Azərbaycanca
Беларускі
Dansk
Deutsch
Española
Français
Indonesia
Italiana
日本語
Қазақ
Lietuvos
Nederlands
Português
Русский
සිංහල
แบบไทย
Türkçe
Українська
中國人
United State
Afrikaans
Миколаївська церква — церква в ім'я святого Миколая у селі Великі Будища, нині Диканського району Полтавської області України.
| Миколаївська церква | |
|---|---|
 Пам'ятний хрест на місці Миколаївської церкви | |
| 49°51′38″ пн. ш. 34°34′51″ сх. д. / 49.86049° пн. ш. 34.580968° сх. д.Координати: 49°51′38″ пн. ш. 34°34′51″ сх. д. / 49.86049° пн. ш. 34.580968° сх. д. | |
| Розташування |  Україна, Полтавська область, с. Великі Будища |
  Миколаївська церква (Великі Будища) (Полтавська область) | |
Історія існування
Час спорудження дерев'яного храму в ім'я святого Миколая у сотенному містечку Великі Будища Полтавського полку (тепер село Диканського району) невідомий. Ймовірне його існування уже у 17 ст. Документально підтверджується наявність церкви 1722 року в господарських документах Полтавського полкового архіву.
Наступна згадка відноситься до кінця 18 ст., коли під час розмежування Київської та Слов'янської єпархій 10.10.1776 Миколаївську церкву було передано у відання останньої. На той час церква мала 1 священика та 4 церковнослужителів. Невдовзі після цього церква згоріла, і на її місці збудовано новий храм, що також загинув під час пожежі 11.06.1794.
У 1796 коштом парафіян та капітана Василя Роменського, з дозволу митрополита Катеринославського і Херсонеса Таврійського Гавриїла Банулеско-Бодоні, на невеликій відстані західніше пожарища розпочато спорудження нового, мурованого храму. Урочисте закладення відбулося 28.09.1776, про що сповіщала мідна позолочена дошка, яка до 1917 знаходилася на стовпі у південному притворі.
Будівництво тривало близько 5 років і було завершене 1801. Загальна сума витрат, із облаштуванням іконостасу, склала 17898 руб. 07 коп. 25.07.1801 з благословіяння єпископа Переяславського Сильвестра відбулося освячення храму.
Опис
Це була велична, однобанна, хрещата у плані споруда з напівкруглою східною вівтарною частиною та трьома прямокутними притворами, прикрашеними чотириколонними портиками доричного ордеру, що завершувалися арками. На ці арки за допомогою парусів спирався масивний восьмигранний світловий барабан, площини якого були прикрашені прямокутними вікнами. Перекритий він був сферичним куполом, який іззовні мав металеве покриття, що повторювало внутрішню форму й завершувалося восьмигранним декоративним ліхтариком із шоломоподібною маківкою з великим підхресним яблуком та хрестом. Внутрішній простір храму освітлювали два яруси вікон: перший мав напіваркові, а другий — круглі вікна великого роміру.
У 1853—1858 внутрішній простір церкви був пофарбований клеєвою фарбою лазурового кольору. Центральний, підкупольний простір займало зображення зіркового неба, у центрі якого знаходилося зображення Бога Отця з простягнутими для обіймів руками.
У 1874 до Миколаївської церкви було перенесено старовинну чудотворну ікону Божої Матері, відому як Будищанська чудотворна ікона Божої Матері, та старовинний, більш ніж двохсотлітній дзвін вагою у 102 пуди (1 т 632 кг). Натомість до Успенської церкви, яку переносили до с. Федорівка Зіньківського повіту, віддали значно менший за вагою дзвін.
Неподалік храму існувала каплиця над місцем престолу старої церкви, що згоріла 11.06.1794. На подвір'ї церкви існувало кілька поховань, серед них — могили благодійника церкви С. С. Єремєєва, священика В. А. Крамаренка (р. н. невід. — 19.06.1862).
Дзвіниця
1807 окремо від церкви, з північної її сторони, посередині дороги, там, де раніше знаходилися в'їзні ворота до фортеці сотенного містечкака, було споруджено муровану двоярусну дзвіницю, перший ярус якої виконував функцію проїзних воріт, а на другому облаштовано дзвони.
1867 з дозволу Полтавської духовної консисторії стару дзвіницю розібрали, натомість 1868 зусиллями священика Іоанна Уралова та коштом дворянина штабс-капітана Степана Степановича Єремєєва до західного притвору прибудували триярусну, квадратну у плані дзвіницю з портиком із західної сторони. Остання за формою і розмірами відповідала уже існуючим північному і південному портикам. Західний вхід до дзвіниці слугував центральним входом до храму. Всередині дзвіниця мала двоє бокових дверей, одні з яких вели на хори, а інші — на восьмигранний дзвоновий ярус, що мав чотири піваркових отвори великого розміру. Плошини дзвіниці завершувалися великими фігурними фронтонами, а сама дзвіниця — наметовим покриттям з декоративним восьмигранним ліхтариком, завершення якого своєю формою відповідало завершенню храму.
