Мілов Володимир Станіславович

Володимир Станіславович Мілов (рос. Владимир Станиславович Милов; нар. 18 червня 1972, Кемерово) — російський політичний діяч, інтелектуал, з травня 2012 року по грудень 2015 року голова російської політичної партії . З травня по жовтень 2002 року обіймав посаду заступника . Член федеральної політради «Об'єднаного демократичного руху (2008–2010). Один з творців коаліції . До 2013 року — генеральний директор ТОВ «Інститут енергетичної політики». Член партії Навального «Росія майбутнього».

Мілов Володимир Станіславович
рос. Владимир Станиславович Милов
Народився	18 червня 1972(1972-06-18)^[1](52 роки) Кемерово, РРФСР, СРСР^[2]
Громадянство	Росія
Національність	Росіянин
Діяльність	політик, економіст, громадський діяч, гірничий інженер, публіцист
Галузь	енергетика і ^d
Alma mater	Московський державний гірничий університет (1994)^[2]
Знання мов	російська, англійська і румунська^[3]
Заклад	^d^[2], ^d^[2] і ^d^[2]
Посада	заступник міністра^[2] і консультант^[2]
Партія	Росія майбутнього
Родичі	^d
Нагороди
IMDb	ID 10359998
Сайт	milov.org
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мілов.

Біографія

Народився 18 червня 1972 року в Кемерові. Батько — інженер-машинобудівник. Мати — вчителька англійської мови, голова ТОВ «Авента», співзасновниця ТОВ «Науково-виробнича комерційна фірма». Дитиною кілька років провів в Індії, де його батько працював «по лінії радянсько-індійського співробітництва». З 1982 року проживає в Москві (до 2002 року — в Теплому Стані, з 2002 року — в Ясенєві).

У 1994 році закінчив електромеханічний факультет Московського державного гірничого університету за фахом «Технологія машинобудування».

У 1994–1997 роках працював у Всеросійському науково-дослідному і проектно-технічному інституті вугільного машинобудування.

У 1997–2001 роках працював у Федеральній енергетичній комісії Росії.

З 1999 по 2001 рік — начальник управління економічного аналізу Федеральної енергетичної комісії.

У 2001 році очолив експертну групу Центру стратегічних розробок. У грудні 2001 року був призначений радником міністра енергетики.

У 2002 році був членом ради директорів ВАТ «Компанія проектної приватизації».

Суспільно-політична діяльність

З 19 жовтня 2019 року веде щотижневу передачу про міжнародну політику «Обіймашки з диктаторами» на власному ютуб-каналі. З 31 січня 2020 року веде також цикл передач «Why Russia Fails?» (назва є відсиланням до книги Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона «(Чому нації занепадають? Походження влади, багатства і бідності)», англ. «Why Nations Fail»), із 2 вересня 2020 року — цикл передач «Як розвалювався СРСР«, із 3 березня 2021 року — цикл передач «Інші 90-ті», із 14 червня 2022 року — цикл передач «Лихі 2000», із 16 січня 2021 року — цикл передач «Коротко про головне», із 11 березня 2022 року — цикл передач «Війна з Україною», із 13 листопада 2019 року — цикл передач «Росія VS Китай», із 12 червня 2022 року — цикл передач «Уся правда про НАТО». З 9 вересня 2022 року почав проводити ефіри на своєму власному каналі, що налічує на січень 2024 року понад 531 тисячу підписників і 60 млн переглядів.

У квітні 2021 року на тлі переслідувань організацій Навального виїхав до Литви.

У лютому 2022 року виступив проти вторгнення Росії в Україну.

6 травня 2022 року Мін'юст Росії вніс Мілова до списку ЗМІ — «іноземних агентів».

У жовтні 2023 року на офіційному сайті фонду «Вільна Росія» було опубліковано доповідь «Нормальна Росія майбутнього: Так, ми можемо» — спільна праця Володимира Мілова та опозиційного політичного аналітика Федора Крашеніннікова. У документі представлено ключові принципи, які, на думку його авторів, необхідні для побудови майбутньої вільної Росії.

16 листопада 2023 року Володимир Мілов був заочно засуджений Басманним судом до 8 років колонії.

Особисте життя

Дружина — Наталія Ярославівна Степанова (нар. 21 березня 1990 року). Закінчила Московський поліграфічний інститут, працювала в газеті «Вєдомості». Наразі керує регіональним відділом Міжрегіональної профспілки підприємців «Ліга свободи», є співзасновницею політичної партії «Демократичний вибір» та її московського міського регіонального відділення, члениня контрольно-ревізійної комісії партії. Одружилися в травні 2016 року. Подружжя виховує сина Андрія. У грудні 2023 року в інтерв'ю на ютуб-каналі «Популярная политика» Володимир згадав Наталю як «колишню дружину».

Примітки

1. MAK
   d:Track:Q105192847
2. http://milov.org/about.htm
3. Czech National Authority Database
   d:Track:Q13550863
4. Володимир Мілов. nv.ua. Процитовано 6 травня 2020.
5. Эпоксидная композиция — SU 444792. оригіналу за 4 листопада 2017. Процитовано 3 грудня 2020.
6. Как выучить английский? Методика Милова — YouTube. оригіналу за 3 листопада 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
7. Владимир Милов — Политический деятель — Статьи, Фото, Видео — Свободная Пресса. оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
8. [Пилот] Глобализация, импичмент и обнимашки с диктаторами (рос.). оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 26 листопада 2019.
9. Соратник Навального Владимир Милов уехал из России : [ 20.04.2021] // Новая газета. — 2021. — 18 квітня. — Дата звернення: 28.09.2021.
10. Владимир Милов: Мы, русские люди, хотим все и сразу. Надо уметь выгрызать свою свободу, долго, по кусочкам : [ 28.09.2021] // Delfi. — 2021. — 23 квітня. — Дата звернення: 28.09.2021.
11. Рэпер Моргенштерн, Любовь Соболь, Леонид Гозман и еще четыре человека включены в реестр «иноагентов». BBC. оригіналу за 7 травня 2022. Процитовано 7 травня 2022.
12. Суд заочно приговорил иноагента Милова к восьми годам колонии за фейки о ВС РФ. TACC. Процитовано 14 грудня 2023.
13. Владимир Милов — Политический деятель — Статьи, Фото, Видео — Свободная Пресса. оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
14. Персоны: Владимир Милов. оригіналу за 4 грудня 2020. Процитовано 3 грудня 2020.
15. МИЛОВ – худшее ещё впереди // . — 2023. — 18 грудня.

Посилання

• Офіційний сайт Володимира Мілова (рос.). Процитовано 6 травня 2020.