Мельникова Анастасія Рюриківна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мельникова.

Анастасія Рюриківна Мельникова (нар. 19 вересня 1969 року,, Ленінград) — радянська і російська актриса театру і кіно, телеведуча. Заслужена артистка Російської Федерації (2006).

Мельникова Анастасія Рюриківна
Народилася	19 вересня 1969(1969-09-19)^[1]^[2] (54 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський державний інститут сценічних мистецтв
Знання мов	російська
Заклад	Академічний драматичний театр імені Віри Коміссаржевської і Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Членство	Законодавчі збори Санкт-Петербурга
Партія	Єдина Росія
Нагороди
IMDb	ID 0578208
Медіафайли у Вікісховищі

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга
6-го скликання
Єдина Росія	14 грудня 2011	—

Російський політичний діяч. Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга V і VI скликань з 14 грудня 2011 року.

Велику популярність їй принесла головна жіноча роль Анастасії Абдулової в трьох серіалах: «Вулиці розбитих ліхтарів», «Опера. Хроніки забійного відділу» та «Ливарний».

Внесена до Переліку осіб, які створюють загрозу нацбезпеці України. Фігурант бази даних центру «Миротворець».

Біографія

Народилася 19 вересня 1969 року в сім'ї лікарів.

Закінчила акторський факультет ЛДІТМіКа (нині — РДІСМ; курс Ігоря Владимирова) в 1990 році. Стажувалася в США.

З 1993 року працює в театрі імені В. Ф. Коміссаржевської. Художній керівник російсько-американського фестивалю мюзиклу.

Депутат Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга

У 2011 році була обрана до Законодавчих Зборів Санкт-Петербурга від партії «Єдина Росія». При цьому Анастасія поки не є членом партії, перебуваючи в статусі кандидата (прихильника).

У законодавчих зборах Петербурга Мельникова є заступником голови постійної комісії з питань культури, науки та освіти, опікуючись сферою культури. Так, Мельникова була одним з ініціаторів зустрічі депутатів, громадськості та голови комітету з культури Дмитра Месхієва. Свою роботу в комісії Мельникова описує так: «Я свою роль бачу в тому, щоб максимально згладити протиріччя, але щоб люди побачили проблему. А в агресії і в гніві людина не побачить тих речей, які їй хотілося б донести».

11 березня 2014 року підтримала анексію Криму Росією і підписала звернення діячів культури РФ на підтримку політики Президента РФ Путіна в Україні та в Криму.

18 вересня 2016 року Анастію Мельникову знову було переобрано депутатом на найближчі 5 років.

3 липня 2018 року, будучи членом комісії з соціальної політики і охорони здоров'я Законодавчих зборів Санкт-Петербурга, підтримала проект федерального закону № 489161-7 «Про внесення змін до окремих законодавчих актів Російської Федерації з питань призначення та виплати пенсій». Таким чином, Мельникова підтримала пенсійну реформу, запропоновану Урядом Росії.

Родина

Серед пращурів — селяни і купці, а також дворяни з роду Верьовкіних-Шелют.

У XX столітті з'явилося багато лікарів Мельникових, основним навчальним закладом для них була Санкт-Петербурзька військово-медична академія.

Предки Анастасії родом з Мезені: її прадід Василь Васильович Мельников був одним з найбагатших купців міста. Його син, дід Анастасії — хірург-онколог, генерал-майор медичної служби, академік Академії медичних наук СРСР Олександр Васильович Мельников (1889—1958), батько — Рюрик Олександрович (1924—1993) і мати Олена Олегівна (нар. 1946) — також хірурги-онкологи.

Брати — Олег (хірург, кандидат медичних наук) і Олександр (юрист).

Дядько — Олег Мельников, астроном, член-кореспондент Академії наук СРСР.

У 18 років Анастасія пережила тяжку втрату — смерть Томаза Гвішіані, який, незважаючи на 22-річну різницю у віці, мав стати її чоловіком.

Донька Марія (нар.. 24 липня 2002).

З 1990 року була одружена з В'ячеславом Тельновим (нар.. 7 вересня 1958 р., Заслужений працівник культури Російської Федерації, кінопродюсер, тоді — директор Санкт-Петербурзької студії документальних фільмів, зараз — генеральний директор ВАТ "Кіностудія «Ленфільм»); прожили в шлюбі вісім років, пізніше розлучилися. В даний час — не заміжня.

Анастасія — хрещена мати Варвари Федорцової, дочки актора Андрія Федорцова.

Творчість

Фільмографія

• 1990 — Афганський злам — епізод
• 1994 —  — танцівниця Настя
• 1994 —  — співачка
• 1995 —  — Лідочка Іваніва
• 1998—2003 — Вулиці розбитих ліхтарів 1-5 — Анастасія Абдулова (5 сезонів, 135 серій)
• 2000 —  — мистецтвознавець Ірина Лебедєва
• 2000 — Агент національної безпеки-2 (серія № 14 «Гордіїв вузол») — емігрантка Люба Сунстрем
• 2003 —  — Олександра Іванівна Єпанчіна
• 2004 —  — Анастасія Абдулова
• 2004 —  — Рита
• 2005 —  — Надя, дружина Аркадія
• 2005 —  — Ірина Іванівна Єлісєєва
• 2006 —  — слідчий Тетяна Лопатко
• 2007 —  — Олена Олександрівна Новожилова
• 2007 — Сонька — Золота Ручка — каторжанка Груня
• 2007 —  — дружина Олександра Ремезова
• 2008 —  — психолог Анастасія Мельникова
• 2008 — 2014 — Літєйний, 4 — Настя Мельникова
• 2008 —  — Настя
• 2009 —  — слідчий
• 2009 — Глухар. Приходь Новий рік! — Настя Мельникова
• 2010 —  — Кошкіна
• 2010 —  — Настя Мельникова
• 2015 —  — Поліна, мама Лізи
• 2015 — Під електричними хмарами — Ірина
• 2016 —  — Ольга
• 2016 —  — мама Каті
• 2019 —  — мати Насті, Марія Миколаївна

Телеспектаклі

• 1999 — Ушанування — Саллі Гейнс

Ролі в театрі

• 2009 — Джон Прістлі «Скандальна пригода» — Хардейкер (антреприза)
• 2009 — Олексій Козирєв «Стратити не можна помилувати» — директорка гімназії (антреприза)
• 2014 — Бернард Шоу «Мільйонерка» — Єпіфанія (антреприза)
• 2015 — Олексій Козирєв «На Брудершафт» — жінка. (Театр Алеко)

Інші телепроєкти

Тричі брала участь у телегрі Форт боярд 2003 і 2006 рік: у перший раз грала команда учасників: Сергій Чонішвілі, В'ячеслав Грунський, Ольга Сидорова, Євген Попов і Наталія Антонова, у другій і третій: Світлана Журова, Володимир Філіппов та Євген Ганелін.

• У 2006 році брала участь у російському телевізійному проекті «Танці з зірками».
• У 2007 році вела телепрограму «Лихі 1990-ті» на НТВ.
• З жовтня 2007 по березень 2009 років вела програму на телеканалі 100ТВ.
• З 22 вересня 2009 року по серпень 2010 року була ведучою телепрограми «Ділянка» на Першому каналі.
• 18 червня 2018 року брала участь у програмі Доля людини на телеканалі Росія 1.

Нагороди та звання

• Заслужена артистка Російської Федерації (20 квітня 2006 року) — за заслуги в галузі мистецтва.
• Орден Дружби (29 квітня 2019 року) — за великий внесок у розвиток вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність.

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. ČSFD — 2001.
   d:Track:Q3561957
3. . Архів оригіналу за 1 травня 2007. Процитовано 22 листопада 2006.
4. . Архів оригіналу за 11 січня 2014. Процитовано 7 квітня 2014.
5. (англ.). www.assembly.spb.ru. Архів оригіналу за 23 квітня 2020.
6. . Архів оригіналу за 24 січня 2018. Процитовано 31 травня 2020.
7. Центр «Миротворець»: Мельникова Анастасія Рюриківна
8. . Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
9. Интервью с Анастасией Мельниковой в программе «Особый взгляд» [ 19 лютого 2018 у Wayback Machine.], 13-я минута
10. . Архів оригіналу за 26 листопада 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
11. . Архів оригіналу за 14 червня 2019. Процитовано 3 квітня 2020.
12. (англ.). www.assembly.spb.ru. Архів оригіналу за 24 квітня 2020. Процитовано 30 липня 2018.
13. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 липня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.{{}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
14. Как в Заксобрании Петербурга выбирали позицию по пенсионной реформе // СМИ
15. . Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 3 квітня 2020.
16. Александр Васильевич Мельников на сайте http://zakoylok.ru/ [ 26 березня 2020 у Wayback Machine.]
17. А. В. Мельников [ 27 вересня 2020 у Wayback Machine.] на сайте «Смерть замечательных людей» (с фотографией)
18. (рос.). Архів оригіналу за 17 квітня 2019. Процитовано 12 грудня 2009. {{}}: Проігноровано невідомий параметр |description= ()
19. Памяти Рюрика Александровича Мельникова [Некролог] // Вопросы онкологии. — С. 115. — ISSN 0507-3758.
20. Александр Антипин.  // Правда Севера : газета. — , 2007-08-16.
21. . Архів оригіналу за 22 вересня 2018. Процитовано 3 квітня 2020.
22. . Архів оригіналу за 6 червня 2021. Процитовано 3 квітня 2020.

Посилання

• Следователь из рода Рюрикова [ 10 травня 2021 у Wayback Machine.]. // Российская газета, 14 апреля 2006.