Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Цю статтю треба вікіфікувати для відповідності стандартам якості Вікіпедії Будь ласка допоможіть додаванням доречних вну

Маркус Вольф

Маркус Вольф
Цю статтю треба для відповідності Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть додаванням доречних внутрішніх посилань або .

Ма́ркус Йоганнес Вольф (нім. Markus Johannes Wolf; 19 січня 1923, Гехінген — 9 листопада 2006, Берлін) — був начальником Міністерства державної безпеки НДР у 1958-1986 роках, генерал-полковником державної безпеки.

Маркус Вольф
нім. Markus Wolf
image
Ім'я при народженнінім. Markus Johannes Wolf
Народився19 січня 1923(1923-01-19)[2][3][…]
Гехінген[2]
Помер9 листопада 2006(2006-11-09)[1][2][…] (83 роки)
Берлін, Німеччина[2]
Похованняd
Країнаimage Німеччина
image СРСР
image НДР
Діяльністьписьменник, журналіст, розвідник
Alma materd і Московський авіаційний інститут
Знання мовросійська і німецька[6]
Військове званнягенерал-полковник
ПартіяСоціалістична єдина партія Німеччини і Ліва партія. ПДС
Батькоd
Брати, сестриd і d
Дітиd
Автографimage
Нагороди
image image image
IMDbID 0937866

Біографія

Маркус Вольф народився у сім'ї лікаря та письменника Фрідриха Вольфа та його дружини Ельзи, з дому . Батько походив з релігійної жидівської сім'ї та був комуністом. Молодший брат Маркуса - кінорежисер Конрад Вольф. 1933 року, після захоплення влади НСДАП, сім'я емігрувала через Швейцарію до Франції, а 1934 року - в Радянський Союз.

Маркус Вольф навчався в німецькій школі імені Карла Лібкхнеха, а після її закриття - у школі №110 Краснопресненського району міста Москви. 1940 року вступив в Московський авіаційний інститут. 1942 року став членом Комуністичної партії Німеччини, за вказівкою керівництва партії залишив інститут та був направлений в школу Комінтерну в Кошнаренкове під Уфою, де готував кадри для конспіративної роботи в закордонних країнах. В травні 1943 року у зв'язку з розпуском Комінтерну, школа була закрита. Керівництво Німецької компартії викликало Маркуса Вольфа до Москви, де він працював диктором, редактором та коментатором на радіостанції комітету "Вільна Німеччина". 1944 року одружився з Еммою Штенцер, дочкою німецького комуніста Франца Штенцера, який загинув в концентраційному таборі Дахау 1933 року.

У кінці травня 1945 року Маркуса включили в групу Ульбріхта, котра повинна була готувати в Німеччині прихід до влади комуністів. Приїхавши до Берліну Ульбрихт направив Вольфа на Берлінське радіо, котре знаходилось в Шарлоттенбурзі, у британському секторі міста, й стало ніби форпостом наближаючоїсь Холодної війни.

На антинацистському радіо, створеному на місці імперського радіо часів Гебельса, Маркус писав зовнішньополітичні коментарі під псевдо Міхаель Шторм, працював репортером та керував різноманітними політичними редакціями. У вересні 1945 року був відряджений кореспондентом Берлінського радіо в Нюрнберг для відображення процесу над головними військовими злочинцями.

Після утворення НДР у жовтні 1949 року та визнанням НДР СРСР, Маркусу була запропонована посада першого радника посольства в дипломатичній місії НДР в Москві. Заради дипломатичної кар'єри йому довелось відмовитись від радянського громадянства, а в жовтні він вилетів в Москву разом з Рудольфом Апельтом та Йозефом Шюцем. Дипломатична кар'єра Вольфа тривала півтора роки. У серпні 1951 року він був викликаний до Берліна , котрий за дорученням партійного керівництва створив політичну розвідувальну службу. Маркус перейшов на роботу у зовнішньополітичну розвідку, котра з метою маскування розташовувалась під дахом Інституту економічних досліджень, створеного 16 серпня 1951 року.

У листопаді 1952 року Маркус був призначений керівником зовнішньої розвідки. Спочатку чисельність співробітників та агентів розвідки була невелика. Зі слів самого Вольфа, у кінці 1953 року закордоном працювали дванадцять агентів та ще тридцять - сорок чоловік готувались до конспірації.

Особливу складність у роботі розвідки являло те, що багато закордонних країн відмовлялись визнавати НДР, доводилось використовувати тільки нелегальні засоби розвідки через відсутність посольств, в котрих могли б працювати легальні агенти.

На Заході Маркуса довгий час називали "людиною без обличчя", оскільки з 1950-х років західними розвідувальними службами не вдавалось здобути світлину голови розвідки НДР, завдяки чому Вольф міг відносно вільно рухатись Європою. 1979 року співробітник Маркуса, старший лейтенант державної безпеки та агент Федеральної розвідувальної служби НДР Вернер Штиллер втік в ФРН та впізнав свого начальника на одній зі світлин, зроблених під час перебування Маркуса в Стокгольмі. Світлина Маркуса невдовзі з'явилась на обкладинці Der Spiegel та стала сенсацією.

У своїх спогадах "Агент. Моє життя у трьох розвідках" В. Штиллер запропонував, що Маркус, будучи жидом, працював на розвідку Ізраїлю, й використовуючи різні зв'язки з лідером ООП Ясиром Арафатом, зміг отримати дані, завдяки яким "на початку Шестиденної війни 5 червня 1967 року авіація Ізраїлю нанесла сильний превентивний удар по Єгипетським ПВС".

У 1960- роках зовнішня розвідка НДР у тісній співпраці з КДБ здійснювала "експорт" революційного руху в країнах Азії та Африки. До 1986 року на зовнішню розвідку НДР працювало близько тисячі п'ятсот прихованих агентів, не рахуючи легальну агентуру у посольствах та допоміжних агентів. Багато з них займали досить високі посади, наприклад Гюнтер Гійом працював помічником канцлера ФРН Вілли Брандта.

1986 року Маркус пішов у відставку. У травні 1989 року вперше з'явився публічно, на презентації книги "Трійка. Історія незнятого фільму" про друзів його брата, один з яких став сенатором США, а інший підприємцем в Західному Берліні. З падінням Берлінської стіни емігрував в СРСР, після серпневого путчу просив політичного сховку в Австрії, але врешті-решт у вересні 1991 року вирішив повернутися в Німеччину, де був арештований та 11 днів провів в одиночній камері, після чого був звільнений під заставу.

1993 року був засуджений до шести років покарання. 1995 року вирок був відмінений Федеральним конституційним судом Німеччини, але 1997 року суд Дюсельдорфу засудив ще до трьох років умовно. 1995 року Федеральний конституційний суд Німеччини виніс рішення, котрим звільнив офіцерів розвідки НДР від переслідувань за звинуваченнями в державній зраді та шпигунстві. За словами самого Маркуса, на допитах він не видав жодного з відомих йому агентів зовнішньої розвідки НДР.

До самої смерті займався літературною діяльністю, писав спогади та прозу. Багато книг було надруковано іншими мовами.

Помер 9 листопада 2006 року в Берліні. Похований на Центральному цвинтарі поряд з братом.

Примітки

  1. http://news.bbc.co.uk/1/hi/world/europe/6131584.stm
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #118854925 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    d:Track:Q27302d:Track:Q36578
  3. Find a Grave — 1996.
    d:Track:Q63056
  4. Discogs — 2000.
    d:Track:Q504063
  5. Жирнов Е. Вольф-одиночка // Коммерсантъ-Власть — Коммерсантъ, 2003. — вып. 3 (506). — С. 62.
    d:Track:Q1780134d:Track:Q4229784d:Track:Q94230790
  6. Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563

Посилання

  • Маркус Вольф: «Авианосцами с террором не воюют!»
  • Волк ушёл в тень [ 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  • Маркус Вольф – писатель и разведчик [ 22 вересня 2020 у Wayback Machine.]

