Матросская тишина

«Матросская Тишина» (з рос. Матроська тиша) — слідчий ізолятор в російській столиці Москва, один з найвідоміших в Росії. Офіційна назва — Федеральна казенна установа «Слідчий ізолятор №1» (Установа ІЗ 47/1) ФСВПР Росії по місту Москві. Розташований на однойменній вулиці.

Матросская Тишина

Географічні координати	55°47′30″ пн. ш. 37°41′48″ сх. д. / 55.79194444002777686° пн. ш. 37.6969444400277780° сх. д. / 55.79194444002777686; 37.6969444400277780Координати: 55°47′30″ пн. ш. 37°41′48″ сх. д. / 55.79194444002777686° пн. ш. 37.6969444400277780° сх. д. / 55.79194444002777686; 37.6969444400277780
Керуюча організація	Федеральна служба виконання покарань
Країна	Росія
Регіон	^d

На території ізолятора знаходиться спеціалізована установа центрального підпорядкування — Федеральна казенна установа «Слідчий ізолятор № 1 Федеральної служби виконання покарань» (скорочено — ФКУ «СІЗО-1 ФСВП Росії»). Колишні назви — «Установа ІЗ 99/1», ФДМ «ІЗ 99/1 ФСВП Росії», ФБУ «СІЗО-1 ФСВП Росії».

Станом на листопад 2018 року в слідчому ізоляторі перебувало близько 1 700 осіб, тут же розташовувалася лікарня для лікування підозрюваних, обвинувачених та засуджених.

Історія

На місці сучасного слідчого ізолятора у 1775 році був заснований гамівний будинок для «агресивних», який перебував у віданні Товариства опіки.

У 1870 році гамівний будинок був перейменований на «Московську виправну в'язницю» для 300 чоловіків та 150 жінок. У 1912 році за проєктом архітектора Б. А. Альберті були зведені тюремні будівлі.

У 1918 році на базі в'язниці створений «Реформаторій» для неповнолітніх, згодом — «Кожевницька виправна колонія». З 1946 по 1956 роки будівля носила наву «В'язниця № 14 Управління МВС по Московській області». З 1956 року — «СІЗО № 1 ГУВС міста Москви».

Будівля в'язниці мала два режимних корпуси, розрахованих на понад 2 000 ув'язнених. У 1949 році кількість режимних корпусів збільшилася до трьох. У 1949-1953 роках у 3-му корпусі розташовувалися спецв'язниці, де перебували військовополонені офіцери та солдати Вермахту, а також ув'язнені, які працювали в Особливому технічному бюро МВС СРСР. У 1953-1997 роках у третьому корпусі відбували покарання неповнолітні, з 1999 року — туберкульозне відділення.

З 1997 року СІЗО № 1 підпорядковувався Головному управлінню виконання покарань (ГУВП) Міністерства юстиції РФ. Тоді в ньому містилося до 5 000 ув'язнених, які перебували під слідством чи очікували вступу вироку в законну силу.

Втечі

За всю історію функціонування слідчого ізолятора № 1 «Матросская тишина» були здійснені принаймні три вдалі спроби втечі:

• 5 червня 1995 року учасник курганського злочинного угруповання Олександр Солоник втік з ізолятора разом з наглядачем Сергієм Меншиковим.
• 2 травня 2004 року громадянин України Сергій Єршов скоїв втечу з ізолятора, розібравши цегляну кладку і подолавши паркан (отримавши при цьому численні різані поранення тіла). Оскільки він був затриманий менш ніж за 24 години з моменту скоєння втечі, втеча була визнана спробою її здійснення.
• 7 травня 2013 року здійснив втечу уродженець міста Сочі Олег Топалов, якого звинувачували у крадіжці і подвійному вбивстві, за допомогою неназваного співробітника ізолятора покинув камеру, вибрався на дах режимного корпусу, після чого за допомогою купленого у охоронця альпіністського спорядження, переодягнувшись у цивільний одяг, покинув територію. Відразу ж було оголошено розшук втікача, і за добу, 8 травня, Топалов був затриманий в Ізмайловському парку Москви. Згодом Топалов був виправданий і відпущений на свободу, але згодом заарештований знову, зокрема, за звинуваченням у втечі.

Примітки

1. Патриарх Кирилл освятил камень в основании восстанавливаемого храма в «Матросской тишине». [ 17 червня 2020 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (16 ноября 2018 года)
2. Андрей Гридасов. Сбежавшего из «Матросской тишины» оправдали по делу об убийстве. — Предполагаемый участник группировки киллеров клана «Деда Хасана» Олег Топалов признан невиновным по делу об убийстве ростовского бизнесмена и теперь ждёт оправдания за побег из СИЗО. [ 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] Газета «Известия» // iz.ru (6 декабря 2013 года)
3. . // e-lazarevskoe.ru. 3 марта 2014 года. Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 31 січня 2016.

Посилання

• Офіційний сайт ФКУ «СІЗО-1 УФСІН Росії по місту Москві» [ 15 грудня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
• Офіційний сайт ФКУ «СІЗО-1 ФСІН Росії» [ 17 червня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Николай Северин. Тюрьмы Москвы: «Матросская тишина», Бутырская тюрьма, Лефортовская тюрьма, «Красная Пресня» СИЗО № 3, «Медведь» СИЗО № 4, «Войковский» СИЗО № 5, «Печатники» СИЗО № 6. [ 17 червня 2020 у Wayback Machine.] «Тюремный портал России» // prisonlife.ru (12 апреля 2010 года) (рос.)
• Владислав Куликов. А вокруг — тишина. «Матросская». — Читатели «Российской газеты» побывали в «Матросской тишине». [ 8 листопада 2019 у Wayback Machine.] «Российская газета» // rg.ru (12 августа 2005 года) (рос.)
• Владислав Куликов. Дорога ложка к побегу. — Из «Матросской тишины» убежал арестант. [ 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] «Российская газета» // rg.ru (8 мая 2013 года) (рос.)
• Владислав Куликов. Сбежавший из «Матросской тишины» Топалов задержан. — Полицейские Москвы задержали Олега Топалова, который во вторник сбежал из московского СИЗО «Матросская тишина». [ 4 листопада 2019 у Wayback Machine.] «Российская газета» // rg.ru (8 мая 2013 года) (рос.)