Мансу р Бахра мі перс منصور بهرامی фр Mansour Bahrami нар 26 квітня 1956 Ерак ірано французький професійний тенісист що

Мансу́р Бахра́мі (перс. منصور بهرامی‎, фр. Mansour Bahrami; нар. 26 квітня 1956, Ерак) — ірано-французький професійний тенісист, що спеціалізувався на грі в парах. Дворазовий переможець турнірів Гран-прі у парному розряді, фіналіст Відкритого чемпіонату Франції 1989 року у чоловічому парному розряді. Завершив кар'єру 1995 року.

Мансур Бахрамі Mansour Bahrami منصور بهرامی
фр. Mansour Bahrami

Громадянство	Іран Франція
Місце проживання	Париж, Франція
Дата народження	26 квітня 1956(1956-04-26) (68 років)
Місце народження	Ерак, Іран
Зріст	178 см
Вага	82 кг
Робоча рука	права
Призові, USD	368 780
Одиночний розряд
Матчів в/п	22—46
Найвища позиція	192 (9 травня 1988 року)
Мейджори
Ролан Гаррос	2-е коло (1981)
Парний розряд
Матчів в/п	100–133
Титулів	2
Найвища позиція	31 (6 липня 1987 року)
Мейджори
Австралія	1-е коло
Ролан Гаррос	фінал ()
Вімблдон	2-е коло ()
США	3-є коло ()
Інші парні турніри
Мікст
Вімблдон	1р ()
Завершив виступи

Біографія

З п'ятирічного віку Мансур Бахрамі подавав м'ячі на тенісних кортах і, за відсутності грошей на власну ракетку, тренувався зі сковорідками і ручками від мітел. За його словами, саме цим заняттям, він зобов'язаний своїй незвичній манері гри. Вже до 16 років він став одним з провідних тенісистів Ірану, але його кар'єрі, здавалось, прийшов кінець, коли після Ісламської революції 1979 року в країні був заборонений професійний спорт. За його власними словами, він три роки заробляв на життя граючи в нарди. Однак у 1981 році він виграв Кубок Революції в Тегерані, і отримавши головний приз змагань — поїздку до Франції, після переїзду залишився в Європі.

За недовгий час після переїзду Бахрамі розтратив всі свої заощадження в казино і залишився без засобів до існування. Фінансова підтримка друзів допомогла йому протриматись до того часу, коли, повернувшись до гарної форми, він почав успішно виступати на тенісних турнірах у Франції. Коли термін французької візи Бахрамі сплив, він опинився у становищі нелегального іммігранта, не маючи бажання отримати статус біженця. У 1981 році він дістався третього кола Відкритого чемпіонату Франції, чим привернув до себе увагу газет і Le Figaro, за допомогою яких його візу вдалось поновити. До повноцінної участі в турнірах тенісного Гран-прі він був допущений тільки у 30 років. Він виступав в професійному турі до початку 1990-х років, а потім долучився до новоствореного , призначеного для тенісистів у віці старше 35 років. Окрім виступів у ветеранських турнірах Бахрамі, якого вважають батьком «акробатичного тенісу» і кличуть «маестро» та «князь клоунів», проводить багато часу в гастрольних поїздках, беручи участь у виставкових турнірах і спортивних шоу. Серед його трюків — подачі з-під руки або шістьма м'ячами одночасно, «свічка» між ніг, прийом м'яча у кишеню, удари за спиною, ручкою ракетки або в «уповільненій зйомці», а також м'ячі, закручені настільки сильно, що, торкнувшись корту на стороні супротивника, відскакують через сітку назад на його половину корту.

З 1989 року Мансур Бахрамі є громадянином Франції. Його дружина, Фредеріка, — французка. У подружжя є двоє дітей — Сем і Антуан. У 2006 році Бахрамі видав автобіографічну книгу «Корт чудес» (фр. Le Court des Miracles); у 2009 році вийшло друком англійське видання цієї книги.

