Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мормер Морея (англ. Kingdom of Moray, ірл. Muireb, Moreb; лат. Muref, Moravia, шотл. гел. Moireabh), — васальне королівство, що існувало в ранньому середньовіччі на півночі Шотландії. Королівство було ліквідоване королем Шотландії Давидом І у 1130 році. Нинішнє графство Морея є лише невелика частина колись могутнього королівства Морея, що охоплювало землі Спей, Інвернесс, Елгін, Великий Глен, Бьюкен, Росс, Мар.
Історія королівства Морея
До 1130 року — династії від Фіндлайха до Енгуса
До 843 року територія королівства Морея була частиною території королівства піктів.
У Х столітті королівство Морея охоплювало значні території — від Друмохтера на півдні до земель Кейтнеса та Сазерленда на півночі, від Бьюкена на сході до Атлантичного океану на Заході.
Ісландська сага «Ньял» (норв. — Njal) згадує мор мерів та королів північної Шотландії Х століття, а саме: Ярла Мелстарта (норв. — Jarl Melsnatr, гельск. — Máel Snechtai) — Мела Снехтай — Мела Сніжного, короля Мелкофра (норв. — Melkofr, гельск. — Máel Coluim) — Мела Колуйма. Правління обох датується часом 976—995 роки. Проте невідомо ні про жодного короля з таким іменем, що правив би в Шотландії.
Королівство було під владою династії кельтських королів, що походили з тої ж династії, що і засновники королівства Шотландія — від королів Дал Ріади. До королів Мореї належить відомий король Шотландії Макбет (МакБех) (1040—1057). Його батько — Фіндлех прославився у війні з вікінгами. Він був одружений з Донадою — другою дочкою короля Малкольма ІІ. Правителі Мореї носили титул Ri — король, але частіше до них застосовували титул мормер або великий стюард.
В ірландських літописах є запис про вбивство Фіндлеха мак Руайдрі (ірл. — Findláech mac Ruaidri) — мормера Мореї в 1020 році сином його брата Мелом Брігте (ірл. — Mael Brigte). В цьому повідомленні пишеться, що Фіндлех та Мел Колуйм (ірл. — Mael Coluim) були обидва королями Альби, а не Мореї. Це, очевидно, помилка. Брат і наступник Мела Колуйма — Гілле Кемгайн (ірл. — Gillie Coemgáin) вказується як мормер Мореї. Смерть Мела Колуйма — сина Мела Брігте датується 1029 роком. У 1032 році брат Гілла Кемгайна був вбитий разом з 50 його людьми.
Наступником Гілла Комгайна, а можливо і його вбивцею був Макбет (МакБех) — Мак Бехад Мак Фіндлайг (гельск. — Mac Bethad mac Findlaig). Макбет одружився з вдовою Гілла Комгайна — Груох (гельск. — Gruoch) — принцесою з династії Мак Альпін. Він став королем Шотландії після перемоги і вбивства короля Шотландії Дункана І (Доннхада ва Майл Холуйма — гельськ. — Donnchad ua Mail Choluim) в бою. Пізніші джерела стверджують, що Макбет претендував на шотландський трон через свою матір — в родоводі його простежувалось споріднення з династією королів Дал Ріади. В родоводі також сказано, що батько його був Фіндлеха, а дід — Руайдрі. І що Макбет походить від династії Лоарн (гельск. — Loarn).
Родовід Макбета вказує на те, що династія королів Мореї виникла з династії королів Дал Ріади. Але, можливо, Морея було окремим королівством протягом тривалого часу і династії цих королів незалежні від династії Кеннета Мак Альпіна. Можливо, вони якось споріднені з династіями королів Альби. Морея деякий час виступала буфером між вікінгами і королівством Шотландія. Правителі Мореї з повагою згадуються у скандинавських джерелах, зокрема, в таких як «Оркнейська Сага».
