Мицик Федір Олексійович

Мицик Федір Олексійович (05(18). 09. 1911, с. Вишнопіль, Уманський повіт, Київська губернія, нині Тальнівсько р-ну Черкаської обл. — осінь 1941) — поет, журналіст. Батько Вадима та Мирослава Мициків. Член СПУ (1961, посмертно).

Мицик Федір Олексійович
Народився	18 вересня 1911(1911-09-18)
Помер	осінь 1941

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мицик.

Життєпис

Учасник 2-ї світової вій­ни, загинув на Київському напрямку. Закінчив Український комуністичний інститут журналістики (Харків, 1938). Дебютував 1928 віршами у харківській газеті «Селянська правда». Працював літпрацівником г. (станиця Кримська, нині м. Кримськ Краснодарського краю, РФ), (Київська обл., 1932–33; готував літературну сторінку «Гартований молодняк»), у г. (1938), «Глос радзецкі» (1938–41) та «Безбожник» (1941). Крім газет, вірші друкував у ж. «Молодий більшовик» та .

Творчий доробок

Залишилася у рукописі збірка поезій «З книги про друзів» (1940). Окремі твори М. вміщені у 5-му т. «Антології української пое­зії» (К., 1985). Перекладав з рос. та польс. мов.

Основні твори

Моїй землі. К., 1962; Поезії. К., 1974;

Моя починається пісня. Тальне, 1991.

Рекомендована література

Джерела

• Мицик В. Мициківська левада. Творчість однієї родини. 2006;
• Мицик М. Життя — горіння. Нарис життя і творчості Ф. О. Мицика. Спогади друзів. Бібліографія творів. 2007 (обидві — Київ).
• Мицик Федір Олексійович / О. А. Озірний // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. ЕСУ]