Література

  • Маркус Вольф. По собственному заданию. — , 1992. — 286 с. — 30 000 екз. — .
  • Маркус Вольф. «Исповедь разведчика»
  • Маркус Вольф. Игра на чужом поле. Тридцать лет во главе разведки = Spionagechef im Geheimen Krieg. — М. : Международные отношения, 1998. — 392 с. — (Секретные миссии). — .
  • Маркус Вольф. Друзья не умирают = Freunde sterben nicht. — М. : Международные отношения, 2004. — 336 с. — 3000 екз. — .
  • Маркус Вольф. «Трое из 30-х» — М.: Прогресс, 1990. — 368 с. — 50 000 экз. —
  • Маркус Вольф. Секреты русской кухни. Geheimnisse Der Russischen Kuche. М.: Вымпел, 1997. Перевод Голякова.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Cyu stattyu treba vikifikuvati dlya vidpovidnosti standartam yakosti Vikipediyi Bud laska dopomozhit dodavannyam dorechnih vnutrishnih posilan abo vdoskonalennyam rozmitki statti Ma rkus Jogannes Volf nim Markus Johannes Wolf 19 sichnya 1923 Gehingen 9 listopada 2006 Berlin buv nachalnikom Ministerstva derzhavnoyi bezpeki NDR u 1958 1986 rokah general polkovnikom derzhavnoyi bezpeki Markus Volfnim Markus WolfIm ya pri narodzhenninim Markus Johannes WolfNarodivsya19 sichnya 1923 1923 01 19 2 3 Gehingen 2 Pomer9 listopada 2006 2006 11 09 1 2 83 roki Berlin Nimechchina 2 PohovannyadKrayina Nimechchina SRSR NDRDiyalnistpismennik zhurnalist rozvidnikAlma materd i Moskovskij aviacijnij institutZnannya movrosijska i nimecka 6 Vijskove zvannyageneral polkovnikPartiyaSocialistichna yedina partiya Nimechchini i Liva partiya PDSBatkodBrati sestrid i dDitidAvtografNagorodiIMDbID 0937866 Mediafajli u VikishovishiBiografiyaMarkus Volf narodivsya u sim yi likarya ta pismennika Fridriha Volfa ta jogo druzhini Elzi z domu Batko pohodiv z religijnoyi zhidivskoyi sim yi ta buv komunistom Molodshij brat Markusa kinorezhiser Konrad Volf 1933 roku pislya zahoplennya vladi NSDAP sim ya emigruvala cherez Shvejcariyu do Franciyi a 1934 roku v Radyanskij Soyuz Markus Volf navchavsya v nimeckij shkoli imeni Karla Libkhneha a pislya yiyi zakrittya u shkoli 110 Krasnopresnenskogo rajonu mista Moskvi 1940 roku vstupiv v Moskovskij aviacijnij institut 1942 roku stav chlenom Komunistichnoyi partiyi Nimechchini za vkazivkoyu kerivnictva partiyi zalishiv institut ta buv napravlenij v shkolu Kominternu v Koshnarenkove pid Ufoyu de gotuvav kadri dlya konspirativnoyi roboti v zakordonnih krayinah V travni 1943 roku u zv yazku z rozpuskom Kominternu shkola bula zakrita Kerivnictvo Nimeckoyi kompartiyi viklikalo Markusa Volfa do Moskvi de vin pracyuvav diktorom redaktorom ta komentatorom na radiostanciyi komitetu Vilna Nimechchina 1944 roku odruzhivsya z Emmoyu Shtencer dochkoyu nimeckogo komunista Franca Shtencera yakij zaginuv v koncentracijnomu tabori Dahau 1933 roku U kinci travnya 1945 roku Markusa vklyuchili v grupu Ulbrihta kotra povinna bula gotuvati v Nimechchini prihid do vladi komunistiv Priyihavshi do Berlinu Ulbriht napraviv Volfa na Berlinske radio kotre znahodilos v Sharlottenburzi u britanskomu sektori mista j stalo nibi forpostom nablizhayuchoyis Holodnoyi vijni Na antinacistskomu radio stvorenomu na misci imperskogo radio chasiv Gebelsa Markus pisav zovnishnopolitichni komentari pid psevdo Mihael Shtorm pracyuvav reporterom ta keruvav riznomanitnimi politichnimi redakciyami U veresni 1945 roku buv vidryadzhenij korespondentom Berlinskogo radio v Nyurnberg dlya vidobrazhennya procesu nad golovnimi vijskovimi zlochincyami Pislya utvorennya NDR u zhovtni 1949 roku ta viznannyam NDR SRSR Markusu bula zaproponovana posada pershogo radnika posolstva v diplomatichnij misiyi NDR v Moskvi Zaradi diplomatichnoyi kar yeri jomu dovelos vidmovitis vid radyanskogo gromadyanstva a v zhovtni vin viletiv v Moskvu razom z Rudolfom Apeltom ta Jozefom Shyucem Diplomatichna kar yera Volfa trivala pivtora roki U serpni 1951 roku vin buv viklikanij do Berlina kotrij za doruchennyam partijnogo kerivnictva stvoriv politichnu rozviduvalnu sluzhbu Markus perejshov na robotu u zovnishnopolitichnu rozvidku kotra z metoyu maskuvannya roztashovuvalas pid dahom Institutu ekonomichnih doslidzhen stvorenogo 16 serpnya 1951 roku U listopadi 1952 roku Markus buv priznachenij kerivnikom zovnishnoyi rozvidki Spochatku