig Dobrolyubov pidkreslyuye sho z usih kandidativ yedinij gidnij Insarov yakij ne mislit svogo shastya bez shastya svoyeyi batkivshini yakij ves pidporyadkovanij vishij meti i u yakogo slovo ne rozhoditsya z dilom Insha tema sho prohodit cherez roman tema konfliktu egoyistichnih i altruyistichnih pragnen v lyudskij dushi U pershij raz ce pitannya pidnimayetsya v sceni sporu Bersenyeva i Shubina pro shastya chi ne ye pragnennya do shastya egoyistichnim pochuttyam sho vishe roz yednuye lyudej lyubov nasoloda abo ob yednuyucha lyubov zhertva Spochatku Oleni i Insarovu zdayetsya sho cogo protirichchya nemaye ale potim voni perekonuyutsya v tomu sho ce ne tak i Olena rozrivayetsya mizh Insarovim i svoyeyu sim yeyu i batkivshinoyu a piznishe sam Insarov zadaye yij pitannya chi ne poslana jogo hvoroba v pokarannya za yih lyubov Turgenyev pidkreslyuye cej neminuchij tragizm lyudskogo isnuvannya na Zemli koli naprikinci knigi Insarov vmiraye a Olena znikaye i slid yiyi vtrachayetsya Ale cya kincivka she silnishe vidtinyaye krasu vizvolnogo porivu nadayuchi ideyi poshuku socialnogo doskonalosti pozachasovij zagalnolyudskij harakter KritikaTurgenyev yakij mriyav pro soyuz antikriposnickih sil i primirennya liberaliv z radikalnimi demokratami zaradi borotbi za spilnu nacionalnu ideyu ne prijnyav poziciyi Dobrolyubova yakij zaperechuvav spromozhnist dvoryanskogo liberalizmu i protistavlyav rosijskih Insarovu vnutrishnim turkam do chisla yakih vklyuchiv ne tilki mrakobisiv reakcioneriv a j milih sercyu avtoru liberaliv Vin namagavsya vmoviti Nekrasova vidmovitisya vid publikaciyi statti Dobrolyubova v Sovremennike a koli toj ne posluhav jogo dovodiv porvav z redakciyeyu zhurnalu ostatochno Zi svogo boku riznochinci Sovremennika takozh vzyali kurs na konfrontaciyu i nezabarom v zhurnali z yavilasya rozgromna recenziya na Rudina napisana vzhe Chernishevskim Prikroyu bula dlya Turgenyeva i kritika romanu z boku bilsh konservativnih kil Tak grafinya Lambert vidmovlyala Oleni Stahovij v takih yakostyah yak zhinochnist abo charivnist nazivayuchi yiyi amoralnoyu i bezsoromnoyu Tu zh poziciyu zajnyav kritik M I Daragan sho nazivav golovnu geroyinyu porozhnoyu vulgarnoyu holodnoyu divchinkoyu yaka porushuye pristojnosti svitla zakon zhinochoyi sorom yazlivosti i navit Don Kihotom u spidnici a Insarova suhim i shematichnim U svitskih kolah pro roman zhartuvali Ce Naperedodni yake nikoli ne bude mati svogo zavtra Opinivshis pid perehresnim vognem progresivnih i konservativnih kritikiv ignoruvali vkladenij v usta Insarova zaklik do nacionalnogo primirennya Turgenyev za vlasnimi slovami stav vidchuvati bazhannya podati u vidstavku z literaturi Vazhkij stan pismennika uskladnyuvavsya natyakami z boku I O Goncharova na te sho u svoyih ostannih tvorah u tomu chisli i v Naperedodni Turgenyev zapozichiv obrazi i motivi z Obrivu do togo chasu she zakinchenogo PrimitkiLebedev Yu Turgenev Zhizn zamechatelnyh lyudej M Molodaya gvardiya 1990 608 s ISBN 5 235 00789 1 Predislovie k sobraniyu romanov v izdanii 1880 g Novikov V I Vse shedevry mirovoj literatury v kratkom izlozhenii Syuzhety i haraktery Russkaya literatura XIX veka M Olimp ACT 1996 832 s ISBN 5 7390 0293 1