Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маринченко Мари нченко Євге нія Олекса ндрівна 28 лютого 12 березня 19

Маринченко Євгенія Олександрівна

Маринченко Євгенія Олександрівна
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Маринченко.

Мари́нченко Євге́нія Олекса́ндрівна (28 лютого [12 березня] 1916(19160312), Петроград, Російська імперія — 15 червня 1999, Київ, Україна) — український радянський архітектор. Народний архітектор України (1997), лауреат Шевченківської премії 1971 року за створення проєкту Палацу культури «Україна». Дочка архітектора Олександра Маринченка.

Маринченко Євгенія Олександрівна
image
1930-ті роки
Народження28 лютого (12 березня) 1916(1916-03-12)
Смерть15 червня 1999(1999-06-15) (83 роки)
Країна
(підданство)		image СРСР
image Україна
НавчанняКиївський інженерно-будівельний інститут
Діяльністьархітекторка
Праця в містахКиїв
Найважливіші спорудиПалац «Україна» (1965–1970, у співавт.)
Комплекс будівель та садово-парковий ансамбль санаторію «Пуща-Озерна» (1946–1973)
Містобудівні проєктижитлові квартали у Києві, Миколаєві, Одесі, Харкові, Херсоні (1950–1970-ті pp.)
Нагороди
image image
Премії
image
Звання
image
Народний архітектор України
image
Заслужений архітектор Української РСР
БатькоМаринченко Олександр Іванович

Біографія

Народилася 28 лютого (12 березня) 1916(19160312) року в сім'ї архітекторів.

Дід з боку матері — Толстой Євгеній Олексійович, інженер—архітектор, обіймав посаду завідувача Київським імператорським палацом (Маріїнський палац). Мав трьох доньок. Задля належного виховання дітей Євгеній Олексійович додатково працював у кредитному товаристві, Земельному банку, Фундуклеївській гімназії та в Інституті шляхетних дівчат.

Одна з доньок побралася з архітектором-художником Олександром Маринченком. Свою першу доньку творче сімейство назвало на честь діда — Євгенією.

Молоде подружжя закінчило Київське художнє училище (архітектурне відділення). Батько, Олександр Іванович, продовжив навчання в Київському художньому інституті, став знаним у Києві архітектором, викладачем, автором книг з архітектури, захистив вчену ступінь кандидата наук архітектури.

image Я отримала в сім'ї архітектурне виховання, яке так само необхідне людині, як художнє і музичне, адже все наше життя постійно оточене архітектурою, яку потрібно навчитися бачити. Вже в ранньому віці я навчилася розуміти зодчество як високе мистецтво, відчувати красу пропорцій, форм та об'ємів. Поряд з любов'ю до природи все життя в моїй душі живе любов до мистецтва архітектури. image

— Євгенія Маринченко, Архів Є. О. Маринченко, к. № 1, п. № 1 // Національний заповідник «Софія Київська».

У школі вподобала уроки малювання. Незмінний художник у редколегії шкільної стінгазети (так само у технікумі, інституті). Удома часто малювала аквареллю. Особливо захоплювалася пленерним живописом.

1931 року закінчує семирічку і поступає до архітектурного факультету будівельного технікуму.

З 1934 року працює на будівництві, зарекомендовує себе як здібний відповідальний керівник. В одній з архітектурно-проєктних майстерень працює помічником архітектора.

Протягом 1935–1941 років навчається в Київському інженерно-будівельному інституті у відомих архітекторів Олександра Вербицького та Петра Юрченка. Захищає дипломну роботу за темою «Палац культури заводу Арсенал в Києві».

З 1943 року працює в Києві на відновленні та реконструкції зруйнованих війною будівель: Київського університету, Маріїнського палацу, будівлі колишнього банку на Хрещатику, актової зали КПІ.

З 1945 року — у проєктному інституті «Діпроцивільпромбуд».

Перше помітне і значуще втілення творчості Євгенії Олександрівни — проєкт комплексу водолікувального санаторію в Пущі-Водиці, що на той час знаходився за межами Києва. Генеральний план лікувального комплексу розроблений 1946 року. Подальше проєктування і будівництво велося впродовж майже 20 років.

За проєктування і участь у будівництві санаторію «30 років Радянської України» Євгенія Маринченко нагороджена премією та почесною грамотою на республіканському конкурсі за найкращі побудовані об'єкти цивільного будівництва в 1949 році.

