Микола Сльозка

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сльозка.

Мико́ла Йо́сипович Сльо́зка (* 30 квітня 1928, Іваниця — сучасний Ічнянський район Чернігівської області — † 3 квітня 2009, Одеса) — радянський і український актор. Народний артист УРСР (1980).

Сльозка Микола Йосипович
Народився	30 квітня 1928(1928-04-30) Іваниця, Ічнянський район, Ніжинська округа, Українська СРР, СРСР
Помер	3 квітня 2009(2009-04-03) (80 років) Одеса, Україна
Громадянство	СРСР  Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1958 — 2009
IMDb	nm0805791
Нагороди та премії

Короткий життєпис

Батько, Йосип Тимофійович був шевцем та вправним майстром чоботарства — прославився за межами села, мама — Ольга Макарівна, дбайлива господиня. Бог дав сім'ї чотирьох дітей, Микола був молодшим. Ще в школі найкраще декламував вірші Кобзаря, став займатися в шкільній самодіяльності. Також почав малювати, першим змалював портрет Григорія Сковороди.

Під час нацистської окупації один з братів був у червоному загоні. В серпні 1943-го, коли його викрили, родину Сльозок сусіди замурували в погребі — до 17 вересня, коли в селі були радянські війська. Як художник вдовам та матерям загиблих відновлював затерті фотографії навіки відійшлих в кращий світ.

Вирішив поступити до Київського училища прикладного мистецтва, із завданням впорався за кілька хвилин — прийняли відразу на другий курс. Одначе по дорозі застудився, та через нестачу грошей змушений був покинути навчання. Згодом подав документи до , позаяк мав середню освіту та хороші оцінки в атестаті зрілості, зарахований без вступних іспитів — з терміном навчання в один рік.

1958 року закінчив Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, працює в Одеському українському музично-драматичному театрі, котрому віддав понад 30 років творчого життя.

Понад 40 років пропрацював на сцені з Анатолієм Дриженком.

В кінці 1980-х припинив акторську діяльність та переїхав на проживання до села.

30 квітня 1998 року відбувся бенефіс до його 70-ліття — «Шельменко-денщик», режисер-постановник — народний артист України Матвій Ошеровський.

Театральний доробок

В театрі виконав такі ролі:

• Андрій Буслай — «Поріг» за п'єсою білоруського драматурга Олексія Дударєва, 1988,
• Єгор Полушкін — «Не стріляйте в білих лебедів», за твором Бориса Васильєва,
• Наріжний — «Тил» Миколи Зарудного,
• Рабурден — «Спадкоємці Рабурдена», по твору Золя,
• Омелько — «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого,
• Потапов — «Протокол одного засідання» за п'єсою Олександра Гельмана,
• Шельменко — «Шельменко-денщик» Григорія Квітки-Основ'яненка,
• Іван Стоножка — «97» Миколи Куліша,
• Терешко — «Трибунал» за п'єсою Андрія Макайонка,
• Солопій Черевик — «Сорочинський ярмарок» Миколи Гоголя,
• «Ну… дуже маленькі комедії» — 2007, режисер Ігор Равицький.

Фільмографія

Знімався в кіно:

• 1973 «До останньої хвилини»
• 1974 «Прощавайте, фараони!»
• 1982 «Жіночі радощі й печалі»
• 1983 «Я, син трудового народу»
• 1984 «Звинувачення»
• 1991 «По кому в'язниця плаче...»
• 1992 «Прокинутись у Шанхаї»

Вшанування

В 2010-х роках у Одесі відкрито пропам'ятну дошку не честь Сльозки — на фасаді будинку по вулиці Ніжинській, де він проживав з 1999 по 2009 рік., скульптор — . На врочистостях з словом про товариша виступив доктор фізико-математичних наук Олександр Птащенко.

Джерела

• УРЕ
• Прес-центр
• Стоножка, Рабурден і 1500 разів — Шельменко
• Ролі і картини Миколи Сльозки

Посилання

• Сльозка Микола Йосипович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.