Мокрий Мерчик

Мокрий Мерчик, Мокрий Мірчик — річка у Люботинській міській громаді Харківського району, Валківській та Богодухівській міських громадах Богодухівського району Харківської області. Один з витоків річки Мерчик. (притока Мерла, басейн Дніпра).

Мокрий Мерчик
Олександрівське водосховище на річці
Витік	із заболоченої ділянки на днищі балки східніше селища Старий Мерчик
• координати	49°58′33ʺпн.ш, 35°48′30ʺсх.д.
• висота, м	157 м
Гирло	село Олександрівка
• координати	50°01′09ʺпн.ш., 35°31′44ʺсх.д.
• висота, м	122 м
Похил, м/км	1,43 м/км
Басейн	Дніпра
Країни:	Україна
Регіон	Харківська область
Довжина	24,5 км
Площа басейну:	198

Опис

Довжина 24,5 км, похил річки — 1,43 м/км, коефіцієнт звивистості - 1,18. Формується з багатьох безіменних струмків та водойм. Площа басейну 198 км². Територія басейну багата на корисні копалини. Тут розташована головна частина Юліївського нафтогазоносного та Наріжнянського газового родовищ. Залягають промислові запаси формувальних і скляних пісків (Дацьківське або Новомерчицьке родовище). Частина пісків у басейні Мокрого Мерчика (берецька світа) містять підвищений вміст титану і цирконію. Господарське значення мають також глини і лесоподібні четвертинні суглинки (їх епізодичний видобуток здійснюється у балках Козача та Глибокий Яр).

Розташування

Мокрий Мерчик бере початок із заболоченої ділянки на днищі балки східніше селища Старий Мерчик. Тече переважно на північний захід і в селі Олександрівка, зливаючись з річкою Сухий Мерчик, утворює річку Мерчик, ліву притоку Мерли. Живлення змішане. Узимку замерзає. На річці створені Олександрівське водосховище площею 352 га і місткістю 11,4 млн. куб. м та три ставки (у Старому Мерчику, Добропіллі і Новому Мерчику) загальною площею 177 га.

Населені пункти вздовж берегової смуги: Добропілля, Новий Мерчик. Використовується для товарного розведення риби, платного спортивного лову. На Добропільському ставку - досить добре обладнана рекреаційна зона.

Притоки

Праві

• Балка Панська - бере початок на північному заході від села Гурине, тече спочатку на південний схід, потім на південь і впадає у Мокрий Мерчик на східній околиці села Старий Мерчик.
• Балка Копустина - починається неподалік села Привокзальне, тече спочатку на південний захід, потім на південний схід і впадає у мокрий Мерчик у селі Старий Мерчик
• Балка Піщана - впадає на північно-західній околиці села Добропілля

Ліві

• Балка Кидова - починається на південному заході від села Травневе, тече переважно на північний захід через село Золочівське і впадає у Мокрий Мерчик у селі Добропілля.
  • Балка Кам'яна - права притока балки Кидова, впадає між селами Золочівське і Добропілля.
  • Яр Свинарний - ліва притока балки Кидова, бере початок у селі Свинарі, тече на північ, впадає між селами Золочівське і Добропілля.
• Балка Жидівка - бере початок на північному заході від села Пасічне, тече переважно на північ і впадає у Мокрий Мерчик у селі Добропілля.
• Балка Павленкова - впадає на південно-західній околиці села Добропілля
• Балка Полежакова - бере початок у селі Тетющине, тече переважно на північ, впадає у Мокрий Мерчик у східній частині села Новий Мерчик. У ХІХ ст. у пониззі балки існував хутір Полежакова.
  • Балка Тимченкова - права притока балки Полежакова. Бере початок на північному сході від села Тетюшине, тече на північний захід, впадає у балку Полежакова на південно-східній околиці села Новий Мерчик. У ХІХ ст. у пониззі балки існував хутір Тимченків.
• Балка Грузька - бере початок між селами Тетюшине і Війтенки, тече переважно на північ і впадає у річку Мерчик у селі Новий Мерчик. У ХІХ ст. у пониззі балки існував хутір Підгірний.
• Балка Сотникова - бере початок на півночі від села Гринців Ріг, тече переважно на північний захід через село Війтенки і впадає у річку Мерчик у західній частині села Новий Мерчик.
  • Балка Крута - ліва притока балки Сотникова, впадає на північному заході від села Війтенки.
• Балка Глибока - впадає на південно-східній околиці села Олександрівка.
  • Яр Гайдуків - ліва притока балки Глибокої

Література

1. . — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 116. — (№ 1994).
2. Словник гідронімів України — К.: Наукова думка, 1979. — С. 371

Посилання

1. Мапа Шуберта, 1869 р., Аркуш 23-14