Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Микола Павлович Лавьоров 12 січня 1930 19300112 село Пожарище тепер Коноського район Архангельської області Російська Фе

Микола Павлович Лавєров

Микола Павлович Лавєров

Микола Павлович Лавьоров (12 січня 1930(19300112), село Пожарище, тепер Коноського район Архангельської області, Російська Федерація — 27 листопада 2016, місто Москва) — радянський і російський вчений-геолог, геохімік, заступник голови Ради міністрів СРСР, кандидат геолого-мінералогічних наук (1958), доктор геолого-мінералогічних наук (1974), професор (1976), член-кореспондент Академії наук СРСР (з 1979), академік Академії наук СРСР (Російської академії наук) (з 1987), академік Академії наук Киргизької РСР (з 1987). Президент Академії наук Киргизької РСР (1987—1989). Віцепрезидент Академії наук СРСР (1988—1991), віцепрезидент Російської академії наук (РАН) (1991—2013). Іноземний член НАН України (з 2009). Член ЦК КПРС у 1990—1991 роках. Народний депутат СРСР (1989—1991).

Лавьоров Микола Павлович
image
Народився12 січня 1930(1930-01-12)[1]
село Пожарище, тепер Коноського район Архангельської області, Російська Федерація
Помер27 листопада 2016(2016-11-27)[1](86 років)
Москва, Росія
ПохованняНоводівичий цвинтар
Громадянствоimage СРСР, image Росія
Національністьросіянин
Діяльністьгеолог, політик
Галузьгеологія
Alma materd
Науковий ступіньдоктор геолого-мінералогічних наук[d]
Вчене званняакадемік АН СРСР[d] і академік Російської академії наук
Знання мовросійська
Закладd
ЧленствоРосійська академія наук, Академія наук СРСР і ЦК КПРС
ПартіяКПРС
Нагороди
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем .

Життєпис

Народився в селянській родині. У 1938—1945 роках навчався в Климовській неповній середній школі, закінчив сім класів. У 1945 році вступив до Кіровського гірничо-хімічного технікуму, який закінчив з відзнакою в 1949 році, здобувши спеціальність гірничого техніка-геолога.

З 1949 по 1954 рік навчався в Московському інституті кольорових металів та золота імені Калініна на кафедрі геології, пошуків та розвідки родовищ радіоактивних та рідкісних елементів спеціального геологорозвідувального факультету. Закінчив інститут із відзнакою у грудні 1954 року, здобувши кваліфікацію гірничого інженера-геолога.

У 1955—1958 роках — аспірант спеціальної кафедри «Кольорметзолото», одночасно працював там же асистентом. У 1958 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата геолого-мінералогічних наук на тему «Геологія та генезис руд Курдайського уранового родовища (Південний Казахстан)».

У 1958 році був молодшим науковим співробітником, з 1958 по 1966 рік працював вченим секретарем, а потім директором Середньоазіатської геологічної станції Інституту геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії та геохімії АН СРСР, досліджував родовища радіоактивної сировини. Член КПРС з 1959 року.

У 1966—1968 роках — заступник начальника Управління науково-дослідних організацій Міністерства геології СРСР, був куратором галузевих геологічних інститутів. З 1968 по 1972 рік керував Всесоюзним геологічним фондом СРСР, де з його ініціативи було покращено систему обліку розвіданих запасів корисних копалин та структуру державного балансу запасів мінеральної сировини.

У 1972—1983 роках — начальник Управління науково-дослідних організацій і член колегії Міністерства геології СРСР.

Одночасно з роботою в Міністерстві геології СРСР керував у 1966—1983 роках лабораторією в Інституті геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії та геохімії АН СРСР, займався вивченням умов утворення родовищ урану. У 1972—1983 pоках був головним редактором журналу «Радянська геологія».

У січні 1973 року захистив докторську дисертацію на тему «Геологія та умови формування уранових родовищ у континентальних палеовулканічних областях». У 1976 році Лавьорову присвоєно вчене звання професора.

15 березня 1979 року був обраний членом-кореспондентом Академії наук СРСР з Відділення геології, геофізики та геохімії (спеціальність гірничих наук, розробка твердих корисних копалин). Обраний академіком АН СРСР з 23 грудня 1987 року по Відділенню геології, геофізики, геохімії та гірничих наук (спеціальність геологія рудних родовищ).

