Марка вугілля

Маркування вугілля встановлена з метою раціонального промислового використання вугілля. Вугілля підрозділяються на марки й технологічні групи; в основу такої класифікації покладені параметри, що характеризують поведінку вугілля в процесі термічної дії на них.

За основу промислової класифікації кам'яного вугілля в окремих країнах приймаються різні параметри властивостей і складу вугілля: в США кам'яне вугілля класифікують за теплотою згоряння, вмістом зв'язаного вуглецю і відносним вмістом летких речовин, в Японії — за теплотою згоряння, так званим паливним коефіцієнтом і міцністю коксу або нездатністю до коксування. У СРСР до 1954 р. як основна промислова класифікація діяла розроблена в 1930 р. В. С. Кримом так звана Донецька класифікація. Вона називається іноді «марочною», одночасно є і генетичною, оскільки покладені в її основу зміни властивостей вугілля віддзеркалюють їх зв'язок з генетичним розвитком органічної речовини вугілля.

В Україні використовувалася стандартизована класифікація вугілля. За середнім виходом летких речовин (V^daf) і характеристикою нелеткого залишку з урахуванням спікливості і величини теплоти згоряння кам'яне вугілля поділяли на 10 основних марок: довгополуменеве (Д), газове (Г), газове жирне (ГЖ), жирне (Ж), коксове жирне (КЖ), коксівне (К), коксове друге (К2), слабкоспікливе (СС), піснувато-спікливе (ПС) і пісне (П). Від марки Д до марки П вміст вуглецю послідовно збільшується від 76 до 92 %, а вихід летких речовин зменшується з 42 до 7-12 %. У кожній з марок, крім Д і Г, за технологічними властивостями виділяють декілька технологічних груп. Для Донбасу виділяють такі марки вугілля: Д, Г, ГЖ, Ж, К, ПС, П; для Львівсько-Волинського басейну: Д, Г, ГЖ, Ж.

Класифікація вугілля весь час удосконалюється. Однією з перспективних вважається геолого-промислова класифікація, концепція якої запропонована в останні роки XX ст. українськими вченими (С. Д. Пожидаєв та ін.). Останній варіант класифікації вугілля унормовано За Стандартом України «Вугілля буре, кам'яне та антрацит» (ДСТУ 3472-96) — див. викопне вугілля.

Марки вугілля	Літерне позначення марок	Вихід летких речовин V^г, %	вміст вуглецю С^г, %	теплота згоряння Q^г б, ккал/кг	Відбивна здатність в масляній імерсії, %
Буре	Б	41 і більше	76 і менше	6900-7500	0,30-0,49
Довгополуменеве	Д	39 і більше	76	7500-8000	0,50-0,64
Газове	Г	36	83	7900-8600	0,65-0,84
Жирне	Ж	30	86	8300-8700	0,85-1,14
Коксівне	К	20	88	8400-8700	1,15-1,74
Піснувато-спікливе	ПС	15	89	8450-8780	1,75-2,04
Пісне	П	12	90	7300-8750	2,05-2,49
Антрацити	А	8 і менше	91 і більше	8100-8750	2,50-6,00

Крім вказаних у таблиці, у деяких басейнах виділяють проміжні марки:

• газове жирне (ГЖ)
• коксове жирне (КЖ)
• коксове друге (K2)
• слабкоспікливе (СС)

Вугілля поділяється на технологічні групи по здатності спікатися; для позначення технологічної групи до літерного позначення марки додається цифра, що вказує найнижче значення товщини пластичного слою в цьому вугіллі, наприклад Г6, Г17, КЖ14 і т.п.

Див. також

• Міжнародна класифікація вугілля

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — .