Медунка лікарська

Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis) — трав'яниста рослина родини шорстколистих із дрібними запашними квітками рожевого, фіолетового або синього кольору.

Медунка лікарська
Медунка лікарська (Pulmonaria officinalis)
Біологічна класифікація
Царство:	Рослини (Plantae)
Клада:	Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада:	Покритонасінні (Angiosperms)
Клада:	Евдикоти (Eudicots)
Клада:	Айстериди (Asterids)
Порядок:	Шорстколистоцвіті (Boraginales)
Родина:	Шорстколисті (Boraginaceae)
Рід:	Медунка (Pulmonaria)
Вид:	Медунка лікарська (P. officinalis)
Біноміальна назва
Pulmonaria officinalis L., 1753

Загальна характеристика

Багаторічна трав'яниста рослина, 15—20 см заввишки, з повзким кореневищем. Рослина шорстка. Прикореневі листки серцеподібно-яйцеподібні, загострені, з крилатим довгим черешком, верхні — сидячі. Стебло пряме, виростає від кореневища. Квітки на коротких ніжках у завійках, зібрані на верхівці стебла в щиток. Віночки квіток відпадають, вони лійкоподібні, спочатку червоні, потім блакитнувато-фіолетові. Цвіте в квітні— травні.

Поширення

Росте у заростях, серед чагарників, у листяних лісах, на крайньому заході України. Подібна до неї рослина — медунка темна (Pulmonaria obscura), з квітками, спочатку червоними, потім пурпурово-фіолетовими. Поширена в усіх лісових і лісостепових районах, рідше в Степу, в Криму — лише в перед-гірських і гірських лісових районах.

Практичне використання

Листки (обох медунок), а то й цілу рослину, зриваючи її при корені, — в червні — липні (листків не м'яти); корені викопують восени.

У медицині

Як відхаркувальний засіб при астмі, бронхітах, запаленні слизової оболонки дихальних шляхів, кровохарканні і при інших захворюваннях, які супроводяться сухим кашлем і хрипотою, також при проносах і різі в кишках (містить каротин, вітамін C, рутин, сапоніни, дубильні речовини, слиз, ранозагоювальний алантоїн, поліфеноли, а з мікроелементів залізо, мідь, марганець, який стимулює ріст, кровотворення, активізує вітамін В₁ та регулює діяльність деяких залоз внутрішньої секреції, також містить ванадій, титан, срібло, нікель, стронцій і кремнієву кислоту. Виявляє, отже, пом'якшувальний (дія слизу), протизапальний (дія дубильних речовин) і сечогінний вплив (дія сапонінів і кремнієвої кислоти).

У харчуванні

Ранньою весною її прикореневі листки збирають для салатів, а також варять, готуючи пюре для других страв, а також приправу для картоплі й начиння для пирогів. Листки кислуваті й гострі на смак, придатні для окрошки, холодників, салатів. В Англії розводять на фермах як салатну рослину. Вживають у вигляді чаю.

Примітки

1. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.57

Джерела

• Кархут В. В. Ліки навколо нас. «Здоров'я», Київ, 1977
• Медунка лікарська // Лікарські рослини : енциклопедичний довідник / за ред. А. М. Гродзінського. — Київ : Видавництво «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, Український виробничо-комерційний центр «Олімп», 1992. — С. 272. — .