Міжзоряна комета Борисова

Міжзоряна комета Борисова (2I/Borisov) — міжзоряна комета з надзвичайно великим ексцентриситетом орбіти — приблизно 3 (у геліоцентричній системі координат), другий після Оумуамуа міжзоряний об'єкт, виявлений у Сонячній системі.

2I/Borisov

2I / Borisov вважається міжзоряною кометою, її орбіта майже перпендикулярна екліптиці, тут зображена світло-зеленим кольором
Відкриття
Першовідкривач:	Геннадій Борисов
Дата відкриття:	30 серпня 2019
Альтернативні позначення:	C/2019 Q4 (Borisov), gb00234
Характеристики орбіти
Епоха:	^d^[1]
Перигелій:	2.04±0.04 а.о.
Велика піввісь орбіти:	−0,851612356028 ± 6,4703E−6 астрономічна одиниця^[1]
Ексцентриситет орбіти:	3.52±0.20 (JPL) 3.46±0.18 (Gray) 2–4 (Scout)
Нахил орбіти:	43.7±0.4°
Наступний перигелій:	7 грудня 2019
Фізичні характеристики

Відкриття

Зображення, отримане на телескопі Габбла 12 жовтня 2019 року

Об'єкт відкрив 30 серпня 2019 року астроном-аматор Геннадій Борисов за допомогою 65-см телескопа власної розробки в обсерваторії MARGO (L51, смт Научний, АР Крим). Об'єкт був на межі сузір'їв Рисі й Рака та мав невеликий хвіст. У момент відкриття об'єкт перебував на відстані 3 ± 0,13 а. о. від Сонця й рухався в напрямку із сузір'я Кассіопеї поблизу межі із сузір'ям Персея дуже близько до площини Галактики. Комета мала досягти перигелію близько 7 грудня 2019 року.

9—10 вересня 2019 року за допомогою багатоцільового спектрографа обсерваторії Джеміні, розташованого на вулкані Мауна-Кеа (Гаваї), вдалося отримати кольорову світлину міжзоряної комети.

12 вересня 2019 року Центр малих планет випустив циркуляр про відкриття міжзоряної комети C/2019 Q4 (Борисова).

13 вересня 2019 року за допомогою приладу OSIRIS, установленого на Великому канарському телескопі (Обсерваторія Роке-де-лос-Мучачос), отримано перший спектр комети, який виявився схожим на спектр комет Сонячної системи. Результати дослідження показують, що комети в інших планетних системах можуть утворюватися в результаті процесів аналогічних до тих, які призвели до утворення комет в Сонячній системі.

Орбіта

У разі прольоту міжзоряного об'єкта значення ексцентриситету його орбіти може бути великим (зокрема, e > 3), оскільки об'єкт гравітаційно не пов'язаний із Сонцем, а мала зміна швидкості далеко від Сонячної системи призводить до великої зміни ексцентриситету.

Для дуги спостереження протягом 12 днів найкраща апроксимація спостережних даних теоретичною гіперболою давала значення ексцентриситету орбіти близько 3,4 із проходом перигелію 7 грудня 2019 року на відстані 2,0 а. о. від Сонця (за орбітою Марса). За даними 151 спостереження ексцентриситет був в інтервалі 2,9—4,5.

Станом на першу декаду вересня 2019 року міжзоряна природа об'єкта ще викликала деякі сумніви. Насправді орбіта могла бути лише параболічною, якщо об'єкт зазнає вельми значного впливу негравітаційних сил (унаслідок закінчення сублімованого газу), більшою мірою ніж усі інші відомі комети. При розрахунку такого впливу негравітаційних сил на орбіту з великим ексцентриситетом підсумковий ексцентриситет міг бути близьким до одиниці, дистанція до перетину з орбітою Землі — 0,34 а. о., відстань до Сонця в перигелії (близько 30 грудня 2019 року) — 0,90 а. о.. Проте з накопиченням даних орбіта виявилася гіперболічною, що вказує на міжзоряну природу комети. Оцінка швидкості на нескінченній відстані (${\displaystyle v_{\infty }}$) становить близько 30 км/с (${\displaystyle v_{\infty }}$ до 3 км/с можна пояснити збуреннями від хмари Оорта).

Склад

За хімічним складом міжзоряна комета дуже схожа на комети, що народжуються у Сонячній системі. У спектрі виявлено сліди кисню. Наявність кисню вказує на те, що в складі комети є водяний лід.

У комі було виявлено пилинки радіусом більше одного міліметра. Після проходження перигелію різко змінилося співвідношення молекул монооксиду вуглецю до молекул води. На думку дослідників це вказує на неоднорідність її ядра, зокрема, на те, що його частини утворилися по різні боки від снігової лінії в протопланетному диску.

Див. також

• ʻOumuamua — перший міжзоряний об'єкт, виявлений у Сонячній системі.

Примітки

1. БД малих тіл Сонячної системи (JPL)
   d:Track:Q4026990
2. Bill Gray. Pseudo-MPEC for gb00234. Project Pluto. оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
3. . JPL CNEOS. Архів оригіналу за 10 вересня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
4. . IAU Minor Planet Center. Архів оригіналу за 5 жовтня 2019. Процитовано 1 листопада 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= ()
5. MPEC 2019-R106 : COMET C/2019 Q4 (Borisov). Minor Planet Center. 2019 September 11, 20:40 UT. оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
6. JPL Small-Body Database Browser: C/2019 Q4 (Borisov). Jet Propulsion Laboratory. оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
7. King, Bob (11 вересня 2019). . . Архів оригіналу за 12 вересня 2019. Процитовано 12 вересня 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |8= ()
8. . ТАСС. 14 вересня 2019. Архів оригіналу за 22 вересня 2019. Процитовано 1 листопада 2019. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= ()(рос.)
9. Bill Gray. . Minor Planet Mailing List. Архів оригіналу за 23 грудня 2020. Процитовано 10 вересня 2019.
10. Евгений Калюков, Екатерина Костина (12 вересня 2019). . РБК. Архів оригіналу за 13 вересня 2019. Процитовано 2 листопада 2019.(рос.)
11. . Instituto de Astrofísica de Canarias (Press release). 14 вересня 2019. Архів оригіналу за 27 квітня 2020. Процитовано 1 листопада 2019.
12. Scout: gb00234 at Archive.is: (81 obs / 225 hours) (99 obs / 272 hours) (127 obs / 289 hours) (142 obs / 298 hours) (151 obs)
13. Bill Gray. Pseudo-MPEC for gb00234 (non-grav A1+A2). Project Pluto. оригіналу за 11 вересня 2019. Процитовано 11 вересня 2019.
14. . Архів оригіналу за 18 листопада 2019. Процитовано 18 листопада 2019.
15. ЮЛІЯ ТРОФІМОВА (05 КВІТНЯ 2021). . Новини науки. Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 23 вересня 2021.