Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Міколай Малдрик або Малджик від пол. Małdrzyk гербу Порай (1380-ті, Кобеле-Великі — до 1439) — державний діяч, дипломат Великого князівства Литовського. Писар (1412—1430) і канцлер великий литовський (1429).
| пол. Mikołaj Małdrzyk | |
|---|---|
 Родовий герб родини Малдриків Порай | |
| писар великий литовський | |
| 1412 — 1430 | |
| Монарх | Вітовт |
| канцлер великий литовський | |
| 1429 — ? | |
| Помер | 1439 |
| Відомий як | державний діяч, дипломат |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Alma mater | Ягеллонський університет |
Життєпис
Представник збіднілого шляхетського роду Малдриків (Малджиків) гербу Порай. Писався у документах «з Кобель» — походив із села Кобеле-Великі Радомського повіту Сєрадзького воєводства, ймовірно там і народився. Був одним із перших студентів відновленого Краківського університету з 1401 року.
Вважається, що кар'єру почав як дворецький польської королеви Ядвіги. На початку XV століття влаштувався до канцелярії великого князя Вітовта, протягом 1412-1415 років був писарем, зокрема, 31 грудня 1412 року склав привілей Вітовта на надання Віленському капітулу волості Уборть. Протягом 1420-1430 років без перерви він виступав як господарський писар і секретар канцелярії, дипломат, здебільшого відповідав за діяльність княжої канцелярії та канцелярії посольств. Займав першість серед інших писарів господарської канцелярії (фактично був канцлером, про що свідчить документ 1429 року). Дослідник Юзеф Вольф висловив припущення, що Малдрик був приватним канцлером Вітовта. Цю гіпотезу підтримав також І. І. Лаппо. Вона ґрунтується на листі секретаря імператора Священної Римської імперії Каспера Слігека до великого магістра Пауля фон Русдорфа від 17 квітня 1429 року, у якому він називає Малдрика «нім. cantzler und secretarim» — канцлером і секретарем водночас. Проте, канцлерство Малдрика не підтверджується іншими джерелами, адже у всіх листах, які виходили з канцелярії Вітовта, він фігурує як секретар.
Міколай Малдрик разом [pl], [pl] та Міколаєм Шльонкою з Рудки були відзначені гідністю радників великого князя. Дослідниця Лідія Корчак бачить у цій команді придворних навіть спробу створити таємну князівську раду за зразком інституції, створеної Сигізмундом Люксембурзьким. Вони виконували функції секретарів, здійснювали дипломатичні поїздки від імені свого володаря та реалізовували його політику, не завжди відповідну польським національним інтересам.
Міколай Малдрик виконував численні дипломатичні місії. У травні 1425 року проводив переговори з Тевтонським орденом про прикордонні проблеми. 1429 року неодноразово виїжджав у посольства до Сигізмунда Люксембурзького, того ж року разом із віленським воєводою Юрієм Гедигольдом, маршалок Румбольдом Волимонтовичем був послом до Ягайла у справі коронації Вітовта. 1430 року на з'їзді з поляками, проведеному за посередництва Ордену, інтереси Вітовта представляли Румбольд, новогрудський намісник Петро Монтигердович, двірський маршалок Ян Гаштольд, секретарі князя Міколай Сепєнський і Міколай Малдрик. Цього ж року разом із Міколаєм Цебулькою та єпископом віленським [pl] двічі їздив у посольство до краківського єпископа Збіґнєва Олешніцького.
Малдрик часто навідував Польщу, де володів низкою сіл і де проживала його дружина. Він здійснив численні інвестиції у своєму рідному місті Кобеле, зробив придбання в районі Хенцин та Більському повіті. Робота в княжій канцелярії та дипломатії призвела до широких комерційних контактів — контрагентами Малдрика були Пйотр Шафранець, підкоморій краківський і староста хенцинський, мазовецькі князі та король Владислав Ягайло. Він отримував від Вітовта багаті подарунки, позичав гроші навіть Ягайлу. Одного разу, коли Малдрик повертався з княжої служби до дружини й дітей у Польщу й уже був навантажений різними дарами, великий князь Вітовт наказав йому відрахувати 100 коп грошей на прощання. Велика княгиня Юліана Гольшанська дала зрозуміти своєму чоловікові, що він занадто щедро виснажує скарбницю. — Коли так, — сказав Вітольд, — то принеси йому ще 100 коп. Княгиня ще більше протестувала. — «ще 100 коп», — додав тоді Вітовт. Княгиня й цього разу не зупинилася; князь знову наказав привезти 100 коп. Це повторилося ще тричі. Лише коли щасливий Малдрик мав у себе 800 коп грошей, княгиня відмовилася від подальших виступів, а грайливий Вітовт — від подальших додатків.
Володів щонайменше чотирма селами біля Луцька — Печихвости, Михлин, Підбереззя та Скриголови.
Після смерті князя Вітовта Міколай Малдрик покинув Литву, всі отримані там маєтності та повернувся до своїх маєтностей у Польщі. Останні роки життя провів у господарчих клопотах. Імовірно, збудував парафіяльний костел у Кобеле. Позичив королю Владиславу 400 гривень, які були забезпечені Пйотркувською митницею, котру після смерті Малдрика 1439 року відібрав у його синів король Владислав III Варненчик.
Помер Міколай Малдрик перед 1439 роком у своїх маєтках у Польщі.
Примітки
- Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя. — Т. 3: Дадатак. А — Я / Рэдкал.: Т. У. Бялова (гал. рэд.) і інш.; Маст. З. Э. Герасімовіч.— Мінск: Беларус. Энцыкл. імя П. Броўкі, 2010. — с. 331.
- Marceli Kosman. Mikolaj Maldrzyk z Kobiel H. Róża. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
- Alicja Szymczakowa, Szlachta prowincjonalna wobec unii polsko-litewskiej, [w:] Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego: Prace Historyczne, 141, z. 2 (2014), s. 466.
- Marceli Kosman, Kancelaria wielkiego księcia Witolda, [w:] Studia Źródłoznawcze: Commentationes T. 14 (1969), Warszawa ; Poznań, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1969, s. 103.
- Alicja Szymczakowa, Szlachta prowincjonalna wobec unii polsko-litewskiej, [w:] Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellońskiego: Prace Historyczne, 141, z. 2 (2014), s. 465—466.
- Jarosław Nikodem, Witold. Wielki książę litewski (1354 lub 1355–27 października 1430), Kraków, Avalon, 2013, s. 361.
- Sperka Jerzy, Szafrańcowie herbu Stary Koń: z dziejów kariery i awansu w późnośredniowiecznej Polsce, Katowice, Wydawnictwo Uniwersytetu Śląskiego, 2001, s. 182.
- Tomasz Pietras, Oporowscy herbu Sulima. Kariera rodziny możnowładczej w późnośredniowiecznej Polsce, Łódź, Wydawnictwo Uniwersytetu Łódzkiego, s. 91.
- Сергей Полехов. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века. — М.: «Индрик», 2015. — с. 128.
- Karol Szajnocha, Jadwiga i Jagiełło 1374—1413. Opowiadanie historyczne, Tom III, Gdańsk, Tower Press, 2000, s. 128.
- Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza, Tom 5, Lipsk, nakł. i dr. Breitkopfa i Hærtela, 1840, s. 132—133.
- Сергей Полехов. Наследники Витовта. Династическая война в Великом княжестве Литовском в 30-е годы XV века. — М.: «Индрик», 2015. — с. 125.
Джерела
- Marceli Kosman, Małdrzyk Mikołaj z Kobiel (XIV/XV w.), [w:] Polski słownik biograficzny T. 19: Machowski Wawrzyniec — Maria Kazimiera, Wrocław, Zakład Narodowy im. Ossolińskich — Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1974, s. 428—429.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Maldzhik Ne plutati z Mikolayem Maldzhikom gerbu Vuzh Mikolaj Maldrik abo Maldzhik vid pol Maldrzyk gerbu Poraj 1380 ti Kobele Veliki do 1439 derzhavnij diyach diplomat Velikogo knyazivstva Litovskogo Pisar 1412 1430 i kancler velikij litovskij 1429 pol Mikolaj Maldrzykpol Mikolaj MaldrzykRodovij gerb rodini Maldrikiv Porajpisar velikij litovskij1412 1430MonarhVitovtkancler velikij litovskij1429 Pomer1439Vidomij yakderzhavnij diyach diplomatKrayinaVelike knyazivstvo LitovskeAlma materYagellonskij universitetZhittyepisPredstavnik zbidnilogo shlyahetskogo rodu Maldrikiv Maldzhikiv gerbu Poraj Pisavsya u dokumentah z Kobel pohodiv iz sela Kobele Veliki Radomskogo povitu Syeradzkogo voyevodstva jmovirno tam i narodivsya Buv odnim iz pershih studentiv vidnovlenogo Krakivskogo universitetu z 1401 roku Vvazhayetsya sho kar yeru pochav yak dvoreckij polskoyi korolevi Yadvigi Na pochatku XV stolittya vlashtuvavsya do kancelyariyi velikogo knyazya Vitovta protyagom 1412 1415 rokiv buv pisarem zokrema 31 grudnya 1412 roku sklav privilej Vitovta na nadannya Vilenskomu kapitulu volosti Ubort Protyagom 1420 1430 rokiv bez perervi vin vistupav yak gospodarskij pisar i sekretar kancelyariyi diplomat zdebilshogo vidpovidav za diyalnist knyazhoyi kancelyariyi ta kancelyariyi posolstv Zajmav pershist sered inshih pisariv gospodarskoyi kancelyariyi faktichno buv kanclerom pro sho svidchit dokument 1429 roku Doslidnik Yuzef Volf visloviv pripushennya sho Maldrik buv privatnim kanclerom Vitovta Cyu gipotezu pidtrimav takozh I I Lappo Vona gruntuyetsya na listi sekretarya imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi Kaspera Sligeka do velikogo magistra Paulya fon Rusdorfa vid 17 kvitnya 1429 roku u yakomu vin nazivaye Maldrika nim cantzler und secretarim kanclerom i sekretarem vodnochas Prote kanclerstvo Maldrika ne pidtverdzhuyetsya inshimi dzherelami adzhe u vsih listah yaki vihodili z kancelyariyi Vitovta vin figuruye yak sekretar Mikolaj Maldrik razom pl pl ta Mikolayem Shlonkoyu z Rudki buli vidznacheni gidnistyu radnikiv velikogo knyazya Doslidnicya Lidiya Korchak bachit u cij komandi pridvornih navit sprobu stvoriti tayemnu knyazivsku radu za zrazkom instituciyi stvorenoyi Sigizmundom Lyuksemburzkim Voni vikonuvali funkciyi sekretariv zdijsnyuvali diplomatichni poyizdki vid imeni svogo volodarya ta realizovuvali jogo politiku ne zavzhdi vidpovidnu polskim nacionalnim interesam Mikolaj Maldrik vikonuvav chislenni diplomatichni misiyi U travni 1425 roku provodiv peregovori z Tevtonskim ordenom pro prikordonni problemi 1429 roku neodnorazovo viyizhdzhav u posolstva do Sigizmunda Lyuksemburzkogo togo zh roku razom iz vilenskim voyevodoyu Yuriyem Gedigoldom marshalok Rumboldom Volimontovichem buv poslom do Yagajla u spravi koronaciyi Vitovta 1430 roku na z yizdi z polyakami provedenomu za poserednictva Ordenu interesi Vitovta predstavlyali Rumbold novogrudskij namisnik Petro Montigerdovich dvirskij marshalok Yan Gashtold sekretari knyazya Mikolaj Sepyenskij i Mikolaj Maldrik Cogo zh roku razom iz Mikolayem Cebulkoyu ta yepiskopom vilenskim pl dvichi yizdiv u posolstvo do krakivskogo yepiskopa Zbignyeva Oleshnickogo Maldrik chasto naviduvav Polshu de volodiv nizkoyu sil i de prozhivala jogo druzhina Vin zdijsniv chislenni investiciyi u svoyemu ridnomu misti