Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Мирове́ — село в Україні, у Шумській міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Вілія на північному сході району. Раніше називалося Голибіси.
| село Мирове | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Кременецький район |
| Громада | Шумська міська громада |
| Облікова картка | Мирове |
| Основні дані | |
| Засноване | 1513 |
| Населення | 427 |
| Територія | 1.640 км² |
| Густота населення | 273.17 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47131 |
| Телефонний код | +380 3558 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°06′14″ пн. ш. 26°04′31″ сх. д. / 50.10389° пн. ш. 26.07528° сх. д.Координати: 50°06′14″ пн. ш. 26°04′31″ сх. д. / 50.10389° пн. ш. 26.07528° сх. д. |
| Водойми | Вілія |
| Відстань до районного центру | 6 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47100, Тернопільська обл., Кременецький р-н., м. Шумськ, вул Українська, 59 |
| Карта | |
  Мирове | |
 Мирове | |
| Мапа | |
| | |
Історія
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки часів Київської Русі.
Перша писемна згадка — 1513 року, впродовж XVI століття село належало родині Боготивинів. Майже півстоліття між членами родини Боговитинів тривали майнові суперечки з приводу земельних володінь. Згодом село переходить у власність Софії Чарторийської, яка опікувалась розвитком освіти та церкви в регіоні. 15 грудня 1605 року село Голибіси було продане Михаїлу Вишневецькому, старості Овруцькому, що не був прихильником православної віри й активно поширював католицизм у своїх володіннях. Протягом 1575 та 1576 років територія Шумщини зазнала спустошливих турецько-татарських набігів, мешканці навколишніх сіл поповнили ясир завойовників.
1703 року Голибіси згадуються як один із маєтків кременецького старости воєводи Януша-Антонія Вишневецького, а потім – каштеляна краківського, ярого католицького фанатика. У 1725 році територія села разом із навколишніми поселеннями стає приданим дочки Франціски-Терези, яка виходить заміж за князя Михайла-Казимира Радзивіла, ордината Олицького і Несвіжського. Новий власник допоміг із будівництвом місцевого храму, у якому службу мав відправляти ксьондз. Однак, як засвідчує документ, датований 26 серпнем 1732 роком, до того часу вона не функціонувала, тому він ініціював передачу її під опіку Матеуша Мацієвича. Вважається, що в цей період сільський храм використовувався для богослужінь католиками.
З 1770 року у селі функціонує православний храм, а у 1880 році до нього було добудовано трьохярусну дзвіницю.
Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року село перейшло в склад Шумської волості Кременецького повіту волинської губернії Російської імперії. Однак, до кінця першої чверті ХІХ ст. перебувало в особистій власності князів Радзивілів, які згодом продають його своєму управителю шляхтичу Іосифу Раєвському.
Поразка польських визвольних повстань 1831 і 1861 років спричинила посилення антипольських настроїв в Російській імперії. Польські шляхтичі втрачають володіння на території Шумщини, у 1854 році навколишні села переходять у власність радника і кавалера, росіянина за походженням Павла Самсоновича Ситнікова та його дружини Емілії Антонівни (з роду Пайкуль), котра на відміну від свого чоловіка була лютеранкою. Павло Ситніков отримав село у власність, за кілька років віддав його в оренду єврею Фринкилю. Становище селян, які перебували під владою орендаря, було важким, оскільки їм приходилось сплачувати подвійну ренту – і єврею-орендарю, і власне поміщику.
Після 1861 року власником Голибіс став 32-річний старший син Ситнікових, капітан-лейтенант у відставці Костянтин Павлович. Судячи із документів, поміщики Ситнікови разом із своїми родинами постійно мешкали у Голибісах і товаришували із місцевими землевласниками. Після смерті Костянтина Ситнікова у 1887 році родові землі перешли у власність їх нащадків.
Мешканці села жили небагато, крім землеробства займалися бджільництвом та ремісничою діяльністю. Найпоширенішими прфесійними заняттями було столярство та чоботарство. Через відсутність медичного обслуговування високим був рівень смертності від простудних чи інфекційних хвороб. Найбільш трагічним для Голибіс виявився 1855 рік, впродовж півтора місяця від 30 червня по 16 липня від холери померло 64 людини, більшість із яких були діти віком від 1 до 14 років. На початку 1880 року в селі нараховувалось 58 дворів та 455 жителів.
