На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод у тому числі в межах Українських Карпат Нафтуся

На території України виявлено близько 500 джерел різних мінеральних вод, у тому числі в межах Українських Карпат (Нафтуся, Свалява, Поляна Квасова та ін.), Українського щита (Хмільник, Миронівка, Біла Церква та ін.), Дніпровсько-Донецької западини (Миргород).

Дніпропетровщина: Лиманське (кур. «Солоний лиман», Новомосковський р-н), Нікопольське, Чаплинське, «Криворізька» [вода], «Дніпропетрівська», «Царичанська», «Знаменівська» (Новомосковськ);
Вінниччина: Хмільницьке, родовище столових вод «Регіна» (4 джерела); родовища мінеральних радонових вод, Бронницьке (св. № 38), Садківська (св. 128-г), Тростянчик (св. №), Козятинське (св. № 1997) родовища підземних мінеральних лікувально-столових вод.
Донеччина: «Золотий колодязь» (Добропілля), Велико-Анадольське (радонове; Волноваха), Слов'янське;
Житомирщина: «Житомирська» [вода];
Закарпаття (бл. 360 джерел): Келечинське, Сойминське — Міжгірське (курорт «Верховина»), Гірськотисенське та Рахівське (с-ще Кваси, кур. «Горна Тиса», а також с-ще Кобилецька Поляна), Шаянське, «Драгівська», Свалявська група курортів (мін. води «Свалява»): Полянське (кур. «Сонячне Закарпаття», вода «Поляна Квасова»), Плосківське, Новополянське (кур. «Поляна», мінвода «Поляна–Купель»), Голубинське («Лужанська», курорт «Квітка Полонини»), Берегварське (курорт «Карпати»), Синяцьке (сульфідні), Усть-Чорнівське (Тячів), «Яворницька» …;
Запорізька обл.: Мелітопольське (мінвода «Мелітопольська»), Приазовське, Акимівське (кур. Кирилівка), Бердянське та у Приморському р-ні;
Івано-Франковщина: Осмолодівське (Рожнятовський р-н), Слободське і Коршевське (Коломия), Делятинське (Надвірна), Долинське (розсольні), у Придністров'ї [с-ще Більшівці, Городенка, курорт «Черче» (у тому числі сульфідні)], Завадівське (Калуш), мінводи — «Верховинська», «Перегинська», «Роксоляна», а також найвідоміша «Буркут» (Буркут Верховинського р-ну; аналог кисловодського «Нарзану»);
Київщина: Миронівське (також у Владіславовці), Білоцерківське, у курортній місцевості Конча-Заспа, поблизу Броварів, столові мінводи — «Київська», «Оболонь», «Бориспільська», «Березаньська», «Чорнобильська» (у минулому), «Курортна», «Софія Київська», «Каліпсо»;
на Кіровоградщині джерела радонових вод, на базі яких діє зокрема санаторій Знам'янська обласна бальнеологічна лікарня, вода «Кришталева»;
Крим (відомо понад 100 (200) мін. джерел): Аджи-Су (поблизу Бахчисарая), Євпаторійське, Сакське («Кримська»), Паша–Тене та Феодосійське («Феодосія», «Кримський нарзан»), у курортній місцевості Мєлас (біля Форосу), Лазурне (Алушта), понад 20 груп джерел сульфідних вод на Керченському півострові, води — «Айвазовська», «Ялтинська»;
Луганщина: Старобільське та Новопсковське, Луганське (вода «Луганська»);
Волинь: «Незамерзаюче джерело» поблизу Маневичів;
Львівщина (понад 100 мін. джерел): Моршинське, Трускавецьке (понад 25 мінеральних джерел 10 різновидів мінвод: , , «Нафтуся», «Трускавецька», «Юзя»), Східницьке (курортна місцевість Східниця), Солуки, Любень-Великий та Немирівське [сульфідні (сірководневі)], Шкло (також сульфідні), мінеральні води «Олеська» та інші;
Миколаївщина: мінеральні води здебільшого приурочені до Причерноморського артезіанського басейну (на півдні), та у межах Українського гідрогеологічного масиву (на півночі, напр. Криво-Озерське родовище) поширені радонові (у Бузькому Гарді), «Снігурівська» [вода];
Одещина: Татарбунарське, Арцизьке, Одеське (курорт «Великий Фонтан»), , Сергіївське (мінвода «Вікторія»), Савранське («Огруд» Слюсарєве, «Савранська джерельна»), «Великодолинський нарзан»;
Полтавщина: Миргородське, та у Великобагачанському, Новосанжарському, Кременчуцькому, Хорольському та інших р-нах (води «Гоголівська», «Сорочинська», «Великобагачанська» «Новосанжарська», «Семенівська», «Хорольська»);
Рівненщина: Степаньське (курорт «Горинь»), у Корецькому, Острозькому р-нах («Острозька» вода), «Червона Калина» у Жобрині та поблизу Олександрії (Рівненський р-н);
Тернопільщина: у Теребовлянському (Конопківське, смт Микулинці), Кременецькому, Борщівському і Тернопільському р-нах, мінводи — «Тернопільська», «Медобори», «Перлина гір»;
Харківщина: крем'янисті — Березівське (Дергачівський р-н), на курорті Рай-Оленівка та у Харкові;
Херсонщина: різноманітні води на Сході, Північному Сході та на Арабатській Стрілці;
Хмельниччина: Збручанське (типу «Нафтуся»), Новозбручанське, Полонське (радонові), а також у Кам'янець-Подільському і Дунаївецькому р-нах, «Кам'янець-Подільська» вода, «Оболонська-2» (з-д «Оболонь», Красилів), «Шепетовська», «Хмельницька»;
Черкащина: Звенигородське, Баландинське (Кам'янський р-н), Тальнівське (Колодязне), води «Тальнівська» і «Черкаська» (с. Жаботин Кам'янського р-ну);
Чернігівщина: Чернігівське (с. Ладинка; санаторій «Десна»), бішофітні води на курорті Качанівка (Ічня), вода «Поліська» (Менського р-ну);
Буковина: Новоселицьке (с. Щербинці), Будинецьке (Сторожинецького р-ну, вода «Буковинська»), Брусницьке (у Кіцманьському р-ні, «Брусницька»), Сторожинецькому, Путильському р-нах та в околицях Чернівців, води «Зеленчанка» та «Кельменчанка»;