Макбет у свою чергу був сам вбитий у 1057 році. Після цього його пасинок Лулах (гельск. — Lulach) — син Гілла Комгайна та, імовірно, Груох, претендував на престол Шотландії, але загинув у 1058 році. Син Лулаха — Мел Снехтай (гельск. — Mael Snechtai) помер у 1085 році і згадується як «король Мореї». Пізніше граф Ед або Гех згадується у королівській грамоті ХІІ століття, можливо він теж був мормером чи королем Мореї. Останнім з правлячої династії королем або графом Мореї був Енгус (Ангус) — син дочки Лулаха. Енгус почав війну проти короля Шотландії Давида І, але був розбитий і вбитий в Стракахро (гельск. — Stracathro) в Ангусі і 1130 році. Королівство Морея було ліквідоване королем Шотландії Давидом І.
Після смерті Енгуса пройшла швидка феодалізація Мореї (до того Морея мала чисто клановий суспільний устрій). Феодалізацію здійснив Флеммінг Фрескін — норманський феодал фламанського походження. Його нащадки взяли собі прізвище «де Морев» — Морейські. Потім вони стали графами Сазерленд у ХІІІ столітті. Твердження про те, що Вільям Фітц Дункан був останнім мормером Мореї необґрунтоване і його претензії на шотландський трон були невдалими. Малкольм МакГех повстав проти короля Давида І, але пізніше став графом Росс. Можливо він був споріднений з королями Мореї. Пізніші його претензії на Морею були невдалими.
Після 1130 року — знищення королівства Морея
Ліквідація королівства Морея Давидом І у 1130 році не поклали кінець провінції та проблемам управління цим краєм для королів Шотландії. У ХІІІ столітті Морея згадується як країна окрема від Шотландії. Навіть коли королівство Шотландія приєднало землі далеко на півночі і острови на північ від Шотландії, Морея згадується як особлива земля. Кельтський літопис «Книга Оленя» пише про впорядкування земель та суспільства в Мореї.
Королі Шотландії протягом ХІІ — ХІІІ століття намагались утвердити на цих землях покірних їм феодалів. Особливо успішно їм це вдавалося здійснити в прибережних районах Лайх, Спей, Інвернесс. З 1130 по 1230 роки королі Шотландії встановлювали шерифства і ставили підпорядкованих їм шерифів в Інвернесс, Наїм, Форрес, Елгін забезпечуючи цим королівську владу в цій провінції.
Розширення королівської влади супроводжувалось розселенням іммігрантів в землях Лайх. Землі дарували прихильникам короля. Найважливішим з них був Флеммінг Фрескін — норман фламандського походження. Його нащадки пізніше стануть вождями клану Сазерленд. Інша гілка клану стала кланом Маррей (від назви королівства Морея), від вождів цього клану виникла династія графів Атолл.
Зміни в землях колишнього королівства Морея охопили і релігійне життя. До 1130 року церквою в королівстві керував єпископ Мореї. Єпархія Мореї з центром в Елгіні була встановлена тільки в ХІІІ столітті і збудовані церкви в Блі, Плускардені, Кінлоссі.
На території Мореї постійно виникали спроби відродити окреме королівство Морея або графство Морея в його колишніх межах і цим кидався виклик королю Шотландії. Такі вожді як Вімунд мак Ангус, клан МакВільям зібрали союзників у гірській частині Мореї і почали війну з королем, що тривала в 1140—1220 роках. Королі придушували повстання і роздавали землі Мореї своїм васалам. Морея від Грейт Глен до Страхбогі була розділена між шістьма кланами. Найбільш могутніми з них були клани Комін, лорди Баденох, лорди Лохабер.
Повстання проти королів Шотландії підняв Гех — зять Лулаха, але скоро був розбитий. У 1130 році він помер, повстання підняли його сини — Енгус та Малкольм. У 1130 році Енгус загинув, а Малкольма видали королю і він був кинутий у тюрму в Роксборо. Давид приєднав королівство Морей до шотландської корони.
У 1134 році на території Мореї спалахнуло нове повстання, яке очолив священик Вімунд, що проголосив себе сином короля Мореї, але потім він помирився з королем Давидом.
У 1153 році, користуючись неповноліттям короля Малькольма IV, в Мореї під проводом правнука Лулаха Малькольма Мак Геха спалахнуло нове повстання. Спочатку його підтримав Сомерленд — король Островів, що теж претендував на корону Мореї, але не дивлячись на це повстання в 1156 році було придушене.
