Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
| Михайло Сікорський | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||
| Народився | 13 жовтня 1923 Чигирин, Черкаська округа, Київська губернія, Українська СРР, СРСР | |||||||||||
| Помер | 27 вересня 2011 (87 років) Переяслав-Хмельницький, Київська область, Україна | |||||||||||
| Поховання | Переяслав | |||||||||||
| Країна |  СРСР →  Україна | |||||||||||
| Національність | українець | |||||||||||
| Діяльність | історик | |||||||||||
| Alma mater | Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка | |||||||||||
| Галузь | історія | |||||||||||
| Заклад | Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» | |||||||||||
| Вчене звання | доцент | |||||||||||
| Батько | Іван Іванович | |||||||||||
| Мати | Марфа Мусіївна | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
Миха́йло Іва́нович Сіко́рський (13 жовтня 1923, Чигирин, Київська губернія — 27 вересня 2011, Переяслав-Хмельницький, Київська область) — український історик і культуролог, директор (1951–1979), Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав» (1979–2008), з 2008 і до самої смерті був почесним генеральним директором Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Заслужений працівник культури України, доцент кафедри історії та культури України Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди. Автор 130 наукових праць і публікацій, з яких 12 книг і монографій.
Життєпис
Михайло Іванович Сікорський народився 13 жовтня 1923 року в українському місті Чигирин, що тоді входило до складу Київської губернії, Української РСР, СРСР у сім'ї робітників. У Михайла Івановича було двоє братів: Іван й Олександр та сестра Марія. Батько дітей, Іван Іванович помер, у 1930 році, коли Михайлу було лише сім років, а мати, Марфа Мусіївна, ще через три роки — у 1933 році. Після смерті батьків Михайла разом із братами і сестрою було відправлено у дитячий будинок.
У Чигирині юнак закінчив 8 класів місцевої середньої школи № 1, а згодом, з 1939 року навчався в Запорізькому авіаційному технікумі імені К. Є. Ворошилова (нині — Запорізький авіаційний коледж імені О. Г. Івченко), який закінчив у 1943 року в Омську, куди на початку Другої світової війни був евакуйований навчальний заклад. Після його закінчення Сікорський був залишений у технікумі на посаді інструктора. За гарну роботу на Омському авіаційному заводі імені П. І. Баранова та у технікумі був нагороджений двома медалями.
У 1946–1951 роках Михайло Сікорський навчався на Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. По закінченню навчального закладу, Михайло Іванович був призначений на посаду директора . 1966 року за заслуги в розвитку культури й успіхи в роботі з культурного обслуговування населення України Указом Президії Верховної Ради УРСР Михайлу Сікорському було присвоєно звання Заслуженого працівника культури.
Протягом багатьох років Михайло Іванович був членом правління Українського товариства охорони пам'яток історії та культури, Національної спілки краєзнавців і Українського фонду культури.
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР № 123 від 13 березня 1979 року історичний музей було розформовано. Натомість було засновано Державний історико-культурний заповідник, директором якого було призначено Михайла Івановича Сікорського. 1989 року Постановою Центрального Комітету Комуністичної партії Радянського Союзу та Ради Міністрів УРСР йому присуджено Державну Премію УРСР імені Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики і мистецтва. А у 1996 році рішенням вченої ради Переяслав-Хмельницького державного педагогічного інституту імені Г. С. Сковороди Сікорському було присвоєно вчене звання доцента кафедри історії та культури України.
У 1999 році заповідник отримав статус національного і змінив назву на Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Сікорський був призначений на посаду генерального директора, а з 29 січня 2008 року — почесного генерального директора. За майже 60 років подвижницької праці Михайло Іванович підняв багатющий пласт історії і культури древньої переяславської землі. Нині до його складу входить 24 тематичні музеї, а у фондах яких зберігається 173 тисячі пам'яток історії та культури основного фонду збереження. Указом Президента України Віктора Ющенко № 459/2005 від 11 березня 2005 року «за самовіддане служіння Україні на ниві збереження і увічнення культурної і духовної спадщини українського народу, багаторічну подвижницьку науково-просвітницьку діяльність» Михайлу Івановичу було присвоєно звання Герой України з врученням ордена Держави.
27 вересня 2011 року Михайло Іванович Сікорський помер у Переяслав-Хмельницькому. Його поховали на .
Наукова діяльність
Михайло Сікорський систематично публікував матеріали з історії України, краєзнавства, археології в наукових збірниках, альманахах, найрізноманітніших періодичних виданнях як в Україні, так і за кордоном. Він входив до редакційних колегій журналів «Українська культура» та «Музеї України». Михайло Іванович — автор 130 наукових праць і публікацій, серед них — 12 книг і монографій, зокрема, «Переяслав-Хмельницький» (1969), «На землі Переяславській» (1983), «На землі Київській» (1991), «Київщина» (1992), «Скарби нашої пам'яті» (1993), «Українська народна естетика» (1997), «Музеї землі Переяславської» (2004).
Нагороди та почесні звання
- Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»;
- Заслужений працівник культури України (1966);
- Орден Трудового Червоного Прапора (1976);
- Почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР (1983);
- міста Переяслав-Хмельницький (1984);
- Орден Жовтневої революції (жовтень 1986);
- Державна Премія УРСР імені Т. Г. Шевченка у галузі літератури, журналістики і мистецтва (1989);
- Республіканська премія імені Д. І. Яворницького (1993);
- Почесний член Академії архітектури України (1993);
- Орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 вересня 1995, «за активну участь у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр., значний особистий внесок у дослідження і популяризацію історико-військової і культурної спадщини українського народу»);
- міста Москва (1997);
- Почесна грамота Кабінету Міністрів України (1998);
- «Почесний діяч Єврейської ради України» (1999);
- Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (21 серпня 2001, «за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України»);
- (2001);
- (2001);
- Орден святого рівноапостольного князя Володимира (квітень 2003);
- Премія «Гордість України» (2003);
- Герой України (11 березня 2005);
- Золота медаль Академії мистецтв України (2008);
- Золота медаль Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури (2008);
- Почесна відзнака Міністерства культури і туризму України (2008);
- Почесна відзнака Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (2008);
- (2008).
Вшанування пам'яті
У місті Переяслав-Хмельницькому відкрито дві меморіальні дошки на честь Героя. Першу було відкрито 17 травня 2012 року, напередодні Міжнародного дня музеїв, на фасаді будинку, де жив Сікорський у 1965–2011 роках на вулиці Ковальській, 8а, а другу — 24 вересня 2012 року, напередодні річниці від дня смерті, біля Музею Заповіту Тараса Григоровича Шевченка, де він жив у 1951–1965 роках і працював 60 років у 1951–2011 роках на вулиці Шевченка № 8. У тому ж місті 26 червня 2014 року на честь Михайла Івановича, рішенням Переяслав-Хмельницької міської ради було перейменовано вулицю Московську.
Із 2013 р. щорічно в Університеті Григорія Сковороди в Переяславі проводиться Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання».
На честь М.І.Сікорського у 2013 р. заснована щорічна загальноукраїнська краєзнавча премія Національної спілки краєзнавців України, яка присуджується діячам культури, науки та освіти за вагомий внесок у дослідження і збереження культурної спадщини України та розвиток музейної справи.
-
![image]()
Меморіальна дошка на будинку, де жив М.І.Сікорський. -
![image]()
Меморіальна дошка біля Музею "Заповіту" Т.Г.Шевченка, де жив і працював М.І.Сікорський.
Примітки
- . Офіційний сайт Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 10 квітня 2015.
- Про оголошення комплексу пам'яток історії та культури м. Переяслава-Хмельницького Київської області. Рада Міністрів УРСР; Постанова від 13.03.1979 № 123. Офіційний сайт Верховної Ради України. 19-03-1999.
- Сікорський Михайло Іванович. www.ukrgeroes.com.ua.
- Шостак О. (27-06-2014). . i-visti.com. Архів оригіналу за 10-08-2014. Процитовано 10-08-2014.
Джерела та література
- Бондаренко Р.І., Ткаченко В.М. Сікорський Михайло Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 574. — .
- Нагайко Т.Ю. [1] Сікорський Михайло Іванович // Велика українська енциклопедія : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (відп. ред.) та ін. — К. : ДНУ «Енциклопедичне видавництво», 2018— . — .
- Михайло Іванович Сікорський: творець історії й хранитель часу: колективна монографія, присвячена 90-річчю з дня народження М.І. Сікорського. – Національний історико-етнографічий заповідник «Переяслав» – 2013. – 504 с.
- Фігурний Ю. С. Михайло Сікорський — Світоч України. Київ : Науково-дослідний інститут українознавства, 2017. 150 с.