а також Денишівське (Житомирщина: Дениші (?) (сан. Денеші); Рівненщина: Корець, село Даничів (?)), Колодязненське (на Черкащині: біля Умані і Тальне (?); у Криму: поблизу Сімферополя або Красногвардійського (?); на Рівненщині: с-ще Березне, с. Прислуч (?); на Харківщині: біля селища Дворічна (?)) і інші.

Мінеральні води використовують у медицині (бальнеологія, бальнеотерапія), деякі — в теплоенергетиці. У ширшому розумінні до мінеральних вод долучають також природні промислові води, з яких видобувають йод, бром, бор та інші компоненти, і термальні води, які використовуються з енергетичною метою. Порогом між прісними і мінеральними водами звичайно вважають мінералізацію 1 г/дм³. Понад 80 джерел мінеральних вод України використовуються для 50 курортів, 20 бальнеолікарень, 40 заводів лікувально-столових вод. Найпоширеніші мінеральні води: вуглекислі, сірководневі, залізисті, йодобромні, бромні, радонові (радіоактивні).

Див. також

Мінеральні води

Джерела

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .
Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. . — К.: Вища школа, 1995. — 307 с. — .
Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії. — К.: Ніка-Центр, 2012. — 312 с. [ 27 серпня 2021 у Wayback Machine.]
Формування мінеральних вод України: Монографія / За ред. В. М. Шестопалова. — К. : Наук. думка, 2009. — 311 c.
Галецький Л. С. Атлас «Геологія і корисні копалини України» / Галецький Л. С., Чернієнко Н. М., Брагін Ю. М. [та ін.] ; під ред. Л. С. Галецького. — Київ : УІЦПТ «Геос-ХХІ століття», 2001. — 168 с. — .
Сивий Мирослав. Географія мінеральних ресурсів України: монографія / Мирослав Сивий, Ігор Паранько, Євген Іванов. Львів: Простір М, 2013. — 683 с.

Література

Минеральные воды Закарпатья: Химический состав, пути формирования, перспективы использования / С. П. Билак ; Под ред. В. В. Колодия. — Львов: Вища шк, 1986. — 168 с.

Посилання

МІНЕРАЛЬНІ ВОДИ [ 22 квітня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія