Пористість наявність порожнин пор у тілі середовищі вимірюють пористості коефіцієнтом Пористість порід мікроскопічний ме

Пористість — наявність порожнин (пор) у тілі (середовищі); вимірюють пористості коефіцієнтом.

Пористість порід — мікроскопічний метод визначення.

Загальна характеристика

Пористість визначає величину запасів нафти (газу) в продуктивному пласті.

Характеристика розмірів і кількості пор у твердому матеріалі. Визначається (у частках одиниці або %) відношенням сумарного об'єму пор у матеріалі до його загального об'єму.

Пористості розрізняють: абсолютну, ефективну (відкриту) та динамічну (корисну). За геометрією форм порожнин розрізняють порову пористість (як правило теригенні породи), а також кавернозну, тріщинувату і порово-каверно-тріщинувату пористість (як правило карбонатні породи).

Різновиди

В гірській справі використовуються терміни абсолютна пористість (англ. absolute porosity) що є синонімом слова пористість,

відкрита (ефективна) пористість (англ. open porosity) — наявність сполучених між собою пор у гірській породі, по яких можливий рух рідин чи газів у природних умовах.

закрита (неефективна) пористість (англ. closed porosity) — коли пори не дозволяють рух рідин чи газів. Розуміння про морфологію породи дозволяє зробити важливі висновки щодо можливості потоків підземних вод, або інших рідин.

За розміром пор пористість розрізняють на:

Макропористість - макропористий матеріал це матеріал що мають пори розміром пори в середньому більше 75-200 нм.

Мезопористість - від 2-х до 200 нм. Мезопорами також називаються канали що з'єднують порожнини в матеріалі. Мезопори розрізняються на корпускулярні, губчаті та мезоструктуровані,

Мікропористість - з порами менше ніж 1.5 - 2нм

Див. також

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .

Посилання

Пористість // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 158. — .

Це незавершена стаття з фізики.
Ви можете проєкту, виправивши або дописавши її.