Масове зараження СНІДом в Елісті

Масове зараження ВІЛ в Елісті — перший випадок масового зараження ВІЛ-інфекцією в СРСР, який стався у 1988 році в столиці Калмицької АРСР Елісті, що спричинило гучний скандал, та вперше привернуло увагу всього суспільства до проблеми ВІЛ-СНІДу.

Масове зараження ВІЛ в Елісті
Тип	Зараження вірусом імунодефіцитом людини
Причина	використання нестерильного медичного інструменту
Країна	СРСР
Місце	Еліста, Калмицька АРСР
Дата	травень — листопад 1988
Загиблих	40
Постраждалих	74 особи
Еліста

ВІЛ-інфекція в СРСР

До другої половини 1980-х років про ВІЛ-інфекцію та СНІД у Радянському Союзі знали лише те, що це «хвороба, розповсюджена на Заході серед повій, бомжів та гомосексуалів», і цей стереотип підтримували навіть чиновники від медицини. У 1988 році в СРСР вже було виявлено близько 30 осіб, інфікованих ВІЛ, також у цьому ж році зафіксовано першу смерть від СНІДу в країні — померла 29-річна жителька Ленінграда. Верховна Рада СРСР ще у 1987 році ухвалила рішення про заходи щодо профілактики ВІЛ-інфекції та СНІДу. Від цього часу обстеження на ВІЛ-інфекцію стало обов'язковим для усіх громадян із груп ризику, до яких у першу чергу відносились донори, іноземці та громадяни СРСР, які перебували за кордоном. У цьому ж році вперше з'явились кабінети анонімного обстеження на ВІЛ-інфекцію, щоправда, це не могло зупинити подальшого поширення хвороби.

Спалах інфекції в Елісті

У кінці 1988 року в столиці Калмицької АРСР Елісті виявлено зараження ВІЛ-інфекцією двох осіб — жінки-донора та її маленької дитини, причому встановлено, що мати заразилась саме від дитини під час годування грудьми через тріщини у сосках. До міста негайно була направлена комісія із Центрального медичного науково-дослідного інституту, яка після ретельного розслідування виявила інфікування вірусом у ще 75 дітей та 4 дорослих жінок. За іншими джерелами, всього в місті було виявлено 69 інфікованих дітей та 11 дорослих, що склало на той час 25 % усіх інфікованих у СРСР. Про спалах інфекції населення СРСР дізналось із випуску щоденної інформаційної програми «Час» Центрального телебачення. Комісія провела засідання Надзвичайної протиепідемічної комісії при , та офіційно оголосила, що жінки та діти були заражені під час проведення медичних процедур. Згідно даних комісії, масове зараження дітей відбулось у республіканській дитячій лікарні, де медичний персонал виявив халатність, не зумівши розпізнати хворого на ВІЛ-інфекцію, та використовував нестерильні шприци під час переливання крові. Інфікованим також був чоловік однієї із заражених жінок, який тривалий час працював у Конго, де, ймовірно, й був інфікований. Проте під час розслідування трагедії висувалась і альтернативна версія причини зараження дітей — використання експериментального препарату крові — імуноглобуліну, який виявився інфікованим вірусом. Підтвердити цю версію можуть і такі факти, що заражений імуноглобулін застосовувався переважно в реанімаційному відділенні лікарні, після лікування в якому інфікувалось найбільше дітей, а також те, що цей препарат надходив також у дитячі лікарні Ставрополя, Ростова-на-Дону та Волгограда, де пізніше також спостерігалися внутрішньолікарняні спалахи ВІЛ-інфекції в дитячих лікарнях, які пізніше пов'язали із надходженням у ці лікувальні заклади дітей із Калмикії. Це підтвердила експертиза залишків препарату, проведена в Москві, проте ця версія могла нанести значний збиток престижу Радянського Союзу, тому цю версію слідство швидко відкинуло, рештки препарату були знищені, а пізніше щезла й частина документації із судової справи про зараження інфекцією. Винними у трагедії визнали калмицьких лікарів, а центральна у випуску від 22 березня 1989 року писала:

…до групового зараження дітей та матерів вірусом імунодефіциту призвели грубі порушення лікувально-діагностичного процесу та злочинно-недбале ставлення ряду медичних працівників до виконання професійних обов'язків…

Оригінальний текст (рос.)

…к групповому заражению детей и матерей вирусом иммунодефицита привели грубые нарушения лечебно-диагностического процесса и преступно-халатное отношение ряда медицинских работников к исполнению профессиональных обязанностей…

Наслідки

Заражені ВІЛ-інфекцією діти пізніше також були виявлені у Волгограді, Ростовській області, Астрахані та Ставропольському краї. Розслідування пов'язало усі ці випадки із масовим зараженням у Елісті. Зокрема, згідно матеріалів слідства, до дитячої лікарні у Волгограді потрапила дитина, раніше інфікована ВІЛ-інфекцією в Елісті. У зв'язку із відсутністю медичного інструменту — шприців та голок, та халатності медичного персоналу, відбулось ще одне масове інфікування вірусом СНІДу.

У травні 1989 року кілька інфікованих дітей були виявлені в Ростові-на-Дону, а вже у серпні кількість заражених ВІЛ-інфекцією дітей збільшилась до 13 осіб. У жовтні 1989 року ще четверо інфікованих дітей виявлені в дитячій лікарні у Ставрополі. Згідно даних Міністерства охорони здоров'я, до квітня 1990 року в чотирьох вищевказаних містах зареєстровано більш ніж 270 інфікованих дітей.

Після оприлюднення цих фактів у країні розпочалась паніка, люди масово відмовлялися від медичних процедур. У Калмикії спостерігались навіть випадки фізичної розправи над медиками. Заклади охорони здоров'я у такій ситуації зважились на надзвичайний крок — дозволили пацієнтам приносити шприци з собою. У Калмикії реального покарання за масове зараження ніхто не отримав, міністр охорони здоров'я СРСР Євгеній Чазов оголосив винуватцям зараження догани, лише у Волгограді головний лікар дитячої лікарні та одна із медичних сестер отримали по 2 роки позбавлення волі, проте були звільненні відразу ж по закінченні судового процесу за амністією.

До 2011 року приблизно половина заражених померли. У той час 44 особи із числа інфікованих у 1988 році отримували допомогу від держави (у розмірі більш ніж 20000 рублів у місяць, яка щорічно індексується із урахуванням інфляції). Ще 16 осіб отримували щомісячно від уряду Калмикії по 600 рублів по догляду за хворими дітьми. У 2010 році на поховання сім'ям 12 ВІЛ-інфікованих було виплачено по 42 тисячі рублів, а з 2011 року ці виплати отримали ще 8 сімей.

25 січня 1989 року була порушена кримінальна справа, яку пізніше припинили за строком давності. 24 вересня 2011 року Слідчий Комітет РФ відновив кримінальну справу.

Примітки

1. СПИД глаза не выест [ 14 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
2. ВИЧ в стране идеалистов [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
3. Имя ему СПИД: Четвертый всадник Апокалипсиса (рос.)
4. Без вины виноватые или «Дело калмыцких врачей» [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
5. СПИД в СССР [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
6. [Телепередача «Намедни», серія «1988 год» http://www.namednitv.ru/online/namedni_1988_smotret_online.html [ 18 березня 2017 у Wayback Machine.]] (рос.)
7. Загадки цивилизаций
8. Заражение детей ВИЧ-инфекцией/СПИДом медицинскими работниками в Элисте, Волгограде, Ставрополе, Ростове-на-Дону (рос.). СПИД-инфо. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 2011-1-6. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= ()
9. Профессор Аза РАХМАНОВА. Некоторые факты из истории ВИЧ/СПИДа в СССР и России (рос.). Журнал «Спид». Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 2011-1-6. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= ()
10. Так что же стоит за гибелью детей в Калмыкии? [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
11. Ирина Совельева. СПИД в России (рос.). Город без наркотиков. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 2011-1-6. {{}}: Cite має пустий невідомий параметр: |datepublished= ()
12. (рос.). Российская газета. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 17 березня 2017.
13. СК возобновил дело 1988г. о заражении СПИДом детей в Элисте (рос.). РБК. 24 вересня 2011. Архів оригіналу за 10 липня 2012. Процитовано 7 червня 2016.

Посилання

• Родителей детей, зараженных ВИЧ в больнице Элисты, спустя почти четверть века признали потерпевшими [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
• Как ВИЧ попал в СССР [ 21 квітня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
• В Калмыкии родители 26 лет добиваются правды о заражении их детей ВИЧ [ 17 березня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)