1296—1340 роки: Морея та війна за незалежність Шотландії
Морея була важливою землею під час війни за незалежність Шотландії у 1296—1340 роках. Проте на землях Мореї було мало боїв — англійська армія тільки тричі проникали в Морею — в 1296, 1303 та 1335 роках. Англійська окупація Мореї мала місце тільки в 1296—1297 роках. Роберт І Брюс розглядав Морею як базу для своїх союзників у війні з Англією та ворожим йому кланом Комін. У 1312 році Роберт Брюс відновив графство Морея для свого племінника Томаса Рандольфа — І графа Мореї. У графство були включені всі старі землі Лайх.
Син Томаса — Джон Рендольф був вбитий у 1346 році і не залишив нащадків. Сила інших кланів, таких як Комін, Страхбогі занепала в той час. Землі Мореї в той час контролювали клани Доннахайд, конфедерація кланів Хаттан, що зосереджувались в Баденох. Це викликало бажання інших кланів утвердитись в землях Мореї. Зокрема на Морею претендували клан Стюарт та клан Дунбар. У 1372 році Морея була розділена між Джоном Данбаром (отримав прибережні райони) та Олександром Стюартом — улюбленим сином короля Роберта ІІ (отримав гори Баденох). Інші області Мореї отримали графи Росс, Мар, Бьюкен.
Подальша історія Мореї є історією .
Королі та мормери Мореї
- Фіндлех мак Руайдрі (гельск. — Findláech mac Ruaidrí) (1014—1020)
- Мел Колуйм мак Майл Брігті (гельск. — Máel Coluim mac Máil Brigti) (1020—1029)
- Гілле Кемгайн мак Майл Брігті (ірл. — Gille Coemgáin mac Máil Brigti) (1029—1032)
- Мак Бехад мак Фіндлайх (гельск. — Mac Bethad mac Findláich) (1032—1057)
- Лулах мак Гілле Кемгайн (гельск. — Lulach mac Gille Coemgáin) (1057—1058)
- Мел Снейтай мак Лулайх (гельск. — Máel Snechtai mac Lulaich) (1058—1078/1085)
- Енгус (гельск. — Óengus) (? — 1130)
- Вільям фітц Дункан (шотл. — William fitz Duncan) (1130—1147)
Джерела
- Anderson, Alan Orr, Early Sources of Scottish History: AD 500—1286, 2 Vols, (Edinburgh, 1922)
- Anderson, Alan Orr, Scottish Annals from English Chroniclers: AD 500—1286, (London, 1908), republished, Marjorie Anderson (ed.) (Stamford, 1991)
- Anderson, Marjorie O., Kings and Kingship in Early Scotland, (Edinburgh, 1973)
- Grant, Alexander, «The Province of Ross and the Kingdom of Alba» in E.J. Cowan and R.Andrew McDonald (eds.) Alba: Celtic Scotland in the Medieval Era, (Edinburgh, 2000)
- Jackson, Kenneth (ed), The Gaelic Notes in the Book of Deer (The Osborn Bergin Memorial Lecture 1970), (Cambridge (1972)
- Hudson, Benjamin T., Kings of Celtic Scotland, (Westport, 1994)
- Roberts, John L., Lost Kingdoms: Celtic Scotland in the Middle Ages, (Edinburgh, 1997)
- Woolf, Alex, «Dun Nechtain, Fortriu and the Geography of the Picts», Scottish Historical Review 85(2006), 182—201.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mormer Moreya angl Kingdom of Moray irl Muireb Moreb lat Muref Moravia shotl gel Moireabh vasalne korolivstvo sho isnuvalo v rannomu serednovichchi na pivnochi Shotlandiyi Korolivstvo bulo likvidovane korolem Shotlandiyi Davidom I u 1130 roci Ninishnye grafstvo Moreya ye lishe nevelika chastina kolis mogutnogo korolivstva Moreya sho ohoplyuvalo zemli Spej Inverness Elgin Velikij Glen Byuken Ross Mar Gerb grafa Moreyi Serednovichna Shotlandiya Istoriya korolivstva MoreyaDo 1130 roku dinastiyi vid Findlajha do Engusa Do 843 roku teritoriya korolivstva Moreya bula chastinoyu teritoriyi korolivstva piktiv U H stolitti korolivstvo Moreya ohoplyuvalo znachni teritoriyi vid Drumohtera na pivdni do zemel Kejtnesa ta Sazerlenda na pivnochi vid Byukena na shodi do Atlantichnogo okeanu na Zahodi Islandska saga Nyal norv Njal zgaduye mor meriv ta koroliv pivnichnoyi Shotlandiyi H stolittya a same Yarla Melstarta norv Jarl Melsnatr gelsk Mael Snechtai Mela Snehtaj Mela Snizhnogo korolya Melkofra norv Melkofr gelsk Mael Coluim Mela Kolujma Pravlinnya oboh datuyetsya chasom 976 995 roki Prote nevidomo ni pro zhodnogo korolya z takim imenem sho praviv bi v Shotlandiyi Korolivstvo bulo pid vladoyu dinastiyi keltskih koroliv sho pohodili z toyi zh dinastiyi sho i zasnovniki korolivstva Shotlandiya vid koroliv Dal Riadi Do koroliv Moreyi nalezhit vidomij korol Shotlandiyi Makbet MakBeh 1040 1057 Jogo batko Findleh proslavivsya u vijni z vikingami Vin buv odruzhenij z Donadoyu drugoyu dochkoyu korolya Malkolma II Praviteli Moreyi nosili titul Ri korol ale chastishe do nih zastosovuvali titul mormer abo velikij styuard V irlandskih litopisah ye zapis pro vbivstvo Findleha mak Ruajdri irl Findlaech mac Ruaidri mormera Moreyi v 1020 roci sinom jogo brata Melom Brigte irl Mael Brigte V comu povidomlenni pishetsya sho Findleh ta Mel Kolujm irl Mael Coluim buli obidva korolyami Albi a ne Moreyi Ce ochevidno pomilka Brat i nastupnik Mela Kolujma Gille Kemgajn irl Gillie Coemgain vkazuyetsya yak mormer Moreyi Smert Mela Kolujma sina Mela Brigte datuyetsya 1029 rokom U 1032 roci brat Gilla Kemgajna buv vbitij razom z 50 jogo lyudmi Nastupnikom Gilla Komgajna a mozhlivo i jogo vbivceyu buv Makbet MakBeh Mak Behad Mak Findlajg gelsk Mac Bethad mac Findlaig Makbet odruzhivsya z vdovoyu Gilla Komgajna Gruoh gelsk Gruoch princesoyu z dinastiyi Mak Alpin Vin stav korolem Shotlandiyi pislya peremogi i vbivstva korolya Shotlandiyi Dunkana I Donnhada va Majl Holujma gelsk Donnchad ua Mail Choluim v boyu Piznishi dzherela stverdzhuyut sho Makbet pretenduvav na shotlandskij tron cherez svoyu matir v rodovodi jogo prostezhuvalos sporidnennya z dinastiyeyu koroliv Dal Riadi V rodovodi takozh skazano sho batko jogo buv Findleha a did Ruajdri I sho Makbet pohodit vid dinastiyi Loarn gelsk Loarn Rodovid Makbeta vkazuye na te sho dinastiya koroliv Moreyi vinikla z dinastiyi koroliv Dal Riadi Ale mozhlivo Moreya bulo okremim korolivstvom protyagom trivalogo chasu i dinastiyi cih koroliv nezalezhni vid dinastiyi Kenneta Mak Alpina Mozhlivo voni yakos sporidneni z dinastiyami koroliv Albi Moreya deyakij chas vistupala buferom mizh vikingami i korolivstvom Shotlandiya Praviteli Moreyi z povagoyu zgaduyutsya u skandinavskih dzherelah zokrema v takih yak Orknejska Saga Makbet u svoyu chergu buv sam vbitij u 1057 roci Pislya cogo jogo pasinok Lulah gelsk Lulach sin Gilla Komgajna ta imovirno Gruoh pretenduvav na prestol Shotlandiyi ale zaginuv u 1058 roci Sin Lulaha Mel Snehtaj gelsk Mael Snechtai pomer u 1085 roci i zgaduyetsya yak korol Moreyi Piznishe graf Ed abo Geh zgaduyetsya u korolivskij gramoti HII stolittya mozhlivo vin tezh buv mormerom chi korolem Moreyi Ostannim z pravlyachoyi dinastiyi korolem abo grafom Moreyi buv Engus Angus sin dochki Lulaha Engus pochav vijnu proti korolya Shotlandiyi Davida I ale buv rozbitij i vbitij v Strakahro gelsk Stracathro v Angusi i 1130 roci Korolivstvo Moreya bulo likvidovane korolem Shotlandiyi Davidom I Pislya smerti Engusa projshla shvidka feodalizaciya Moreyi do togo Moreya mala chisto klanovij suspilnij ustrij Feodalizaciyu zdijsniv Flemming Freskin normanskij feodal flamanskogo pohodzhennya Jogo nashadki vzyali sobi prizvishe de Morev Morejski Potim voni stali grafami Sazerlend u HIII stolitti Tverdzhennya pro te sho Vilyam Fitc Dunkan buv ostannim mormerom Moreyi neobgruntovane i jogo pretenziyi na shotlandskij tron buli nevdalimi Malkolm MakGeh povstav proti korolya Davida I ale piznishe stav grafom Ross Mozhlivo vin buv sporidnenij z korolyami Moreyi Piznishi jogo pretenziyi na Moreyu buli nevdalimi Pislya 1130 roku znishennya korolivstva Moreya Likvidaciya korolivstva Moreya Davidom I u 1130 roci ne poklali kinec provinciyi ta problemam upravlinnya cim krayem dlya koroliv Shotlandiyi U HIII stolitti Moreya zgaduyetsya yak krayina okrema vid Shotlandiyi Navit koli korolivstvo Shotlandiya priyednalo zemli daleko na pivnochi i ostrovi na pivnich vid Shotlandiyi Moreya zgaduyetsya yak osobliva zemlya Keltskij litopis Kniga Olenya pishe pro vporyadkuvannya zemel ta suspilstva v Moreyi Koroli Shotlandiyi protyagom HII HIII stolittya namagalis utverditi na cih zemlyah pokirnih yim feodaliv Osoblivo uspishno yim ce vdavalosya zdijsniti v priberezhnih rajonah Lajh Spej Inverness Z 1130 po 1230 roki koroli Shotlandiyi vstanovlyuvali sherifstva i stavili pidporyadkovanih yim sherifiv v Inverness Nayim Forres Elgin zabezpechuyuchi cim korolivsku vladu v cij provinciyi Rozshirennya korolivskoyi vladi suprovodzhuvalos rozselennyam immigrantiv v zemlyah Lajh Zemli daruvali prihilnikam korolya Najvazhlivishim z nih buv Flemming Freskin norman flamandskogo pohodzhennya Jogo nashadki piznishe stanut vozhdyami klanu Sazerlend Insha gilka klanu stala klanom Marrej vid nazvi korolivstva Moreya vid vozhdiv cogo klanu vinikla dinastiya grafiv Atoll Zmini v zemlyah kolishnogo korolivstva Moreya ohopili i religijne zhittya Do 1130 roku cerkvoyu v korolivstvi keruvav yepiskop Moreyi Yeparhiya Moreyi z centrom v Elgini bula vstanovlena tilki v HIII stolitti i zbudovani cerkvi v Bli Pluskardeni Kinlossi Na teritoriyi Moreyi postijno vinikali sprobi vidroditi okreme korolivstvo Moreya abo grafstvo Moreya v jogo kolishnih mezhah i cim kidavsya viklik korolyu Shotlandiyi Taki vozhdi yak Vimund mak Angus klan MakVilyam zibrali soyuznikiv u girskij chastini Moreyi i pochali vijnu z korolem sho trivala v 1140 1220 rokah Koroli pridushuvali povstannya i rozdavali zemli Moreyi svoyim vasalam Moreya vid Grejt Glen do Strahbogi bula rozdilena mizh shistma klanami Najbilsh mogutnimi z nih buli klani Komin lordi Badenoh lordi Lohaber Povstannya proti koroliv Shotlandiyi pidnyav Geh zyat Lulaha ale skoro buv rozbitij U 1130 roci vin pomer povstannya pidnyali jogo sini