У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мирович Миро вич Анато лій Іва нович 19 червня 1914 20 березня 1976 ра

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мирович.

Миро́вич Анато́лій Іва́нович (19 червня 1914 — 20 березня 1976) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1945), під час Німецько-радянської війни був заступником командира ескадрильї 98-го гвардійського окремого розвідувального авіаційного полку резерву Головного командування ВПС СРСР.

Мирович Анатолій Іванович

Народження

19 червня 1914
Казанка

Смерть

20 березня 1976 (61 рік)
Моніно

Поховання

Країна

Приналежність

Розвідувальна авіація

Освіта

Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна

Роки служби

1935–1969

Партія

КПРС

Звання

Полковник авіації

Війни / битви

Німецько-радянська війна

Нагороди



	Медаль «За бойові заслуги»

Біографія

Народився 19 червня 1914(19140619) року у смт Казанка Казанківського району Миколаївської області. Українець. Член ВКП(б) з 1941 року.

Закінчив Запорізький авіаційний технікум й у 1935 році добровільно вступив до лав РСЧА. У 1939 році з відзнакою закінчив авіаційне відділення Харківської 2-ї об'єднаної прикордонної школи. Проходив службу в Одеській авіаційній ескадрильї прикордонних військ НКВС СРСР.

Після закінчення курсів удосконалення при Енгельському військовому авіаційному училищі льотчиків у 1940 році, подав рапорт про перевод до ВПС СРСР. Служив у 10-у швидкісному бомбардувальному авіаційному полку Ленінградського військового округу.

Учасник німецько-радянської війни з червня 1941 року. Воював на Ленінградському, Центральному та 1-у Українському фронтах.

Заступник командира ескадрильї гвардії капітан А. І. Мирович до травня 1945 року здійснив 113 бойових вильотів на Пе-2 на аерофоторозвідку та бомбардування військових і промислових об'єктів у глибокому тилу ворога. За результатами бойової роботи екіпажу А. І. Мировича було виготовлено 280 фотознімків і 500 фотопланшетів, у свою чергу було дешифровано 110 аеродромів, 2115 літаків, 340 залізничних вузлів і станцій, 3680 ешелонів, 18 800 автомобілів, 780 танків, 140 артилерійських і зенітних батарей, ліній оборони супротивника на площі 4200 км².

Після закінчення війни продовжив службу у ВПС СРСР. У 1951 році закінчив Військово-повітряну академію. З 1956 по 1969 рік викладав у цій академії.

У 1969 році полковник А. І. Мирович вийшов у запас. Помер 20 березня 1976 року. Похований на Гарнізонному цвинтарі селища Моніно Щолковського району Московської області.

Нагороди

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 29 червня 1945 року капітану Мирович Анатолію Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 7478).

Також нагороджений чотирма орденами Червоного Прапора, двома орденами Червоної Зірки та медалями.

Пам'ять

Ім'ям Героя Радянського Союзу А. І. Мировича названо в Тернівському районі міста Кривий Ріг Дніпропетровської області .

Література

Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.

Посилання

Біографія на сайті «Герои страны» [ 8 травня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
Мирович Анатолий Иванович [ 18 березня 2018 у Wayback Machine.](рос.)
Крила кордону: Мирович А. І. [ 26 жовтня 2014 у Wayback Machine.](рос.)