Kobele zrobiv pridbannya v rajoni Hencin ta Bilskomu poviti Robota v knyazhij kancelyariyi ta diplomatiyi prizvela do shirokih komercijnih kontaktiv kontragentami Maldrika buli Pjotr Shafranec pidkomorij krakivskij i starosta hencinskij mazovecki knyazi ta korol Vladislav Yagajlo Vin otrimuvav vid Vitovta bagati podarunki pozichav groshi navit Yagajlu Odnogo razu koli Maldrik povertavsya z knyazhoyi sluzhbi do druzhini j ditej u Polshu j uzhe buv navantazhenij riznimi darami velikij knyaz Vitovt nakazav jomu vidrahuvati 100 kop groshej na proshannya Velika knyaginya Yuliana Golshanska dala zrozumiti svoyemu cholovikovi sho vin zanadto shedro visnazhuye skarbnicyu Koli tak skazav Vitold to prinesi jomu she 100 kop Knyaginya she bilshe protestuvala she 100 kop dodav todi Vitovt Knyaginya j cogo razu ne zupinilasya knyaz znovu nakazav privezti 100 kop Ce povtorilosya she trichi Lishe koli shaslivij Maldrik mav u sebe 800 kop groshej knyaginya vidmovilasya vid podalshih vistupiv a grajlivij Vitovt vid podalshih dodatkiv Volodiv shonajmenshe chotirma selami bilya Lucka Pechihvosti Mihlin Pidberezzya ta Skrigolovi Pislya smerti knyazya Vitovta Mikolaj Maldrik pokinuv Litvu vsi otrimani tam mayetnosti ta povernuvsya do svoyih mayetnostej u Polshi Ostanni roki zhittya proviv u gospodarchih klopotah Imovirno zbuduvav parafiyalnij kostel u Kobele Pozichiv korolyu Vladislavu 400 griven yaki buli zabezpecheni Pjotrkuvskoyu mitniceyu kotru pislya smerti Maldrika 1439 roku vidibrav u jogo siniv korol Vladislav III Varnenchik Pomer Mikolaj Maldrik pered 1439 rokom u svoyih mayetkah u Polshi PrimitkiVyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya T 3 Dadatak A Ya Redkal T U Byalova gal red i insh Mast Z E Gerasimovich Minsk Belarus Encykl imya P Broyki 2010 s 331 Marceli Kosman Mikolaj Maldrzyk z Kobiel H Roza Internetowy Polski Slownik Biograficzny Alicja Szymczakowa Szlachta prowincjonalna wobec unii polsko litewskiej w Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego Prace Historyczne 141 z 2 2014 s 466 Marceli Kosman Kancelaria wielkiego ksiecia Witolda w Studia Zrodloznawcze Commentationes T 14 1969 Warszawa Poznan Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1969 s 103 Alicja Szymczakowa Szlachta prowincjonalna wobec unii polsko litewskiej w Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagiellonskiego Prace Historyczne 141 z 2 2014 s 465 466 Jaroslaw Nikodem Witold Wielki ksiaze litewski 1354 lub 1355 27 pazdziernika 1430 Krakow Avalon 2013 s 361 Sperka Jerzy Szafrancowie herbu Stary Kon z dziejow kariery i awansu w poznosredniowiecznej Polsce Katowice Wydawnictwo Uniwersytetu Slaskiego 2001 s 182 Tomasz Pietras Oporowscy herbu Sulima Kariera rodziny moznowladczej w poznosredniowiecznej Polsce Lodz Wydawnictwo Uniwersytetu Lodzkiego s 91 Sergej Polehov Nasledniki Vitovta Dinasticheskaya vojna v Velikom knyazhestve Litovskom v 30 e gody XV veka M Indrik 2015 s 128 Karol Szajnocha Jadwiga i Jagiello 1374 1413 Opowiadanie historyczne Tom III Gdansk Tower Press 2000 s 128 Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiekszony dodatkami z pozniejszych autorow rekopismow dowodow urzedowych i wydany przez Jana Nepomucena Bobrowicza Tom 5 Lipsk nakl i dr Breitkopfa i Haertela 1840 s 132 133 Sergej Polehov Nasledniki Vitovta Dinasticheskaya vojna v Velikom knyazhestve Litovskom v 30 e gody XV veka M Indrik 2015 s 125 DzherelaMarceli Kosman Maldrzyk Mikolaj z Kobiel XIV XV w w Polski slownik biograficzny T 19 Machowski Wawrzyniec Maria Kazimiera Wroclaw Zaklad Narodowy im Ossolinskich Wydawawnictwo Polskiej Akademii Nauk 1974 s 428 429