Вівтар
1860 церква стала двохвівтарною у зв'язку з облаштуванням церкви в ім'я св. Тихона Задонського. 1888 освячено третій вівтар в ім'я архістратига Господнього Михаїла — як пам'ять про однойменну церкву, що існувала у містечку до 1828 і загинула під час пожежі.
Іконостас
Новий іконостас, споруджений у 1832, «не богат, но довольно красив и благолепен; он сделан в Италианском стиле», триярусний, центральна частина завершується аркою. Для його спорудження було витрачено 2000 руб., пожертвуваних кн. Іваном Семеновичем Єрістовим та його дружиною Надією. 1849 коштом міщанина Григорія Бахла для намісних ікон виготовлено срібні шати.
1860 іконостас пофарбували у білий колір, а 1868 виготовили срібну шату для надвратної ікони «Таємна вечеря» — на кошти, надані дружиною надвірного радника Параскою Барановою. З північного та південного боків 1864 встановлено кіоти. У південному розміщено шиту золотом по венеційському оксамиту вишневого кольору плащаницю роботи майстринь Великобудищанського монастиря; у північному — рухомі зображення усіх дванадесятих свят. Іконостас церкви в ім'я св. Тихона Задонського, одноярусний, пофарбований у білий колір, споруджений місцевими майстрами за проектом місцевого жителя, селянина, відомого українського різьбяра Івана Юхименка.
-
![image]()
Пам'ятний хрест на місці Миколаївської церкви -
![image]()
Пам'ятний хрест на місці Миколаївської церкви
Джерела
- Полтавіка — Полтавська енциклопедія. Том 12: Релігія і Церква.- Полтава: «Полтавський літератор», 2009
- Науково-видавничий проект «ПОЛТАВІКА. Полтавська Енциклопедія» [ 20 листопада 2016 у Wayback Machine.]
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikolayivska cerkva cerkva v im ya svyatogo Mikolaya u seli Veliki Budisha nini Dikanskogo rajonu Poltavskoyi oblasti Ukrayini Mikolayivska cerkvaPam yatnij hrest na misci Mikolayivskoyi cerkvi49 51 38 pn sh 34 34 51 sh d 49 86049 pn sh 34 580968 sh d 49 86049 34 580968 Koordinati 49 51 38 pn sh 34 34 51 sh d 49 86049 pn sh 34 580968 sh d 49 86049 34 580968Roztashuvannya Ukrayina Poltavska oblast s Veliki BudishaMikolayivska cerkva Veliki Budisha Poltavska oblast U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Cerkva Svyatogo Mikolaya Istoriya isnuvannyaChas sporudzhennya derev yano go hramu v im ya svyatogo Mikolaya u sotennomu mistechku Veliki Budisha Poltavskogo polku teper selo Dikanskogo rajonu nevidomij Jmovirne jogo isnuvannya uzhe u 17 st Dokumentalno pidtverdzhuyetsya nayavnist cerkvi 1722 roku v gospodarskih dokumentah Poltavskogo polkovogo arhivu Nastupna zgadka vidnositsya do kincya 18 st koli pid chas rozmezhuvannya Kiyivskoyi ta Slov yanskoyi yeparhij 10 10 1776 Mikolayivsku cerkvu bulo peredano u vidannya ostannoyi Na toj chas cerkva mala 1 svyashenika ta 4 cerkovnosluzhiteliv Nevdovzi pislya cogo cerkva zgorila i na yiyi misci zbudovano novij hram sho takozh zaginuv pid chas pozhezhi 11 06 1794 U 1796 koshtom parafiyan ta kapitana Vasilya Romenskogo z dozvolu mitropolita Katerinoslavskogo i Hersonesa Tavrijskogo Gavriyila Banulesko Bodoni na nevelikij vidstani zahidnishe pozharisha rozpochato sporudzhennya novogo murovanogo hramu Urochiste zakladennya vidbulosya 28 09 1776 pro sho spovishala midna pozolochena doshka yaka do 1917 znahodilasya na stovpi u pivdennomu pritvori Budivnictvo trivalo blizko 5 rokiv i bulo zavershene 1801 Zagalna suma vitrat iz oblashtuvannyam ikonostasu sklala 17898 rub 07 kop 25 07 1801 z blagosloviyannya yepiskopa Pereyaslavskogo Silvestra vidbulosya osvyachennya hramu OpisCe bula velichna odnobanna hreshata u plani sporuda z napivkrugloyu shidnoyu vivtarnoyu chastinoyu ta troma pryamokutnimi pritvorami prikrashenimi chotirikolonnimi portikami dorichnogo orderu sho zavershuvalisya arkami Na ci arki za dopomogoyu parusiv spiravsya masivnij vosmigrannij svitlovij baraban ploshini yakogo buli prikrasheni pryamokutnimi viknami Perekritij vin buv sferichnim kupolom yakij izzovni mav metaleve pokrittya sho povtoryuvalo vnutrishnyu formu j zavershuvalosya vosmigrannim dekorativnim lihtarikom iz sholomopodibnoyu makivkoyu z velikim pidhresnim yablukom ta hrestom Vnutrishnij prostir hramu osvitlyuvali dva yarusi vikon pershij mav napivarkovi a drugij krugli vikna velikogo romiru U 1853 1858 vnutrishnij prostir cerkvi buv pofarbovanij kleyevoyu farboyu lazurovogo koloru Centralnij pidkupolnij prostir zajmalo zobrazhennya zirkovogo neba u centri yakogo znahodilosya zobrazhennya Boga Otcya z prostyagnutimi dlya obijmiv rukami U 1874 do Mikolayivskoyi cerkvi bulo pereneseno starovinnu chudotvornu ikonu Bozhoyi Materi vidomu yak Budishanska chudotvorna ikona Bozhoyi Materi ta starovinnij bilsh nizh dvohsotlitnij dzvin vagoyu u 102 pudi 1 t 632 kg Natomist do Uspenskoyi cerkvi yaku perenosili do s Fedorivka Zinkivskogo povitu viddali znachno menshij za vagoyu dzvin Nepodalik hramu isnuvala kaplicya nad miscem prestolu staroyi cerkvi sho zgorila 11 06 1794 Na podvir yi cerkvi isnuvalo kilka pohovan sered nih mogili blagodijnika cerkvi S S Yeremyeyeva svyashenika V A Kramarenka r n nevid 19 06 1862 Dzvinicya 1807 okremo vid cerkvi z pivnichnoyi yiyi storoni poseredini dorogi tam de ranishe znahodilisya v yizni vorota do forteci sotennogo mistechkaka bulo sporudzheno murovanu dvoyarusnu dzvinicyu pershij yarus yakoyi vikonuvav funkciyu proyiznih vorit a na drugomu oblashtovano dzvoni 1867 z dozvolu Poltavskoyi duhovnoyi konsistoriyi staru dzvinicyu rozibrali natomist 1868 zusillyami svyashenika Ioanna Uralova ta koshtom dvoryanina shtabs kapitana Stepana Stepanovicha Yeremyeyeva do zahidnogo pritvoru pribuduvali triyarusnu kvadratnu u plani dzvinicyu z portikom iz zahidnoyi storoni Ostannya za formoyu i rozmirami vidpovidala uzhe isnuyuchim pivnichnomu i pivdennomu portikam Zahidnij vhid do dzvinici sluguvav centralnim vhodom do hramu Vseredini dzvinicya mala dvoye bokovih dverej odni z yakih veli na hori a inshi na vosmigrannij dzvonovij yarus sho mav chotiri pivarkovih otvori velikogo rozmiru Ploshini dzvinici zavershuvalisya velikimi figurnimi frontonami a sama dzvinicya nametovim pokrittyam z dekorativnim vosmigrannim lihtarikom zavershennya yakogo svoyeyu formoyu vidpovidalo zavershennyu hramu Vivtar 1860 cerkva stala dvohvivtarnoyu u zv yazku z oblashtuvannyam cerkvi v im ya sv Tihona Zadonskogo 1888 osvyacheno tretij vivtar v im ya arhistratiga Gospodnogo Mihayila yak pam yat pro odnojmennu cerkvu sho isnuvala u mistechku do 1828 i zaginula pid chas pozhezhi Ikonostas Novij ikonostas sporudzhenij u 1832 ne bogat no dovolno krasiv i blagolepen on sdelan v Italianskom stile triyarusnij centralna chastina zavershuyetsya arkoyu Dlya jogo sporudzhennya bulo vitracheno 2000 rub pozhertvuvanih kn Ivanom Semenovichem Yeristovim ta jogo druzhinoyu Nadiyeyu 1849 koshtom mishanina Grigoriya Bahla dlya namisnih ikon vigotovleno sribni shati 1860 ikonostas pofarbuvali u bilij kolir a 1868 vigotovili sribnu shatu dlya nadvratnoyi ikoni Tayemna vecherya na koshti nadani druzhinoyu nadvirnogo radnika Paraskoyu Baranovoyu Z pivnichnogo ta pivdennogo bokiv 1864 vstanovleno kioti U pivdennomu rozmisheno shitu zolotom po venecijskomu oksamitu vishnevogo koloru plashanicyu roboti majstrin Velikobudishanskogo monastirya u pivnichnomu ruhomi zobrazhennya usih dvanadesyatih svyat Ikonostas cerkvi v im ya sv Tihona Zadonskogo odnoyarusnij pofarbovanij u bilij kolir sporudzhenij miscevimi majstrami za proektom miscevogo zhitelya selyanina vidomogo ukrayinskogo rizbyara Ivana Yuhimenka Pam yatnij hrest na misci Mikolayivskoyi cerkvi Pam yatnij hrest na misci Mikolayivskoyi cerkviDzherelaPoltavika Poltavska enciklopediya Tom 12 Religiya i Cerkva Poltava Poltavskij literator 2009 Naukovo vidavnichij proekt POLTAVIKA Poltavska Enciklopediya 20 listopada 2016 u Wayback Machine