Azərbaycanca AzərbaycancaБеларускі БеларускіDansk DanskDeutsch DeutschEspañola EspañolaFrançais FrançaisIndonesia IndonesiaItaliana Italiana日本語 日本語Қазақ ҚазақLietuvos LietuvosNederlands NederlandsPortuguês PortuguêsРусский Русскийසිංහල සිංහලแบบไทย แบบไทยTürkçe TürkçeУкраїнська Українська中國人 中國人United State United StateAfrikaans Afrikaans
Підтримка
www.wikidata.uk-ua.nina.az

Манчестерська мумія англ Manchester Mummy прізвисько яке отримали муміфіковані рештки Ганни Безвік англ Hannah Beswick 1

Манчестерська мумія

Манчестерська мумія

Манчестерська мумія (англ. Manchester Mummy) — прізвисько, яке отримали муміфіковані рештки Ганни Безвік (англ. Hannah Beswick; 1688—1758) із Бьорчин-Баурера (англ. Birchin Bower), заможної мешканки англійського містечка Олдем, що страждала панічним страхом бути похованою живцем. Після її смерті тіло забальзамували й понад сто років тримали без погребіння задля періодичної перевірки на предмет наявності ознак життя.

image
Музей Товариства Природничої Історії в Манчестері, місце перебування мумії Ганни Безвік. Рисунок Чарльза Воррена Кленнела, близько 1850 року.

Метод використаного бальзамування достеменно невідомий. Припускається, що головним складником при заміні крові послугувала суміш скипидару й кіновару. Через якийсь час тіло помістили у старовинну засклену годинну шафу в будинку сімейного лікаря, доктора Чарльза Вайта. Незвичайний заповіт пані Безвік приніс їй посмертну славу, й Вайт вирішив виставити мумію на публічний огляд.

Відтак згідно з заповітом самого Вайта, муміфіковане тіло Безвік перейшло у власність його колеги доктора Ольєра (англ. Ollier). Той своєю чергою заповів його Музею Товариства Природничої Історії в Манчестері, де тіло стало експонатом. Через 30 років музейну колекцію передали місцевому університету. За дозволом керівництва освітнього закладу і за згоди місцевого єпископа мумія зрештою була віддана землі. Церемонія прощання відбулася на манчестерському цвинтарі Гарперхей 22 липня 1868 року, себто через понад сто десять років після смерті Ганни Безвік. Її могила залишилася безіменною.

Передумови

image
Антуан-Жозеф Вірц. Передчасне поховання (фр. L’Inhumation précipitée), 1854

Середина XVIII століття ознаменувалась зростанням серед широких кіл британського суспільства панічних страхів перед можливістю опинитись похованим заживо, що супроводжувалося жвавою полемікою щодо достовірності тих чи інших ознак настання смерті. Пропонувались різноманітні способи виявлення хибних випадків перед погребінням на кшталт заливання оцту з перцем у рот небіжчику або ж припалювання ступні розпеченою коцюбою чи навіть введення тої у пряму кишку покійника. В 1895 лікар Дж. К. Оузлі (англ. J. C. Ouseley) твердив, що на той час в Англії та Уельсі нібито щороку ставалось близько 2700 поховань живцем, тоді як інші наполягали, що це число наближається до 800.

Ганна Безвік народилася 1688 року в родині Джона і Пейшенс Безвіків із Фейлзуорта. Від батька, який помер у 1706, їй дістався значний спадок. Коли пішов з життя один з її братів, також на ім'я Джон (це трапилося за декілька років до смерті самої Ганни), на церемонії поховання дехто із присутніх завважив, що в ту мить, коли віко труни вже було опустили, повіки небіжчика ворухнулися. Родинний лікар, доктор Чарльз Вайт оглянув тіло й підтвердив, що Джон все ще живий. Кількома днями пізніше псевдомрець остаточно прийшов до тями та, як наслідок, прожив ще немало років. Ця подія справила на місис Безвік карколомне враження й вселила панічне побоювання, що її може спіткати подібна доля.