Первісне ядро санаторію, що в 1990-х роках отримав назву «Пуща-Озерна», є пам'яткою архітектури першого повоєнного десятиріччя XX століття.

  • image
    Пропілеї, 1948
  • image
    Пропілеї
    (вигляд з боку санаторію)
  • image
    Лікувально — приймальний корпус (водолікарня)
    1948–1949
  • image
    Водолікарня
    (центральний вхід)
  • image
    Водолікарня
    (правий фланг фасаду)
  • image
    Куточок садово-паркового ансамблю

Одночасно з роботою над комплексом санаторію, створила понад 70 проєктів споруд різного цільового призначення:

Понад 30 проєктів було реалізовано.

image
Палац «Україна»

З початку 1960-х років у творчому колективі працює над окрасою своєї біографії зодчого — проєктом і будівництвом Кіноконцертного залу (Національний палац «Україна»).

За будівництво Палацу «Україна» Євгенії Маринченко присвоєно почесне звання «заслужений архітектор УРСР», за створення проєкту Палацу «Україна» — Державну премію УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1971).

Національний палац «Україна» отримав статус пам'ятки архітектури 1970-х рр..

У 1971–1973 роках виконала декілька проєктів.

1973 року (лютий—березень) з групою спеціалістів відряджена до Іраку, де виконала проєктні начерки зі створення Палацу культури в Багдаді.

1975 року за її авторства трьома мовами (українською, російською, англійською) вийшло перше видання книги «Палац культури „Україна“ в Києві» (друге — 1979 року).

У Києві з 1980 і до кінця життя мешкала за адресою: вул. Мала Житомирська, 10.

Наприкінці життя активно співпрацювала з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури.

Померла 15 червня 1999 року.

Основні споруди

Відзнаки і нагороди

Примітки

  1. Постанова Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 943 «Про включення Палацу культури „Україна“ в м. Києві до списку пам'яток архітектури України, що перебувають під охороною держави».
  2. Палац культури «Україна» в Києві / Є. О. Маринченко. — К. : Будівельник, 1975. — 63 с. : іл.
  3. Галина Бєльчикова, Михайло Кальницький. http://pamyatky.kiev.ua/. Захоплюючий Київ. Архів оригіналу за 4 травня 2022. Процитовано 2 лютого 2015.
  4. . Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 31 січня 2015.

