Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Ісак Ізраїльович Мінц | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Народився | 22 січня (3 лютого) 1896 Кринички | |||||||||||
| Помер | 5 квітня 1991 (95 років) Москва, СРСР | |||||||||||
| Поховання | Востряковський цвинтар | |||||||||||
| Країна |  СРСР | |||||||||||
| Національність | єврей | |||||||||||
| Діяльність | історик | |||||||||||
| Alma mater | Інститут червоної професури | |||||||||||
| Заклад | МДУ | |||||||||||
| Науковий ступінь | доктор історичних наук | |||||||||||
| Вчителі | Покровський Михайло Миколайович | |||||||||||
| Аспіранти, докторанти | d d | |||||||||||
| Членство | Російська академія наук Академія наук СРСР | |||||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Ісак Ізраїльович Мінц (22 січня (3 лютого) 1896, Кринички, Солонянський район — 5 квітня 1991, Москва, РРФСР) — радянський історик, академік АН СРСР (з 1946 року).
Біографія
Народився 22 січня (3 лютого) 1896 року в селі Криничках Катеринославської губернії (нині Солонянського району Дніпропетровської області) в сім'ї службовців. Єврей.
Член РСДРП з квітня 1917 року. У 1917 році вступив до загону Червоної гвардії. З початку 1919 року — в Червоній армії. Учасник Громадянської війни, зокрема у 1919 році був політичним комісаром 2-ї Української радянської дивізії та комісаром 46-ї стрілецької дивізії, у 1920–1922 роках — комісаром кавалерійського корпусу Червоного козацтва, у 1922—1923 роках — комісаром Академії Повітряного флоту РСЧА. У 1923 році демобілізований з РСЧА і направлений на навчання.
У 1926 році закінчив Інститут червоної професури і був направлений на викладацьку роботу начальником історичного відділення цього ж інституту. У 1932–1949 роках завідував кафедрами історії СРСР в Московському інституті філософії, літератури та історії імені М. Г. Чернишевського і Московському державному університеті, а з 1937 року й у Вищій партійній школі при ЦК КПРС. Був автором праць з історії Жовтневої революції, Громадянської війни в СРСР, зовнішньої політики Радянської держави, історії партії. Член-кореспондент АН СРСР з 1939 року. У роки німецько-радянської війни опублікував роботи, присвячені битві під Москвою, партизанському руху. Прочитав близько тисячі лекцій та доповідей перед бійцями частин діючої армії і в тилу.
У 1941 році був одним з організаторів Комісії з історії Великої Вітчизняної війни, а потім її головою. У 1942–1943 роках за завданням Комінтерну опублікував узагальнюючу працю «Армія Радянського Союзу» для зарубіжних читачів (вийшла у світ англійською та іншими мовами); написав багато статей для радянських газет і журналів про бойові традиції Червоної Армії, про партизанський рух.
Був членом урядової комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських окупантів в Ясній Поляні; брав участь у зборі матеріалів для Надзвичайної державної комісії з розслідування злодіянь німецько-фашистських загарбників на окупованій радянській території.
Був одним з укладачів і редакторів «Історії громадянської війни в СРСР», том 2 (1942) і авторів «Історії дипломатії», томи 2-3 (1945). За ці роботи в 1943 і 1946 роках отримав Сталінську премію. У роки німецько-радянської війни передав премію разом з колективом лауреатів (всього 15 осіб) у Фонд оборони.
У 1946 році обраний академіком АН СРСР. У 1947–1950 роках — професор Академії суспільних наук. З 1950 по 1972 рік — завідувач кафедри історії СРСР Московського педагогічного інституту імені В. І. Леніна. З 1954 року — старший науковий співробітник .
З 1962 року — голова Наукової ради Академії наук СРСР з комплексної проблеми «Історія Великої Жовтневої революції». У 1974 році за наукову працю «Історія Великого Жовтня» томи 1-3 (1967—1973) удостоєний Ленінської премії.
Як історик впродовж всього свого життя був прихильником того курсу комуністичної партії, який тріумфував у той час. З кінця 1920-х років був одним з найактивніших творців і пропагандистів культу особи Й. В. Сталіна, пов'язував з його ім'ям створення Червоної армії і всі перемоги на фронтах Громадянської війни. Після 1956 року перестав згадувати Сталіна у своїх працях. Історичні роботи І. І. Мінца завжди були написані в руслі тодішньої лінії партії.
