Молодий зоряний об'єкт

Молодий зоряний об'єкт — зоря на ранній стадії еволюції. Цей клас складається з двох груп об'єктів: протозорі та зорі до головної послідовності^[].

Молоді зоряні об'єкти в комплексі хмар ρ Змієносця

Класифікація за спектральним розподілом енергії

Класифікація молодих зоряних об'єктів

Зоря утворюється шляхом накопичення матеріалу, який потрапляє в протозорю з навколозоряного диска або оболонки. Матеріал у диску холодніший за поверхню протозорі, тому він випромінює світло з більшою довжиною хвилі, створюючи надлишок інфрачервоного випромінювання. З часом диск розсіюється, і надлишок інфрачервоного випромінювання зменшується. Тому еволюційні стадії молодих зоряних об'єктів зазвичай класифікують на основі нахилу їх спектрального розподілу енергії в середньому інфрачервоному діапазоні, використовуючи схему, запропоновану Ладою (1987). Він запропонував три класи (I, II і III), засновані на значеннях інтервалів спектрального індексу ${\displaystyle \alpha \,}$:

${\displaystyle \alpha ={\frac {d\log(\lambda F_{\lambda })}{d\log(\lambda )}}}$.

Тут ${\displaystyle \lambda \,}$ — довжина хвилі, а ${\displaystyle F_{\lambda }}$ — щільність потоку.

Показник ${\displaystyle \alpha \,}$ розраховується в інтервалі довжин хвиль 2,2–20 ${\displaystyle {\mu }m}$ (ближній та середній інфрачервоний). Андре та ін. (1993) додали до цієї класифікації клас 0 — об'єкти з сильним субміліметровим випромінюванням, але дуже слабким випромінюваннях на ${\displaystyle {\lambda }<10{\mu }m}$. Грін та ін. (1994) додали п'ятий клас — джерела з «плоским спектром».

• Джерела класу 0 — неможливо виявити на ${\displaystyle {\lambda }<20{\mu }m}$
• Джерела класу I мають ${\displaystyle {\alpha }>0.3}$
• Джерела з плоским спектром мають ${\displaystyle 0.3>{\alpha }>-0.3}$
• Джерела класу II мають ${\displaystyle -0.3>{\alpha }>-1.6}$
• Джерела класу III мають ${\displaystyle {\alpha }<-1.6}$

Ця класифікаційна схема приблизно відображає еволюційну послідовність. Вважається, що більшість занурених в товстий шар газу джерел класу 0 розвиваються до класу I, коли розсіюють свої навколозоряні оболонки. Згодом вони стають оптично видимими як зорі до головної послідовності.

Об'єкти класу II мають навколозоряні диски і приблизно відповідають класичним зорям типу T Тельця, тоді як зорі класу III втратили свої диски і приблизно відповідають зорям типу T Тельця зі слабкими лініями.

Характеристики

Молоді зоряні об'єкти також пов'язані з ранніми явищами еволюції зір: джетами та біполярними потоками, ^[en], об'єктами Гербіга–Аро та протопланетними дисками.

Див. також

• Глобула Бока

Примітки

1. Lada, Charles J. (1987). Star Formation: From OB Associations to Protostars. У Peimbert, Manuel; Jugaku, Jun (ред.). Star Forming Regions: Proceedings of the 115th Symposium of the International Astronomical Union Held in Tokyo, Japan, November 11–15, 1985. Dordrecht: D. Reidel. с. 1—17. Bibcode:1987IAUS..115....1L. ISBN .
2. Andre, Philippe; Ward-Thompson, Derek; Barsony, Mary (March 1993). Submillimeter Continuum Observations of ${\displaystyle {\rho }}$ Ophiuchi A: The Candidate Protostar VLA 1623 and Prestellar Clumps. The Astrophysical Journal, Part 1. 406 (1): 122—141. Bibcode:1993ApJ...406..122A. doi:10.1086/172425.
3. Greene, Thomas P.; Wilking, Bruce A.; Andre, Philippe; Young, Erick T.; Lada, Charles J. (October 1994). Further Mid-infrared Study of the ${\displaystyle {\rho }}$ Ophiuchi Cloud Young Stellar Population: Luminosities and Masses of Pre-main-sequence Stars. The Astrophysical Journal, Part 1. 434 (2): 614—626. Bibcode:1994ApJ...434..614G. doi:10.1086/174763.