Монохроматичне випромінювання

Монохромати́чне випромі́нювання — сукупність фотонів, що виділяються , що мають практично однакову довжину хвилі.

Монохроматичне (однорідне) випромінювання є абстракцією, оскільки отримати його на практиці неможливо. Монохромотична хвиля повинна б була простягатися до безмежності. Скінченний розмір області, в якій існує хвиля накладає обмеження на точність визначення її хвильового вектора. За принципом невизначеності Гайзенберга

${\displaystyle \Delta x\Delta p\geq {\frac {\hbar }{2}}}$,

де ${\displaystyle \Delta x}$ — невизначеність координати, ${\displaystyle \Delta p=\hbar \Delta k}$, — невизначенітсь імпульсу (хвильового вектора), ${\displaystyle \hbar }$ — зведена стала Планка. Отже, світло, що існує в скінченній області не може мати точно визначеного хвильового вектора, довжини хвилі, а, таким чином, і частоти.

Оптичні пристрої, що створюють монохроматичні пучки променів, називаються монохроматорами.

Див. також

• Монохроматична плоска хвиля