Мироцьке

Миро́цьке — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Є частиною Бучанської громади. Населення становило 1535 осіб станом на 2001 рік. У селі знаходиться каскад озер. До найближчої залізничної станції Немішаєве 3 км.

село Мироцьке
Герб
Країна	Україна
Область	Київська область
Район	Бучанський район
Громада	Бучанська міська громада
Код КАТОТТГ	UA32080070100022933
Основні дані
Засноване	1611
Населення	1551
Площа	2,547 км²
Густота населення	602,67 осіб/км²
Поштовий індекс	08104
Телефонний код	+380 4597
Географічні дані
Географічні координати	50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389Координати: 50°34′51″ пн. ш. 30°08′02″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389
Середня висота над рівнем моря	140 м
Найближча залізнична станція	Немішаєве
Відстань до залізничної станції	3 км
Місцева влада
Адреса ради	08104, Київська обл., Бучанський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, 1
Карта
Мироцьке
Мироцьке
Мапа
Мироцьке у Вікісховищі

Історія

Палац Остен-Сакенів, Немішаєве-Мироцьке

Місцевий храм Казанської ікони Божої Матері (УПЦ московського патріархату — РПЦ)

Став на річці Орлянка в Мироцькому

Згадується вперше у грамоті 1611 року окремо від Микуличів, з якими віддавна становило єдину громаду. Цим документом ігумен Кирилівського монастиря у Києві віддає «селище старожитнє на ім'я Мірошчина» у користування пану Іванові Путяті та його нащадкам.

У 1667 році, за поділом України згідно Андрусівського договору, Микуличі і Мироцьке, що лишились під владою польського короля, переходять у власність уніатських митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.

Під час служіння митрополита Лева II Кішки Мироцьким керував Ян Стецький. Після повного поділу Польського Королівства Мироцьке лишалося у власності уніатських митрополитів. А 1805 року, зі смертю Теодосія Ростоцького та наступним примусовим приєднанням до Московського патріархату всієї Греко-Католицької церкви, Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень — було передано до казни Російської Імперії. Звідки згодом подаровано Карлу фон дер Остен Сакен, чиї нащадки збудували Палац Остен-Сакенів.

1861 року, дізнавшись про ліквідацію кріпосного права, зібрав мешканців сіл Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі і пообіцяв віддати їм свою землю за 20 тисяч руб. Але замість цього взяв кредит 40 тисяч руб. під заставу землі, після чого виїхав за кордон. З банку землю викупив пан Оштахов і володів нею близько 15–20 років. Після його смерті керувала господарством його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він — міністру двору графу Воронцову-Дашкову (нащадку намісника царя на Кавказі). За згадками та розповідями старожилів, у 1899—1900 р.р. Воронцовим-Дашковим був збудований винокурний завод.

Згодом у зв'язку із будівництвом залізниці Київ-Ковель, у 1900 р. виникає селище Немішаєве, що швидко розрослося.

1960 р. Мироцька сільрада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району. Таким чином між Мироцьким та Немішаєвим виникла межа районів.

2019 року село Мироцьке офіційно увійшло до складу Бучанської об'єднаної територіальної громади.

Російське вторгнення в Україну (з 2022)

Збита російська ракета Х-55 у Мироцькому

Докладніше: Масові вбивства в Мироцькому

28 лютого село окупували російські війська. Мешканці повідомляли про перебування у селі, в тому числі, кадировців. Окупанти нищили житлові та навчальні будинки, займалися мародерством та проживали у будинках місцевих жителів. У Мироцькому в цей час було відсутнє електро- та водопостачання, газ, стабільний мобільний зв'язок. 1 квітня 2022 року село визволене від російських військ. Загалом, за даними «Слідство.Інфо» на 23 червня 2022 року, за час окупації російські військовослужбовці вбили у Мироцькому 13 осіб. Станом на 22 вересня 2022 року в лісосмузі біля Мироцького знайдено 18 вбитих цивільних, закатованих російськими військовими.

9 травня 2023 року уламками збитої російської ракети були пошкоджені будинки в селі.

Транспорт

Діє 2 громадських автобусних маршрути:

• Мироцьке — залізнична станція Немішаєве
• Мироцьке — Блиставиця — залізнична станція Буча

Постаті

• Марченко Віктор Петрович (1969—2014) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

1. Степаненко, Віка (4 квітня 2022). У нашій хаті жив російський спецназ. Наш Київ.
2. . Укрінформ. 11 березня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
3. Крали навіть жіночі труси: як рашисти з-під Києва тікали. www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. 02.04.2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
4. Ремажевська Л., Волошин О. (23 червня 2022). У селі, з якого окупанти розстрілювали Бучу, всіх місцевих жителів загнали у погреби. Slidstvo.info (укр.). Слідство.Інфо. Процитовано 11 жовтня 2022.
5. На Київщині знайшли тіла двох закатованих росіянами чоловіків, у одного з них – шеврони академії СБУ, – Нєбитов. LB.ua. 20 вересня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
6. "Ракета летіла і горіла": жителі Київщини про наслідки ракетної атаки РФ. Суспільне. 9 травня 2023.
7. На 9 травня Росія атакувала Україну ракетами. Що відомо про новий масований обстріл. BBC. 9 травня 2023.

Посилання та джерела

• Mirock // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 494. (пол.)
• Антон Прокопенко. Маєток в Немішаєвому. http://castles.com.ua/nemishaeve.html [ 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]
• ВРУ [ 17 липня 2018 у Wayback Machine.]
• Ворзель і Мироцьке офіційно увійшли до складу Бучанської ОТГ [ 7 березня 2021 у Wayback Machine.]