Як стверджував реєстратор музею Королівської колегії хірургів Англії Джессі Добсон (англ. Jessie Dobson, 1906—1984), розповіді очевидців про події, що сталися після смерті Ганни Безвік у лютому 1758 року, сповнені «неточностей і суперечностей». За даними більшості свідчень, панянка залишила Вайту, одному із піонерів акушерства у Великій Британії й заразом засновнику Манчестерської королівської лікарні, 25 тисяч фунтів стерлінгів за умови, що той берегтиме її тіло без поховання й періодично перевірятиме на предмет наявності ознак життя. Утім, в заповіті, скріпленого підписом 25 липня 1757 року, зазначається, що Вайту зостається лише 100 фунтів стерлінгів й ще 400 призначені на видатки, пов'язані з похороном. Згідно з іншими свідченнями, Вайт став виконавцем останньої волі місис Безвік й сам набував за заповітом згадані 400 фунтів, залишком від котрих (після сплати усіх ритуальних витрат) міг розпоряджатися на власний розсуд. Подейкували, що лікар заборгував чималу суму, яку зобов'язався відшкодувати шляхом оплати її похорон, а надалі забальзамувати свою пацієнтку. Проте у заповіті його виконавцями були вказані Мері Грем (англ. Mary Graeme) та Естер Робінсон (англ. Esther Robinson), а не Вайт. Так чи інакше, деталі заповіту пані Безвік знову стали темою для обговорень у 1866 році, через ціле століття по її смерті.

Бальзамування

image
Чарльз Вайт

У заповіті від 1757 року Ганна Безвік ніяк не обмовлялася стосовно бальзамування. Висловлювали думку, що доктор Вайт мав вказівку поховати тіло лише тоді, коли стане цілком очевидним, що вона мертва. Проте лікар, не в змозі подолати спокусу перед нагодою збагатити свою колекцію «вологих і сухих» експонатів, вирішив забальзамувати труп. Ще з часу вивчення медицини у Лондоні він цікавився анатомією й упродовж життя громадив домашнє зібрання анатомічних «курйозів». На момент його смерті колекція містила, поруч з власне мумією місис Безвік, зокрема, скелет Томаса Хіггінса (англ. Thomas Higgins), розбійника й вівцекрада, повішеного за грабіж квартири зі зламом.

Опис методу бальзамування, яким користався Вайт, не зберігся. Відомо, утім, що 1748 року він відвідував приватний анатомічний курс Вільяма Гантера, який розробив одну із перших систем артеріального бальзамування, що надалі стала прототипом для технологій Нового часу. Зокрема, мова йде про ефективний метод збереження органічної матерії, розроблений італійським хіміком XX століття Альфредо Салафією. Цілком імовірно, що Вайт застосував спосіб, який запозичив у свого наставника.

Відповідно до неї, у вени й артерії вводилася суміш скипидару і кіновару, після чого з грудної та черевної порожнини виймали нутрощі й поміщали у воду, аби очистити їх й зменшити об'єм. Потім із трупу шляхом механічного тиску викачували всю кров. Тіло ретельно промивалось спиртом, а вилучені органи повертали на місце. За цією процедурою йшла ще одна ін'єкція скипидару і кіновару. Зрештою, всі порожнини й отвори тіла заповнювали сумішшю камфори, селітри та камеді, тіло зашивалось й після підсумкового обмивання, — а також, імовірно, обмазування дьогтем, котрий запобігав надмірному зневодненню — поміщали у ящик, заповнений гіпсом для поглинання надлишкової вологи.

