Моргант

«Моргант» (італ. Morgante іноді також називають Morgante Maggiore (тобто «Великий Моргант», назва, яка дана повної 28-кантової редакції з 30 080 рядків, опублікованій у 1483 році)) — лицарська поема .

Поема складається з двох частин. Перша частина, з двадцяти трьох пісень, друкувалася окремо: у 1481 і 1482 рр. (було ще одне видання, до 1478 року, але воно повністю втрачено). У 1483 р. поема вийшла у світ, збільшившись на п'ять пісень (приблизно на половину першого «Морганта») і отримавши назву «Великий Моргант». Частини відрізняються одна від одної джерелами, розповідними принципами, загальною атмосферою. Поетика Пульчи продовжує традиції флорентійської комічної поеми (, , ).

Джерела

Перші двадцять три пісні спираються на анонімну поему XV в. про Орландо (Роланда), що збереглася без початку і кінця. Від себе Пульчи додав епізоди зустрічі і спільних пригод Морганта і Маргутта, смерті Морганта, страти Астольфо, що не відбулася, любовної історії Улівьєра і Форісели, бою Ринальдо, Додона і Улівьєра з волохатим чудовиськом, звільнення Моргантом полоненого Додона, повернення Гано з вигнання.

Джерело п'яти останніх пісень — «Іспанія», яка дійшла до нас в декількох суттєво різних редакціях і варіантах — віршованих та прозових, коротких і розлогих. Найбільше Пульчи зобов'язаний віршованій, із сорока пісень «Іспанії», що склалася у першій половині XV ст. Є сліди знайомства і з іншими редакціями.

Сюжет

Велетень Роланд, ображений вічними наклепами Гана і тим, що Карл не без співчуття до них прислухається, залишає двір і Францію. Шлях його лежить у країну невірних, де він одразу ж знаходить справу для свого меча. На півдорозі він отримує зброєносця — велетня, що змирився перед його міццю. Це і є Моргант. Незабаром по слідах двоюрідного брата вирушає Ринальдо у компанії з Улівьєром і Додоном. Однак, зустрічає свого славного кузена добрим ударом списа, не впізнавши його спочатку. Ган між тим не дрімає: у всі кінці летять його підкидні листи і поспішають донощики і шпигуни. Розпалений ним, піднімається на Францію могутній сарацинський цар. Карл в облозі у Парижі, його пери у полоні, але Орландо і Ринальдо в останню мить встигають прийти йому на допомогу.

Чарівник Малагіс, з властивою йому любов'ю до інтриг, сприяє сварці між Роландом і Ринальдом і цим призводить їх до чергового поєдинку. Після недовгого замирення Ринальдо, завдячуючи своїй шаленій вдачі, сперечається за шахівницею з Улівьєром, свариться з Карлом, тікає в рідний Монтальбан і в компанії з Астольфо і братами грабує подорожніх на великій дорозі. Гано, зрозуміло, підігріває розбрат: по його намові Річардета, молодшого брата Ринальдо, який потрапив у руки імператора, відправляють на шибеницю. Обурений Орландо вдруге залишає Францію. Ринальдо виручає брата, Карл рятується втечею, і Ринальдо сідає на його трон. Роланд в Персії, тим часом, по-зрадницьки захоплений у полон; почувши про це, Ринальдо повертає Карлу корону і поспішає на допомогу двоюрідному брату. Нова сутичка паладинів, які не впізнали один одного, нова хвиля сарацинської навали на Францію, нова відсіч захисників, що вчасно повернулися .

Відгалуження від основного сюжету — спільні мандрівки Морганта і Маргутта. Їм на кожному кроці зустрічаються скривджені красуні, дикі звірі і казкові чудовиська. Красунь вони звільняють, а звірів і чудовиськ вражають одного за іншим: єдинорога, гігантську черепаху, василиска, слона, — і одного за іншим пожирають. Красуня Флорінетта, яка зустрілася їм на шляху в сльозах і кайданах (між єдинорогом і черепахою), також приєднується до їхніх трапез.

Наближається час Ронсеваля, а поруч з Орландо немає його двоюрідного брата. Ринальдо загублений десь в безкрайніх просторах Сходу і не має бажання повертатися в милу Францію. Малагіс послав до нього Астарота з тим, щоб диявол, вселившись у Ринальдового коня, за три дні доставив паладина до місця битви. Скварчаферро, конкурент Астарота, біс-прихильник сарацинської партії, прийнявши вигляд святого відлюдника, силкується підманити лицарських коней до джерела, яке має здатність виганяти нечистих духів. Астарот його викриває. І викритий Скварчаферро приєднується до веселої кавалькади, захоплений духом товариства. Ринальдо, благополучно доставлений до мети, обіцяє, що вмовить Малагіса дати Астароту вільну, і урочисто заявляє, що в пеклі, як він переконався, є місце для приятельства, благородства і чемності.

Закінчується поема картиною Ронсевальської битви і загибеллю Орландо.

Публікації тексту

• Пульчи Л. Великий Моргант : уривки // Європейські поети Відродження / Упоряд. Є. Романовича, А. Романенко, Л. Гінзбурга та ін.. — М. : Художня література, 1974. — С. 63—68. — 736 с. — (Бібліотека всесвітньої літератури. Сер. перша ; т. 32).

Примітки

1. See Lèbano's introduction to the Tusiani translation, p. xxii.

Література

• Лицарський роман в епоху Відродження / Російська академія наук ; Інститут світової літератури ім. О. М. Горького. — М. : Наука : Наслєдіє, 1993. — С. 70—83. — 256 с. — .