У 1983—1986 роках — проректор, у 1986—1987 роках — перший проректор Академії народного господарства при Раді мінстрів СРСР.

З липня 1987 по березень 1989 року — президент Академії наук Киргизької РСР.

20 жовтня 1988 обраний віцепрезидентом Академії наук СРСР, очолив Секцію наук про Землю Президії АН СРСР. З грудня 1991 по 2013 рік — віце-президент Російської академії наук.

17 липня 1989 — квітень 1991 року — голова Державного комітету СРСР з науки та техніки. Одночасно, 17 липня 1989 — січень 1991 року — заступник голови Ради міністрів СРСР.

З 15 січня по 28 серпня 1991 року — заступник прем'єр-міністра СРСР. Одночасно, з 16 травня 1991 року — голова Державного комітету СРСР з науки та технологій — міністр СРСР. Після відставки Кабінету міністрів СРСР у серпні 1991 року працював у статусі в.о. заступника прем'єр-міністра та голови Державного комітету СРСР з науки та технологій до 26 листопада 1991 року, коли був звільнений від своїх обов'язків спеціальним указом Президента СРСР.

З 1991 року очолював Інститут геології рудних родовищ, петрографії, мінералогії та геохімії РАН, останніми роками був його науковим керівником. З 2000 року — завідувач кафедри міжнародних проблем ПЕК Міжнародного інституту енергетичної політики та дипломатії МДІМВ.

Автор і співавтор понад 700 наукових праць з геології родовищ урану та економіки мінеральних ресурсів, зокрема 28 монографій. Праці Лавьорова зіграли велику роль у створенні нових технологій для розвитку та освоєння ресурсної бази атомної та інших мінерально-сировинних галузей СРСР та Російської Федерації.

У 1988—1989 роках очолював наукову групу урядової комісії СРСР з усунення наслідків Спітакського землетрусу (Вірменія). Був головою постійної Комісії з вивчення Арктики (з 1989 року), очолював Наукову раду Державної науково-технічної програми «Глобальні зміни природного середовища та клімату» (з 1990 року). З жовтня 1993 року був головою Комісії при Уряді Російської Федерації з геологічного забезпечення безпечного захоронення радіоактивних відходів. З 1996 року був головою Комісії Російської академії наук з наукового флоту та досліджень Землі з космосу.

Президент Національного центру розвитку інноваційних технологій. Член Військово-промислової колегії та Морської колегії при Уряді РФ. Член Урядової комісії РФ з питань ПЕК та відтворення мінерально-сировинної бази Росії. Голова Експертної комісії з екологічної безпеки Ради безпеки РФ. Член Російського Пагуоського комітету при Президії РАН. Член Наглядової ради Міжнародного Люксембурзького форуму щодо запобігання ядерній катастрофі. Член Опікунської ради благодійного фонду Олега Дерипаски «Вільна справа». Почесний член Російської академії ракетних та артилерійських наук. Був головою редколегії серії «Науково-бібліографічна література».

Помер 27 листопада 2016 року в Москві. Похований на Новодівочому цвинтарі.

Нагороди і звання

  • орден «За заслуги перед Вітчизною» І ст. (Російська Федерація) (2008)
  • орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІ ст. (Російська Федерація) (22.07.2005)
  • орден «За заслуги перед Вітчизною» ІІІ ст. (Російська Федерація) (14.09.1999)
  • орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ст. (Російська Федерація) (16.07.2015)
  • два ордени Трудового Червоного Прапора (1981, 1986)
  • орден «Знак Пошани» (1971)
  • орден «Данакер» (Киргизстан) (24.11.2004)
  • Велика золота медаль імені М. В. Ломоносова (2006)
  • Золота медаль імені В. І. Вернадського (2003)
  • Золота медаль імені О. П. Карпінського (2016)
  • Велика золота медаль (Киргизстан) (2003)
  • Золота медаль Академік наук Вірменії (2003)
  • медалі
  • Срібна медаль Міжнародної асоціації академій наук «За сприяння розвитку науки» (2003)
  • Почесна грамота Кабінету Міністрів України (10.12.2002)
  • Демидівська премія (1997)
  • три Премії Уряду Російської Федерації у галузі науки і техніки (21.03.2002, 4.08.2006, 17.03.2010)
  • Премія «Тріумф» (2003)
  • Міжнародна енергетична премія «Глобальна енергія» (2009)
  • Почесний громадянин Коноського району Архангельської області (2011)
  • звання «Почесний професор Російського хіміко-технологічного університету імені Д. І. Менделєєва» (2005)
  • Почесний доктор РДУ нафти та газу імені І. М. Губкіна
  • Заслужений геолог РРФСР (27.02.1980)
  • Почесний працівник науки та техніки Російської Федерації
  • Заслужений діяч науки Киргизької Республіки (1995)
  • Заслужений діяч науки та техніки Киргизстану (2004)

Примітки

  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #1036799891 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578

Посилання

  • Лавёров Николай Павлович
  • Ежегодник Большой советской энциклопедии 1988. Москва, 1988.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Mikola Pavlovich Lavorov 12 sichnya 1930 19300112 selo Pozharishe teper Konoskogo rajon Arhangelskoyi oblasti Rosijska Federaciya 27 listopada 2016 misto Moskva radyanskij i rosijskij vchenij geolog geohimik zastupnik golovi Radi ministriv SRSR kandidat geologo mineralogichnih nauk 1958 doktor geologo mineralogichnih nauk 1974 profesor 1976 chlen korespondent Akademiyi nauk SRSR z 1979 akademik Akademiyi nauk SRSR Rosijskoyi akademiyi nauk z 1987 akademik Akademiyi nauk Kirgizkoyi RSR z 1987 Prezident Akademiyi nauk Kirgizkoyi RSR 1987 1989 Viceprezident Akademiyi nauk SRSR 1988 1991 viceprezident Rosijskoyi akademiyi nauk RAN 1991 2013 Inozemnij chlen NAN Ukrayini z 2009 Chlen CK KPRS u 1990 1991 rokah Narodnij deputat SRSR 1989 1991 Lavorov Mikola PavlovichNarodivsya12 sichnya 1930 1930 01 12 1 selo Pozharishe teper Konoskogo rajon Arhangelskoyi oblasti Rosijska FederaciyaPomer27 listopada 2016 2016 11 27 1 86 rokiv Moskva RosiyaPohovannyaNovodivichij cvintarGromadyanstvo SRSR RosiyaNacionalnistrosiyaninDiyalnistgeolog politikGaluzgeologiyaAlma materdNaukovij stupindoktor geologo mineralogichnih nauk d Vchene zvannyaakademik AN SRSR d i akademik Rosijskoyi akademiyi naukZnannya movrosijskaZakladdChlenstvoRosijska akademiya nauk Akademiya nauk SRSR i CK KPRSPartiyaKPRSNagorodiVelika zolota medal imeni M V Lomonosova 2006 d d d 2009 Q56305784 Mediafajli u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem ZhittyepisNarodivsya v selyanskij rodini U 1938 1945 rokah navchavsya v Klimovskij nepovnij serednij shkoli zakinchiv sim klasiv U 1945 roci vstupiv do Kirovskogo girnicho himichnogo tehnikumu yakij zakinchiv z vidznakoyu v 1949 roci zdobuvshi specialnist girnichogo tehnika geologa Z 1949 po 1954 rik navchavsya v Moskovskomu instituti kolorovih metaliv ta zolota imeni Kalinina na kafedri geologiyi poshukiv ta rozvidki rodovish radioaktivnih ta ridkisnih elementiv specialnogo geologorozviduvalnogo fakultetu Zakinchiv institut iz vidznakoyu u grudni 1954 roku zdobuvshi kvalifikaciyu girnichogo inzhenera geologa U 1955 1958 rokah aspirant specialnoyi kafedri Kolormetzoloto odnochasno pracyuvav tam zhe asistentom U 1958 roci zahistiv disertaciyu na zdobuttya naukovogo stupenya kandidata geologo mineralogichnih nauk na temu Geologiya ta genezis rud Kurdajskogo uranovogo rodovisha Pivdennij Kazahstan U 1958 roci buv molodshim naukovim spivrobitnikom z 1958 po 1966 rik pracyuvav vchenim sekretarem a potim direktorom Serednoaziatskoyi geologichnoyi stanciyi Institutu geologiyi rudnih rodovish petrografiyi mineralogiyi ta geohimiyi AN SRSR doslidzhuvav rodovisha radioaktivnoyi sirovini Chlen KPRS z 1959 roku U 1966 1968 rokah zastupnik nachalnika Upravlinnya naukovo doslidnih organizacij Ministerstva geologiyi SRSR buv kuratorom galuzevih geologichnih institutiv Z 1968 po 1972 rik keruvav Vsesoyuznim geologichnim fondom SRSR de z jogo iniciativi bulo pokrasheno sistemu obliku rozvidanih zapasiv korisnih kopalin ta strukturu derzhavnogo balansu zapasiv mineralnoyi sirovini U 1972 1983 rokah nachalnik Upravlinnya naukovo doslidnih organizacij i chlen kolegiyi Ministerstva geologiyi SRSR Odnochasno z robotoyu v Ministerstvi geologiyi SRSR keruvav u 1966 1983 rokah laboratoriyeyu v Instituti geologiyi rudnih rodovish petrografiyi mineralogiyi ta geohimiyi AN SRSR zajmavsya vivchennyam umov utvorennya rodovish uranu U 1972 1983 pokah buv golovnim redaktorom zhurnalu Radyanska geologiya U sichni 1973 roku zahistiv doktorsku disertaciyu na temu Geologiya ta umovi formuvannya uranovih rodovish u kontinentalnih paleovulkanichnih oblastyah U 1976 roci Lavorovu prisvoyeno vchene zvannya profesora 15 bereznya 1979 roku buv obranij chlenom korespondentom Akademiyi nauk SRSR z Viddilennya geologiyi geofiziki ta geohimiyi specialnist girnichih nauk rozrobka tverdih korisnih kopalin Obranij akademikom AN SRSR z 23 grudnya 1987 roku po Viddilennyu geologiyi geofiziki geohimiyi ta girnichih nauk specialnist geologiya rudnih rodovish U 1983 1986 rokah prorektor u 1986 1987 rokah pershij prorektor Akademiyi narodnogo gospodarstva pri Radi minstriv SRSR Z lipnya 1987 po berezen 1989 roku prezident Akademiyi nauk Kirgizkoyi RSR 20 zhovtnya 1988 obranij viceprezidentom Akademiyi nauk SRSR ocholiv Sekciyu nauk pro Zemlyu Prezidiyi AN SRSR Z grudnya 1991 po 2013 rik vice prezident Rosijskoyi akademiyi nauk 17 lipnya 1989 kviten 1991 roku golova Derzhavnogo komitetu SRSR z nauki ta tehniki Odnochasno 17 lipnya 1989 sichen 1991 roku zastupnik golovi Radi ministriv SRSR Z 15 sichnya po 28 serpnya 1991 roku zastupnik prem yer ministra SRSR Odnochasno z 16 travnya 1991 roku golova Derzhavnogo komitetu SRSR z nauki ta tehnologij ministr SRSR Pislya vidstavki Kabinetu ministriv SRSR u serpni 1991 roku pracyuvav u statusi v o zastupnika prem yer ministra ta golovi Derzhavnogo komitetu SRSR z nauki ta tehnologij do 26 listopada 1991 roku koli buv zvilnenij vid svoyih obov yazkiv specialnim ukazom Prezidenta SRSR Z 1991 roku ocholyuvav Institut geologiyi rudnih rodovish petrografiyi mineralogiyi ta geohimiyi RAN ostannimi rokami buv jogo naukovim kerivnikom Z 2000 roku zaviduvach kafedri mizhnarodnih problem PEK Mizhnarodnogo institutu energetichnoyi politiki ta diplomatiyi MDIMV Avtor i spivavtor ponad 700 naukovih prac z geologiyi rodovish uranu ta ekonomiki mineralnih resursiv zokrema 28 monografij Praci Lavorova zigrali veliku rol u stvorenni novih tehnologij dlya rozvitku ta osvoyennya resursnoyi bazi atomnoyi ta inshih mineralno sirovinnih galuzej SRSR ta Rosijskoyi Federaciyi U 1988 1989 rokah ocholyuvav naukovu grupu uryadovoyi komisiyi SRSR z usunennya naslidkiv Spitakskogo zemletrusu Virmeniya Buv golovoyu postijnoyi Komisiyi z vivchennya Arktiki z 1989 roku ocholyuvav Naukovu radu Derzhavnoyi naukovo tehnichnoyi programi Globalni zmini prirodnogo seredovisha ta klimatu z 1990 roku Z zhovtnya 1993 roku buv golovoyu Komisiyi pri Uryadi Rosijskoyi Federaciyi z geologichnogo zabezpechennya bezpechnogo zahoronennya radioaktivnih vidhodiv Z 1996 roku buv golovoyu Komisiyi Rosijskoyi akademiyi nauk z naukovogo flotu ta doslidzhen Zemli z kosmosu Prezident Nacionalnogo centru rozvitku innovacijnih tehnologij Chlen Vijskovo promislovoyi kolegiyi ta Morskoyi kolegiyi pri Uryadi RF Chlen Uryadovoyi komisiyi RF z pitan PEK ta vidtvorennya mineralno sirovinnoyi bazi Rosiyi Golova Ekspertnoyi komisiyi z ekologichnoyi bezpeki Radi bezpeki RF Chlen Rosijskogo Paguoskogo komitetu pri Prezidiyi RAN Chlen Naglyadovoyi radi Mizhnarodnogo Lyuksemburzkogo forumu shodo zapobigannya yadernij katastrofi Chlen Opikunskoyi radi blagodijnogo fondu Olega Deripaski Vilna sprava Pochesnij chlen Rosijskoyi akademiyi raketnih ta artilerijskih nauk Buv golovoyu redkolegiyi seriyi Naukovo bibliografichna literatura Pomer 27 listopada 2016 roku v Moskvi Pohovanij na Novodivochomu cvintari Nagorodi i zvannyaorden Za zaslugi pered Vitchiznoyu I st Rosijska Federaciya 2008 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu II st Rosijska Federaciya 22 07 2005 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu III st Rosijska Federaciya 14 09 1999 orden Za zaslugi pered Vitchiznoyu IV st Rosijska Federaciya 16 07 2015 dva ordeni Trudovogo Chervonogo Prapora 1981 1986 orden Znak Poshani 1971 orden Danaker Kirgizstan 24 11 2004 Velika zolota medal imeni M V Lomonosova 2006 Zolota medal imeni V I Vernadskogo 2003 Zolota medal imeni O P Karpinskogo 2016 Velika zolota medal Kirgizstan 2003 Zolota medal Akademik nauk Virmeniyi 2003 medali Sribna medal Mizhnarodnoyi asociaciyi akademij nauk Za spriyannya rozvitku nauki 2003 Pochesna gramota Kabinetu Ministriv Ukrayini 10 12 2002 Demidivska premiya 1997 tri Premiyi Uryadu Rosijskoyi Federaciyi u galuzi nauki i tehniki 21 03 2002 4 08 2006 17 03 2010 Premiya Triumf 2003 Mizhnarodna energetichna premiya Globalna energiya 2009 Pochesnij gromadyanin Konoskogo rajonu Arhangelskoyi oblasti 2011 zvannya Pochesnij profesor Rosijskogo himiko tehnologichnogo universitetu imeni D I Mendelyeyeva 2005 Pochesnij doktor RDU nafti ta gazu imeni I M Gubkina Zasluzhenij geolog RRFSR 27 02 1980 Pochesnij pracivnik nauki ta tehniki Rosijskoyi Federaciyi Zasluzhenij diyach nauki Kirgizkoyi Respubliki 1995 Zasluzhenij diyach nauki ta tehniki Kirgizstanu 2004 PrimitkiDeutsche Nationalbibliothek Record 1036799891 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578PosilannyaLavyorov Nikolaj Pavlovich Ezhegodnik Bolshoj sovetskoj enciklopedii 1988 Moskva 1988

Дата публікації:
Топ