Марусєв Олег Федорович

Олег Федорович Марусєв (рос. Олег Фёдорович Марусев; нар. 2 жовтня 1944, Ташкент, Узбецька РСР — пом. 14 квітня 2021, Москва, Росія) — радянський і російський актор театру і кіно, режисер і телеведучий, театральний педагог. Заслужений артист Російської Федерації (1993), кандидат філософських наук.

Марусєв Олег ФедоровичДата народження2 жовтня 1944(1944-10-02)Місце народженняТашкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСРДата смерті14 квітня 2021(2021-04-14)^[1] (76 років)Місце смертіМосква, РосіяПохованняАлєксєєвський цвинтарГромадянство РосіяAlma materДніпропетровське театральне училище, Російський університет театрального мистецтва і Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-КарогоПрофесіяактор, телеведучий, телеакторНагороди

IMDbID 0555435

Життєпис

Народився 2 жовтня 1944 року в Ташкенті. Дитинство пройшло в Херсоні. У 1963-1966 роках проходив службу в Радянській Армії, гвардії сержант, нагороджений ювілейною медаллю «20 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні». Наприкінці 1960-их років, після закінчення Дніпропетровського державного театрального училища, працював у театрі Геннадія Юденича «Скоморох». Але владі театр припав не до душі, і, після декількох років гонінь, театр розформували. Окрім цього, два роки працював конферансьє в джаз-оркестрах під керівництвом Едді Рознера (в Москві і Гомелі) і, продовживши освіту, отримав дипломи режисера в Державному інституті театрального мистецтва (ДІТІС) й театрознавця — в Київському державному інституті театру і кіно.

Згодом пішов на телебачення, де пропрацював 35 років (з 1971 по 2006 рік). За цей час створив декілька циклових програм: «Концерт після концерту», «З піснею по життю» і «Після зміни» (Перша програма ЦТ), «Під знаком зодіаку» (1-й канал Останкіно), «Зрозумій мене» (ОРТ, НТВ), «Щедре лото» та «Щедра мить» (REN TV), «Стара квартира» (РТР), «Преферанс по п'ятницях» (Спорт) та інші. В останні роки Олег Марусєв відійшов від телебачення й знову повернувся в театр. Цього разу — в «Театр Місяця». Знімався в кіно.

На початку 2000-их років працював керівником прес-служби (прес-секретарем) розважального аквапарку «Трансвааль-парк», який розташовувався на Голубинскій вулиці в Москві, але ввечері суботи 14 лютого 2004 року вищевказаний парк зруйнувався.

З 2010 року до кінця життя був головою опікунської ради Міжнародного центру Мистецтв Маргарити Майської «Арт-Ізо-Центр», а також головою журі Міжнародного фестивалю мистецтв «Арт-Ізо-Фест». Викладав у Вищій школи кіно й телебачення «Останкіно».

Помер на 77-му році життя 14 квітня 2021 року в Москві після тривалої хвороби. Прах похований 26 квітня на Алєксєєвському кладовищі в Москві.

Фільмографія

• 1970 — «Крах імперії» — госпдар дирижабля
• 1979 — «Повернення відчуттів» — Раїль
• 1997 — «Графиня де Монсоро» — де Крійон
• 1998 — «Хто, якщо не ми» — директор школи
• 2000 — «Ліки для покійника»
• 2000 — «Марш Турецького» — Голдибін
• 2002 — «Джокер» — Степан
• 2002 — «П'ятий Ангел» — Депутат Акімушкін, приятель Глухарєва
• 2003 — «Дні ангела» — Григорій, керуючий рестораном
• 1990 — «Адвокат» («Вбивство на Монастирських ставках») — кандидат в мери Алексашин
• 2004 — «Злодії та проститутки» — кандидат у президенти США Ларрі
• 2004 — «Мідна бабуся» — Іван Пилипович
• 2004 — «Єралаш № 184»: «Табір моєї мрії» — Аполінарій Семенович, директор табору
• 2005 — «Полювання на ізюбра» — епізод
• 2005 — «Загибель імперії» — власник атракціону Цепленін
• 2005 — «Невідкладка» — Андрій, депутат
• 2005 — «Чарівність зла» — Кримов
• 2006 — «Ліфт» — чоловік
• 2007 — «Театр Місяця, або Космічна дурочка 13.28»
• 2007 — «Експерти»
• 2009 — «Вогні великого міста» — Іван Сергійович, хірург, прийомний батько Ліки
• 2010 — «Природній відбір»
• 2011 — «МУР. Третій фронт» — Тарас Ігорович Мінін, артист
• 2014 — «На одному диханні» — Красавін
• 2017 — «Переможці» — генерал-прокурор

