Михайло Левідов

Михайло Юлійович Левідов (справжнє прізвище Левіт; 12 (24) лютого 1890(18900224), за іншими даними — 12 (24) лютого 1892(18920224), Баку — 5 травня 1942, Москва) — російський радянський письменник, драматург і журналіст-міжнародник.

Левідов Михайло Юлійович
Ім'я при народженні	рос. Левидов Михаил Юльевич
Народився	24 лютого 1891(1891-02-24) Баку
Помер	5 травня 1942(1942-05-05) (51 рік) Москва
Громадянство	Російська імперія→ СРСР
Діяльність	журналіст-міжнародник, письменник, драматург
Alma mater	Харківський університет
Заклад	ХНУ ім. В. Н. Каразіна
Мова творів	російська
Роки активності	1914—1940
Жанр	проза

Життєпис

У 1907 році закінчив гімназію в Баку, у 1911 році — юридичний факультет Харківського університету.

Друкувався з 1914 року, зокрема в горьковському «Літопису».

З перших днів Жовтневого перевороту працював у радянській пресі. У 1918—1920 роках завідував іноземним відділом РОСТА і відділом друку . Як кореспондент неодноразово виїжджав за кордон (Ревель, Лондон, Гаага, Берлін). Був літературним співробітником журналу «Екран».

Виступав як політичний журналіст у газетах «Правда», «Труд», «Робітнича газета», , друкував статті з питань культури, літератури і театру у журналах, викладав літературу в першому інституті журналістики. Співпрацював з авангардистським журналом «» (Лівий фронт мистецтва). Творець теорії «організованого спрощення культури».

Уславився своєю дотепністю — звідси прізвисько «радянський Бернард Шоу».

У червні 1941 року заарештований «за шпигунство на користь Великої Британії». Розстріляний 5 травня 1942 року, реабілітований посмертно.

Родина

• Дружина — Белла Володимирівна Мінц (1890 — ?), родом із Вітебська, лікарка. Її сестра Діна Володимирівна Мінц була одружена з драматургом Андрієм Петровичем Наврозовим (Семенов, 1899—1941); їх син — літератор і перекладач Лев Наврозов, онук — блогер . Її племінниця (1928—2008), мемуаристка, була одружена (послідовно) з поетом Євгеном Винокуровим і прозаїком Анатолієм Рибаковим.
  • Донька — (1921—2012), художниця, вчителька-методистка з малювання.
    • Онук — художник .
  • Донька — літературознавець .

Твори

• Диктатура дрібниць. М.-Пг., Пучина, 1923.
• Все про Англію (1924).
• До історії союзної інтервенції в Росію. Том 1. — Л., Прибой, 1925.
• Промовці Жовтня. Харків, 1925.
• Найголовніші держави світу (1925).
• Чия рука? (вбивство Нетте). Гіз, 1926.
• Погляд на Захід. Вид. Московського т-ва письменників (1927).
• Прості істини (1927).
• Стейніц. Ласкер (1936) — в серії ЖВЛ.
• Подорож до деяких віддалених країн, думки і почуття Джонатана Свіфта, спочатку дослідника, а потім воїна в декількох боях. — М., Радянський письменник, 1939. — 402 с. Перевидання — 1964 року, 1986 року, 2008 року (видавництво Вагріус).
• Як виникла книга (1940)

П'єси

• Змова рівних (1927) — заборонена постановою Політбюро.
• Людина померла (1929).
• Аероплан над містом (М., «Радянська література», 1934).
• Азорські острови (М.-Л., «Мистецтво», 1936).
• Іменини (1937).
• Обережна людина (1939).

Фільмографія

Сценарист:

• 1924 — Руки геть!
• 1931 —

Примітки

1. Михаил Юльевич Левидов. belousenko.com (рос.). оригіналу за 3 липня 2020. Процитовано 3 липня 2020.
2. . Архів оригіналу за 22 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
3. . Архів оригіналу за 20 червня 2019. Процитовано 18 червня 2020.

Література

• Парамонов, Борис (22 березня 2007). . Радіо Свобода (Russian) . Архів оригіналу за 5 червня 2016. Процитовано 18 травня 2016.

Посилання

• Михаил Юльевич Левидов [ 3 липня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Михайло Левідов на kino-teatr.ru [ 19 червня 2020 у Wayback Machine.]