chiselnist spivrobitnikiv ta agentiv rozvidki bula nevelika Zi sliv samogo Volfa u kinci 1953 roku zakordonom pracyuvali dvanadcyat agentiv ta she tridcyat sorok cholovik gotuvalis do konspiraciyi Osoblivu skladnist u roboti rozvidki yavlyalo te sho bagato zakordonnih krayin vidmovlyalis viznavati NDR dovodilos vikoristovuvati tilki nelegalni zasobi rozvidki cherez vidsutnist posolstv v kotrih mogli b pracyuvati legalni agenti Na Zahodi Markusa dovgij chas nazivali lyudinoyu bez oblichchya oskilki z 1950 h rokiv zahidnimi rozviduvalnimi sluzhbami ne vdavalos zdobuti svitlinu golovi rozvidki NDR zavdyaki chomu Volf mig vidnosno vilno ruhatis Yevropoyu 1979 roku spivrobitnik Markusa starshij lejtenant derzhavnoyi bezpeki ta agent Federalnoyi rozviduvalnoyi sluzhbi NDR Verner Shtiller vtik v FRN ta vpiznav svogo nachalnika na odnij zi svitlin zroblenih pid chas perebuvannya Markusa v Stokgolmi Svitlina Markusa nevdovzi z yavilas na obkladinci Der Spiegel ta stala sensaciyeyu U svoyih spogadah Agent Moye zhittya u troh rozvidkah V Shtiller zaproponuvav sho Markus buduchi zhidom pracyuvav na rozvidku Izrayilyu j vikoristovuyuchi rizni zv yazki z liderom OOP Yasirom Arafatom zmig otrimati dani zavdyaki yakim na pochatku Shestidennoyi vijni 5 chervnya 1967 roku aviaciya Izrayilyu nanesla silnij preventivnij udar po Yegipetskim PVS U 1960 rokah zovnishnya rozvidka NDR u tisnij spivpraci z KDB zdijsnyuvala eksport revolyucijnogo ruhu v krayinah Aziyi ta Afriki Do 1986 roku na zovnishnyu rozvidku NDR pracyuvalo blizko tisyachi p yatsot prihovanih agentiv ne rahuyuchi legalnu agenturu u posolstvah ta dopomizhnih agentiv Bagato z nih zajmali dosit visoki posadi napriklad Gyunter Gijom pracyuvav pomichnikom kanclera FRN Villi Brandta 1986 roku Markus pishov u vidstavku U travni 1989 roku vpershe z yavivsya publichno na prezentaciyi knigi Trijka Istoriya neznyatogo filmu pro druziv jogo brata odin z yakih stav senatorom SShA a inshij pidpriyemcem v Zahidnomu Berlini Z padinnyam Berlinskoyi stini emigruvav v SRSR pislya serpnevogo putchu prosiv politichnogo shovku v Avstriyi ale vreshti resht u veresni 1991 roku virishiv povernutisya v Nimechchinu de buv areshtovanij ta 11 dniv proviv v odinochnij kameri pislya chogo buv zvilnenij pid zastavu 1993 roku buv zasudzhenij do shesti rokiv pokarannya 1995 roku virok buv vidminenij Federalnim konstitucijnim sudom Nimechchini ale 1997 roku sud Dyuseldorfu zasudiv she do troh rokiv umovno 1995 roku Federalnij konstitucijnij sud Nimechchini vinis rishennya kotrim zvilniv oficeriv rozvidki NDR vid peresliduvan za zvinuvachennyami v derzhavnij zradi ta shpigunstvi Za slovami samogo Markusa na dopitah vin ne vidav zhodnogo z vidomih jomu agentiv zovnishnoyi rozvidki NDR Do samoyi smerti zajmavsya literaturnoyu diyalnistyu pisav spogadi ta prozu Bagato knig bulo nadrukovano inshimi movami Pomer 9 listopada 2006 roku v Berlini Pohovanij na Centralnomu cvintari poryad z bratom Primitkihttp news bbc co uk 1 hi world europe 6131584 stm Deutsche Nationalbibliothek Record 118854925 Gemeinsame Normdatei 2012 2016 d Track Q27302d Track Q36578 Find a Grave 1996 d Track Q63056 Discogs 2000 d Track Q504063 Zhirnov E Volf odinochka Kommersant Vlast Kommersant 2003 vyp 3 506 S 62 d Track Q1780134d Track Q4229784d Track Q94230790 Bibliotheque nationale de France BNF platforma vidkritih danih 2011 d Track Q19938912d Track Q54837d Track Q193563PosilannyaMarkus Volf Avianoscami s terrorom ne voyuyut Volk ushyol v ten 13 serpnya 2020 u Wayback Machine Markus Volf pisatel i razvedchik 22 veresnya 2020 u Wayback Machine LiteraturaMarkus Volf Po sobstvennomu zadaniyu 1992 286 s 30 000 ekz ISBN 5 7133 0527 9 Markus Volf Ispoved razvedchika Markus Volf Igra na chuzhom pole Tridcat let vo glave razvedki Spionagechef im Geheimen Krieg M Mezhdunarodnye otnosheniya 1998 392 s Sekretnye missii ISBN 5 7133 0958 4 Markus Volf Druzya ne umirayut Freunde sterben nicht M Mezhdunarodnye otnosheniya 2004 336 s 3000 ekz ISBN 978 5 7133 1345 6 Markus Volf Troe iz 30 h M Progress 1990 368 s 50 000 ekz ISBN 5 01 002547 7 Markus Volf Sekrety russkoj kuhni Geheimnisse Der Russischen Kuche M Vympel 1997 Perevod Golyakova

Дата публікації:
Топ