- Нагайко Т. Постать героя України М. І. Сікорського: простір інтелектуальної біографії // Простір в історичних дослідженнях. 2023. Вип. 4. С. 148–156 – Режим доступу: https://drive.google.com/file/d/1Ghrsxqt5UE9dOVNfObbHOfxjMpFZGyAQ/view
Посилання
- Сікорський Михайло Іванович. Офіційний сайт Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
 | Це незавершена стаття про науковця. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Batko Posada Diti Mati Druzhina Mihajlo SikorskijNarodivsya13 zhovtnya 1923 1923 10 13 Chigirin Cherkaska okruga Kiyivska guberniya Ukrayinska SRR SRSRPomer27 veresnya 2011 2011 09 27 87 rokiv Pereyaslav Hmelnickij Kiyivska oblast UkrayinaPohovannyaPereyaslavKrayina SRSR UkrayinaNacionalnistukrayinecDiyalnististorikAlma materKiyivskij derzhavnij universitet im T G ShevchenkaGaluzistoriyaZakladNacionalnij istoriko etnografichnij zapovidnik Pereyaslav Vchene zvannyadocentBatkoIvan IvanovichMatiMarfa MusiyivnaNagorodiOrden Knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya Medal U pam yat 1500 richchya Kiyeva Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini Orden prepodobnogo Nestora Litopiscya III stupenya Pochesna gramota Kabinetu Ministriv Ukrayini U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz takim prizvishem Sikorskij Miha jlo Iva novich Siko rskij 13 zhovtnya 1923 1923 10 13 Chigirin Kiyivska guberniya 27 veresnya 2011 2011 09 27 Pereyaslav Hmelnickij Kiyivska oblast ukrayinskij istorik i kulturolog direktor 1951 1979 Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav 1979 2008 z 2008 i do samoyi smerti buv pochesnim generalnim direktorom Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini docent kafedri istoriyi ta kulturi Ukrayini Pereyaslav Hmelnickogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu imeni G S Skovorodi Avtor 130 naukovih prac i publikacij z yakih 12 knig i monografij ZhittyepisMihajlo Ivanovich Sikorskij narodivsya 13 zhovtnya 1923 roku v ukrayinskomu misti Chigirin sho todi vhodilo do skladu Kiyivskoyi guberniyi Ukrayinskoyi RSR SRSR u sim yi robitnikiv U Mihajla Ivanovicha bulo dvoye brativ Ivan j Oleksandr ta sestra Mariya Batko ditej Ivan Ivanovich pomer u 1930 roci koli Mihajlu bulo lishe sim rokiv a mati Marfa Musiyivna she cherez tri roki u 1933 roci Pislya smerti batkiv Mihajla razom iz bratami i sestroyu bulo vidpravleno u dityachij budinok U Chigirini yunak zakinchiv 8 klasiv miscevoyi serednoyi shkoli 1 a zgodom z 1939 roku navchavsya v Zaporizkomu aviacijnomu tehnikumi imeni K Ye Voroshilova nini Zaporizkij aviacijnij koledzh imeni O G Ivchenko yakij zakinchiv u 1943 roku v Omsku kudi na pochatku Drugoyi svitovoyi vijni buv evakujovanij navchalnij zaklad Pislya jogo zakinchennya Sikorskij buv zalishenij u tehnikumi na posadi instruktora Za garnu robotu na Omskomu aviacijnomu zavodi imeni P I Baranova ta u tehnikumi buv nagorodzhenij dvoma medalyami U 1946 1951 rokah Mihajlo Sikorskij navchavsya na Kiyivskogo derzhavnogo universitetu imeni T G Shevchenka Po zakinchennyu navchalnogo zakladu Mihajlo Ivanovich buv priznachenij na posadu direktora 1966 roku za zaslugi v rozvitku kulturi j uspihi v roboti z kulturnogo obslugovuvannya naselennya Ukrayini Ukazom Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR Mihajlu Sikorskomu bulo prisvoyeno zvannya Zasluzhenogo pracivnika kulturi Protyagom bagatoh rokiv Mihajlo Ivanovich buv chlenom pravlinnya Ukrayinskogo tovaristva ohoroni pam yatok istoriyi ta kulturi Nacionalnoyi spilki krayeznavciv i Ukrayinskogo fondu kulturi Vidpovidno do postanovi Radi Ministriv URSR 123 vid 13 bereznya 1979 roku istorichnij muzej bulo rozformovano Natomist bulo zasnovano Derzhavnij istoriko kulturnij zapovidnik direktorom yakogo bulo priznacheno Mihajla Ivanovicha Sikorskogo 1989 roku Postanovoyu Centralnogo Komitetu Komunistichnoyi partiyi Radyanskogo Soyuzu ta Radi Ministriv URSR jomu prisudzheno Derzhavnu Premiyu URSR imeni T G Shevchenka u galuzi literaturi zhurnalistiki i mistectva A u 1996 roci rishennyam vchenoyi radi Pereyaslav Hmelnickogo derzhavnogo pedagogichnogo institutu imeni G S Skovorodi Sikorskomu bulo prisvoyeno vchene zvannya docenta kafedri istoriyi ta kulturi Ukrayini U 1999 roci zapovidnik otrimav status nacionalnogo i zminiv nazvu na Nacionalnij istoriko etnografichnij zapovidnik Pereyaslav Sikorskij buv priznachenij na posadu generalnogo direktora a z 29 sichnya 2008 roku pochesnogo generalnogo direktora Za majzhe 60 rokiv podvizhnickoyi praci Mihajlo Ivanovich pidnyav bagatyushij plast istoriyi i kulturi drevnoyi pereyaslavskoyi zemli Nini do jogo skladu vhodit 24 tematichni muzeyi a u fondah yakih zberigayetsya 173 tisyachi pam yatok istoriyi ta kulturi osnovnogo fondu zberezhennya Ukazom Prezidenta Ukrayini Viktora Yushenko 459 2005 vid 11 bereznya 2005 roku za samoviddane sluzhinnya Ukrayini na nivi zberezhennya i uvichnennya kulturnoyi i duhovnoyi spadshini ukrayinskogo narodu bagatorichnu podvizhnicku naukovo prosvitnicku diyalnist Mihajlu Ivanovichu bulo prisvoyeno zvannya Geroj Ukrayini z vruchennyam ordena Derzhavi 27 veresnya 2011 roku Mihajlo Ivanovich Sikorskij pomer u Pereyaslav Hmelnickomu Jogo pohovali na Naukova diyalnistMihajlo Sikorskij sistematichno publikuvav materiali z istoriyi Ukrayini krayeznavstva arheologiyi v naukovih zbirnikah almanahah najriznomanitnishih periodichnih vidannyah yak v Ukrayini tak i za kordonom Vin vhodiv do redakcijnih kolegij zhurnaliv Ukrayinska kultura ta Muzeyi Ukrayini Mihajlo Ivanovich avtor 130 naukovih prac i publikacij sered nih 12 knig i monografij zokrema Pereyaslav Hmelnickij 1969 Na zemli Pereyaslavskij 1983 Na zemli Kiyivskij 1991 Kiyivshina 1992 Skarbi nashoyi pam yati 1993 Ukrayinska narodna estetika 1997 Muzeyi zemli Pereyaslavskoyi 2004 Nagorodi ta pochesni zvannyaMedal Za doblesnu pracyu u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr Zasluzhenij pracivnik kulturi Ukrayini 1966 Orden Trudovogo Chervonogo Prapora 1976 Pochesna gramota Prezidiyi Verhovnoyi Radi URSR 1983 mista Pereyaslav Hmelnickij 1984 Orden Zhovtnevoyi revolyuciyi zhovten 1986 Derzhavna Premiya URSR imeni T G Shevchenka u galuzi literaturi zhurnalistiki i mistectva 1989 Respublikanska premiya imeni D I Yavornickogo 1993 Pochesnij chlen Akademiyi arhitekturi Ukrayini 1993 Orden Bogdana Hmelnickogo III stupenya 23 veresnya 1995 za aktivnu uchast u Velikij Vitchiznyanij vijni 1941 1945 rr znachnij osobistij vnesok u doslidzhennya i populyarizaciyu istoriko vijskovoyi i kulturnoyi spadshini ukrayinskogo narodu mista Moskva 1997 Pochesna gramota Kabinetu Ministriv Ukrayini 1998 Pochesnij diyach Yevrejskoyi radi Ukrayini 1999 Orden knyazya Yaroslava Mudrogo V stupenya 21 serpnya 2001 za znachnij osobistij vnesok u socialno ekonomichnij ta kulturnij rozvitok Ukrayini vagomi trudovi dosyagnennya ta z nagodi 10 yi richnici nezalezhnosti Ukrayini 2001 2001 Orden svyatogo rivnoapostolnogo knyazya Volodimira kviten 2003 Premiya Gordist Ukrayini 2003 Geroj Ukrayini 11 bereznya 2005 Zolota medal Akademiyi mistectv Ukrayini 2008 Zolota medal Nacionalnoyi akademiyi obrazotvorchogo mistectva i arhitekturi 2008 Pochesna vidznaka Ministerstva kulturi i turizmu Ukrayini 2008 Pochesna vidznaka Pereyaslav Hmelnickogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu imeni G S Skovorodi 2008 2008 Vshanuvannya pam yatiU misti Pereyaslav Hmelnickomu vidkrito dvi memorialni doshki na chest Geroya Pershu bulo vidkrito 17 travnya 2012 roku naperedodni Mizhnarodnogo dnya muzeyiv na fasadi budinku de zhiv Sikorskij u 1965 2011 rokah na vulici Kovalskij 8a a drugu 24 veresnya 2012 roku naperedodni richnici vid dnya smerti bilya Muzeyu Zapovitu Tarasa Grigorovicha Shevchenka de vin zhiv u 1951 1965 rokah i pracyuvav 60 rokiv u 1951 2011 rokah na vulici Shevchenka 8 U tomu zh misti 26 chervnya 2014 roku na chest Mihajla Ivanovicha rishennyam Pereyaslav Hmelnickoyi miskoyi radi bulo perejmenovano vulicyu Moskovsku Iz 2013 r shorichno v Universiteti Grigoriya Skovorodi v Pereyaslavi provoditsya Vseukrayinskij istoriko kulturologichnij forum Sikorski chitannya Na chest M I Sikorskogo u 2013 r zasnovana shorichna zagalnoukrayinska krayeznavcha premiya Nacionalnoyi spilki krayeznavciv Ukrayini yaka prisudzhuyetsya diyacham kulturi nauki ta osviti za vagomij vnesok u doslidzhennya i zberezhennya kulturnoyi spadshini Ukrayini ta rozvitok muzejnoyi spravi Memorialna doshka na budinku de zhiv M I Sikorskij Memorialna doshka bilya Muzeyu Zapovitu T G Shevchenka de zhiv i pracyuvav M I Sikorskij Primitki Oficijnij sajt Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav Arhiv originalu za 15 kvitnya 2015 Procitovano 10 kvitnya 2015 Pro ogoloshennya kompleksu pam yatok istoriyi ta kulturi m Pereyaslava Hmelnickogo Kiyivskoyi oblasti Rada Ministriv URSR Postanova vid 13 03 1979 123 Oficijnij sajt Verhovnoyi Radi Ukrayini 19 03 1999 Sikorskij Mihajlo Ivanovich www ukrgeroes com ua Shostak O 27 06 2014 i visti com Arhiv originalu za 10 08 2014 Procitovano 10 08 2014 Dzherela ta literaturaBondarenko R I Tkachenko V M Sikorskij Mihajlo Ivanovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 574 ISBN 978 966 00 1290 5 Nagajko T Yu 1 Sikorskij Mihajlo Ivanovich Velika ukrayinska enciklopediya u 30 t prof A M Kiridon vidp red ta in K DNU Enciklopedichne vidavnictvo 2018 ISBN 978 617 7238 39 2 Mihajlo Ivanovich Sikorskij tvorec istoriyi j hranitel chasu kolektivna monografiya prisvyachena 90 richchyu z dnya narodzhennya M I Sikorskogo Nacionalnij istoriko etnografichij zapovidnik Pereyaslav 2013 504 s Figurnij Yu S Mihajlo Sikorskij Svitoch Ukrayini Kiyiv Naukovo doslidnij institut ukrayinoznavstva 2017 150 s Nagajko T Postat geroya Ukrayini M I Sikorskogo prostir intelektualnoyi biografiyi Prostir v istorichnih doslidzhennyah 2023 Vip 4 S 148 156 Rezhim dostupu https drive google com file d 1Ghrsxqt5UE9dOVNfObbHOfxjMpFZGyAQ viewPosilannyaMihajlo Sikorskij u sestrinskih Vikiproyektah Informaciya u Vikidanih Genealogiya na Rodovodi Sikorskij Mihajlo Ivanovich Oficijnij sajt Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav Ce nezavershena stattya pro naukovcya Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Poperednik Direktor 1951 13 bereznya 1979 Nastupnik Posada skasovana Poperednik Posada zasnovana 1 j Direktor Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav 13 bereznya 1979 2008 Nastupnik 2009 2010 Poperednik Posada zasnovana Pochesnij generalnij direktor Nacionalnogo istoriko etnografichnogo zapovidnika Pereyaslav kviten 2008 27 veresnya 2011 Nastupnik Posada skasovana