Жив у Москві. Помер 5 квітня 1991 року. Похований у Москві на Востряковському кладовищі.
Відзнаки
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 2 лютого 1976 року за великі заслуги в розвитку історичної науки, підготовку кадрів та у зв'язку з вісімдесятиріччям з дня народження Мінцу Ісаку Ізраїльовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням йому ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».
Лауреат Ленінської премії (за 1974 рік) та двох Сталінських премій (1943, 1946).
Нагороджений трьома орденами Леніна (1966, 1976, 1986), орденом Жовтневої Революції (1971), орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945), двома орденами Трудового Червоного Прапора (1944, 1946), медалями, в тому числі «За оборону Москви» і «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».
Примітки
- Історія міст і сіл Української РСР. Дніпропетровська область[недоступне посилання](рос.)
Джерела та література
- О. А. Удод. Мінц Ісаак Ізраїлович [ 24 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 747. — .
Література
- MacKinnon E. Writing History for Stalin. Isaak Izrailevich Mints and the Istoriia grazhdanskoi voiny // Kritika. Explorations in Russian and Eurasian History. 2005. Vol. 6. No 1. P. 5—54.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Велика радянська енциклопедія;
- Учёные МГУ — действительные члены и члены-корреспонденты РАН. М., 2004.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Minc Batko Posada Diti Druzhina Mati Isak Izrayilovich MincNarodivsya22 sichnya 3 lyutogo 1896 1896 02 03 KrinichkiPomer5 kvitnya 1991 1991 04 05 95 rokiv Moskva SRSRPohovannyaVostryakovskij cvintarKrayina SRSRNacionalnistyevrejDiyalnististorikAlma materInstitut chervonoyi profesuriZakladMDUNaukovij stupindoktor istorichnih naukVchiteliPokrovskij Mihajlo MikolajovichAspiranti doktorantid dChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSRPartiyaKPRSNagorodiMedal Za oboronu Moskvi Isak Izrayilovich Minc 22 sichnya 3 lyutogo 1896 18960203 Krinichki Solonyanskij rajon 5 kvitnya 1991 Moskva RRFSR radyanskij istorik akademik AN SRSR z 1946 roku BiografiyaNarodivsya 22 sichnya 3 lyutogo 1896 roku v seli Krinichkah Katerinoslavskoyi guberniyi nini Solonyanskogo rajonu Dnipropetrovskoyi oblasti v sim yi sluzhbovciv Yevrej Chlen RSDRP z kvitnya 1917 roku U 1917 roci vstupiv do zagonu Chervonoyi gvardiyi Z pochatku 1919 roku v Chervonij armiyi Uchasnik Gromadyanskoyi vijni zokrema u 1919 roci buv politichnim komisarom 2 yi Ukrayinskoyi radyanskoyi diviziyi ta komisarom 46 yi strileckoyi diviziyi u 1920 1922 rokah komisarom kavalerijskogo korpusu Chervonogo kozactva u 1922 1923 rokah komisarom Akademiyi Povitryanogo flotu RSChA U 1923 roci demobilizovanij z RSChA i napravlenij na navchannya U 1926 roci zakinchiv Institut chervonoyi profesuri i buv napravlenij na vikladacku robotu nachalnikom istorichnogo viddilennya cogo zh institutu U 1932 1949 rokah zaviduvav kafedrami istoriyi SRSR v Moskovskomu instituti filosofiyi literaturi ta istoriyi imeni M G Chernishevskogo i Moskovskomu derzhavnomu universiteti a z 1937 roku j u Vishij partijnij shkoli pri CK KPRS Buv avtorom prac z istoriyi Zhovtnevoyi revolyuciyi Gromadyanskoyi vijni v SRSR zovnishnoyi politiki Radyanskoyi derzhavi istoriyi partiyi Chlen korespondent AN SRSR z 1939 roku U roki nimecko radyanskoyi vijni opublikuvav roboti prisvyacheni bitvi pid Moskvoyu partizanskomu