Спортивна кар'єра

У 1974 році Бахрамі вперше виступив у складі збірної Ірану на Кубка Девіса, де програв обидві свої зустрічі суперникам з команди Великої Британії. У 1976 році він приніс збірній Ірану два очки у матчі з ірландцями, але його команда виступала з загальним рахунком 2:3. Наступного року Бахрамі практично самотужки взяв гору над командою Алжиру, виграв обидві одиночні і парну зустріч, а потім приніс іранській команді єдине очко у програному матчі проти поляків. У 1978 році він приносив збірній очки в матчах з командами Польщі, Туреччини і Швейцарії.

Ісламська революція і еміграція до Франції стали причиною великої перерви у тенісній кар'єрі Бахрамі. Повернутися у професійних теніс він зміг тільки у середині 80-х років. Починаючи з 1986 року, він почав знову демонструвати у професійних турнірах гарні результати. Так, у 1986 році він дістався півфіналу турніру Гран-прі у Меці в одиночному розряді, а в парах дійшов до півфіналів одразу трьох турнірів Гран-прі у Франції та ФРН і виграв «челенджер» у Новому Ульмі, заробивши за рік 19 тисяч доларів. 1987 рік був позначений виходом у фінал престижного ґрунтового в парі з данцем Мікаелем Мортенсеном. У чвертьфіналі вони переграли одну з найсильніших пар світу — французів Янніка Ноа і Гі Форже. У вересні 1988 року після відносно невдалого сезону Бахрамі, що обіймав у рейтингу 236 сходинку, об'єднав зусилля з сильним чеським парним гравцем Томашем Шмідом і виграв в Женеві свій перший турнір Гран-прі.

1989 рік став роком найбільшого успіху в кар'єрі Бахрамі. На Відкритому чемпіонаті Франції він в парі з іншим представником Франції Еріком Віноградскі несподівано дійшов до фіналу. Втім, варто зазначити, що жеребкування було до них прихильне і на шляху до фіналу їм не трапилось жодної сіяної пари. Після чемпіонату Франції до кінця сезону Бахрамі ще двічі виходив до фіналу турнірів Гран-прі в парному розряді і один з них — в Тулузі — виграв. Його призові за цей рік склали понад 47 тисяч доларів. Наступні два сезони він, близький до 35 років, звів до мінімуму виступи в одиночному розряді і ще по разу виходив до фіналів в турнірах нового АТР-тура, що змінив Гран-прі. Восени 1990 року в Парижі в парі з Віноградскі він здобув перемогу над другою пару світу — американців Ріка Ліча і Джима П'ю, обігравши вище всіх посіяних суперників в кар'єрі.

Після фактичного завершення кар'єри у кінці 1992 року, Бахрамі, що зберіг окрім французького й іранське громадянство, у 1993 році повернувся до складу збірної Ірану у Кубку Девіса. У складі збірної він виступав до 1997 року, і за цей час виграв декілька ключових зустрічей з суперниками з Таїланду, Пакистану і Тайваня. У 1993 році він також почав виступи в Турі чемпіонів АТР, призначеному для тенісистів у віці 35 років і старших. У 1999 році він досяг свого найвищого успіху у цьому турнірі, вигравши турнір у Досі (Катар) після перемог над Анрі Леконтом, Петом Кешем і Янником Ноа. Бахрамі продовжує виступати у ветеранських і виставкових турнірах і матчах, зокрема, щороку з'являється на популярному виставковому турнірі в Альберт-холлі (Лондон).

Фінали ATP за кар'єру

Парний розряд: 12 (2–10)

Перемога - Легенда
Великий шлем (0–1)
Tennis Masters Cup (0–0)
Серія Мастерс ATP (0–2)
Тур ATP (2–7)

Результат	В-П	Дата	Турнір	Покриття	Партнер	Суперники	Рахунок
Поразка	0–1	1986		Ґрунт	Роналд Ейдженор	Хорді Арресе Девід де Мігель	5–7, 4–6
Поразка	0–2	1986		Ґрунт	Дієго Перес	Ганс Гільдемайстер Андрес Гомес	4–6, 3–6
Поразка	0–3		Мастерс Париж	Килим (i)	Дієго Перес	Пітер Флемінг Джон Макінрой	3–6, 2–6
Поразка	0–4		Мастерс Монте-Карло	Ґрунт	Мікаель Мортенсен	Ганс Гільдемайстер Андрес Гомес	2–6, 4–6
Поразка	0–5		Geneva Open	Ґрунт	Дієго Перес	Рікардо Асіолі Луїс Маттар	6–3, 4–6, 2–6
Перемога	1–5		Geneva Open	Ґрунт	Томаш Шмід	Ґуставо Луса Гільєрмо Перес Рольдан	6–4 6–3
Поразка	1–6	1988		Тверде (i)	Гі Форже	Том Нейссен Ріккі Остертун	3–6, 4–6
Поразка	1–7	1989	Відкритий чемпіонат Франції з тенісу	Ґрунт	Ерік Віноградскі	Джим Грабб Патрік Макінрой	4–6, 6–2, 4–6, 6–7^(5–7)
Поразка	1–8	1989	Geneva Open	Ґрунт	Гільєрмо Перес Рольдан	Андрес Гомес Альберто Манчіні	3–6, 5–7
Перемога	2–8	1989	Toulouse Grand Prix	Тверде (i)	Ерік Віноградскі	Тодд Нелсон Роджер Сміт	6–2, 7–6
Поразка	2–9	1990		Ґрунт	Яннік Ноа	Томас Карбонелл Лібор Пімек	3–6, 7–6, 2-6
Поразка	2–10	1991		Килим (i)	Андрій Ольховський	Тодд Вудбрідж Марк Вудфорд	3–6, 1–6

Фінали челленджерів

Парний розряд: 5 (3–2)

Результат	Ранг	Дата	Турнір	Покриття	Partnering	Суперники	Рахунок
Поразка	1.	1986	Шартр, Франція	Ґрунт	Ерік Віноградскі	Хав'єр Франа Густаво Герреро	2–6, 4–6
Перемога	1.	1986	, Західна Німеччина	Ґрунт	Ярослав Навратіл	Гюб ван Букел	7–5, 6–1
Перемога	2.	1987	Клермон-Ферран, Франція	Ґрунт	Клаудіо Медзадрі	Крістоф Лесаж Жан-Марк П'ясентіль	6–3, 7–5
Поразка	2.	1987	, Західна Німеччина	Ґрунт	Мікаель Мортенсен	Яромір Бека Удо Ріглевскі	WEA
Перемога	3.	1990	Діжон, Франція	Килим (i)	Родольф Жільбер	Ян Апелль Петер Нюборґ	7–5, 6–2

Примітки

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мансур Бахрамі

Robert Philip. (2 червня 2007). Making up for lost time playing 'Satan's game'. The Telegraph. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
Біографія [ 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] на офіційному сайті (англ.)
Mansour Bahrami: Magician on tennis court (англійською) . Kodoom LLC. 11 лютого 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.
Мансур Бахрамі [ 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Тура чемпіонів АТР (англ.)
Bahrami, 2009, с. 144-145.

Посилання

Мансур Бахрамі на сайті ATP(англ.)
Мансур Бахрамі на сайті ITF
Мансур Бахрамі на сайті Кубку Девіса
Мансур Бахрамі на сайті IMDb (англ.)
Офіційний сайт Мансура Бахрамі [ 5 листопада 2012 у Wayback Machine.]

Література

Mansour Bahrami. The Court Jester: My Story. — AuthorHouseTM, 2009. — .

[Telegraph-1] Robert Philip. (2 червня 2007). Making up for lost time playing 'Satan's game'. The Telegraph. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.

[About-2] Біографія [ 5 листопада 2012 у Wayback Machine.] на офіційному сайті (англ.)

[Kodoom-3] Mansour Bahrami: Magician on tennis court (англійською) . Kodoom LLC. 11 лютого 2011. Архів оригіналу за 28 грудня 2012. Процитовано 24 жовтня 2012.

[Champions-4] Мансур Бахрамі [ 19 вересня 2012 у Wayback Machine.] на сайті Тура чемпіонів АТР (англ.)

[FOOTNOTEBahrami2009144-145-5] Bahrami, 2009, с. 144-145.