Вистави в Театрі Місяця

• Міський мюзикл «Маяковський» — Людина з двома поцілунками
• «Королева» («Нельська башта») — Ангерран де Маріньї
• «Жена на біс» — Марко
• «Ніч ніжна» — Девре Воррен
• «Матрі — Архат» — Генерал Ной-старший
• «Ордалії» — Туз Жан Силович
• «Діагноз: Едіт Піаф» — Доктор Тіссо
• «Природний екстрим» — Цар
• «Професіональний інстинкт» — Суддя
• «Рококо» — Одинокий

Нагороди й звання

• Орден Дружби (2010) — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, багаторічну плідну діяльність
• Медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня (2005) — за багаторічну плідну діяльність у галузі культури й мистецтва'за многолетнюю плодотворную деятельность в области культуры и искусства
• Заслужений артист Російської Федерації (1993) — за заслуги в галузі мистецтва
• Кандидат філософських наук
• Професор Російської академії театрального мистецтва (РАТІ-ДІТІС)
• Завідувач кафедри акторської майстерності МІТРО
• Дійсний член Російської академії природничих наук (РАПН)

Нагороди й номінації

• Лауреат Першого Московського конкурсу артистів естради
• Лауреат Всесоюзного конкурсу молодих виконавців

Відгуки

	Уміння творчо перемикатися з одного роду занять на інший, властиве в повній мірі Олегу Марусєву, дорогого коштує. Він вміє йти з одного амплуа, не йдучи. Проживати декілька різних життів у межах одніого великого життя. Багато років я знав Марусєва як блискучого конферансьє й телеведучого. Сьогодні насолоджуюся його ролями в театрі й кіно. І тепер, представляючи його на сцені, ведучі навіть не згадують про те, що перед нами геніальний конферансьє! Нові іпостасі цієї людини здатні затьмарити старі! Неочікувано дізнаюся, що в Олега Марусєва є ще й філософські роботи. А зовсім недавно я почув в Будинку кіно як він співає. Браво, дорогий Артист!
— Олександр Карпенко

Примітки

1. https://ria.ru/20210414/marusev-1728238772.html
2. (рос.). Администрация президента России. 27 июля 1993. Архів оригіналу за 11 червня 2021. Процитовано 7 листопада 2016.
3. . Родная газета. 29 квітня 2005. Архів оригіналу за 14 жовтня 2012. Процитовано 12 червня 2021.
4. . Телеобъектив. Архів оригіналу за 19 жовтня 2002. Процитовано 12 червня 2021.
5. . Коммерсантъ-Власть. 11 листопада 1991. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
6. . Коммерсантъ. 27 листопада 1992. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
7. . Антенна-Телесемь. 20 січня 2000. Архів оригіналу за 20 липня 2002. Процитовано 12 червня 2021.
8. . Независимая газета. 19 травня 2001. Архів оригіналу за 27 червня 2001. Процитовано 12 червня 2021.
9. . Теленеделя. 3 грудня 2007. Архів оригіналу за 14 червня 2009. Процитовано 12 червня 2021.
10. . UraNews. 8 лютого 2006. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
11. . Коммерсантъ. 27 квітня 2004. Архів оригіналу за 12 червня 2021. Процитовано 12 червня 2021.
12. Умер актер и телеведущий Олег Марусев | Новости | Известия | 14.04.2021 [ 13 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
13. . Архів оригіналу за 2 березня 2016. Процитовано 11 лютого 2016.
14. Указ Президента Российской Федерации от 3 апреля 2005 года № 388 «О награждении государственными наградами Российской Федерации» [ 12 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання

• Профиль на сайте Театра Луны [ 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
• (рос.)
• Олег Марусев и Маргарита Майская [ 11 червня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)