ruhu Prochitav blizko tisyachi lekcij ta dopovidej pered bijcyami chastin diyuchoyi armiyi i v tilu U 1941 roci buv odnim z organizatoriv Komisiyi z istoriyi Velikoyi Vitchiznyanoyi vijni a potim yiyi golovoyu U 1942 1943 rokah za zavdannyam Kominternu opublikuvav uzagalnyuyuchu pracyu Armiya Radyanskogo Soyuzu dlya zarubizhnih chitachiv vijshla u svit anglijskoyu ta inshimi movami napisav bagato statej dlya radyanskih gazet i zhurnaliv pro bojovi tradiciyi Chervonoyi Armiyi pro partizanskij ruh Buv chlenom uryadovoyi komisiyi z rozsliduvannya zlodiyan nimecko fashistskih okupantiv v Yasnij Polyani brav uchast u zbori materialiv dlya Nadzvichajnoyi derzhavnoyi komisiyi z rozsliduvannya zlodiyan nimecko fashistskih zagarbnikiv na okupovanij radyanskij teritoriyi Buv odnim z ukladachiv i redaktoriv Istoriyi gromadyanskoyi vijni v SRSR tom 2 1942 i avtoriv Istoriyi diplomatiyi tomi 2 3 1945 Za ci roboti v 1943 i 1946 rokah otrimav Stalinsku premiyu U roki nimecko radyanskoyi vijni peredav premiyu razom z kolektivom laureativ vsogo 15 osib u Fond oboroni U 1946 roci obranij akademikom AN SRSR U 1947 1950 rokah profesor Akademiyi suspilnih nauk Z 1950 po 1972 rik zaviduvach kafedri istoriyi SRSR Moskovskogo pedagogichnogo institutu imeni V I Lenina Z 1954 roku starshij naukovij spivrobitnik Z 1962 roku golova Naukovoyi radi Akademiyi nauk SRSR z kompleksnoyi problemi Istoriya Velikoyi Zhovtnevoyi revolyuciyi U 1974 roci za naukovu pracyu Istoriya Velikogo Zhovtnya tomi 1 3 1967 1973 udostoyenij Leninskoyi premiyi Yak istorik vprodovzh vsogo svogo zhittya buv prihilnikom togo kursu komunistichnoyi partiyi yakij triumfuvav u toj chas Z kincya 1920 h rokiv buv odnim z najaktivnishih tvorciv i propagandistiv kultu osobi J V Stalina pov yazuvav z jogo im yam stvorennya Chervonoyi armiyi i vsi peremogi na frontah Gromadyanskoyi vijni Pislya 1956 roku perestav zgaduvati Stalina u svoyih pracyah Istorichni roboti I I Minca zavzhdi buli napisani v rusli todishnoyi liniyi partiyi Zhiv u Moskvi Pomer 5 kvitnya 1991 roku Pohovanij u Moskvi na Vostryakovskomu kladovishi VidznakiUkazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi SRSR vid 2 lyutogo 1976 roku za veliki zaslugi v rozvitku istorichnoyi nauki pidgotovku kadriv ta u zv yazku z visimdesyatirichchyam z dnya narodzhennya Mincu Isaku Izrayilovichu prisvoyeno zvannya Geroya Socialistichnoyi Praci z vruchennyam jomu ordena Lenina i zolotoyi medali Serp i Molot Laureat Leninskoyi premiyi za 1974 rik ta dvoh Stalinskih premij 1943 1946 Nagorodzhenij troma ordenami Lenina 1966 1976 1986 ordenom Zhovtnevoyi Revolyuciyi 1971 ordenom Vitchiznyanoyi vijni 1 go stupenya 1945 dvoma ordenami Trudovogo Chervonogo Prapora 1944 1946 medalyami v tomu chisli Za oboronu Moskvi i Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr PrimitkiIstoriya mist i sil Ukrayinskoyi RSR Dnipropetrovska oblast nedostupne posilannya ros Dzherela ta literaturaO A Udod Minc Isaak Izrayilovich 24 veresnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2009 T 6 La Mi S 747 ISBN 978 966 00 1028 1 Literatura MacKinnon E Writing History for Stalin Isaak Izrailevich Mints and the Istoriia grazhdanskoi voiny Kritika Explorations in Russian and Eurasian History 2005 Vol 6 No 1 P 5 54 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Velika radyanska enciklopediya Uchyonye MGU dejstvitelnye chleny i chleny korrespondenty RAN M 2004