У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Намісництво Цісарсько королівське Намісництво у Королівстві Галичин

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Намісництво.

Цісарсько-королівське Намісництво у Королівстві Галичини та Володимирії (відоміше, як Галицьке намісництво) — вищий орган виконавчої влади в Королівстві Галичини та Володимирії, частині Австрійської (потім Австро-Угорської) імперії.

Будинок Галицького намісництва. Сучасне фото (тепер Львівські обласна рада, ОДА)

Галицьке намісництво було запроваджене 1849 року, разом з 9 подібними намісництвами у 9 австрійських коронних краях. Очолював намісництво призначений імператором (цісарем) намісник (перед тим були губернатори). Майже всі галицькі намісники (11 з 17) були польськими магнатами, які проводили у Східній Галичині політику спольщення. Першим галицьким намісником був Аґенор Ромуальд Ґолуховський (займав цю посаду у 1849—1859, 1866—1868, 1871—1875 роках).

Територія Галицького намісництва поділялася на повіти, яких у Східній Галичині було 50. Повітами керували старости, що підлягали намісникові.

Апарат Галицького намісництва складався з департаментів, кількість яких протягом другої половини 19 століття коливалася від 8 до 17. На початку 20 століття їх кількість зросла, в 1908 році Галицьке намісництво налічувало 24, у 1912 — 37 департаментів.

При намісництвах існувало чимало інших різних установ, безпосередньо йому підлеглих, через які воно втілювало як акти центральних органів влади й управління, так і свої власні директиви.

Намісництво припинило свою діяльність 1 листопада 1918 у зв'язку з перемогою української національно-демократичної революції в Галичині. Останній намісник граф Карл фон Гуйн офіційно передав владу Українській національній раді ЗУНР.

Див. також

Будинок Галицького намісництва

Примітки

Рибалка I. К. // Історія України: Підручник для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів / І. К. Рибалка. — Харків : Основа, 1997. — Т. Ч. 2. Від початку ХІХ століття до лютого 1917 року. — 478 с. — , 5-7768-0240-7.

Джерела

Аркуша О. Г. Галицьке намісництво // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 31. — .
/ за ред. І. З. Підкови, Р. М. Шуста. — К. : Генеза, 2001. — .
Кульчицький В. С. Державний лад і право в Галичині (в другій половині XIX — на початку XX ст.). — Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка, 1966. — 117 с.
Кульчицький В. С. Галицьке намiсництво та його антинародна дiяльнiсть // Вiсник Львiвського унiверситету. — Серія юридична. — 1975. — С. 34—35.
Кульчицький В. С. Галицьке намісництво: структура і діяльність / В. Кульчицький, Л. Присташ // Вісник Львівського університету. — Серія юридична. — 2003. — Вип. 38. — С. 89—97.
Мудрий М. Галицькі намісники в системі українсько-польських взаємин (1849—1914) // Вісник Львівського університету. — Серія історична. — 1998. — Вип. 33. — C. 91—101.
// Дїло. — 1913. — 28 травня.
Галицьке намісництво (1772–1921). Архівно-бібліографічний фондовий покажчик / укладачі: У. Я. Єдлінська, О. Я. Мацюк. — Київ : Поліграфічна дільниця Інституту історії України АН УРСР, 1990. — 212 с. — (Науково-довідкові видання з історії України)
// Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — .
Grodziski S. Zarys ustroju politycznego Galicji // Galicja i jej dziedzictwo. — Rzeszów, 1994. — T. 1. (пол.)
Grzybowski K. Galicja 1848—1914. Historia ustroju politycznego na tle historii ustroju Austrii. — Kraków—Wrocław—Warszawa, 1959. (пол.)

[1] Рибалка I. К. // Історія України: Підручник для студентів історичних факультетів вищих навчальних закладів / І. К. Рибалка. — Харків : Основа, 1997. — Т. Ч. 2. Від початку ХІХ століття до лютого 1917 року. — 478 с. — , 5-7768-0240-7.