Engus ta Malkolm U 1130 roci Engus zaginuv a Malkolma vidali korolyu i vin buv kinutij u tyurmu v Roksboro David priyednav korolivstvo Morej do shotlandskoyi koroni U 1134 roci na teritoriyi Moreyi spalahnulo nove povstannya yake ocholiv svyashenik Vimund sho progolosiv sebe sinom korolya Moreyi ale potim vin pomirivsya z korolem Davidom U 1153 roci koristuyuchis nepovnolittyam korolya Malkolma IV v Moreyi pid provodom pravnuka Lulaha Malkolma Mak Geha spalahnulo nove povstannya Spochatku jogo pidtrimav Somerlend korol Ostroviv sho tezh pretenduvav na koronu Moreyi ale ne divlyachis na ce povstannya v 1156 roci bulo pridushene 1296 1340 roki Moreya ta vijna za nezalezhnist Shotlandiyi Moreya bula vazhlivoyu zemleyu pid chas vijni za nezalezhnist Shotlandiyi u 1296 1340 rokah Prote na zemlyah Moreyi bulo malo boyiv anglijska armiya tilki trichi pronikali v Moreyu v 1296 1303 ta 1335 rokah Anglijska okupaciya Moreyi mala misce tilki v 1296 1297 rokah Robert I Bryus rozglyadav Moreyu yak bazu dlya svoyih soyuznikiv u vijni z Angliyeyu ta vorozhim jomu klanom Komin U 1312 roci Robert Bryus vidnoviv grafstvo Moreya dlya svogo pleminnika Tomasa Randolfa I grafa Moreyi U grafstvo buli vklyucheni vsi stari zemli Lajh Sin Tomasa Dzhon Rendolf buv vbitij u 1346 roci i ne zalishiv nashadkiv Sila inshih klaniv takih yak Komin Strahbogi zanepala v toj chas Zemli Moreyi v toj chas kontrolyuvali klani Donnahajd konfederaciya klaniv Hattan sho zoseredzhuvalis v Badenoh Ce viklikalo bazhannya inshih klaniv utverditis v zemlyah Moreyi Zokrema na Moreyu pretenduvali klan Styuart ta klan Dunbar U 1372 roci Moreya bula rozdilena mizh Dzhonom Danbarom otrimav priberezhni rajoni ta Oleksandrom Styuartom ulyublenim sinom korolya Roberta II otrimav gori Badenoh Inshi oblasti Moreyi otrimali grafi Ross Mar Byuken Podalsha istoriya Moreyi ye istoriyeyu Koroli ta mormeri MoreyiFindleh mak Ruajdri gelsk Findlaech mac Ruaidri 1014 1020 Mel Kolujm mak Majl Brigti gelsk Mael Coluim mac Mail Brigti 1020 1029 Gille Kemgajn mak Majl Brigti irl Gille Coemgain mac Mail Brigti 1029 1032 Mak Behad mak Findlajh gelsk Mac Bethad mac Findlaich 1032 1057 Lulah mak Gille Kemgajn gelsk Lulach mac Gille Coemgain 1057 1058 Mel Snejtaj mak Lulajh gelsk Mael Snechtai mac Lulaich 1058 1078 1085 Engus gelsk oengus 1130 Vilyam fitc Dunkan shotl William fitz Duncan 1130 1147 DzherelaAnderson Alan Orr Early Sources of Scottish History AD 500 1286 2 Vols Edinburgh 1922 Anderson Alan Orr Scottish Annals from English Chroniclers AD 500 1286 London 1908 republished Marjorie Anderson ed Stamford 1991 Anderson Marjorie O Kings and Kingship in Early Scotland Edinburgh 1973 Grant Alexander The Province of Ross and the Kingdom of Alba in E J Cowan and R Andrew McDonald eds Alba Celtic Scotland in the Medieval Era Edinburgh 2000 Jackson Kenneth ed The Gaelic Notes in the Book of Deer The Osborn Bergin Memorial Lecture 1970 Cambridge 1972 Hudson Benjamin T Kings of Celtic Scotland Westport 1994 Roberts John L Lost Kingdoms Celtic Scotland in the Middle Ages Edinburgh 1997 Woolf Alex Dun Nechtain Fortriu and the Geography of the Picts Scottish Historical Review 85 2006 182 201