У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартиненко Олекса ндр Євге нович Мартиненко 30 квітня 1985 Маріуполь Д

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мартиненко.

Олекса́ндр Євге́нович Мартиненко (30 квітня 1985, Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 7 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український волейболіст, що виступав на позиції зв'язуючого, військовий, командир гранатометного відділення 2 роти механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Кандидат у майстри спорту з волейболу. Висота атаки/блоку: 335/325.

Олександр Мартиненко
Олександр Євгенович Мартиненко

Загальна інформаціяПрізвиськаДідНаціональністьукраїнецьГромадянство

УкраїнаНародження21 березня 1989
Маріуполь, Українська РСР, СРСРСмерть7 лютого 2015
район Дебальцевого, Донецька область, УкраїнаЗріст198 смВага92 кгAlma materНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Харківська державна академія фізичної культуриВійськове званнярядовийСпортКраїна

УкраїнаВид спортуволейболКлуб2007—2014

Юридична академіяСтатус професіоналаКандидат у майстри спортуЗавершення виступів2014Участь і здобутки

Нагороди

Солдат

Загальна інформація

Народження

21 березня 1989
Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР

Смерть

7 лютого 2015 (25 років)
Донецька область, Україна

Alma Mater

Харківська державна академія фізичної культури
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого

Військова служба

Роки служби

2014—2015

Приналежність

Формування

Війни / битви

Війна на сході України
Бої за Щастя
Бої за Дебальцеве

Нагороди та відзнаки

Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

У 2006 році закінчив загальноосвітню школу № 31. З 6-го класу почав професійно займатися волейболом у ПК «Маркохім». З часом переїхав до Харкова, де закінчив Харківське обласне вище училище фізичної культури та спорту. У 2013 році закінчив Харківську державну академію фізичної культури та спорту, а у 2014 році ще і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. На базі останнього закінчив військову кафедру, де отримав звання — молодший лейтенант запасу.

Протягом майже 10 років захищав честь Харкова та НЮУ ім. Я.Мудрого, виступаючи на професійному рівні за ВК «Юридична академія». За свою спортивну кар'єру неодноразово був переможцем та призером змагань серед професійних команд майстрів.

Після початку Російсько-української війни покинув спортивну і юридичну кар'єри. У серпні 2014 року добровільно вступив до лав Збройних сил України і вже на початку вересня поїхав на лінію фронту. Воював у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Відмовившись від підвищення та перепідготовки, до останнього залишався на лінії фронту. Брав участь у боях під Щастям, Дебальцевим, Нікішиним та Малоорлівкою. Загинув 7 лютого 2015 року близько 16:00 у районі Дебальцевого поблизу села Новоорлівка (Шахтарський район Донецька область). За 4 метри від бійця розірвалася міна. Похований у рідному Маріуполі.

Нагороди

Орден «За мужність» III ступеня, посмертно (23 травня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Вшанування пам'яті

Рішенням міської ради Маріуполя від 30.06.2015 року № 6/49-5415 за захист суверенітету України та її територіальної цілісності Олександру Мартиненку посмертно присвоєне звання «Почесний громадянин міста Маріуполь».

12—14 лютого 2016 року у Харкові відбулися заходи, присвячені пам'яті Олександра Мартиненка. 13 лютого відбулося відкриття першого Всеукраїнського турніру пам'яті Олександра Мартиненка, а також урочисто був відкритий пам'ятний стенд на його честь. Після закінченні ігрової частини турніру відбулося його урочисте закриття та нагородження учасників і призерів змагань.

В місті Маріуполь іменем Олександра Мартиненка названа вулиця в Кальміуському районі.

Примітки

. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2016.
Звание Почетный гражданин Мариуполя хотят присвоить трем военнослужащим посмертно [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
«Барком» проти «Юракадемії». Битва за «четвірку». «Юристи»: Тевкун — це не страшно, якщо є подача [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]
«Будівельники» «розібралися» з «Юракадемією» [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Чемпионат Украины. Суперлига. Вторые матчи 6-го тура [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
Указ Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [ 13 листопада 2016 у Wayback Machine.].

Джерела

Мартиненко Олександр Євгенович на сайті memorybook.org.ua [ 28 травня 2015 у Wayback Machine.]

[1] . Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.

[2] . Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 16 лютого 2016.

[3] Звание Почетный гражданин Мариуполя хотят присвоить трем военнослужащим посмертно [ 30 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)

[4] «Барком» проти «Юракадемії». Битва за «четвірку». «Юристи»: Тевкун — це не страшно, якщо є подача [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]
«Будівельники» «розібралися» з «Юракадемією» [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.]
Чемпионат Украины. Суперлига. Вторые матчи 6-го тура [ 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

[5] . Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.

[6] Указ Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України» [ 13 листопада 2016 у Wayback Machine.].