Джерела

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Маринченко Євгенія Олександрівна на офіційному сайті Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка [ 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
  • Шакула С. . http://www.myslenedrevo.com.ua/. Архів оригіналу за 14 грудня 2014. Процитовано 2 лютого 2015.
  • Невтомна служителька архітектури. До 100-річчя від дня народження Є. Маринченко (1916—1999) // Дати і події [ 30 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2016, перше півріччя: календар знамен. дат № 1 (7) / Нац. парлам. б-ка України. — К., 2016. — С. 69–72.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Marinchenko Mari nchenko Yevge niya Oleksa ndrivna 28 lyutogo 12 bereznya 1916 19160312 Petrograd Rosijska imperiya 15 chervnya 1999 Kiyiv Ukrayina ukrayinskij radyanskij arhitektor Narodnij arhitektor Ukrayini 1997 laureat Shevchenkivskoyi premiyi 1971 roku za stvorennya proyektu Palacu kulturi Ukrayina Dochka arhitektora Oleksandra Marinchenka Marinchenko Yevgeniya Oleksandrivna1930 ti rokiNarodzhennya28 lyutogo 12 bereznya 1916 1916 03 12 Petrograd Rosijska imperiyaSmert15 chervnya 1999 1999 06 15 83 roki Kiyiv UkrayinaKrayina piddanstvo SRSR UkrayinaNavchannyaKiyivskij inzhenerno budivelnij institutDiyalnistarhitektorkaPracya v mistahKiyivNajvazhlivishi sporudiPalac Ukrayina 1965 1970 u spivavt Kompleks budivel ta sadovo parkovij ansambl sanatoriyu Pusha Ozerna 1946 1973 Mistobudivni proyektizhitlovi kvartali u Kiyevi Mikolayevi Odesi Harkovi Hersoni 1950 1970 ti pp NagorodiPremiyiZvannyaNarodnij arhitektor UkrayiniZasluzhenij arhitektor Ukrayinskoyi RSRBatkoMarinchenko Oleksandr IvanovichBiografiyaNarodilasya 28 lyutogo 12 bereznya 1916 19160312 roku v sim yi arhitektoriv Did z boku materi Tolstoj Yevgenij Oleksijovich inzhener arhitektor obijmav posadu zaviduvacha Kiyivskim imperatorskim palacom Mariyinskij palac Mav troh donok Zadlya nalezhnogo vihovannya ditej Yevgenij Oleksijovich dodatkovo pracyuvav u kreditnomu tovaristvi Zemelnomu banku Fundukleyivskij gimnaziyi ta v Instituti shlyahetnih divchat Odna z donok pobralasya z arhitektorom hudozhnikom Oleksandrom Marinchenkom Svoyu pershu donku tvorche simejstvo nazvalo na chest dida Yevgeniyeyu Molode podruzhzhya zakinchilo Kiyivske hudozhnye uchilishe arhitekturne viddilennya Batko Oleksandr Ivanovich prodovzhiv navchannya v Kiyivskomu hudozhnomu instituti stav znanim u Kiyevi arhitektorom vikladachem avtorom knig z arhitekturi zahistiv vchenu stupin kandidata nauk arhitekturi Ya otrimala v sim yi arhitekturne vihovannya yake tak samo neobhidne lyudini yak hudozhnye i muzichne adzhe vse nashe zhittya postijno otochene arhitekturoyu yaku potribno navchitisya bachiti Vzhe v rannomu vici ya navchilasya rozumiti zodchestvo yak visoke mistectvo vidchuvati krasu proporcij form ta ob yemiv Poryad z lyubov yu do prirodi vse zhittya v moyij dushi zhive lyubov do mistectva arhitekturi Yevgeniya Marinchenko Arhiv Ye O Marinchenko k 1 p 1 Nacionalnij zapovidnik Sofiya Kiyivska U shkoli vpodobala uroki malyuvannya Nezminnij hudozhnik u redkolegiyi shkilnoyi stingazeti tak samo u tehnikumi instituti Udoma chasto malyuvala akvarellyu Osoblivo zahoplyuvalasya plenernim zhivopisom 1931 roku zakinchuye semirichku i postupaye do arhitekturnogo fakultetu budivelnogo tehnikumu Z 1934 roku pracyuye na budivnictvi zarekomendovuye sebe yak zdibnij vidpovidalnij kerivnik V odnij z arhitekturno proyektnih majsteren pracyuye pomichnikom arhitektora Protyagom 1935 1941 rokiv navchayetsya v Kiyivskomu inzhenerno budivelnomu instituti u vidomih arhitektoriv Oleksandra Verbickogo ta Petra Yurchenka Zahishaye diplomnu robotu za temoyu Palac kulturi zavodu Arsenal v Kiyevi Z 1943 roku pracyuye v Kiyevi na vidnovlenni ta rekonstrukciyi zrujnovanih vijnoyu budivel Kiyivskogo universitetu Mariyinskogo palacu budivli kolishnogo banku na Hreshatiku aktovoyi zali KPI Z 1945 roku u proyektnomu instituti Diprocivilprombud Pershe pomitne i znachushe vtilennya