Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
«Молоко з кров'ю» — друга книга української письменниці Люко Дашвар, що видана у 2008 році видавництвом Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».
 | |||
| Автор | Люко Дашвар | ||
|---|---|---|---|
| Назва мовою оригіналу | Молоко з кров'ю | ||
| Дизайн обкладинки | © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», художнє оформлення, 2007 | ||
| Країна |  Україна | ||
| Мова | українська | ||
| Місце | Харків | ||
| Укр. видавництво | Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» | ||
| Видавництво | Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля» | ||
| Видано | © Чернова І. І., 2008 | ||
| Видано українською | © Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», видання українською мовою, 2008 | ||
| Сторінок | 272 | ||
| ISBN | |||
| Попередній твір | Село не люди | ||
| Наступний твір | Рай.Центр | ||
АнотаціяЯке то щастя — зустріти свою половинку і покохати! Коли душа сягає неба, коли розумієш: ось твоя доля… Першій красуні на селі Марусі-румунці до пари став Льошка — розумний, красивий, успішний, — то й жити б їм як королям. І яке їй діло до сусіда, хирлявого рудого Стьопки-німця в поламаних окулярах? От тільки чомусь щоночі йде він до бузкового куща біля Марусиної хати, і щоночі вона відчинає вікно… Дочка українського олігарха Олексія Ординського Руслана, 17-річна розумниця і красуня, яка ось вже 10 років не бачила батьківщину, тому що мешкала з батьками у Англії. Та раптом у неї спалахнули патріотичні почуття. Вона сказала, що хоче повернутися на рідну землю, щоб зробити для неї щось корисне. Їй було важко пояснити батькам, чому вона на це зважилася, але все ж таки вона досягає свого, і батьки відправляють її до Києва з чотирма охоронцями і грошима на покупку рідної землі. Їй пропонується земля, яка перетворилася на котеджне селище «нових українців». Але Руслана хоче землі, «оспіваної легендами»… Цитати із книги
—Що ти, німцю, плутаєш грішне з праведним. День… Він для роботи. І на небі, як хмар нема, тільки сонце. А вночі кожну дівчину своя зірка-любов зігріває. —Нащо ж любов по ночах ховати? Любов — то ж краса. Гірко глянула. —Для людей, Стьопо, краса — то кров з молоком. А ми з тобою — молоко з кров'ю. Те саме, а люди очі заплюють. Розумієш?
—Марусю! Невже своє намисто віддала?! Маруся брову серпом вигнула. —Чого це?! Я свого ще нікому не віддавала! — У місті купили! — Льошка пояснює, а Стьопці очі червоним залило: «Що ж ти твориш, Марусько!»
Око недобре примружила. — Викинь! Об'їлася солодкого. Мабуть, час і гірке скуштувати. — Хвилину подумала. — І вікно зачини. Буде ще усяка мошкара у вікна лізти! Німець бачив, як Марусин чоловік викинув у темряву цукерку, як зачинив вікно і загасив у кімнаті світло. — А воно й на краще, — пробурмотів, виліз з бузкового куща і поплентався до жінки. — Минеться… Минеться усе.
Розсміялася, голову йому на плече поклала. — Ні, Стьопо, долю не обманеш. Не буде для тебе у світі інших Марусь. Одна я. Єдина… — задумалася. —Назви їх Надія і Любов.
—Якою?! — Маруся червоними плямами вкрилася. — Ану повтори. — Та був у тебе хтось до мене, — крикнув. — Чого дивишся?! Давай уже! Признавайся! Маруся пропекла Льошку чорними очима, стисла губи і повернулася до дзеркала. Дивиться на себе, намисто червоне коралове пальцями гладить, і Льошка по очах її читає — зараз! Зараз Маруся з думками збереться… Зараз! Не змовчить, відповість. Льошка чекав чого завгодно — і що впаде перед ним на коліна і благатиме, щоби простив, і що, навпаки, розмахнеться і спробує дати йому дзвінкого ляпаса, та він її руку перехопить і все одно вимагатиме правди. Та Маруся вкотре роздивилася своє відображення і сказала через плече, навіть не обернувшись до чоловіка: —Пішов геть з моєї хати! —Що?! — не повірив Льошка. Маруся поправила намисто на грудях і пішла до дверей. —Як з сільпо повернуся, щоби і духу твого тут не було! — Ах ти ж… — підскочив, за руку Марусю вхопив. —Кажи! Кажи правду, бо зничтожу! —Треба було під хрестом на правду заприсягатися, а не у сільраді підписи ставити! — вирвалася. — Ти мені на те дурне вінчання розмови не переводь! Я тебе за інше питаю! —А за інше я перед Богом відповідатиму, а не перед тобою! — двері відчинила і пішла.
