Микола́ївка — село в Україні, у Звягельському районі Житомирської області. Входить до складу Ємільчинської селищної громади.. Населення становить 779 осіб. Переважна більшість населення — українці. Колишній центр Миколаївської сільсьої ради.
село Миколаївка | |||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
Країна | Україна | ||||
Область | Житомирська область | ||||
Район | Звягельський район | ||||
Громада | Ємільчинська селищна громада | ||||
Код КАТОТТГ | UA18080130390094457 | ||||
Облікова картка | Миколаївка | ||||
Основні дані | |||||
Населення | 779 | ||||
Площа | 5,46 км² | ||||
Густота населення | 142,67 осіб/км² | ||||
Поштовий індекс | 11210 | ||||
Телефонний код | +380 4149 | ||||
Географічні дані | |||||
Географічні координати | 51°01′12″ пн. ш. 27°58′58″ сх. д. / 51.02000° пн. ш. 27.98278° сх. д.Координати: 51°01′12″ пн. ш. 27°58′58″ сх. д. / 51.02000° пн. ш. 27.98278° сх. д. | ||||
Середня висота над рівнем моря | 199 м | ||||
Водойми | р. Перга | ||||
Місцева влада | |||||
Адреса ради | 11210, с. Миколаївка, вул. Шевченка, 43 | ||||
Карта | |||||
Миколаївка | |||||
Миколаївка | |||||
Мапа | |||||
Миколаївка у Вікісховищі |
Назва
До 1945 року село Миколаївка мало назву М'яколовичі, ще раніше — М'яловичі. Ця назва піша від того, що жителі села ловили в'юнів в болотах. В'юнів ловили великих — як м'яло (м'яло — знаряддя в селянському будинку, яким розтирають сіль) і продавали їх на ринках у найближчих містечках. Продавців називали м'яловцями, від цього село — М'яловичами, потім, для кращого звучання — М'яколовичами. А після 1945 р — Миколаївкою. Сучасна назва села, можливо, походить від імен перших його жителів — панів Миколи і Євки[].
Історія
Село засноване у XVII ст. і мало назву М'яколовичі.
У 1906 році село Емільчинської волості Новоград-Волинського повіту Волинської губернії. Відстань від повітового міста 60 версти, від волості 21. Дворів 137, мешканців 911.
Під час татарських набігів група татар заблукала у лісі і випадково натрапила на М'яловичів Селяни із сім'ями і худобою, коли почули про татар, втекли на найближчий острівець на болоті, зупинились під високим дубом. Коли татари прийшли в село, то нікого там не застали; хотіли вже повертатись назад, але побачили дим під дубом на болоті поблизу села. Селяни, очевидно, розпалили багаття, щоб за допомогою диму рятуватись від комарів, яких у цій місцевості дуже багато. Нападники попрямували туди, перерізали багато селян, а частину дівчат і молодих жінок забрали у полон. Ті селяни, які вижили, наздогнали кривдників на дорозі, що прямує до смт Жубровичі, вбили їх і визволили полонених. Місце, де м'яколовці наздогнали татар, прозвали «Перейминами» (від слова «переймати»). Дуб, який видав селян, прозвали злим, і острів також.
Розповідають, що на півночі села було старовинне кладовище. Там було кілька надгробних хрестів із червоного каменю, а також руїни церкви. На одному із невеличких пагорбів знайшли кілька дубових кілків — це залишки водяного млина. Говорять, що тут було колись поселення, яке знищили татари під час одного з набігів. Тому ця частина села називається «Селище».
Село у давні часи входило до володінь князя Станіслава Любомирського. На початку XIX ст. його дочка Каспра, після розлучення з графом потоцьким вийшла заміж за графа Уварова. У подружжя не було дітей, тому після їх смерті за особистим наказом царя Олександра І усі їхні маєтки було передано синам рідного брата графа Уварова. Парафія з давніх часів складалась з оного села Миколаївки, у якому було не більше двох десятків хат. Для створення більшої парафії графом Уваровим було переселено до Миколаївки селян із Глумчі, Мокляків. Їх поселили в лісі за 3 верстви від М'яколович. Так утворились слободи — Рудня і Осовка.