11 листопада 1886 року зусиллями місцевого священника Олександра Савлучинського була відкрита церковно-приходська школа, яку відвідували місцеві дітлахи. Обов'язковим уроком був Закон Божий та церковний спів. У 1911 році зусилями мешканців села було побудовано нове приміщення для школи, у якій навчалось 40 дітей.
З 1912 року власником села став родич Ситнікових (по лінії дружини) київський лікар Олександр Янченко, який доклав зусиль у напрямку поширення освіти серед місцевих селян. Йому належало не тільки село Голибіси, але й частина Шумська. Янченко не мешкав в своєму маєтку в Голибісах, він мав лікарську практику у Києві, де проживав, а на Шумщину час від часу приїздив.
Наприкінці Першої Світової війни поранений офіцер російської армії Остроухов став зятем Олександра Янченка, а згодом і власником маєтку. У роки Другої Світової війни родина Остроухових мешкала у маєтку і під час німецької окупації успішно вела господарство, яке було зруйноване у повоєнний період.
В умовах польського панування 1921-1939 років в селі продовжувалась політика «осадництва», яка супроводжувалась активним переселенням на землі Шумщини польських колоністів. Село входило до складу Шумської гміни Кременецького повіту Волинського воєводства. З другої половини 30-х рр. кілька сімей емігрувало в Південну Америку, дехто почав активно займатися кооперацією. У 1928 році в селі було організовано культурно-просвітницький осередок «Просвіта». У 1931 році діяло кооперативне товариство «Згода».
Важкий період Другої Світової війни та післявоєнної відбудови супроводжувалися репресіями, вивезенням на роботи до Німеччини та примусовою колективізацією. Багато жителів села воювало на фронтах Другої Світової війни, рядах Червоної Армії, лавах УПА «Південь». Багато людей було вивезено до Сибіру, значна частина з яких повернулася у рідні місця після смерті Сталіна в період «відлиги». Після закінчення війни село було перейменовано на Мирове.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Шумської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, село увійшло до складу Кременецького району.
Пам'ятки
На території побудовані церква Св. Михаїла та дзвіниця 1927 року.
Соціальна сфера
Діють клуб, бібліотека, ФАП, торгівельний заклад.
Відомі люди
У Мировому народився Бабій Степан Олександрович (28 березня 1940) — український поет, прозаїк, публіцист, громадський діяч.
Примітки
- . www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 9 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Джерела
- Задачина С. Мирове // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 516. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mirove selo v Ukrayini u Shumskij miskij gromadi Kremeneckogo rajonu Ternopilskoyi oblasti Roztashovane na richci Viliya na pivnichnomu shodi rajonu Ranishe nazivalosya Golibisi selo MiroveDerev yana cerkvaDerev yana cerkvaKrayina UkrayinaOblast Ternopilska oblastRajon Kremeneckij rajonGromada Shumska miska gromadaOblikova kartka Mirove Osnovni daniZasnovane 1513Naselennya 427Teritoriya 1 640 km Gustota naselennya 273 17 osib km Poshtovij indeks 47131Telefonnij kod 380 3558Geografichni daniGeografichni koordinati 50 06 14 pn sh 26 04 31 sh d 50 10389 pn sh 26 07528 sh d 50 10389 26 07528 Koordinati 50 06 14 pn sh 26 04 31 sh d 50 10389 pn sh 26 07528 sh d 50 10389 26 07528Vodojmi ViliyaVidstan do rajonnogo centru 