Тієї ж миті на березі ставка кам'яна від горя Маруся глянула на сонце, затулила очі долонею і впала на сніг. «Скінчився мій день», — заплакала в душі маленька беззахисна дівчинка з червоним намистом на шиї.
Виноски
| |||
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Moloko z krov yu druga kniga ukrayinskoyi pismennici Lyuko Dashvar sho vidana u 2008 roci vidavnictvom Knizhkovij klub Klub simejnogo dozvillya Moloko z krov yu AvtorLyuko DashvarNazva movoyu originaluMoloko z krov yuDizajn obkladinki c Knizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya hudozhnye oformlennya 2007Krayina UkrayinaMovaukrayinskaMisceHarkiv Ukr vidavnictvoKnizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya VidavnictvoKnizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya Vidano c Chernova I I 2008Vidano ukrayinskoyu c Knizhkovij Klub Klub Simejnogo Dozvillya vidannya ukrayinskoyu movoyu 2008Storinok272ISBNISBN 978 966 14 0031 2Poperednij tvirSelo ne lyudiNastupnij tvirRaj CentrPremiya Koronaciya slova 2008 section AnotaciyaYake to shastya zustriti svoyu polovinku i pokohati Koli dusha syagaye neba koli rozumiyesh os tvoya dolya Pershij krasuni na seli Marusi rumunci do pari stav Loshka rozumnij krasivij uspishnij to j zhiti b yim yak korolyam I yake yij dilo do susida hirlyavogo rudogo Stopki nimcya v polamanih okulyarah Ot tilki chomus shonochi jde vin do buzkovogo kusha bilya Marusinoyi hati i shonochi vona vidchinaye vikno Dochka ukrayinskogo oligarha Oleksiya Ordinskogo Ruslana 17 richna rozumnicya i krasunya yaka os vzhe 10 rokiv ne bachila batkivshinu tomu sho meshkala z batkami u Angliyi Ta raptom u neyi spalahnuli patriotichni pochuttya Vona skazala sho hoche povernutisya na ridnu zemlyu shob zrobiti dlya neyi shos korisne Yij bulo vazhko poyasniti batkam chomu vona na ce zvazhilasya ale vse zh taki vona dosyagaye svogo i batki vidpravlyayut yiyi do Kiyeva z chotirma ohoroncyami i groshima na pokupku ridnoyi zemli Yij proponuyetsya zemlya yaka peretvorilasya na kotedzhne selishe novih ukrayinciv Ale Ruslana hoche zemli ospivanoyi legendami Citati iz knigi Chuyesh Marusko zamovk povitrya u grudi nabrav A nasho ya tobi vnochi yaksho pri dni Sho ti nimcyu plutayesh grishne z pravednim Den Vin dlya roboti I na nebi yak hmar nema tilki sonce A vnochi kozhnu divchinu svoya zirka lyubov zigrivaye Nasho zh lyubov po nochah hovati Lyubov to zh krasa Girko glyanula Dlya lyudej Stopo krasa to krov z molokom A mi z toboyu moloko z krov yu Te same a lyudi ochi zaplyuyut Rozumiyesh A chogo ce ti ne spish Marusyu Onde nich nadvori She ne nagralasya z molodim svoyim chi vzhe uhajdohala jogo do ruchki chi to prohripiv chi to prostognav Tetyanka zojknula dolonkoyu rota zatulila Marusyu Nevzhe svoye namisto viddala Marusya brovu serpom vignula Chogo ce Ya svogo she nikomu ne viddavala U misti kupili Loshka poyasnyuye a Stopci ochi chervonim zalilo Sho zh ti tvorish Marusko Loshka do vikna pidskochiv Zaraz yak guknu na vse selo Haj znayut sho u nas rukoyu na shos tverde na pidvikonni natknuvsya O Cukerka yij prostyagaye Marusyu Cukerku hochesh Oko nedobre primruzhila Vikin Ob yilasya solodkogo Mabut chas i girke skushtuvati Hvilinu podumala I vikno zachini Bude she usyaka moshkara u vikna lizti Nimec bachiv yak Marusin cholovik vikinuv u temryavu cukerku yak zachiniv vikno i zagasiv u kimnati svitlo A vono j na krashe proburmotiv viliz z buzkovogo kusha i poplentavsya do zhinki Minetsya Minetsya use Mahnuv rukoyu movlyav ta nichogo yakos