Повну чашу бідувань скуштували мешканці села до революції. Ось як описує це поселення у своєму щоденнику місцевий піп Пенчуковський, який допомагав графу Уварову тримати селян у темряві і покорі: «Селяни — кріпаки пана Станіслава Любомирського. Село оточене драговиною, дрімучими лісами поміщика Уварова. Через середину села у 1891 році проритий канал для осушування. Однак навколишні болота роблять клімат нездоровим, внаслідок гнилості і постійної вологості часто виникають різні хвороби. Живуть селяни вкрай злиденно. Беруть у поміщика в оренду болотні сіножаті. Одяг прескудний: чоловіки носять білі полотняні сорочки і штани з очкуром, взувають постоли з лозової або липової кори. Ліжок не мають, для відпочинку влаштовуються біля печі, підлогу роблять з дощок.
На сходах головну роль грають багатії. В селі є корчма, що насаджує пияцтво. Виправити це нема можливості, бо самі власті п'ють, а волосне керівництво закриває на це очі. На все село тільки двоє стариків вміють читати, але письма не знають».
У церковній парафії села 21 січня 1887 р. відкрита школа, яка утримується на доходи парафіян. 3 місяці вчителем був Роман Марчевский, потім — Іван Лугинський, потім — місцевий дяк Федір Божкевич, який закінчив 2 класи Полонського народного училища, а далі — дочка дяка — Ольга Савицька, яка навчалась у Новоград-Волинському двокласному училищі. У 1920 році у селі було встановлено радянську владу. На сході села було обрано сільський комітет у складі трьох чоловік: голова — Садурський Іван Михайлович, заступник — Лозко Яків Михайлович, секретар — Авраменко Василь Йосипович. Миколаївська сільська рада заснована у 1924 році. У 1926 — побудовано початкову школу, де навчалося 20 дітей і викладали такі предмети: український буквар, арифметика, письмо, читання. Навчала дітей Пенчукова Марія Олександрівна. Через 10 років школа стала семирічною і очолив її Чемеринський Юхим Якович. У 1929 р у М'яколовичах було відкрито фельдшерський пункт.
У 1927 році в Україні розпочалась суспільна колективізація сільського господарства. Не оминув цей процес і Миколаївку. До колективізації селяни жили по волоках, кожна з волок носила назву від імені або прізвища найбагатшого господаря. У 1929 році був створений перший колгосп у селі і називався він «Серп і молот». У колгоспі було 80 га землі, 8 пар коней, 6 плугів, 5 борін. Першим головою колгоспу був Сергійчук Павло Терентійович, механізатором — Дорош Іван Трохимович, бригадири — Маслій Іван та Маслій Микита, передові ланкові — Саченко Надія Степанівна, Кунашенко Ольга Василівна. У 1959 році було проведено укрупнення кількох малих колгоспів у велике колективне господарство під назвою «Комуніст». До складу колгоспу увійшло 8 сіл: Миколаївка — центр колгоспу, Рудня-Миколаївська, Омелуша, Осівка, Чміль, Льонівка, Спаське, Полоничево. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні великої рогатої худоби. У 1965 році у колгоспі налічувалося 25 тракторів, 15 автомобілів, 9 комбайнів. Найбільших успіхів колгосп досяг за час головування Сокирка Івана Гнатовича, якому у 1963 році було вручено орден Леніна за високі досягнення у вирощенні сільськогосподарських культур. Німецько-радянська війна залишила по собі слід на селі і його мешканцях. На фронті служили 289 чоловік із Миколаївки і прилеглих сіл, лише 105 солдатів повернулися додому. Чимало селян були у партизанах. Відомі випадки жорстокої розплати нацистів із родинами партизанів. Наприклад, сім'ю Маслія Лавріна Захаровича було спалено за те, що вони збирали продукти для партизанів, а Ружьову Валентину місцева поліція і нацисти катували і живцем спалили у власній хаті за те, що її чоловік був партизаном.
У 1967 році у селі було побудовано Будинок Культури на 450 місць, першим його керівником був Чиж Петро Васильович. У 1984 році розпочалось асфальтування усіх вулиць села за підтримки тодішнього голови колгоспу Матяша Валерія Петровича. У 1987 році була побудована нова двоповерхова школа, яка працює і до сьогодні. Школа 6 разів займала І місце у районному конкурсі «Школа року». При школі діє дитячий садок «Пізнайко».
Ще одна сумна сторінка в історії України — Афганська війна. Є на цій сторінці і рядки про Миколаївку. Воїни-інтернаціоналісти села: Дорош Л. Г., Михальчук Л. П., Кучинський О. П., Сергійчук П. С., Дорош П. М., Сергійчук В. С. Боровик В. Я. проходив службу в республіці Афганістан військовим радником, нагороджений орденом «За службу Родине в Вооруженных силах СССР» ІІІ ступеня, має 8 медалей.
Гордістю села є Лозко Віктор Якович, який працював Державним радником митної служби України, має звання генерал-лейтенанта міліції, а також Ковальов Андрій Якович, будівельник, приватний підприємець, який 2 роки тому розпочав у селі будівництво церкви. До того часу протягом кількох десятиліть жителі села не мали власного храму, і відвідували служби за 20 км. Справа у тому, що Миколаївська церква згоріла від пожежі, спричиненої ударом блискавки. У 1913—1914 рр. була побудована велика дерев'яна церква, яка мала 5 куполів /фото/. Тут молились прочани не лише з Миколаївки, а й із сусідніх сіл. Але із приходом радянської влади церкву закрили, усі ікони, рушники вивезли у смт Ємільчине. Потім із церкви зробили комору, тут зберігали міндобрива, дуст і тольт.
Микита Макарович Сергійчук був відповідальним за все, що зберігалось у церкві, мав ключі. Але таке знущання над Божим храмом не могло залишитись не покараним. В той час люди не могли відверто протестувати, хоч розуміли, що те, що роблять із церквою — це великий гріх.
Сталося так, що 1960 р. (23 або 31 травня /за різними джерелами/) під час грози блискавка влучила у головний купол і церква спалахнула. Варто сказати, що одночасно зайнялася хата і М. М. Сергійчука, який жив у іншому кінці села. Василь Саух, що жив недалеко від церкви, узяв у завідувача ключі і отримав наказ винести усі добрива з церкви. Згодом, коли розглядали справу про пожежу, відбувся суд, але його не ув'язнили тільки через те, що він виніс і таким чином майже всі запаси із так званої комори.
Очевидці розповідають, що церква горіла дуже страшно. Дах з куполами були охоплені полум'ям і вогонь повз зверху донизу. Селяни одразу позбігалися, не зважаючи на грозу, і почали носити воду відрами, але це не допомагало, бо горіла верхівка церкви. На допомогу приїхали чотири машини пожежної допомоги — з Ємільчино, Олевська, Лугин і Коростеня, але й вони не змогли подолати вогонь. Церква продовжувала горіти. Розповідають, що пожежу зупинив єврей Нута Львович Брозьман. Він, ніби, став на полі позаду церкви і почав просити хмару, щоб погасила вогонь. Кажуть, ніби він скакав, розмахував руками і щось бубнів. Вогонь зупинився. На жаль, від церкви нічого не залишилось [].
Сьогодення
На території сільської ради знаходяться:
- Миколаївська загальноосвітня школа;
- Дошкільний навчально-виховний заклад «Пізнайко»;
- 7 магазинів;
- Амбулаторія;
- Бібліотека;
- Будинок культури;
- ТОВ агрофірма «Граніт» (раніше — колгосп «Комуніст»);
- Дільниця управління водного господарства
Див. також
Примітки
- Архів оригіналу за 17 жовтня 2016.
- (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 2 червня 2019.
Посилання
- Погода в селі Миколаївка [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про Житомирську область. Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її. |
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Mikola yivka selo v Ukrayini u Zvyagelskomu rajoni Zhitomirskoyi oblasti Vhodit do skladu Yemilchinskoyi selishnoyi gromadi Naselennya stanovit 779 osib Perevazhna bilshist naselennya ukrayinci Kolishnij centr Mikolayivskoyi silsoyi radi selo Mikolayivka Gerb Mikolayivki Yemilchinskij rajon Prapor Mikolayivki Yemilchinskij rajon Krayina Ukrayina Oblast Zhitomirska oblast Rajon Zvyagelskij rajon Gromada Yemilchinska selishna gromada Kod KATOTTG UA18080130390094457 Oblikova kartka Mikolayivka Osnovni dani Naselennya 779 Plosha 5 46 km Gustota naselennya 142 67 osib km Poshtovij indeks 11210 Telefonnij kod 380 4149 Geografichni dani Geografichni koordinati 51 01 12 pn sh 27 58 58 sh d 51 02000 pn sh 27 98278 sh d 51 02000 27 98278 Koordinati 51 01 12 pn sh 27 58 58 sh d 51 02000 pn sh 27 98278 sh d 51 02000 27 98278 Serednya visota nad rivnem morya 199 m Vodojmi r Perga Misceva vlada Adresa radi 11210 s Mikolayivka vul Shevchenka 43 Karta Mikolayivka Mikolayivka Mapa Mikolayivka u Vikishovishi U Vikipediyi ye statti pro inshi naseleni punkti z takoyu nazvoyu Mikolayivka NazvaDo 1945 roku selo Mikolayivka malo nazvu M yakolovichi she ranishe M yalovichi Cya nazva pisha vid togo sho zhiteli sela lovili v yuniv v bolotah V yuniv lovili velikih yak m yalo m yalo znaryaddya v selyanskomu budinku yakim roztirayut sil i prodavali yih na rinkah u najblizhchih mistechkah Prodavciv nazivali m yalovcyami vid cogo selo M yalovichami potim dlya krashogo zvuchannya M yakolovichami A pislya 1945 r Mikolayivkoyu Suchasna nazva sela mozhlivo pohodit vid imen pershih jogo zhiteliv paniv Mikoli i Yevki dzherelo IstoriyaSelo zasnovane u XVII st i malo nazvu M yakolovichi U 1906 roci selo Emilchinskoyi volosti Novograd Volinskogo povitu Volinskoyi guberniyi Vidstan vid povitovogo mista 60 versti vid volosti 21 Dvoriv 137 meshkanciv 911 Pid chas tatarskih nabigiv grupa tatar zablukala u lisi i vipadkovo natrapila na M yalovichiv Selyani iz sim yami i hudoboyu koli pochuli pro tatar vtekli na najblizhchij ostrivec na boloti zupinilis pid visokim dubom Koli tatari prijshli v selo to nikogo tam ne zastali hotili vzhe povertatis nazad ale pobachili dim pid dubom na boloti poblizu sela Selyani ochevidno rozpalili bagattya shob za dopomogoyu dimu ryatuvatis vid komariv yakih u cij miscevosti duzhe bagato Napadniki popryamuvali tudi pererizali bagato selyan a chastinu divchat i molodih zhinok zabrali u polon Ti selyani yaki vizhili nazdognali krivdnikiv na dorozi sho pryamuye do smt Zhubrovichi vbili yih i vizvolili polonenih Misce de m yakolovci nazdognali tatar prozvali Perejminami vid slova perejmati Dub yakij vidav selyan prozvali zlim i ostriv takozh Rozpovidayut sho na pivnochi sela bulo starovinne kladovishe Tam bulo kilka nadgrobnih hrestiv iz chervonogo kamenyu a takozh ruyini cerkvi Na odnomu iz nevelichkih pagorbiv znajshli kilka dubovih kilkiv ce zalishki vodyanogo mlina Govoryat sho tut bulo kolis poselennya yake znishili tatari pid chas odnogo z nabigiv Tomu cya chastina sela nazivayetsya Selishe Selo u davni chasi vhodilo do volodin knyazya Stanislava Lyubomirskogo Na pochatku XIX st jogo dochka Kaspra pislya rozluchennya z grafom potockim vijshla zamizh za grafa Uvarova U podruzhzhya ne bulo ditej tomu pislya yih smerti za osobistim nakazom carya Oleksandra I usi yihni mayetki bulo peredano sinam ridnogo brata grafa Uvarova Parafiya z davnih chasiv skladalas z onogo sela Mikolayivki u yakomu bulo ne bilshe dvoh desyatkiv hat Dlya stvorennya bilshoyi parafiyi grafom Uvarovim bulo pereseleno do Mikolayivki selyan iz Glumchi Moklyakiv Yih poselili v lisi za 3 verstvi vid M yakolovich Tak utvorilis slobodi Rudnya i Osovka Povnu chashu biduvan skushtuvali meshkanci sela do revolyuciyi Os yak opisuye ce poselennya u svoyemu shodenniku miscevij pip Penchukovskij yakij dopomagav grafu Uvarovu trimati selyan u temryavi i pokori Selyani kripaki pana Stanislava Lyubomirskogo Selo otochene dragovinoyu drimuchimi lisami pomishika Uvarova Cherez seredinu sela u 1891 roci proritij kanal dlya osushuvannya Odnak navkolishni bolota roblyat klimat nezdorovim vnaslidok gnilosti i postijnoyi vologosti chasto vinikayut rizni hvorobi Zhivut selyani vkraj zlidenno Berut u pomishika v orendu bolotni sinozhati Odyag preskudnij choloviki nosyat bili polotnyani sorochki i shtani z ochkurom vzuvayut postoli z lozovoyi abo lipovoyi kori Lizhok ne mayut dlya vidpochinku vlashtovuyutsya bilya pechi pidlogu roblyat z doshok Na shodah golovnu rol grayut bagatiyi V seli ye korchma sho nasadzhuye piyactvo Vipraviti ce nema mozhlivosti bo sami vlasti p yut a volosne kerivnictvo zakrivaye na ce ochi Na vse selo tilki dvoye starikiv vmiyut chitati ale pisma ne znayut U cerkovnij parafiyi sela 21 sichnya 1887 r vidkrita shkola yaka utrimuyetsya na dohodi parafiyan 3 misyaci vchitelem buv Roman Marchevskij potim Ivan Luginskij potim miscevij dyak Fedir Bozhkevich yakij zakinchiv 2 klasi Polonskogo narodnogo uchilisha a dali dochka dyaka Olga Savicka yaka navchalas u Novograd Volinskomu dvoklasnomu uchilishi U 1920 roci u seli bulo vstanovleno radyansku vladu Na shodi sela bulo obrano silskij komitet u skladi troh cholovik golova Sadurskij Ivan Mihajlovich zastupnik Lozko Yakiv Mihajlovich sekretar Avramenko Vasil Josipovich Mikolayivska silska rada zasnovana u 1924 roci U 1926 pobudovano pochatkovu shkolu de navchalosya 20 ditej i vikladali taki predmeti ukrayinskij bukvar arifmetika pismo chitannya Navchala ditej Penchukova Mariya Oleksandrivna Cherez 10 rokiv shkola stala semirichnoyu i ocholiv yiyi Chemerinskij Yuhim Yakovich U 1929 r u M yakolovichah bulo vidkrito feldsherskij punkt U 1927 roci v Ukrayini rozpochalas suspilna kolektivizaciya silskogo gospodarstva Ne ominuv cej proces i Mikolayivku Do kolektivizaciyi selyani zhili po volokah kozhna z volok nosila nazvu vid imeni abo prizvisha najbagatshogo gospodarya U 1929 roci buv stvorenij pershij kolgosp u seli i nazivavsya vin Serp i molot U kolgospi bulo 80 ga zemli 8 par konej 6 plugiv 5 borin Pershim golovoyu kolgospu buv Sergijchuk Pavlo Terentijovich mehanizatorom Dorosh Ivan Trohimovich brigadiri Maslij Ivan ta Maslij Mikita peredovi lankovi Sachenko Nadiya Stepanivna Kunashenko Olga Vasilivna U 1959 roci bulo provedeno ukrupnennya kilkoh malih kolgospiv u velike kolektivne gospodarstvo pid nazvoyu Komunist Do skladu kolgospu uvijshlo 8 sil Mikolayivka centr kolgospu Rudnya Mikolayivska Omelusha Osivka Chmil Lonivka Spaske Polonichevo Kolgosp specializuvavsya na viroshuvanni velikoyi rogatoyi hudobi U 1965 roci u kolgospi nalichuvalosya 25 traktoriv 15 avtomobiliv 9 kombajniv Najbilshih uspihiv kolgosp dosyag za chas golovuvannya Sokirka Ivana Gnatovicha yakomu u 1963 roci bulo vrucheno orden Lenina za visoki dosyagnennya u viroshenni silskogospodarskih kultur Nimecko radyanska vijna zalishila po sobi slid na seli i jogo meshkancyah Na fronti sluzhili 289 cholovik iz Mikolayivki i prileglih sil lishe 105 soldativ povernulisya dodomu Chimalo selyan buli u partizanah Vidomi vipadki zhorstokoyi rozplati nacistiv iz rodinami partizaniv Napriklad sim yu Masliya Lavrina Zaharovicha bulo spaleno za te sho voni zbirali produkti dlya partizaniv a Ruzhovu Valentinu misceva policiya i nacisti katuvali i zhivcem spalili u vlasnij hati za te sho yiyi cholovik buv partizanom U 1967 roci u seli bulo pobudovano Budinok Kulturi na 450 misc pershim jogo kerivnikom buv Chizh Petro Vasilovich U 1984 roci rozpochalos asfaltuvannya usih vulic sela za pidtrimki todishnogo golovi kolgospu Matyasha Valeriya Petrovicha U 1987 roci bula pobudovana nova dvopoverhova shkola yaka pracyuye i do sogodni Shkola 6 raziv zajmala I misce u rajonnomu konkursi Shkola roku Pri shkoli diye dityachij sadok Piznajko She odna sumna storinka v istoriyi Ukrayini Afganska vijna Ye na cij storinci i ryadki pro Mikolayivku Voyini internacionalisti sela Dorosh L G Mihalchuk L P Kuchinskij O P Sergijchuk P S Dorosh P M Sergijchuk V S Borovik V Ya prohodiv sluzhbu v respublici Afganistan vijskovim radnikom nagorodzhenij ordenom Za sluzhbu Rodine v Vooruzhennyh silah SSSR III stupenya maye 8 medalej Gordistyu sela ye Lozko Viktor Yakovich yakij pracyuvav Derzhavnim radnikom mitnoyi sluzhbi Ukrayini maye zvannya general lejtenanta miliciyi a takozh Kovalov Andrij Yakovich budivelnik privatnij pidpriyemec yakij 2 roki tomu rozpochav u seli budivnictvo cerkvi Do togo chasu protyagom kilkoh desyatilit zhiteli sela ne mali vlasnogo hramu i vidviduvali sluzhbi za 20 km Sprava u tomu sho Mikolayivska cerkva zgorila vid pozhezhi sprichinenoyi udarom bliskavki U 1913 1914 rr bula pobudovana velika derev yana cerkva yaka mala 5 kupoliv foto Tut molilis prochani ne lishe z Mikolayivki a j iz susidnih sil Ale iz prihodom radyanskoyi vladi cerkvu zakrili usi ikoni rushniki vivezli u smt Yemilchine Potim iz cerkvi zrobili komoru tut zberigali mindobriva dust i tolt Mikita Makarovich Sergijchuk buv vidpovidalnim za vse sho zberigalos u cerkvi mav klyuchi Ale take znushannya nad Bozhim hramom ne moglo zalishitis ne pokaranim V toj chas lyudi ne mogli vidverto protestuvati hoch rozumili sho te sho roblyat iz cerkvoyu ce velikij grih Stalosya tak sho 1960 r 23 abo 31 travnya za riznimi dzherelami pid chas grozi bliskavka vluchila u golovnij kupol i cerkva spalahnula Varto skazati sho odnochasno zajnyalasya hata i M M Sergijchuka yakij zhiv u inshomu kinci sela Vasil Sauh sho zhiv nedaleko vid cerkvi uzyav u zaviduvacha klyuchi i otrimav nakaz vinesti usi dobriva z cerkvi Zgodom koli rozglyadali spravu pro pozhezhu vidbuvsya sud ale jogo ne uv yaznili tilki cherez te sho vin vinis i takim chinom majzhe vsi zapasi iz tak zvanoyi komori Ochevidci rozpovidayut sho cerkva gorila duzhe strashno Dah z kupolami buli ohopleni polum yam i vogon povz zverhu donizu Selyani odrazu pozbigalisya ne zvazhayuchi na grozu i pochali nositi vodu vidrami ale ce ne dopomagalo bo gorila verhivka cerkvi Na dopomogu priyihali chotiri mashini pozhezhnoyi dopomogi z Yemilchino Olevska Lugin i Korostenya ale j voni ne zmogli podolati vogon Cerkva prodovzhuvala goriti Rozpovidayut sho pozhezhu zupiniv yevrej Nuta Lvovich Brozman Vin nibi stav na poli pozadu cerkvi i pochav prositi hmaru shob pogasila vogon Kazhut nibi vin skakav rozmahuvav rukami i shos bubniv Vogon zupinivsya Na zhal vid cerkvi nichogo ne zalishilos dzherelo SogodennyaNa teritoriyi silskoyi radi znahodyatsya Mikolayivska zagalnoosvitnya shkola Doshkilnij navchalno vihovnij zaklad Piznajko 7 magaziniv Ambulatoriya Biblioteka Budinok kulturi TOV agrofirma Granit ranishe kolgosp Komunist Dilnicya upravlinnya vodnogo gospodarstvaDiv takozhPerelik naselenih punktiv sho postrazhdali vid Golodomoru 1932 1933 Zhitomirska oblast PrimitkiArhiv originalu za 17 zhovtnya 2016 PDF Arhiv originalu PDF za 14 grudnya 2017 Procitovano 2 chervnya 2019 PosilannyaPogoda v seli Mikolayivka 5 bereznya 2016 u Wayback Machine Ce nezavershena stattya pro Zhitomirsku oblast Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi