Металургія Русі

Металургія Київської Русі досліджувалася багатьма істориками і археологами.

Залізо було єдиним металом, який видобувається в межах Київської Русі. Воно використовувалося, головним чином, для виготовлення зброї і різноманітних інструментів.

Мідь і олово привозили з Кавказу і з Малої Азії. Свинець надходив в основному з Чехії. З міді виливали церковні дзвони. Свинцем, іноді олов'яними листами, покривали дахи церков. Мідь також використовували при виготовленні кухонного і іншого домашнього начиння: котлів, тазів, свічників тощо, а свинець для печаток.

Срібло доставлялося з різних країн: з Чехії, через Урал з Сибіру, з Кавказу і з Візантії. Золото отримували в результаті торгівлі або війни від візантійців і половців. Золото і срібло використовували для карбування монет, виготовлення печаток і всіляких судин: мисок, чаш і кубків. Тільки князі і заможні люди могли дозволити собі мати їх. Церква, проте, була постійним покупцем золотих і срібних виробів. Крім чаш та інших церковних посудин, духівництво замовляло золоті і срібні хрести, оклади для ікон і Євангелій, використовуваних під час церковної служби. У деяких соборних церков були позолочені куполи, а іноді золотими і срібними пластинами покривали певні частини внутрішніх стін і перегородок.

Хоча запаси металів, крім заліза, в Київській Русі були мізерними, мистецтво металургії досягло високого рівня. У ранній період анти прославилися як вправні зброярі, а в IX та X століттях їх традиції продовжили поляни. Плавильні і кузні, ливарники та ковалі згадуються з різних приводів у багатьох джерелах того періоду. У Києві в XII столітті кузні займали спеціальну частину міста, і міські ворота в цьому районі називалися Кузнецькими. У Новгороді на початку XIII століття жили вправні ливарники, цвяхарі і майстри, які виготовляли щити.

Див. також

• Залізний промисел ранніх слов'ян півдня Східної Європи та Київської Русі
• Історія металургії

Джерела

• Н. Я. Аристов, «Промышленность древней Руси» Спб. 1866