Експонат

Муміфіковані рештки Ганни Безвік спершу держали в Енкоутс-Холлі (англ. Ancoats Hall), будинку одного із членів родини Безвік, але незабаром перевезли у дім доктора Вайта в Сейлі, де вони стали зберігатися у старовинній заскленій годинній шафі. До когорти відвідувачів, які виявили бажання лицезріти мумію, належав і знаменитий поет Томас де Квінсі. Після смерті самого лікаря у 1813 році труп незвичайної жінки перейшов у власність його колеги, доктора Ольєра. Коли й він пішов з життя у 1828, мумія згідно з заповітом останнього дісталася музею Товариства Природничої Історії в Манчестері й зайняла почесне місце у вітальній залі поряд з подібними їй — перуанськими та давньоєгипетськими. Нащадкам місіс Безвік дозволили бувати у закладі безоплатно і в будь-який час. Один із відвідувачів, що побачив експонат в 1844, назвав його «одним із найбільш примітних предметів в музеї». За висловом письменниці Едіт Сітвелл, «холодна темна тінь її мумії нависла над Манчестером в середині вісімнадцятого століття».

Жодних прижиттєвих чи посмертних портретів Ганни Безвік не збереглося. Один із нечисленних словесних описів належить тамтешньому історику Філіпу Вентворту (англ. Philip Wentworth):

Тіло збереглося добре, проте обличчя висохло і почорніло. Ноги й тулуб були цупко переплетені міцною тканиною на кшталт тої, що використовують в оббивці матраців, а тіло дрібненької старої жінки покоїлося в скляному, схожому на труну ящику.

Невдовзі після передачі музейної колекції у дар Манчестерському університету 1867 року, було ухвалено рішення, що оскільки місис Безвік «безповоротно і безперечно мертва», настав час віддати її тіло землі. Втім, ще з 1837 року британське законодавство забороняло будь-які поховання без попереднього офіційного засвідчення факту смерті судово-медичним експертом. Позаяк Безвік спочила за півстоліття до ухвалення відповідного закону, керівництву університету довелося виклопотати спеціальний указ у Державного секретаря. За згоди місцевого єпископа, Ганна Безвік була похована 22 липня 1868 року в безіменній могилі на цвинтарі Гарперхей, що на північно-східній околиці Манчестера.

Склад і привид

В 1745 році, коли в Манчестер вдерся Чарльз Едвард Стюарт на чолі з армією повстанців-якобітів, пані Безвік, турбуючись про долю своїх статків, вирішила сховати їх у надійному місці. Незадовго до смерті вона пообіцяла родичам вказати розташування скарбу, але померла, так і не встигши виконати обіцянку. Після смерті власниці її оселю перебудували у багатоквартирний дохідний будинок для робітників. Кількоро з них пізніше стверджували, що нібито бачили постать у чорній шовковій сукні та білому мереживному очіпку, котра за описом нагадувала Ганну Безвік. Тихо просуваючись з одного кінця вітальні до іншого, дух завжди зникав біля однієї й тієї ж кам'яної плити. Повідомлялося, що згодом один із мешканців Birchin Bower, котрийсь ткач, що рив у цьому місці яму під опору для нового ткацького верстата, виявив скарб місис Безвік під кам'яною плитою, так уподобаною привидом. За кожну знайдену золоту монету манчестерська фірма Oliphant's заплатила ткачу по 3 фунти й 10 шилінгів.

Пізніше колишній дім Ганни Безвік знесли для будівництва корпусів електрохімічної фабрики Ferranti, проте чутки про привида, що начебто блукає цим місцем, не припинилися. В 1890 році був розібраний і родинний будинок Безвіків, Cheetwood Old Hall, аби звільнити місце під цегельний завод. При виконанні робіт підрядники виявили під вітальнею подвійну труну. Таємниця цього поховання залишилася нерозв'язаною; як тоді вважалося, знахідка була якимось чином пов'язана із сім'єю Безвік та доктором Вайтом, котрі мешкали тут після того, як Ганна оселилася в Олдемі.

Примітки

  1. Hough & Randles, 1993, с. 42.
  2. Clendening, 2005, с. 325.
  3. Cooper, 2007, с. 87.
  4. Bondeson, 2001, с. 77.
  5. Bondeson, 2001, с. 56—71.
  6. Bondeson, 2001, с. 239.
  7. Manchester Times. 22 серпня 1890. Процитовано 2 лютого 2017.
  8. Hyde, O'Rourke та Portland, 2004, с. 43.
  9. Dobson, 1953, с. 432.
  10. Portland, 2002, с. 86.
  11. Dobson, 1953, с. 433.
  12. Zigarovich, 2009.
  13. Dobson, 1953, с. 434—435.
  14. Bondeson, 2001, с. 87.
  15. Portland, 2002, с. 85.
  16. Bondeson, 1997, с. 102.
  17. Hyde, O'Rourke та Portland, 2004, с. 44.
  18. Kohl, 1844, с. 130.
  19. Sitwell, 1933, с. 22.
  20. Portland, 2002, с. 87.
  21. Cooper, 2007, с. 88.
  22. Memoirs and Proceedings. Т. 58. Manchester Literary and Philosophical Society. 1913. Процитовано 27 березня 2009.
  23. Portland, 2002, с. 82—83.
  24. Hyde, O'Rourke та Portland, 2004, с. 43—44.
  25. Hough та Randles, 1993, с. 43.
  26. Dundee Courier. 3 березня 1890. Процитовано 2 лютого 2017.

Література

  • Bondeson, Jan (1997). A Cabinet of Medical Curiosities. I. B. Taurus. ISBN .
  • Bondeson, Jan (2001). Buried Alive: the Terrifying History of our Most Primal Fear. W. W. Norton & Company. ISBN .
  • Clendening, Logan (2005). The Romance of Medicine: Behind the Doctor. Kessinger Publishing. ISBN .
  • Cooper, Glynis (2007). Manchester's Suburbs. The Breedon Books Publishing Company. ISBN .
  • Dobson, Jessie (1953). Some Eighteenth Century Experiments in Embalming. Journal of the History of Medicine and Allied Sciences. Oxford University Press. 8 (4): 431—441. doi:10.1093/jhmas/VIII.October.431. PMID 13109185.
  • Hough, Peter; Randles, Jenny (1993). Mysteries of the Mersey Valley. Sigma Leisure. ISBN .
  • Hyde, Matthew; O'Rourke, Aidan; Portland, Peter (2004). Around the M60: Manchester's Orbital Motorway. AMCD (Publishers) Limited. ISBN .
  • Kohl, Johann Georg (1844). England, Wales and Scotland. Chapman and Hall.
  • Portland, Peter (2002). Around Haunted Manchester. AMCD (Publishers) Limited. ISBN .
  • Sitwell, Edith (1933). The English Eccentrics. Faber & Faber.
  • Zigarovich, Jolene (2009). Preserved Remains: Embalming Practices in Eighteenth-Century England. Eighteenth-Century Life. Duke University Press. 33 (3): 65—104. doi:10.1215/00982601-2009-004.

Посилання

  • Parkinson, Daniel (29 липня 2008). Hannah Beswick of Birchen Bower, Hollinwood. Mysterious Britain & Ireland. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 9 січня 2012.
  • The strange fame of Hannah Beswick. BBC. 11 серпня 2009. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 9 січня 2012.
  • Manchester Museum. The University of Manchester. Архів оригіналу за 31 січня 2012. Процитовано 9 січня 2012.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет

Manchesterska mumiya angl Manchester Mummy prizvisko yake otrimali mumifikovani reshtki Ganni Bezvik angl Hannah Beswick 1688 1758 iz Borchin Baurera angl Birchin Bower zamozhnoyi meshkanki anglijskogo mistechka Oldem sho strazhdala panichnim strahom buti pohovanoyu zhivcem Pislya yiyi smerti tilo zabalzamuvali j ponad sto rokiv trimali bez pogrebinnya zadlya periodichnoyi perevirki na predmet nayavnosti oznak zhittya Muzej Tovaristva Prirodnichoyi Istoriyi v Manchesteri misce perebuvannya mumiyi Ganni Bezvik Risunok Charlza Vorrena Klennela blizko 1850 roku Metod vikoristanogo balzamuvannya dostemenno nevidomij Pripuskayetsya sho golovnim skladnikom pri zamini krovi posluguvala sumish skipidaru j kinovaru Cherez yakijs chas tilo pomistili u starovinnu zasklenu godinnu shafu v budinku simejnogo likarya doktora Charlza Vajta Nezvichajnij zapovit pani Bezvik prinis yij posmertnu slavu j Vajt virishiv vistaviti mumiyu na publichnij oglyad Vidtak zgidno z zapovitom samogo Vajta mumifikovane tilo Bezvik perejshlo u vlasnist jogo kolegi doktora Olyera angl Ollier Toj svoyeyu chergoyu zapoviv jogo Muzeyu Tovaristva Prirodnichoyi Istoriyi v Manchesteri de tilo stalo eksponatom Cherez 30 rokiv muzejnu kolekciyu peredali miscevomu universitetu Za dozvolom kerivnictva osvitnogo zakladu i za zgodi miscevogo yepiskopa mumiya zreshtoyu bula viddana zemli Ceremoniya proshannya vidbulasya na manchesterskomu cvintari Garperhej 22 lipnya 1868 roku sebto cherez ponad sto desyat rokiv pislya smerti Ganni Bezvik Yiyi mogila zalishilasya bezimennoyu PeredumoviAntuan Zhozef Virc Peredchasne pohovannya fr L Inhumation precipitee 1854 Seredina XVIII stolittya oznamenuvalas zrostannyam sered shirokih kil britanskogo suspilstva panichnih strahiv pered mozhlivistyu opinitis pohovanim zazhivo sho suprovodzhuvalosya zhvavoyu polemikoyu shodo dostovirnosti tih chi inshih oznak nastannya smerti Proponuvalis riznomanitni sposobi viyavlennya hibnih vipadkiv pered pogrebinnyam na kshtalt zalivannya octu z percem u rot nebizhchiku abo zh pripalyuvannya stupni rozpechenoyu kocyuboyu chi navit vvedennya toyi u pryamu kishku pokijnika V 1895 likar Dzh K Ouzli angl J C Ouseley tverdiv sho na toj chas v Angliyi ta Uelsi nibito shoroku stavalos blizko 2700 pohovan zhivcem todi yak inshi napolyagali sho ce chislo nablizhayetsya do 800 Ganna Bezvik narodilasya 1688 roku v rodini Dzhona i Pejshens Bezvikiv iz Fejlzuorta Vid batka yakij pomer u 1706 yij distavsya znachnij spadok Koli pishov z zhittya odin z yiyi brativ takozh na im ya Dzhon ce trapilosya za dekilka rokiv do smerti samoyi Ganni na ceremoniyi pohovannya dehto iz prisutnih zavvazhiv sho v tu mit koli viko truni vzhe bulo opustili poviki nebizhchika voruhnulisya Rodinnij likar doktor Charlz Vajt oglyanuv tilo j pidtverdiv sho Dzhon vse she zhivij Kilkoma dnyami piznishe psevdomrec ostatochno prijshov do tyami ta yak naslidok prozhiv she nemalo rokiv Cya podiya spravila na misis Bezvik karkolomne vrazhennya j vselila panichne poboyuvannya sho yiyi mozhe spitkati podibna dolya Yak stverdzhuvav reyestrator muzeyu Korolivskoyi kolegiyi hirurgiv Angliyi Dzhessi Dobson angl Jessie Dobson 1906 1984 rozpovidi ochevidciv pro podiyi sho stalisya pislya smerti Ganni Bezvik u lyutomu 1758 roku spovneni netochnostej i superechnostej Za danimi bilshosti svidchen panyanka zalishila Vajtu odnomu iz pioneriv akusherstva u Velikij Britaniyi j zarazom zasnovniku Manchesterskoyi korolivskoyi likarni 25 tisyach funtiv sterlingiv za umovi sho toj beregtime yiyi tilo bez pohovannya j periodichno pereviryatime na predmet nayavnosti oznak zhittya Utim v zapoviti skriplenogo pidpisom 25 lipnya 1757 roku zaznachayetsya sho Vajtu zostayetsya lishe 100 funtiv sterlingiv j she 400 priznacheni na vidatki pov yazani z pohoronom Zgidno z inshimi svidchennyami Vajt stav vikonavcem ostannoyi voli misis Bezvik j sam nabuvav za zapovitom zgadani 400 funtiv zalishkom vid kotrih pislya splati usih ritualnih vitrat mig rozporyadzhatisya na vlasnij rozsud Podejkuvali sho likar zaborguvav chimalu sumu yaku zobov yazavsya vidshkoduvati shlyahom oplati yiyi pohoron a nadali zabalzamuvati svoyu paciyentku Prote u zapoviti jogo vikonavcyami buli vkazani Meri Grem angl Mary Graeme ta Ester Robinson angl Esther Robinson a ne Vajt Tak chi inakshe detali zapovitu pani Bezvik znovu stali temoyu dlya obgovoren u 1866 roci cherez cile stolittya po yiyi smerti BalzamuvannyaCharlz Vajt U zapoviti vid 1757 roku Ganna Bezvik niyak ne obmovlyalasya stosovno balzamuvannya Vislovlyuvali dumku sho doktor Vajt mav vkazivku pohovati tilo lishe todi koli stane cilkom ochevidnim sho vona mertva Prote likar ne v zmozi podolati spokusu pered nagodoyu zbagatiti svoyu kolekciyu vologih i suhih eksponativ virishiv zabalzamuvati trup She z chasu vivchennya medicini u Londoni vin cikavivsya anatomiyeyu j uprodovzh zhittya gromadiv domashnye zibrannya anatomichnih kurjoziv Na moment jogo smerti kolekciya mistila poruch z vlasne mumiyeyu misis Bezvik zokrema skelet Tomasa Higginsa angl Thomas Higgins rozbijnika j vivcekrada povishenogo za grabizh kvartiri zi zlamom Opis metodu balzamuvannya yakim koristavsya Vajt ne zberigsya Vidomo utim sho 1748 roku vin vidviduvav privatnij anatomichnij kurs Vilyama Gantera yakij rozrobiv odnu iz pershih sistem arterialnogo balzamuvannya sho nadali stala prototipom dlya tehnologij Novogo chasu Zokrema mova jde pro efektivnij metod zberezhennya organichnoyi materiyi rozroblenij italijskim himikom XX stolittya Alfredo Salafiyeyu Cilkom imovirno sho Vajt zastosuvav sposib yakij zapozichiv u svogo nastavnika Vidpovidno do neyi u veni j arteriyi vvodilasya sumish skipidaru i kinovaru pislya chogo z grudnoyi ta cherevnoyi porozhnini vijmali nutroshi j pomishali u vodu abi ochistiti yih j zmenshiti ob yem Potim iz trupu shlyahom mehanichnogo tisku vikachuvali vsyu krov Tilo retelno promivalos spirtom a vilucheni organi povertali na misce Za ciyeyu proceduroyu jshla she odna in yekciya skipidaru i kinovaru Zreshtoyu vsi porozhnini j otvori tila zapovnyuvali sumishshyu kamfori selitri ta kamedi tilo zashivalos j pislya pidsumkovogo obmivannya a takozh imovirno obmazuvannya dogtem kotrij zapobigav nadmirnomu znevodnennyu pomishali u yashik zapovnenij gipsom dlya poglinannya nadlishkovoyi vologi EksponatMumifikovani reshtki Ganni Bezvik spershu derzhali v Enkouts Holli angl Ancoats Hall budinku odnogo iz chleniv rodini Bezvik ale nezabarom perevezli u dim doktora Vajta v Sejli de voni stali zberigatisya u starovinnij zasklenij godinnij shafi Do kogorti vidviduvachiv yaki viyavili bazhannya licezriti mumiyu nalezhav i znamenitij poet Tomas de Kvinsi Pislya smerti samogo likarya u 1813 roci trup nezvichajnoyi zhinki perejshov u vlasnist jogo kolegi doktora Olyera Koli j vin pishov z zhittya u 1828 mumiya zgidno z zapovitom ostannogo distalasya muzeyu Tovaristva Prirodnichoyi Istoriyi v Manchesteri j zajnyala pochesne misce u vitalnij zali poryad z podibnimi yij peruanskimi ta davnoyegipetskimi Nashadkam misis Bezvik dozvolili buvati u zakladi bezoplatno i v bud yakij chas Odin iz vidviduvachiv sho pobachiv eksponat v 1844 nazvav jogo odnim iz najbilsh primitnih predmetiv v muzeyi Za vislovom pismennici Edit Sitvell holodna temna tin yiyi mumiyi navisla nad Manchesterom v seredini visimnadcyatogo stolittya Zhodnih prizhittyevih chi posmertnih portretiv Ganni Bezvik ne zbereglosya Odin iz nechislennih slovesnih opisiv nalezhit tamteshnomu istoriku Filipu Ventvortu angl Philip Wentworth Tilo zbereglosya dobre prote oblichchya visohlo i pochornilo Nogi j tulub buli cupko perepleteni micnoyu tkaninoyu na kshtalt toyi sho vikoristovuyut v obbivci matraciv a tilo dribnenkoyi staroyi zhinki pokoyilosya v sklyanomu shozhomu na trunu yashiku Nevdovzi pislya peredachi muzejnoyi kolekciyi u dar Manchesterskomu universitetu 1867 roku bulo uhvaleno rishennya sho oskilki misis Bezvik bezpovorotno i bezperechno mertva nastav chas viddati yiyi tilo zemli Vtim she z 1837 roku britanske zakonodavstvo zaboronyalo bud yaki pohovannya bez poperednogo oficijnogo zasvidchennya faktu smerti sudovo medichnim ekspertom Pozayak Bezvik spochila za pivstolittya do uhvalennya vidpovidnogo zakonu kerivnictvu universitetu dovelosya viklopotati specialnij ukaz u Derzhavnogo sekretarya Za zgodi miscevogo yepiskopa Ganna Bezvik bula pohovana 22 lipnya 1868 roku v bezimennij mogili na cvintari Garperhej sho na pivnichno shidnij okolici Manchestera Sklad i prividV 1745 roci koli v Manchester vdersya Charlz Edvard Styuart na choli z armiyeyu povstanciv yakobitiv pani Bezvik turbuyuchis pro dolyu svoyih statkiv virishila shovati yih u nadijnomu misci Nezadovgo do smerti vona poobicyala rodicham vkazati roztashuvannya skarbu ale pomerla tak i ne vstigshi vikonati obicyanku Pislya smerti vlasnici yiyi oselyu perebuduvali u bagatokvartirnij dohidnij budinok dlya robitnikiv Kilkoro z nih piznishe stverdzhuvali sho nibito bachili postat u chornij shovkovij sukni ta bilomu merezhivnomu ochipku kotra za opisom nagaduvala Gannu Bezvik Tiho prosuvayuchis z odnogo kincya vitalni do inshogo duh zavzhdi znikav bilya odniyeyi j tiyeyi zh kam yanoyi pliti Povidomlyalosya sho zgodom odin iz meshkanciv Birchin Bower kotrijs tkach sho riv u comu misci yamu pid oporu dlya novogo tkackogo verstata viyaviv skarb misis Bezvik pid kam yanoyu plitoyu tak upodobanoyu prividom Za kozhnu znajdenu zolotu monetu manchesterska firma Oliphant s zaplatila tkachu po 3 funti j 10 shilingiv Piznishe kolishnij dim Ganni Bezvik znesli dlya budivnictva korpusiv elektrohimichnoyi fabriki Ferranti prote chutki pro privida sho nachebto blukaye cim miscem ne pripinilisya V 1890 roci buv rozibranij i rodinnij budinok Bezvikiv Cheetwood Old Hall abi zvilniti misce pid cegelnij zavod Pri vikonanni robit pidryadniki viyavili pid vitalneyu podvijnu trunu Tayemnicya cogo pohovannya zalishilasya nerozv yazanoyu yak todi vvazhalosya znahidka bula yakimos chinom pov yazana iz sim yeyu Bezvik ta doktorom Vajtom kotri meshkali tut pislya togo yak Ganna oselilasya v Oldemi PrimitkiHough amp Randles 1993 s 42 Clendening 2005 s 325 Cooper 2007 s 87 Bondeson 2001 s 77 Bondeson 2001 s 56 71 Bondeson 2001 s 239 Manchester Times 22 serpnya 1890 Procitovano 2 lyutogo 2017 Hyde O Rourke ta Portland 2004 s 43 Dobson 1953 s 432 Portland 2002 s 86 Dobson 1953 s 433 Zigarovich 2009 Dobson 1953 s 434 435 Bondeson 2001 s 87 Portland 2002 s 85 Bondeson 1997 s 102 Hyde O Rourke ta Portland 2004 s 44 Kohl 1844 s 130 Sitwell 1933 s 22 Portland 2002 s 87 Cooper 2007 s 88 Memoirs and Proceedings T 58 Manchester Literary and Philosophical Society 1913 Procitovano 27 bereznya 2009 Portland 2002 s 82 83 Hyde O Rourke ta Portland 2004 s 43 44 Hough ta Randles 1993 s 43 Dundee Courier 3 bereznya 1890 Procitovano 2 lyutogo 2017 LiteraturaBondeson Jan 1997 A Cabinet of Medical Curiosities I B Taurus ISBN 978 1 86064 228 9 Bondeson Jan 2001 Buried Alive the Terrifying History of our Most Primal Fear W W Norton amp Company ISBN 978 0 393 04906 0 Clendening Logan 2005 The Romance of Medicine Behind the Doctor Kessinger Publishing ISBN 978 1 4191 5172 9 Cooper Glynis 2007 Manchester s Suburbs The Breedon Books Publishing Company ISBN 978 1 85983 592 0 Dobson Jessie 1953 Some Eighteenth Century Experiments in Embalming Journal of the History of Medicine and Allied Sciences Oxford University Press 8 4 431 441 doi 10 1093 jhmas VIII October 431 PMID 13109185 Hough Peter Randles Jenny 1993 Mysteries of the Mersey Valley Sigma Leisure ISBN 978 1 85058 355 4 Hyde Matthew O Rourke Aidan Portland Peter 2004 Around the M60 Manchester s Orbital Motorway AMCD Publishers Limited ISBN 978 1 897762 30 1 Kohl Johann Georg 1844 England Wales and Scotland Chapman and Hall Portland Peter 2002 Around Haunted Manchester AMCD Publishers Limited ISBN 978 1 897762 25 7 Sitwell Edith 1933 The English Eccentrics Faber amp Faber Zigarovich Jolene 2009 Preserved Remains Embalming Practices in Eighteenth Century England Eighteenth Century Life Duke University Press 33 3 65 104 doi 10 1215 00982601 2009 004 PosilannyaParkinson Daniel 29 lipnya 2008 Hannah Beswick of Birchen Bower Hollinwood Mysterious Britain amp Ireland Arhiv originalu za 31 sichnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2012 The strange fame of Hannah Beswick BBC 11 serpnya 2009 Arhiv originalu za 31 sichnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2012 Manchester Museum The University of Manchester Arhiv originalu za 31 sichnya 2012 Procitovano 9 sichnya 2012

Дата публікації:
Топ