6 kmMisceva vladaAdresa radi 47100 Ternopilska obl Kremeneckij r n m Shumsk vul Ukrayinska 59KartaMiroveMiroveMapa Mirove u Vikishovishi Roztashovane nad richkoyu Viliya Naselennya 427 osib 2016 IstoriyaPoblizu sela viyavleno arheologichni pam yatki chasiv Kiyivskoyi Rusi Persha pisemna zgadka 1513 roku vprodovzh XVI stolittya selo nalezhalo rodini Bogotiviniv Majzhe pivstolittya mizh chlenami rodini Bogovitiniv trivali majnovi superechki z privodu zemelnih volodin Zgodom selo perehodit u vlasnist Sofiyi Chartorijskoyi yaka opikuvalas rozvitkom osviti ta cerkvi v regioni 15 grudnya 1605 roku selo Golibisi bulo prodane Mihayilu Vishneveckomu starosti Ovruckomu sho ne buv prihilnikom pravoslavnoyi viri j aktivno poshiryuvav katolicizm u svoyih volodinnyah Protyagom 1575 ta 1576 rokiv teritoriya Shumshini zaznala spustoshlivih turecko tatarskih nabigiv meshkanci navkolishnih sil popovnili yasir zavojovnikiv 1703 roku Golibisi zgaduyutsya yak odin iz mayetkiv kremeneckogo starosti voyevodi Yanusha Antoniya Vishneveckogo a potim kashtelyana krakivskogo yarogo katolickogo fanatika U 1725 roci teritoriya sela razom iz navkolishnimi poselennyami staye pridanim dochki Franciski Terezi yaka vihodit zamizh za knyazya Mihajla Kazimira Radzivila ordinata Olickogo i Nesvizhskogo Novij vlasnik dopomig iz budivnictvom miscevogo hramu u yakomu sluzhbu mav vidpravlyati ksondz Odnak yak zasvidchuye dokument datovanij 26 serpnem 1732 rokom do togo chasu vona ne funkcionuvala tomu vin iniciyuvav peredachu yiyi pid opiku Mateusha Maciyevicha Vvazhayetsya sho v cej period silskij hram vikoristovuvavsya dlya bogosluzhin katolikami Z 1770 roku u seli funkcionuye pravoslavnij hram a u 1880 roci do nogo bulo dobudovano trohyarusnu dzvinicyu Pislya tretogo podilu Rechi Pospolitoyi 1795 roku selo perejshlo v sklad Shumskoyi volosti Kremeneckogo povitu volinskoyi guberniyi Rosijskoyi imperiyi Odnak do kincya pershoyi chverti HIH st perebuvalo v osobistij vlasnosti knyaziv Radziviliv yaki zgodom prodayut jogo svoyemu upravitelyu shlyahtichu Iosifu Rayevskomu Porazka polskih vizvolnih povstan 1831 i 1861 rokiv sprichinila posilennya antipolskih nastroyiv v Rosijskij imperiyi Polski shlyahtichi vtrachayut volodinnya na teritoriyi Shumshini u 1854 roci navkolishni sela perehodyat u vlasnist radnika i kavalera rosiyanina za pohodzhennyam Pavla Samsonovicha Sitnikova ta jogo druzhini Emiliyi Antonivni z rodu Pajkul kotra na vidminu vid svogo cholovika bula lyuterankoyu Pavlo Sitnikov otrimav selo u vlasnist za kilka rokiv viddav jogo v orendu yevreyu Frinkilyu Stanovishe selyan yaki perebuvali pid vladoyu orendarya bulo vazhkim oskilki yim prihodilos splachuvati podvijnu rentu i yevreyu orendaryu i vlasne pomishiku Pislya 1861 roku vlasnikom Golibis stav 32 richnij starshij sin Sitnikovih kapitan lejtenant u vidstavci Kostyantin Pavlovich Sudyachi iz dokumentiv pomishiki Sitnikovi razom iz svoyimi rodinami postijno meshkali u Golibisah i tovarishuvali iz miscevimi zemlevlasnikami Pislya smerti Kostyantina Sitnikova u 1887 roci rodovi zemli pereshli u vlasnist yih nashadkiv Meshkanci sela zhili nebagato krim zemlerobstva zajmalisya bdzhilnictvom ta remisnichoyu diyalnistyu Najposhirenishimi prfesijnimi zanyattyami bulo stolyarstvo ta chobotarstvo Cherez vidsutnist medichnogo obslugovuvannya visokim buv riven smertnosti vid prostudnih chi infekcijnih hvorob Najbilsh tragichnim dlya Golibis viyavivsya 1855 rik vprodovzh pivtora misyacya vid 30 chervnya po 16 lipnya vid holeri pomerlo 64 lyudini bilshist iz yakih buli diti vikom vid 1 do 14 rokiv Na pochatku 1880 roku v seli narahovuvalos 58 dvoriv ta 455 zhiteliv 11 listopada 1886 roku zusillyami miscevogo svyashennika Oleksandra Savluchinskogo bula vidkrita cerkovno prihodska shkola yaku vidviduvali miscevi ditlahi Obov yazkovim urokom buv Zakon Bozhij ta cerkovnij spiv U 1911 roci zusilyami meshkanciv sela bulo pobudovano nove primishennya dlya shkoli u yakij navchalos 40 ditej Z 1912 roku vlasnikom sela stav rodich Sitnikovih po liniyi druzhini kiyivskij likar Oleksandr Yanchenko yakij doklav zusil u napryamku poshirennya osviti sered miscevih selyan Jomu nalezhalo ne tilki selo Golibisi ale j chastina Shumska Yanchenko ne meshkav v svoyemu mayetku v Golibisah vin mav likarsku praktiku u Kiyevi de prozhivav a na Shumshinu chas vid chasu priyizdiv Naprikinci Pershoyi Svitovoyi vijni poranenij oficer rosijskoyi armiyi Ostrouhov stav zyatem Oleksandra Yanchenka a zgodom i vlasnikom mayetku U roki Drugoyi Svitovoyi vijni rodina Ostrouhovih meshkala u mayetku i pid chas nimeckoyi okupaciyi uspishno vela gospodarstvo yake bulo zrujnovane u povoyennij period V umovah polskogo panuvannya 1921 1939 rokiv v seli prodovzhuvalas politika osadnictva yaka suprovodzhuvalas aktivnim pereselennyam na zemli Shumshini polskih kolonistiv Selo vhodilo do skladu Shumskoyi gmini Kremeneckogo povitu Volinskogo voyevodstva Z drugoyi polovini 30 h rr kilka simej emigruvalo v Pivdennu Ameriku dehto pochav aktivno zajmatisya kooperaciyeyu U 1928 roci v seli bulo organizovano kulturno prosvitnickij oseredok Prosvita U 1931 roci diyalo kooperativne tovaristvo Zgoda Vazhkij period Drugoyi Svitovoyi vijni ta pislyavoyennoyi vidbudovi suprovodzhuvalisya represiyami vivezennyam na roboti do Nimechchini ta primusovoyu kolektivizaciyeyu Bagato zhiteliv sela voyuvalo na frontah Drugoyi Svitovoyi vijni ryadah Chervonoyi Armiyi lavah UPA Pivden Bagato lyudej bulo vivezeno do Sibiru znachna chastina z yakih povernulasya u ridni miscya pislya smerti Stalina v period vidligi Pislya zakinchennya vijni selo bulo perejmenovano na Mirove 12 chervnya 2020 roku vidpovidno do rozporyadzhennya Kabinetu Ministriv Ukrayini 724 r Pro viznachennya administrativnih centriv ta zatverdzhennya teritorij teritorialnih gromad Ternopilskoyi oblasti uvijshlo do skladu Shumskoyi miskoyi gromadi 19 lipnya 2020 roku v rezultati administrativno teritorialnoyi reformi ta likvidaciyi Shumskogo rajonu selo uvijshlo do skladu Kremeneckogo rajonu Pam yatkiNa teritoriyi pobudovani cerkva Sv Mihayila ta dzvinicya 1927 roku Socialna sferaDiyut klub biblioteka FAP torgivelnij zaklad Vidomi lyudiU Mirovomu narodivsya Babij Stepan Oleksandrovich 28 bereznya 1940 ukrayinskij poet prozayik publicist gromadskij diyach Primitki www kmu gov ua ua Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 9 zhovtnya 2021 Postanova Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 17 lipnya 2020 roku 807 IX Pro utvorennya ta likvidaciyu rajoniv DzherelaZadachina S Mirove Ternopilskij enciklopedichnij slovnik u 4 t redkol G Yavorskij ta in Ternopil Vidavnicho poligrafichnij kombinat Zbruch 2005 T 2 K O S 516 ISBN 966 528 199 2 Portal Ternopilshina