tvorchosti Yevgeniyi Oleksandrivni proyekt kompleksu vodolikuvalnogo sanatoriyu v Pushi Vodici sho na toj chas znahodivsya za mezhami Kiyeva Generalnij plan likuvalnogo kompleksu rozroblenij 1946 roku Podalshe proyektuvannya i budivnictvo velosya vprodovzh majzhe 20 rokiv Za proyektuvannya i uchast u budivnictvi sanatoriyu 30 rokiv Radyanskoyi Ukrayini Yevgeniya Marinchenko nagorodzhena premiyeyu ta pochesnoyu gramotoyu na respublikanskomu konkursi za najkrashi pobudovani ob yekti civilnogo budivnictva v 1949 roci Pervisne yadro sanatoriyu sho v 1990 h rokah otrimav nazvu Pusha Ozerna ye pam yatkoyu arhitekturi pershogo povoyennogo desyatirichchya XX stolittya Propileyi 1948 Propileyi viglyad z boku sanatoriyu Likuvalno prijmalnij korpus vodolikarnya 1948 1949 Vodolikarnya centralnij vhid Vodolikarnya pravij flang fasadu Kutochok sadovo parkovogo ansamblyu Odnochasno z robotoyu nad kompleksom sanatoriyu stvorila ponad 70 proyektiv sporud riznogo cilovogo priznachennya budinki u Kiyevi po vul Nagirnij Zolotoustivskij Bastionnij Mihajla Bojchuka Povitroflotskomu prospekti novi kvartali v Odesi Hersoni Harkovi zhitlovij masiv Novobilichi v Kiyevi selishe Pivdenno Ukrayinskogo kanalu bilya sela Novokiyivka klubi budinki vidpochinku yidalni kinoteatri Ponad 30 proyektiv bulo realizovano Palac Ukrayina Z pochatku 1960 h rokiv u tvorchomu kolektivi pracyuye nad okrasoyu svoyeyi biografiyi zodchogo proyektom i budivnictvom Kinokoncertnogo zalu Nacionalnij palac Ukrayina Za budivnictvo Palacu Ukrayina Yevgeniyi Marinchenko prisvoyeno pochesne zvannya zasluzhenij arhitektor URSR za stvorennya proyektu Palacu Ukrayina Derzhavnu premiyu URSR im T G Shevchenka 1971 Nacionalnij palac Ukrayina otrimav status pam yatki arhitekturi 1970 h rr U 1971 1973 rokah vikonala dekilka proyektiv 1973 roku lyutij berezen z grupoyu specialistiv vidryadzhena do Iraku de vikonala proyektni nacherki zi stvorennya Palacu kulturi v Bagdadi 1975 roku za yiyi avtorstva troma movami ukrayinskoyu rosijskoyu anglijskoyu vijshlo pershe vidannya knigi Palac kulturi Ukrayina v Kiyevi druge 1979 roku U Kiyevi z 1980 i do kincya zhittya meshkala za adresoyu vul Mala Zhitomirska 10 Naprikinci zhittya aktivno spivpracyuvala z Ukrayinskim tovaristvom ohoroni pam yatok istoriyi ta kulturi Pomerla 15 chervnya 1999 roku Osnovni sporudikompleks budivel i sadovo parkovij ansambl sanatoriyu Pusha Ozerna 1946 1973 Nacionalnij palac mistectv Ukrayina 1965 1970 zhitlovi kvartali v Odesi ta Hersoni 1951 1954 zhitlovi ta gromadski budinki v Kiyevi 1955 1972 zhitlovi kvartali v Mikolayevi Vidznaki i nagorodiOrdeni Trudovogo Chervonogo Prapora 1971 Znak Poshani 1966 Pochesni zvannya zasluzhenij arhitektor URSR 1970 za budivnictvo Palacu Ukrayina narodnij arhitektor Ukrayini 1997 za vagomi dosyagnennya u praci visoku profesijnu majsternist Derzhavna premiya URSR im T G Shevchenka 1971 za stvorennya proyektu Palacu Ukrayina u spivavtorstvi Medali premiyi gramotiPrimitkiPostanova Kabinetu Ministriv Ukrayini vid 14 serpnya 1996 r 943 Pro vklyuchennya Palacu kulturi Ukrayina v m Kiyevi do spisku pam yatok arhitekturi Ukrayini sho perebuvayut pid ohoronoyu derzhavi Palac kulturi Ukrayina v Kiyevi Ye O Marinchenko K Budivelnik 1975 63 s il Galina Byelchikova Mihajlo Kalnickij http pamyatky kiev ua Zahoplyuyuchij Kiyiv Arhiv originalu za 4 travnya 2022 Procitovano 2 lyutogo 2015 Arhiv originalu za 18 serpnya 2021 Procitovano 31 sichnya 2015 DzherelaUkrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Marinchenko Yevgeniya Oleksandrivna na oficijnomu sajti Komitetu z Nacionalnoyi premiyi Ukrayini imeni Tarasa Shevchenka 22 grudnya 2015 u Wayback Machine Shakula S http www myslenedrevo com ua Arhiv originalu za 14 grudnya 2014 Procitovano 2 lyutogo 2015 Nevtomna sluzhitelka arhitekturi Do 100 richchya vid dnya narodzhennya Ye Marinchenko 1916 1999 Dati i podiyi 30 kvitnya 2016 u Wayback Machine 2016 pershe pivrichchya kalendar znamen dat 1 7 Nac parlam b ka Ukrayini K 2016 S 69 72

Дата публікації:
Топ