spravlyusya Usmihnuvsya yij Marusyu Ya oce hotiv yih Mariyami nazvati shobi vihodit bilyavu Marijkoyu zvali a chornyavu Maruseyu Rozsmiyalasya golovu jomu na pleche poklala Ni Stopo dolyu ne obmanesh Ne bude dlya tebe u sviti inshih Marus Odna ya Yedina zadumalasya Nazvi yih Nadiya i Lyubov I yakos Loshka ne vtrimavsya Mayu argumenti Marusyu sho ti meni vzhe vikoristanoyu distalasya skazav i sam vrazivsya yak paskudno zvuchalo te vikoristana I she bilshe rozlyutivsya Yakoyu Marusya chervonimi plyamami vkrilasya Anu povtori Ta buv u tebe htos do mene kriknuv Chogo divishsya Davaj uzhe Priznavajsya Marusya propekla Loshku chornimi ochima stisla gubi i povernulasya do dzerkala Divitsya na sebe namisto chervone koralove palcyami gladit i Loshka po ochah yiyi chitaye zaraz Zaraz Marusya z dumkami zberetsya Zaraz Ne zmovchit vidpovist Loshka chekav chogo zavgodno i sho vpade pered nim na kolina i blagatime shobi prostiv i sho navpaki rozmahnetsya i sprobuye dati jomu dzvinkogo lyapasa ta vin yiyi ruku perehopit i vse odno vimagatime pravdi Ta Marusya vkotre rozdivilasya svoye vidobrazhennya i skazala cherez pleche navit ne obernuvshis do cholovika Pishov get z moyeyi hati Sho ne poviriv Loshka Marusya popravila namisto na grudyah i pishla do dverej Yak z silpo povernusya shobi i duhu tvogo tut ne bulo Ah ti zh pidskochiv za ruku Marusyu vhopiv Kazhi Kazhi pravdu bo znichtozhu Treba bulo pid hrestom na pravdu zaprisyagatisya a ne u silradi pidpisi staviti virvalasya Ti meni na te durne vinchannya rozmovi ne perevod Ya tebe za inshe pitayu A za inshe ya pered Bogom vidpovidatimu a ne pered toboyu dveri vidchinila i pishla Marusya nibi spokoyu v serce nalila Pro vinchannya ni slova pro strashni proroctva babi Chudihi zdayetsya zabula teper yak pivgodini Yurka ne bachit to ne bizhit jogo shukati Sukon sobi garnih nashila ne v yane Dvi bidi lishilisya u novu hatu tak i ne shotila povernutis ta namista togo koralovogo ne znimaye Skazav yakos Ne chipaj mogo Losho vidrizala Nastupnogo ranku u zakritomu stacionari oblasnoyi psihiatrichnoyi likarni de KDBshniki rozmishuvali i svoyih paciyentiv vid yaskravogo promenya rannogo zimovogo soncya nimec na mit prijshov do tyami primruzhiv ochi i skazav Skinchivsya mij den Tiyeyi zh miti na berezi stavka kam yana vid gorya Marusya glyanula na sonce zatulila ochi doloneyu i vpala na snig Skinchivsya mij den zaplakala v dushi malenka bezzahisna divchinka z chervonim namistom na shiyi I sho nam toj den divilasya na Stopku zdaleku gortala sumni dumki Hiba mozhna bulo doviriti kohannya dnyu Lyudski poglyadi rozirvali b jogo na shmatki lishe za odin takij den I zgadki b ne lishilosya Ni Lyubov ne dlya chuzhih ochej Lyubov to tayemnicya Nezbagnenna primha bezrozsudnogo sercya Kvitka paporoti Palki obijmi pid soncem ne zmusyat tu kvitku rozpustitisya vnochi Tilki dvi zori sho raptom perestanut svititi holodnim blakitnim vognem zapalayut teplim svitlom lyubovi i vpadut u svoye kohannya yak u temnij bezlyudnij lis de na nih uzhe chekaye kvitka paporoti I sho jogo bidkatisya pro zagublene zhittya Lyubov krasha za zhittya I shobi ce zrozumiti treba prozhiti cile zhittya Grih Ne potrapish u raj Raj to den a meni nich vipala vidpoviv uzhe z ostannih sil Vinoski Arhiv originalu za 6 lyutogo 2009 Procitovano 26 kvitnya 2010 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya http www facebook com pages Moloko z krovyu 182978918407862 Ce nezavershena stattya pro knigu Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi